Чому слово «молодець» не працює? Психолог про похвалу

Похвала дитині - прекрасний спосіб підкреслити її досягнення та надихнути малюка на нові висоти. Але якщо обрати невдалі висловлювання, то комплімент може призвести до залежності та стресу у дитини. Як надавати визнання дитині, щоб уникнути стресових ситуацій у важливий воєнний період, ділиться педагог, психолог і керівник дистанційної школи "Атмосферна школа" Тетяна Серебрянська.

Підпишись на Hyser.com.ua в Google News! Тільки найяскравіші новини!

Підписатися

Про це пише Telegraf.

За її словами, похвала в навчанні такі ж важливі, як і пальне для руху автомобіля. Проте, якщо завантажити транспорт пальним низької якості — він не подолає великої відстані. Те саме стосується і визнання: воно може бути корисним чи шкідливим.

Відома італійська педагогиня Марія Монтессорі стверджувала: якщо використовувати визнання як нагороду за роботу — це призведе до залежності у дитини. Для неї важливіше не результат, а реакція батьків. Таким чином, у дітей може сформуватися залежність від думки інших людей.

Ще раніше китайський філософ Лао-цзи висловив думку про небезпечний бік визнання. Він сказав, що якщо людина вимірює свій успіх мірою чужих похвал, то «її тривога буде безкінечною».

- Тому важливо, щоб батьки навчилися висловлювати визнання дітям так, щоб обійтися без стресів, які і так насичують важкий воєнний час. Для цього досить запам'ятати декілька простих правил, - зазначила Серебрянська.

Правило перше: завжди конкретизуйте визнання

Коли ви прагнете виразити визнання дитині, уникаючи фраз типу "Ти справжній талант!", "Чудова робота", "Ого, це круто!"… Американський психоаналітик Стівен Гросс вважає такі вислови "порожніми фразами". Спробуйте зосередитися на тому, що в дитини вдалося особливо добре. Будьте конкретнішими.

- Гарною заміною можуть бути такі вислови: "Цей малюнок виглядає як справжнє мистецтво", "Ти дуже гарно впорався з соло цього разу", — рекомендує Тетяна Серебрянська. - Якщо ж результат не зовсім задовільний, можна просто заохотити дитину: "Ти добре вклався в цей проект". "Ти на правильному шляху, у тебе все вийде". Діти відчувають фальш, тому ніколи не брешіть заради мотивації.

Правило друге: не зменшуйте досягнення дитини

Іноді батьки хочуть виразити визнання дитині, але роблять це так невдало, що спроби стають докором. Наприклад, "Ти молодець, що сам одягнувся, але ти міг це зробити швидше".

- Достатньо додати крапку перед "але", щоб дитина не відчувала вину, — зауважує Тетяна Серебрянська. — Ось ще один варіант визнання з негативним відтінком: "Ти зробив домашнє завдання, але я тричі просила тебе про це". Ту ж фразу можна виразити позитивно: "Ти маєш вольові якості. Ти впорався з домашнім завданням".

Правило третє: оцінюйте вчинки дитини, а не її саму

Психологи провели цікавий експеримент. Після виконання завдання першій групі дітей сказали, що вони дуже розумні, а другу похвалили за зусилля. На наступному етапі діти з першої групи утримувалися від ризику, обираючи лише завдання, які вони впевнено виконають. Учасники другої групи висувались ризиковано, намагаючись вирішити всі завдання, незалежно від їх складності. Після експерименту діти з першої групи відчували розчарування, а діти з другої — пишалися собою, навіть якщо не всі завдання вдалося виконати.

- Що нам говорить цей експеримент? Коли ми хвалимо дитину за інтелект — "Ти такий розумний!", "Ти геній!" — це переконує її, що це постійна риса, і вона нічого не може змінити в собі, щоб покращити, — розповідає Тетяна Серебрянська. — Діти, яких постійно хвалять, бояться взятися за складні завдання, перелякані можливістю отримати поганий результат і пошкодити свою репутацію. Завжди наголошуйте на старанності та зусиллях дитини під час виконання завдань, а не на її характерістики.

Правило четверте: не порівнюйте свою дитину з іншими

Кожна дитина унікальна, тож немає сенсу порівнювати її з іншими. Фраза "Твій малюнок гарний, але Коля нарисував краще" — несприятлива форма визнання, яка негативно позначиться на емоційному стані дитини.

- Порівняння з іншими погіршує взаємини між батьками і дитиною. З фактичної точки зору, це створює в дитини негативне середовище, де її власна оцінка себе занижується", — зауважує Тетяна Серебрянська. — Можливо, під час спілкування з іншими батьками ви природно порівнюватимете свою дитину з іншими учнями, але ці порівняння не повинні перетворюватися на висловлювання. Краще зосередьте увагу на тому, що робить вашу дитину унікальною. Не рекомендується порівнювати дитину з іншими.