Якщо карати дітей ігноруванням чи ізоляцією - який урок вони виносять? - "Коли ти будеш помилятися, ти будеш сама!", "Я буду з тобою, тільки коли ти щаслива!", "Твої переживання - неважливі".
І є велика ймовірність принести ці уроки в доросле життя, втілити їх у одвічному намаганні усім подобатися, задовольняти чиї завгодно бажання й потреби окрім власних. І оскільки "подобатись усім" - задача нереальна, то розчарування в собі неминуче...
Натомість, хай якими є емоції дитини - у них є причина. Хай якою є поведінка дитини - у неї є причина, і часом вона не така очевидна як здається на перший погляд, тому варто вислухати й розібратися в цій причині разом з дитиною.
Будь-які емоції людини - це нормально. Ми не можемо контролювати емоції, але ми можемо контролювати поведінку, форму вираження емоцій - розбиратися в причинах і наслідках, шукати альтернативи.