Решітки – велика типологічна група виробів. Розрізняють віконні решітки, ґратчасті двері та ворота, решітки криниць і фонтанів, грати надгробків, поручні сходів і балконів, решітки камінів, світильників тощо.

Кронштейни – типологічна група кованих декоративних виробів, які служать для підтримування дашків, ґанків, ліхтарів і т.ін. За функціональними особливостями кронштейни поділяються на опорні та кронштейни вивісок, ліхтарів.

Водостічні труби (ринви) – типологічна група давнього металевого устаткування для відведення дощової води з дахів – риштаки, труби із водолиями у вигляді зооморфних масок або фантастично-казкових звірів. Їх оздоблюють ажурним орнаментом, фігурками пташок тощо.

Навершшя споруд – типологічна група декоративно-кованих елементів архітектури для увінчання покрівлі будинків, башт, церков, капличок, брам. Поділяються на підгрупи: шпилі, хрести і флюгери.

Скоб'яні вироби – типологічна група художніх виробів з металу для обладнання вікон, дверей тощо. Вона складається з підгруп – оббивка дверей, декоровані завіси, ручки, дверні молотки, накладки і замки (вставні, навісні, висячі), ключі.

Обладнання приміщення.

Меблеві окуття – своєрідна типологічна група художнього металу. До неї входять такі типи: окуття скринь, зокрема дорожніх, а також коробочок, шаф, меблеві замки, ключі і т. ін.

Металеві світильники з’явилися значно пізніше, ніж керамічні та дерев'яні, але згодом майже витіснили їх. Спочатку металеві світильники повторювали усталені типи виробів (каганці, лампи, ліхтарі, свічники, рефлектори), в окремих випадках були вишуканої форми. У народному побуті був поширений світець – декоративний кований пристрій для утримування соснової скіпки. Із запровадженням електроосвітлення певну частину освітлювальної арматури почали виготовляти з металів, надаючи їй фактурного та орнаментального декору.

Побутове знаряддя порівняно з попередньою групою менше кількісно, зате воно частіше оздоблене гравіюванням, карбуванням тощо. До групи побутових знарядь відносяться такі типи виробів: ножі, ножиці, лускоріхи, форми для печива тощо. Вишуканою оригінальністю відзначаються вироби з металу гуцульських народних майстрів XIX – початку XX ст. Посуд і начиння – художні вироби з олова, міді, бронзи та срібла для приготування їжі та сервірування столу. Більшість типів металевого посуду наслідують керамічні та дерев'яні вироби, наприклад, горщики з одним і двома вушками, з литком, чашкоподібні горщики з великою ручкою у верхній частині (як керамічні ринки), дзбанки з широким, плескатим і кулевидним тулубом, збанки конусоподібні (як керамічні кавники і чайники), чаші з накривками, карбовані тарелі – пласкі та глибокі, інколи на піддонах, настінні сільнички у вигляді коробок (формою і декором нагадують дерев'яні), фляги, горнята, ступки, ложки тощо. Лише такі типи предметів, як мідні тази, чани, казанки, бронзові рукомийники, сковорідки, джезви, підставки для склянок, є характерним набутком художньої обробки металу. Нині виробництво металевого посуду перейшло у розряд промислового тиражування. Вручну виготовляють невелику кількість ювелірного посуду: вази, кубки, чашки, джезви, підставки для склянок тощо.

Культові та обрядові предмети з найдавніших часів виготовляли з дорогоцінних металів, пізніше з олова, міді (з позолотою). Багаті оклади, вкриті тисненими й емальованими орнаментами, виробляли для ікон, книг тощо. Хрести відомі кількох типів: срібні ручні з гравіюванням, напрестольні, нагрудні, хрести-еколпіони з порожнинами для реліквій, такої ж конструкції панагії (мініатюрні іконки для ношення на грудях). Свічники виготовляли великі церковні, менші – вівтарні (на три свічки й одну). Літургійний посуд і начиння становлять найбільшу типологічну групу культових предметів. До неї входять місткі купелі, оздоблені рельєфом, котли і чаші для освячення води, кропильниці, потирі (келихи) для вина, срібні ложечки, дароносиці у вигляді моделей церкви, багатоярусної вежі тощо. Срібні кадильниці складалися із двох чашок, повернутих одна до одної, нижня мала підставку, до якої кріпилися ланцюжки. Стінки кадильниці декорували ажурними просічними візерунками. До окремої типологічної групи слід виділити церковні дзвони – твори художнього ливарництва (декоративно-монументальне мистецтво). Зброя і бойовий обладунок.

Найдавніша типологічна група – ударна зброя (вражаюча дія внаслідок удару або різкого поштовху). До групи входять булава, пірнач, бойовий молот, ціп, обушок, які часто прикрашали рельєфними візерунками. Ще дві типологічні групи холодної зброї – колюча (кинджал, вузький меч, шпага тощо) і рубляча (меч, палаш, шабля, бойові сокири: алебарда). Цю зброю часто декорують гравіюванням, інкрустацією та карбуванням.

Стрілецька механічна зброя – сталеві луки, арбалети і горитви з накладними, пишно орнаментованими бляшками тощо. Захисний обладунок воїна виготовляється з листового металу і прикрашається традиційними техніками.

Особисті речі та прикраси, виготовлені з кольорових металів, часто становлять неповторний ансамбль жіночого і чоловічого костюма. Окремі майстри виготовляють курильне приладдя (люльки, протички, кресала), яке відзначається особливою декоративністю. Серед особистих речей варто виділити гуцульські народні прикраси. До прикрас гуцульського чоловічого одягу слід віднести ажурні бляхи для капелюха, чепраги (пряжки, застібки), ігольники та наключники, які носяться на поясі. Жіночі традиційні металеві прикраси: згарди (намиста), набрані з кружечків, хрестиків, чільця та персні; дукачі (нашийні прикраси зі срібла з доповненням декоративного каміння і скла); браслети, персні, сережки тощо.

Окрему типологічну групу художнього металу становлять так звані відзнаки влади: палиці, булави, бунчуки, корони, келефи, сокири тощо. Дрібна пластика – вид художнього металу, пластична мініатюра, до якої входять монети, моделі, елементи оправи книги, дитячі іграшки (олов'яні солдатики, іграшковий посуд, начиння та ін.).