Якщо виникають питання: телефонуй або пиши мені у Viber 0955798364.
INFORMAL LETTER
Greeting
Лист починається із звернення
Dear Sally,
Hi, Jack!
Introduction
На початку листа зазвичай
· Дякують адресату за раніше отриману кореспонденцію
· Згадують якийсь факт з отриманого листа
· Вибачаються, що не писали раніше
Thanks (a lot) for your last letter.
Many thanks for…,
Your last letter was a surprise.
How nice of you to …,
I was awfully glad to get your letter.
It was great to hear from you.
I was happy to hear that…
I’m glad you passed your History test!
Sounds like you had a great time in London!
Great news about your … !
I must apologise for not writing,
I really should have written sooner,
Sorry I haven’t written for so long,
Sorry I haven’t been in touch for so long.
Sorry, I’ve taken so long to put pen to paper,
(but I was really busy preparing for my school-leaving exams)
Main Body
Тут повинні бути розкриті всі умови, зазначені в завданні.
Обов'язкове структурування по абзацах!
Кожну умову розкривають
в окремому абзаці.
Допустимо об'єднання двох близьких за змістом умов в одні абзац.
Перехід до основної частини:
Anyway, I’m writing to tell you about…
Використання розмовних зворотів:
Guess what?
You know…
Another thing,
Can you imagine…
If I were you, I’d…
By the way,
Well,
Використання слів-зв'язок:
And, but, because, so, that’s why, who, which, that, if…
Вживання фразових дієслів:
take up a hobby, my friends come round…
Conclusion
У кінці листа слід
· пояснити причину, чому ви закінчуєте лист
· згадати про подальші контакти.
Well, I must finish now because I have to walk the dog.
Well, I’d better go now as I have to do my homework.
I’ve got to go now. It’s time for my favourite TV show.
I’ll write again soon.
Write back soon !
Looking forward to seeing you.
Hope to hear from you soon.
Take care and keep in touch.
I can’t wait to hear from you !
Drop me a line when you can.
Ending
Ця фраза залежить від ступеня близькості автора і адресата, після неї завжди ставиться кома.
(з нового рядка)
Lots of love, Much love,
Best wishes, All the best,
Yours, Your friend,
Signing off
Особисті листи підписують без зазначення прізвища
(з нового рядка)
Sally
David
На зовнішньому незалежному оцінюванні з англійської мови учасники мають створити власне висловлення у форматі листа. Залежно від завдання учасник тестування визначає тип листа – особистий, офіційний чи напівофіційний.
Тип листа, який потрібно написати, залежить від причин, що спонукали до написання цього листа, а під час складання зовнішнього незалежного оцінювання – від завдання, сформульованого в комунікативній ситуації в частині тесту «Письмо». Учасникам може бути запропоновано, наприклад, запросити когось на гостину, на вечірку, на свято; поділитися інформацією про події, що відбуваються в їхньому житті; запитати про інформацію, що необхідна їм; поскаржитися на неякісне обслуговування в супермаркеті тощо.
ОСОБИСТІ ЛИСТИ
Особисті листи (informal letters) зазвичай пишуть людям, яких добре знають (друзям, родичам тощо), про актуальні новини, особисті проблеми тощо. Під час написання таких листів використовують неофіційний стиль, для якого характерна розмовна лексика, особистий тон, використання сталих виразів та словосполучень (e.g. drop me a line), використання фразових дієслів та скорочень (don’t, can’t, I’m etc).
Лист особистого характеру (неофіційний лист) складається з таких частин:
1. Неофіційне привітання (informal greeting).
2. Вступ (introduction або opening remarks), у якому потрібно писати про загальні речі (запитувати про здоров’я друга, про останні новини; висловлювати подяку за отриманий лист, перепрошувати за затримку відповіді, коментувати новини, про які дізналися з отриманого листа тощо) та згадувати причину, задля якої пишеться лист, тобто відповідати на питання «Чому ви пишете лист?»
3. Основна частина (main body), у якій потрібно розкрити основну тему (теми) детально. Ця частина складається з кількох абзаців, кожен з яких присвячено окремій підтемі (кількість абзаців в основній частині листа залежить від умови завдання).
4. Заключна частина (conclusion або closing remarks), у якій потрібно підбити підсумок написаному в листі, може містити причини, що спонукають закінчити написання листа, привітання родичів/родичам або знайомих/знайомим, побажання всього найкращого, прохання до адресата не зволікати з відповіддю тощо.
5. Неофіційне прощання та ім’я адресанта (того, хто пише листа).
Основні вимоги до написання особистого листа
Під час написання особистого листа треба використовувати неформальний стиль, для якого є характерним особистий тон, а також уживання прямого звернення до адресата; використання імені, а не прізвища; використання розмовних, а не літературних виразів; уживання скорочень і відповідних форм привітання та прощання тощо.
Ознаки формату тексту (особистий лист):
привітання (greeting) – відповідно до вимог оформлення особистого листа: Dear Lucy / Dear John / Hi / Hello тощо
вступ (opening remarks) має містити фрази на кшталт: How are you? / I thought I’d write and let you know that…. / The reason I’m writing is …. / Sorry, I’ve taken so long to put pen to paper, but… / I apologise for the fact that I haven’t written for… / I have something special to tell you… / Can you imagine… тощо
основна частина (main body), у якій опрацьовуються комунікативні ситуації
кінцівка (closing remarks) має містити фрази на кшталт: That’s all my news for now. Write back soon… / Well, I’d better go and do some work! Once again, well done…. / Please, write me soon and tell me all your news. / Well, that’s all my news. I’d better end now, because… тощо.
прощання (ending) – відповідно до вимог оформлення особистого листа: Lots of love / Hope to hear from you soon / Give my best wishes to your parents / Looking forward to your letter / Best wishes to… / I would be glad to hear from you soon / Keep in touch / Love / Regards / Yours тощо
Підпис, що містить ім’я адресанта
Офіційний лист є одним з різновидів письмового висловлювання яке може бути на ЗНО у частині Writing. До офіційних листів належать ділові листи, рекомендації, запити, скарги, офіційні та рекламні листівки, тощо.
Офіційний лист має розпочинатися зі слів Dear Mr/Mrs/Miss/Ms та призвіща людини, до якої Ви звертаєтеся. УВАГА! У діловому листі НЕ МОЖНА писати ім’я людини після звернення Mr., Mrs. або Ms, тільки призвіще. Якщо Ви пишите невідомому адресатові, лист має розпочинатися зі слів Dear Sir or Madam або Dear Sir/Madam.
Вступ
У першому абзаці слід чітко вказати, чому Ви пишите листа, які питання хочете з’ясувати:
I am writing in connection with… – Я пишу з приводу…
I am writing to complain about / enquire about / tell you about / suggest… – Я пишу, щоб поскаржитися про / запитати про / розповісти Вам про / запропонувати…
I would like to request further information about… – Я б хотів (-ла) попросити детальнішої інформації про…
I would be most grateful if you could send me details of… – Я був (-ла) б дуже вдячний (-на) якби Ви надіслали мені деталі…
In response to your letter of 5 May, I am writing to… – У відповідь на Ваш лист від 5травня я пишу щоб…
Основна частина
Вона має обов’язково бути структурована за змістовими абзацами, кожен абзац має розкривати одну з умов у завданні. Можна об’єднати дві умови в один абзац. Зв’язок між абзацами та реченнями забезпечується за допомогою сполучників сурядності та підрядності (and, but, because, if, as soon as, when тощо), слів зв’язок, вставних слів (first, second, finally, moreover, furthermore, however тощо).
Заключна частина
В цій частини, зазвичай, автор листа висловлює сподівання на отримання відповіді за допомогою фраз:
I look forward to hearing from you / to your reply. – З нетерпінням чекаю відповіді від Вас.
If you require any further information, do not hesitate / feel free to contact me. – Якщо Вам необхідна якась додаткова інформація, не соромтеся зв’язатися зі мною.
Прощання
Насамкінець, не забудьте підписати листа: Yours faithfully (якщо ви не знаєте імені людини, до котрої написали листа); Yours sincerely (якщо знаєте ім’я адресата), потім ім’я та призвіще (вигадане для ЗНО).
УВАГА! Офіційні листи мають бути стислими, не включати зайвої інформації.
УВАГА! Пам’ятайте, що офіційний лист вимагає офіційного стилю мови і не повинен містити:
скорочених форм дієслів, напр. замість I’d like пишемо I would like;
ідіоматичних зворотів, напр. замість it’s off the beaten track пишемо it is an isolated area:
мови, характерної для усних висловлювань, напр. замість I want to tell you about пишемо I would like to inform you.
Для організації зв’язку між абзацами доцільно вживати з’єднувальні елементи:
для переліку фактів та послідовного введення ідей використовуйте такі з’єднувальні елементи: firstly, secondly, to begin with, in addition, furthermore, lastly, moreover, besides;
на позначення контрасту та протиставлення застосовуйте on the one hand…, on the other hand…, however, still, in spite of/despite, nevertheless, тощо;
для підбиття підсумків вживайте all in all, to sum up, in conclusion, тощо;
для зазначення мети вживайте in order to, so that, so as to;
для того, щоб описати наслідки вживайте: as a result, consequently.
Увага! В офіційному листуванні слід віддавати перевагу непрямим питанням: замість прямого питання What is the price of the course? в офіційному листі краще сформулювати речення таким чином: I will be grateful if you could tell me what the price of the course is.
Не забувай про формули ввічливості, наприклад I would be very pleased if…, Will you be so kind to inform me… тощо.
Як написати WRITING на максимум?
1. Writing повинно відповідати темі!
Можна написати геніальний лист, але якщо він не по темі, не розкрито всіх трьох умов, то більше, ніж 0 балів за нього отримати не вдасться. Наголошую на цьому, адже подібні випадки були.
2. Обсяг. Донедавна в критеріях було вказано - не менше 100 слів, інакше робота перевірятись не буде. Зараз такої вказівки немає. Але не варто розраховувати вкластись у менш ніж 100 слів (рахуються всі слова: сполучники, прийменники також). Лаконічність буде недоречною, адже потрібно дотриматись формату, використати слова-зв'язки та розкрити всі три умови. В середньому письмові роботи на високі бали налічували 150-180 слів.
3. Слова-зв'язки. Про них окреме правило. В листі їх повинно бути хоча б 5-7, різних. Ось вам табличка на різні випадки.
4. Логічність та послідовність. Власне висловлення – це не філософський твір. Не намагайтесь «лити водичку» чи розгалужуватись. Лише виконайте всі умови теми роботи, різко не перестрибуючи з однієї на іншу. Тим паче, на розгалуження, а потім переписування всього у бланк Б часу не вистачить.
5. Формат. Лист може бути офіційним або особистим. У кожного - свої нюанси.
6. Лексика та граматика. Це найважче, цьому треба вчитись, вивчаючи мову, правила та виконуючи вправи. Practice makes perfect! Від цього правила не втекти. Тому порада лише одна - зацікавлено, систематично вивчати різні лексичні та граматичні штучки, щоб зробити якомога менше помилок.
7. Тренування. Якщо є час, і ЗНО не наступає на п'яти, тренуйтесь писати вдома. Скільки тренувальних листів написати? Не менше 5. В ідеалі, приміром, за рік підготовки - до 10 листів. І цього буде достатньо.
В першу чергу, всім знати критерії оцінювання!
а1, а2, а3 = 6 балів – розкриття умов, зазначених у завданні №43
b1 = 2 бали – логіка викладу та зв’язність тексту
b2 = 2 бали – відповідність формату
c = 2 бали – використання лексики
d = 2 бали – використання граматики
Разом - заповітні 14 балів.
Тепер про кожен критерій детальніше.
Розкриття умов. Все досить просто – треба писати по темі, не зачіпати нічого, про що не запитують. Зайва інформація не береться до уваги під час оцінювання умов, проте помилки в ній – дуже навіть повпливають на бали за лексику або граматику. Обов’язково потрібно написати про кожну умову, не лише згадати її (або аж ніяк не переписати).
Ось приклад.
– tell him/her about your moving in and briefly describe your house (exterior and interior)
Тобто на 2 бали вам слід написати щось про переїзд, екстер’єр та інтер’єр будинку. Про кожен елемент – як мінімум по одному реченню. Тому перша умова розкриється в середньому 3-5 реченнями. Те ж саме і з двома іншими умовами. Якщо написати лише про переїзд та інтер’єр, але не згадати екстер’єру, 2 балів вам точно вже не бачити.
Логіка, зв’язність. 2 бали ви отримаєте за так звані зв’язкові слова. Це різні сполучники та вставні слова. Лише and, but та also не гарантують 2 балів. Добре, що вони є, та їх буде мало. А от якщо до них додати ще besides, firstly, moreover, all in all та however то вийде чарівна суміш, за яку можна отримати максимум.
Втім, слід знати міру. Траплялись такі твори, в яких кожне речення починалось з таких слів. Вони не завжди були доречними. Крім цього, така їх навала заважала розуміти написане. В такому разі можуть зняти бал.
Щодо логіки, то неважливий порядок розкриття умов, головне – логічна подача інформації. Наприклад, якщо почати писати про будинок, продовжити мовою про свій сніданок, а закінчити переїздом, то втрата балу очевидна. Товаришуйте з логікою)
Відповідність формату. Найцікавіший момент :). «Зовнішній вигляд» власного висловлювання оцінюється також 2 балами.
Ідеальний твір має виглядати так:
привітання: Dear/Hi/Hеllo Tom,
абзац №1: вступ (opening remarks!!!!)
абзац №2: перша умова
абзац №3: друга умова
абзац №4: третя умова
абзац №5: кінцівка (closing remarks!!!!)
прощання: Best wishes,/Yours,/Lots of love,…
підпис: Amanda/Amanda Smith
Або так:
привітання: Dear/Hi/Hеllo Tom,
абзац №1: вступ (opening remarks)
абзац №2: перша умова
абзац №3: друга і третя умови
абзац №4: кінцівка (closing remarks)
прощання: Best wishes,/Yours,/Lots of love,…
підпис: Amanda/Amanda Smith
Головне, щоб в основній частині було не менше ніж 2 абзаци.
А тепер давайте розвінчувати міфи!
Міф №1: не можна писати у привітанні й кінцівці імена.
Не слухайте! Не те, що не можна, а треба! Навіть якщо твір ідеальний, але підписаний в кінці як Your pen-friend = мінус 1 бал. Ім’я повинно бути. Найкраще, щоб це були імена закордонного формату, типу Tom, Monica, John. Виберіть собі та запам’ятайте якесь просте, щоб потім довго не думати. Зрештою, якщо й українське ім’я вказати, це теж не буде помилкою.
До речі, нещодавнім нововведенням було те, що лист другу можна підписувати як просто іменем, так і іменем з прізвищем. От якраз своє прізвище не варто писати.
Міф 2: робити абзаци правильно тільки пропускаючи рядок.
Байдуже! Можна пропускати рядок, можна робити відступ у «2 пальці» від лівого поля. Робіть як завгодно, головне, щоб було видно, що це новий абзац.
Міф 3: Faithfully yours це ж не Yours faithfully, це вже не офіційне формулювання, то ж можна і лист другу так підписати.
Ні-ні! Фрази з faithfully чи sincerely використовуються тільки в офіційних листах.
Міф 4: не забувайте ставити коми, бо якщо їх не буде, знімуть бал.
Так, коми це добре, якщо ви грамотно їх використовуєте, виділяєте привітання, прощання, вставні слова. Але під час перевірки пунктуація не враховується.
Міф 5: немає ніякої різниці між фразами «I look forward to hearing from you» та «I am looking forward to hearing from you».
Різниця є! «I am looking forward to hearing from you»використовується в листі до друга. «I look forward to hearing from you» – в офіційному листі.
Через ці міфи, а особливо через 1 та 5, багато хороших робіт не отримали максимум.
Ще важливий момент. Знімається бал за цей критерій, якщо у вступі дослівно переписано умову письмового завдання. Тож не можна брати більше як 3 слова підряд із завдання!
Погляньмо, як би виглядала структура з приблизними вступом і кінцівкою:
Dear Tom,
Thank you for your last letter. How are you now? Sorry, I`ve taken so long to put a pen to paper, but I`ve been really busy. I thought I`d write and let you know about my new house.
абзац №2: Firstly, + перша умова
абзац №3: Moreover, + друга умова
абзац №4: Finally, + третя умова
Well, that`s all my news for now. I`d better go and do some work. Give my regards to your parents. I`d be glad to hear from you soon.
Best wishes,
Mary
Використання лексики. Допускається 3 лексичні помилки, проте неправильне написання слів не відноситься до лексичних помилок.
Лексичними вважаються: вживання слів в непритаманному їм значенні та неправильне вживання фразових дієслів. Однак, якщо в роботі немає 3-х лексичних помилок, а лише 2 - це ще не означає, що учень гарантовано отримає 2 бали за цей критерій.
До уваги береться ще й словниковий запас. Для прикладу, цього року слід було використати лексику, пов’язану з темами «Дозвілля, відпочинок», «Подорожі (транспорт)», «Повсякденне життя (житло)». Якщо автором була використана мінімальна кількість слів з кожної теми, та якщо вони ще й регулярно повторювались, це є підставою для зняття балу.
Використання граматики. Граматичні помилки включають в себе неправильне використання граматичних конструкцій + неправильне написання слів. Всі помилки цього типу поділяються на дрібні та грубі. Зробивши 8 дрібних помилок ще можна отримати 2 бали. А от 1 груба одразу грозить прощанням з 1 балом. Ось які помилки, згідно з УЦОЯО, вважаються грубими:
• вживання числа і особи в дієслівних часових формах (ex.: she speak → speaks; we has→have written)
• порушення порядку слів у реченні (ex.: I very like my house. → I like my house very much.)
• вживання інфінітива (ex.: I want tell → I want to tell; she should to come → she should come.)
• вживання незлічуваних іменників (ex.: My news are →is; She gave me some advices→advice)
https://www.liveworksheets.com/worksheets/en/English_as_a_Second_Language_(ESL)/Letter_writing/Formal_letter_gn935617ke
Офіційний (формальний) лист – це лист, написаний в офіційному стилі в певному форматі для ділових або офіційних цілей.
З появою електронної пошти люди пишуть листи все рідше і рідше, але ті кілька листів, які Вам доведеться написати, будуть, ймовірно, дуже важливими, такими як супровідні листи для заяв про прийом на роботу, супровідні листи для анкет або опитувань, або лист зі скаргою вашому менеджеру банку.
Англійською мовою існує ряд правил, які слід використовувати при написанні офіційного чи ділового листа. Крім того, ви повинні намагатися писати якомога простіше і максимально чітко, а не робити лист довшим, ніж потрібно. Пам’ятайте, що не можна використовувати неформальну мову а саме скорочення.
Заголовок (Heading):
Заголовок складається з вашої адреси та дати.
1. Адреса (Address):
Ваша адреса
(Зворотна адреса повинна бути написана у верхньому правому куті листа.)
Адреса людини, якій ви пишете
(Внутрішня адреса повинна бути написана зліва, починаючи з вашої адреси.)
2. Дата (Date):
Різні люди розміщують дату на різних сторонах сторінки. Ви можете написати це праворуч або ліворуч у рядку після адреси, на яку ви пишете. Запишіть місяць словом.
3. Привітання (Salutation or greeting)
Dear Sir or Madam,
(Якщо ви не знаєте імені людини, якій ви пишете, використовуйте це. Завжди бажано спробувати дізнатися ім’я.)
Dear Mr …,
(Якщо ви знаєте ім’я, використовуйте Mr. Mrs. Miss or Ms. Dr. і лише прізвище. Якщо ви пишете жінці і не знаєте, чи вона Mrs чи Miss, ви можете використовувати Ms., що призначено для одружених та самотніх жінок.)
4. Основна частина (Body):
Пропустіть один рядок після привітання і починайте набирайте основну частину формального листа. Найкраще використовувати короткі, чіткі, логічні абзаци, щоб заявити про свою справу.
5. Закінчення листа (Ending a letter):
Yours Faithfully
(Якщо ви не знаєте імені людини, закінчіть листа таким чином.)
Yours Sincerely
(Якщо ви знаєте ім’я людини, закінчіть листа таким чином.)
4. Твій підпис (Your signature)
(Підпишіть своє ім’я, а потім надрукуйте його під підписом. Якщо ви вважаєте, що людина, якій ви пишете, може не знати, чи є ви особа чоловічої чи жіночої статі, введіть назву в дужках після свого імені.)
Curriculum vitæ, CV (вимовляється укр. куррі́кулюм ві́те, в перекладі з латини «перебіг життя») — стислий опис біографічних даних, набутих кваліфікацій та професійних навичок. Один з основних документів при поданні на вакантне місце роботи, стажування чи навчання.
У сучасному світі кожному потрібно написати резюме. Але зазвичай ми стикаємося з цією проблемою непідготовленими, і написання CV стає викликом, з яким не кожен може успішно впоратись. Цьому не навчають в університеті, про це не розповідають у школі, у цьому не завжди розбираються друзі. Але це необхідно зробити і важливо зробити це якісно. Бо резюме – одна із складових Вашого успіху. І зазвичай вона досить вагома.
Джерело : http://madailygist.com/7-things-cross-check-sending-off-cv/
CV – своєрідний життєпис, один з необхідних документів як під час пошуку роботи, так і для тих, хто шукає навчальну програму (магістерську, аспірантську і т.д.). Тому до цього не можна ставитися легковажно. Бо серед багатьох претендентів обрати мають саме Вас. І над цим потрібно довго і наполегливо працювати.
Лекція Євгенії стосувалася в основному особливостей написання CV спеціалістами в галузі менеджменту для пошуку роботи і вступу на магістратуру. Але поради Євгенії корисні для всіх, кому потрібно написати CV. Бо вони – практичні, лаконічні, змістовні і значущі.
Отже, далі ми поведемо мову про резюме. Але для початку потрібно з’ясувати його роль в процесі вступу до університету чи прийомі на роботу/стажування. Основна функція резюме – зацікавити члена приймальної комісії або роботодавця й зумовити отримання запрошення. CV – це Ваша реклама, воно має створювати цілісний і привабливий образ, бо основна мета його написання полягає в тому, щоб Вас помітили. Однією з умов досягнення цієї мети є націленість на певну аудиторію. Це – пропозиція, що має задовольняти попит. Іншими словами, Ваше CV має бути написане під конкретну вакансію чи програму і має задовольняти заявлені вимоги. Це – суттєвий момент, якщо Ви хочете, щоб Ваша заявка (application) мала успіх.
Для правильного написання резюме важливо розуміти, як проходить рекрутинговий процес. Людей відбирають за компетенціями (знання, навички, особисті якості). Тому необхідно чітко розуміти, що шукає працедавець/член приймальної комісії і чи є це у Вас. А якщо є, необхідно переконливо це показати в своєму CV. Корисно також продемонструвати особистісне чи кар’єрне зростання, вміння досягати певного результату.
Тобто шукаючи певну вакансію/програму потрібно думати не лише про те, чи підходить це Вам, але й чи підходите Ви. Ви маєте подумати про це раніше за працедавця/члена приймальної комісії і зробити все, щоб показати: Ви їм просто ідеально підходите і задовольняєте всі їхні вимоги. Тоді в них просто не буде причин Вам відмовити і не залишиться нічого іншого, крім як прийняти Вашу заявку. Тому пишучи резюме туди, куди Ви так хочете бути прийнятим забудьте про те, чого хочете Ви. Думайте про те, чого хочуть від Вас.
Варто сказати більше про компетенції. Якими вони можуть бути? Що варто шукати і розвивати в собі щоб згодом успішно це продемонструвати?
аналітичні навички (здатність до вирішення поставлених задач, розвиток критичного мислення, вміння приймати рішення);
схильність до активних дій (ініціативність, продуктивність, вміння вкладатись в мінімальні строки);
особистісні характеристики (комунікабельність, лідерські якості, здатність до співпраці, відповідальність);
обробка інформації (інформаційна грамотність, обізнаність у новітніх технологіях відповідно до Вашої спеціалізації);
схильність до змін (креативність, гнучкість, здатність навчатись, схильність до інновацій).
Все це – важливі речі. Але знову ж таки, все й одразу в своєму резюме писати не варто. Зайва інформація точно не принесе користі і може завдати шкоди. Релевантність – те, про що не варто забувати, пишучи CV. Писати потрібно по суті, чітко і ясно. Інформацію краще «оцифровувати», тобто писати про свої досягнення не абстрактно, а використовуючи якомога більше цифр. Це відразу усуває всі питання і створює позитивне враження. Вже це говорить про Вашу лаконічність і вміння оперувати фактами, не відволікаючись на непотрібні деталі.
В разі відмови завжди корисно попросити про зворотній зв’язок. Він зазвичай є і може принести користь. Конструктивна критика та висвітлення слабких місць – цінний матеріал для вдосконалення Вашого резюме.
Отже, CV – це не просто Ваша історія; це – демонстрація того, чого Ви вже досягли, яка є свідченням Вашої перспективності. CV є Вашою об’єктивною характеристикою. І завданням будь-якого кандидата є зробити її якомога кращою. Визначальним в цьому процесі є розуміння рекрутера. Необхідно постійно пам’ятати про те, чого саме від Вас очікують. І не просто пам’ятати, а активно демонструвати – через факти з Вашої біографії.
В англійській мові існує два способи для того, щоб передати чиєсь висловлювання: пряма мова та непряма мова.
Direct speech (пряма мова) – це дослівна передача чийогось висловлювання (а також своїх власних слів), передача чиєїсь мови слово в слово. Пряма мова з обох сторін завжди виділяється лапками та відокремлюється від вставних слів комою (рідше двокрапкою).
· “Leave me alone!” Jenny screamed. – “Дай мені спокій!” - крикнула Дженні.
· “Are you hungry, guys?” my mum asked us. – “Хлопці, ви зголодніли?” - моя мама спитала нас.
· She said, “I am afraid I won’t be able to come, I’m sorry.” – Вона сказала: “Боюся, я не зможу прийти, вибачте”.
Indirect or Reported speech (непряма мова) – це певний переказ чиєїсь мови або ж своїх власних слів. Непряма мова передається підрядним реченням за допомогою сполучників або ж без них. В такому випадку кома перед підрядним реченням не вживається. Також не використовуються лапки.
· Jenny implored to leave her alone. – Дженні благала дати їй спокій.
· My mum asked whether we were hungry. – Моя мама спитала, чи ми не голодні.
· I said I was afraid I wouldn’t be able to come. – Я сказав, що боюся, що не зможу прийти.
Загальні правила
Якщо мовець передає чиїсь чужі слова, то особові займенники I, we (1-а особа) змінюються на займенники he, she, they (3-я особа).
· She said, “Oh dear, I’m so tired!” – Вона сказала: “Матінко, я так втомилася!” (пряма мова)
· She said she was very tired. – Вона сказала, що вона сильно втомилася. (непряма мова)
Займенник you (2-а особа) в залежності від контексту може змінюватися на I, we (1-а особа) або ж he, she, they (3-я особа).
· Mark said, “You’ve done a great job, guys!” – Марк сказав: “Ви виконали чудову роботу, хлопці!”
· Mark said that we had done a great job. – Марк сказав, що ми виконали чудову роботу.
· Mark said that they had done a great job. – Марк сказав, що вони виконали чудову роботу.
Якщо мовець передає свої власні слова, то займенники I, we не змінюються.
· I said, “I am full.” – Я сказав: “Я наївся”.
· I said I was full. – Я сказав, що (я) наївся.
· I say, “We are not going to help them.” – Я кажу: “Ми не збираємося їм допомагати”.
· I say we are not going to help them. – Я кажу, що ми не збираємося їм допомагати.
В непрямій мові, якщо дієслово головного речення стоїть в формі минулого часу, обов'язково вступають у дію правила узгодження часів. При перекладі українською мовою узгодження часів може не передаватися.
· Kate said, “I often go jogging.” – Кейт сказала: “Я часто тут бігаю”.
· Kate said she often went jogging. – Кейт сказала, що вона часто тут бігає.
· Children said, “We have just finished our hometask.” – Діти сказали: “Ми вже виконали наше домашнє завдання”.
· Children said they had finished their hometask. – Діти сказали, що вони вже виконали своє домашнє завдання.
· John said “I will be working at 5 tomorrow”. – Джон сказав: “Я буду працювати о 5-й годині завтра”.
· John said he would be working at 5 the next day. – Джон сказав, щ він буде працювати о 5-й годині наступного дня.
В непрямій мові при узгодженні часів також змінюються й вказівні займенники, прислівники та інші слова, що вказують на час дії.
· Here (тут) → there (там)
· This (цей) → that (той)
· These (ці) → those (ті)
· Now (зараз) → then (тоді)
· At the moment (в цей момент) → at that moment (в той момент)
· Today (сьогодні) → that day (в той день)
· Yesterday (вчора) → the day before, the previous day (минулого, попереднього дня)
· Tomorrow (завтра) → the next day (наступного дня)
· Ago (до) → before (перед)
· Last (минулий) → previous (попередній)
· He said, “This car is awesome.” – Він сказав: “Ця машина крута”.
· He said that car was awesome. – Він сказав, що та машина була крутою.
· “I visited my grandma two days ago”, said Matt. – “Я навідував мою бабусю два дні тому,” – сказав Метт.
· Matt said that he had visited his grandma two days before. – Метт сказав, що навідував свою бабусю за два дні до цього.
Якщо мовець знаходиться в тому ж місці й в той же час (або день), що й час (місце) в повідомленні, що передається, то вказівні займенники та прислівники не змінюються.
· He said this car was awesome. – Він сказав, що ця машина крута.
· He said he visited his grandma two days ago. – Він сказав, що навідував свою бабусю два дні тому.
· I told her, “I won’t be able to help you tomorrow.” – Я сказав їй: “Я не зможу допомогти тобі завтра”.
· I told her I wouldn’t be able to help her tomorrow. – Я сказав їй, що не зможу допомогти їй завтра.
Ствердження
В прямій мові зі стверджувальними реченнями в більшості випадків використовується дієслово to say (говорити, сказати).
В непрямій мові, в залежності від значення та смислу висловлювання, дієслово to say може бути замінений на to tell (сказати комусь), to announce (повідомляти), to inform (інформувати), to declare (заявляти, проголошувати, стверджувати), to promise (обіцяти), to remark (зауважувати), to remind (нагадувати), to assure (запевняти), to admit (визнавати, допускати), to deny (заперечувати, не визнавати, відкидати, відмовлятися) тощо.
· Jack said, “I won’t eat this.” – Джек сказав: “Я не буду це їсти”.
· Jack denied eating that. – Джек відмовився їсти це.
· She said, “I did meet Matt last night.” – Вона сказала: “Я дійсно зустріла Метта вчора ввечері”.
· She admitted having met Matt the previous night. – Вона підтвердила, що зустріла Метта попереднім вечором.
· Kate said, “I promise I’ll come on time.” – Кейт сказала: “Я обіцяю: я прийду вчасно”.
· Kate promised to come on time. – Кейт пообіцяла прийти вчасно.
В непрямій мові після дієслів to tell (говорити комусь, розповідати) та to inform (інформувати) слід вказувати тих, кому адресоване повідомлення.
· She said, “I will go shopping.” – Она сказала: “Я піду в магазин”.
· She told us that she would go shopping. – Вона сказала нам, що піде в магазин.
· The teacher said (to his students), “You will have your exams next week.” – Вчитель сказав (своїм студентам): “У вас будуть екзамени наступного тижня”.
· The teacher informed his students that they would have their exams the following week. – Вчитель проінформував своїх студентів, що їхні екзамени будуть на наступному тижні.
Питання
Непрямою мовою можуть передаватися питання (загальні або ж спеціальні). В такому випадку в питанні змінюється порядок слів на прямий. В непрямій мові не використовується знак питання.
При передачі загальних питань непрямою мовою, вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучників if (якщо, чи) або ж whether (чи). В непрямій мові замість дієслова to say (сказати) використовується to ask (питати).
· She said, “Have you ever been to London?” – Вона сказала: “Ти був коли-небудь в Лондоні?”
· She asked if I had ever been to London. – Вона спитала, чи був я коли-небудь в Лондоні.
· He said to her, “Do you like this movie?” – Він сказав їй: “Тобі подобається цей фільм?”
· He asked her whether she liked that movie. – Він спитав її, чи подобається їй той фільм.
Спеціальні питання в непрямій мові приєднуються до головного речення за допомогою тих самих питальних слів (або ж відповідних підрядних сполучників), що використовуються в самому питанні. В непрямій мові дієслово to say замінюється на to ask або ж to inquire (питати, довідуватися).
· Mark said, “When will he come?” – Марк сказав: “Коли він прийде?”
· Mark asked when he would come. – Марк спитав, коли вій прийде.
· “Where does Paul live?” Kate said. – “Де живе Пол?” – спитала (сказала) Кейт.
· Kate inquired where Paul lived. – Кейт довідувалася, де живе Пол.
При передачі питань з дієсловом-зв'язкою to be й питальними словами who (хто) та what (що), порядок слів в непрямій мові може чітко не дотримуватися.
· She said, “What is the matter?” – Вона спитала (сказала): “У чому справа?”
· She asked what the matter was. – Вона спитала, у чому була проблема.
· She asked what was the matter. – Вона спитала, у чому була проблема.
· He said, “Who is that girl?” – Він спитав (сказав): “Хто ця дівчина?”
· He asked who that girl was. – Він спитав, хто та дівчина.
· He asked who was that girl. – Він спитав, хто та дівчина.
Поради, пропозиції
Поради та пропозиції в непрямій мові в більшості випадків передаються за допомогою форми інфінітиву дієслова, однак бувають в винятки.
Пропозиції в непрямій мові передаються за допомогою дієслів to offer (пропонувати, часто пропонувати зробити щось самому, допомогти) та to suggest (пропонувати, радити, висувати варіант дії). Після to suggest використовується форма герундія або ж також може бути використане допоміжне дієслово should.
· He said to me, “Shall I help you?” – Він сказав мені: “Вам допомогти?”
· He offered to help me. – Він запропонував мені свою допомогу.
· Clark said to Jane, “Let’s wait for Mark here.” – Кларк сказав Джейн: “Давай почекаємо на Марка тут”.
· Clark suggested to Jane waiting for Mark there. – Кларк запропонував Джейн почекати Марка там.
· Clark suggested to Jane that they should wait for Mark there. – Кларк запропонував Джейн те, що вони почекають Марка там.
Порада в непрямій мові здебільшого передається за допомогою форми інфінітиву дієслова після дієслова to advise (давати пораду, радити).
· My brother said to me, “You should take a taxi.” – Мій брат сказав мені: “Тобі варто взяти таксі”.
· My brother advised me to take a taxi. – Мій брат порадив мені взяти таксі.
Прохання та накази
Прохання та накази в непрямій мові також передаються за допомогою форми інфінітиву дієслова.
Здебільшого для передачі наказів та команд в непрямій мові використовуються дієслова to tell (сказати, веліти), to order (наказувати), to command (наказувати, командувати), а також to request (просити, рекомендувати) в значенні м'якого та ввічливого наказу.
· Mum said, “Wash your hands!” – Мама сказала: “Вимий руки!”
· Mum told us to wash our hands. – Мама сказала нам вимити руки.
· The policeman said, “Stop!” – Поліцейський сказав: “Стояти!”
· The policeman ordered to stop. – Поліцейський наказав зупинитися.
· The cashier said to the client, “Enter your PIN-code.” – Касир сказав клієнту: “Уведіть свій пін-код”.
· The cashier requested the client to enter his PIN-code. – Касир попрохав (сказав) клієнту увести свій пін-код.
Прохання в непрямій мові часто передаються дієсловами to ask (просити), to beg (просити, благати), рідше to implore (благати, просити, молити), to entreat (благати, молити), to beseech (благати молити, просити) та to urge (наполегливо просити, змушувати).
· Janice said to her husband, “Will you help me with cooking?” – Дженіс сказала своєму чоловікові: “Ти допоможеш мені з готуванням?”
· Janice asked her husband to help her with cooking. – Дженіс попросила свого чоловіка допомогти їй з готуванням.
· The child said to his parents, “Buy me this puppy, please!” – Дитина сказала своїм батькам: “Купіть мені цього цуцика, будь ласка!”
· The child begged his parents to buy him that puppy. – Дитина благала своїх батьків купити їй того цуцика.
· The mother said to her son, “Please just be careful!” – Мати говорила своєму синові: “Прошу тебе, будь обережним!”
· The mother urged her son to be careful. – Мати благала свого сина бути обережним.
Оклики, подив, ввічливі вирази
При передачі окличних речень, а також вираження ввічливості, в непрямій мові емоції мовця передаються не тільки дієсловами, а й завдяки прислівникам та певним словосполученням, що передають радість, шкоду, подив тощо.
· She said, “You are lying to me!” – Вона сказала: “Ти мені брешеш!”
· She cried indignantly that he was lying to her. – Вона крикнула розлючено, що він їй бреше.
· John said, “Cool! We are going to Spain!” – Джон сказав: “Круто! Ми їдемо в Іспанію!”
· John said joyfully that they were going to Spain. – Джон радісно сказав, що вони їдуть в Іспанію.
· Tania said, “Excuse me for disturbing you.” – Таня сказала: “Вибач, що відволікаю тебе”.
· Tania apologized for disturbing him. – Таня вибачилась за те, що відволікла його.
Поздоровлення, привітання, прощання
При передачі прощань, слів привітання та поздоровлень в непрямій мові часто використовуються дієслова to greet (зустрічати, вітатися), to welcome (вітати), to wish (побажати) тощо. В більшості випадків такі речення перекладаються не дослівно, а передається тільки загальний зміст.
· She said, “I’m happy you’ve come to my place!” – Вона сказала: “Я так рада, що ви до мене прийшли!”
· She welcomed them. – Вона привітала їх.
· Peter said to us, “Hi, guys, what’s up?” – Пітер сказав нам: “Привіт, хлопці, як справи?”
· Peter greeted us. – Пітер привітався з нами.
· Mrs Johnson said to us, “Have a nice journey, girls!” – Місіс Джонсон сказала нам: “Доброї подорожі вам, дівчата!”
· Mrs Johnson wished us a good journey. – Місіс Джонсон побажала нам доброї подорожі.