Історія школи

Історія школи

Ічнянська гімназія №1 Ічнянської міської ради – нинішня назва закладу

із 2021-2022 навчального року. Багато реформувань зазнав заклад за період

своєї історії.

Навчальний заклад – Ічнянська середня школа №2 - проіснував багато

десятиліть і був ліквідований 2002 року шляхом реформування в Ічнянську

ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Ця школа була спершу семи-, потім восьмирічною, а в

середині 80-их років ХХ ст. – середньою. Містилася на нинішній вулиці

Київській (Леніна) в будинку синагоги, а після встановлення радянської

влади – на нинішній вулиці Білосток, у будинку Кирилевича. (Коли

збудували нове приміщення для школи, цей будинок як комунальну

власність міста здали під квартири ічнянцям). Упродовж десятиліть школа

діяла в центрі міста, навпроти районного ринку, а під кінець 1977 року, коли

було споруджено новий корпус СШ №1 (нині гімназія імені Васильченка),

школа перемістилася у вивільнене приміщення на вул. Дзержинського  (нині

– Бунівка). На території колишньої школи №2 нині знаходиться Ічнянський

історико-краєзнавчий музей та відділ освіти Ічнянської РДА.

Директорами школи у довоєнні та перші повоєнні роки були:

Л.І.Котляр, І.Н.Салата, А.М. Андрущенко, Г.С.Кукса, Н.І.Салата (керувала

закладом 27 років), В.І.Лазоренко (1983-2002 р.).

Зараз у корпусах школи №2 знаходяться класи об’єднаної з СШ №5 –

Ічнянська гімназія №1.

Цей навчальний корпус –це будинок колишнього вищого початкового

4-класного училища. Свідки його далекої історії (датою відкриття училища

вважають дату першої педради - 2 лютого 1908 року) – кігті хижого

двоголового орла- збереглися на фронтоні ґанку з часів училища імені Його

Імператорської Величності Нащадка Цесаревича і Великого Князя Олексія

Миколайовича. (Джерело: Микола Терещенко. З витоків ічнянських джерел)

Навчальний заклад – Ічнянська ЗОШ №5 – має понад 100-річну

історію.

Будинок для цього закладу було збудовано в кінці ХІХ ст. На нинішній

вул. Бунівка (центральний корпус гімназії) навчалися хлопці, курс навчання

тривав три роки. Плата за навчання не стягувалася. Дисципліни викладалися

винятково на російській мові. Називався заклад – земське училище.

Директорував у ньому Тимофій Лаврентійович Дрофань, а вчителювали –

Олександр Іванович Кутовий та Віра Володимирівна Савченко.

Дівчата навчалися у земській 3-річній школі (училище) в будинку по

вул. Свято-Преображенській.

У 1923-1933 роках заклад був семирічним – школою колгоспної молоді.

(Фото)

Незабаром вона стала називатися школою №5 імені 15-річчя ВЛКСМ.

Перед війною директором був Олександр Петрович Балабай - автор

книги «Червоно танув сніг», один із керівників партизанського загону у роки

війни 1941-1945 років. Вчителями працювали Таїсія Юріївна Самусь, Ольга

Федорівна Гущенко, Іван Юхимович Гармаш та інші. У 1939-1940 роках у

школі навчалася Нонна Погуляйло, яка під час війни була медсестрою в

партизанському під командуванням О.П.Балабая і загинула напередодні

визволення Чернігівщини.

У 1933-1940 роках перед початком навчального року в школі

проводилося оздоровлення.

У роки окупації (1941-1943 роки) у школі навчалися лише учні 1-4

класів.

У 1945- 1946 роках в приміщенні будинку по вул. Бунівка навпроти

школи працювали курси техніків-землевпорядників, де вчителями

працювали викладачі школи №5: директором був Устенко Дмитро Іванович,

секретарем - Голда Петро Григорович, Вернигора Марія Никифорівна,

Костенко М.М., Майстренко О.М., Драган Д. Ю.

Після війни школа стала середньою, у 9 класних кімнатах навчалося 16

комплектів, для навчання не вистачало приміщень, тому заняття проводилися

в дві зміни. Останні уроки закінчувалися при світлі гасових ламп.

З 1943 року директором працювала Оксана Степанівна Білим, після неї

Наталія Семенівна Мудрак. Завучем працював з 1945 року Олександр

Миколайович Киричок. У цей час запроваджено вперше вивчення

англійської мови, викладала її Олександра Максимівна Звєрєва з м.

Астрахані.

Близько 30 років директором школи пропрацював Олександр

Степанович Сидоренко – з 1953 по 1981 рік. За час перебування його на

посаді директора було побудовано 2 будинки на 5 класних кімнат, зал і

військовий кабінет. Учителями працювали Г.І.Гужовський, М.М.Костенко,

Г.А.Батюк, М.Н.Вернигора, Н.Г.Зіньковська, О.І.Балабай, Н.Г.Титикало,

О.Ф.Гущенко, Н.Д.Чала, Н.О.Батюк, О.А.Смірнова, М.І.Солов’ян та інші. За

ці роки школа зміцніла в безперервних змаганнях на фахових олімпіадах та в

спорті зі школою №1. Дівчат навчали професії вихователів дитячих садків, а

хлопці спершу вивчали автосправу, а потім - радіосправу.

У 1969 році на кошти, зароблені учнями школи, на подвір’ї був

споруджений пам’ятник Нонні Погуляйло, автором якого був учитель

малювання, пізніше відомий художник – Швидченко Василь Пилипович.

Різноманітне й насичене життя було в педколективі в період з кінця 50-

их до поч. 80-их років ХХ ст. Учителі – Чала Н.Д., Гужовський І.І., Костенко

М.М., Вернигора М.М., Чумак С.І. – давали учням не тільки міцні знання, а й

організовували позашкільні заходи, трудові табори, гру «Зірниця», роботу на

пришкільних ділянках, збір металолому й макулатури.

У 70-80 роки в школі працювали 28 вчителів: Н.І.Чуприна,

В.Д.Палієнко, М.М.Харченко, подружжя А. Г. , К.І. Білодідів, Г.В.Голінко,

Л.І. Кацика, В.В.Чумаченко, Л.І.Кирієнко та інші.

Учителька М. Вернигора у своїх спогадах з історії Ічнянщини за 1998

рік називає відомих випускників школи: народна артистка України

В.Любимова, доцент математичних наук в Тольятті В.Г.Кухарєв; академік

О.М. Гузь; доктор математичних наук М.Ф.Кириченко.

Після О.Сидоренка з 1981 по 1985 рік директором школи був Білодід

Василь Іванович, а з 1985 по 2000 рік – Нестеренко Андрій Петрович.