Що повинні знати батьки? Рекомендації психолога

Шановні батьки, ви можете переглянути записи наступних вебінарів у зручний для Вас час:

1. "Як батьки можуть підтримати у складній ситуації дитину середнього та старшого шкільного віку", який знаходиться на facebook сторінці “Батьківський ХАБ”.: https://fb.watch/ge8LZEm5Vu/

2. "Як батьки можуть підтримати у складній ситуації дитину молодшого шкільного віку", https://fb.watch/fWhpeaxkbT

3. "Психологічна травма, її наслідки та особливості прояву у різному віці" за посиланням: https://www.facebook.com/103242932488102/videos/476752850639159/?extid=NS-UNK-UNK-UNK-IOS_GK0T-GK1C&ref=sharing

Річ у тім. Виставка, яка присвячена проблемі домашнього насильства у будь-якому його прояві

Тест: Чи готова ваша дитина йти до школи

Профілактика Інтернет залежності дитини

Корекційно-розвиткові заняття з дітьми з особливими освітніми потребами (відео)

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

Відповідальність батьків передбачена:

Сімейним кодексом України

Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

• Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;

• Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків

• Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;

• Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;

• Відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства;

• Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину

• Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину

• Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;

• За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;

• За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;

• У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

• Якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

А також статті 164, 165, 166, 170.

Законом України "Про освіту"

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

• постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

• сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

• виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

• вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

• звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

• захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Кодексом про адміністративні правопорушення України

Стаття 184.

Кримінальним кодексом України

Статті 164, 166, 167. 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною.

2. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.

3. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

4. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

5. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, ліпити, наклеювати.

6. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

7. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а  не розкішному одягу.

8. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хвилин.

9. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички і любов до праці.

10. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правилами і обов’язками.

11. Пам’ятайте, що діти – не прості продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну долю.

Як організувати раціональне  харчування дітей?

         Їжа — основа життя, джерело енергії, без якого життя людини неможливе. За певного поєднання білків, жирів, вуглеводів у комплексі з вітамінами і мінеральними солями їжа може максимально засвоюватися. Це і є основний принцип раціонального харчування. Саме тому харчування повинно бути різноманітним.
        У нашому організмі корисні речовини здатні до складних змін, у результаті яких вони поступово перетворюються в речовини самого організму, його клітин і тканин. Але разом з тим в організмі постійно відбувається часткове їх руйнування з виділенням енергії, що витрачається на роботу органів і на підтримку постійної температури тіла. Це і є обмін речовин.
        Харчування лише тоді повноцінне, коли в ньому є всі корисні речовини у необхідній кількості. Наприклад, якщо немає вітамінів, то неможливе повноцінне засвоєння інших речовин. Білки хліба погано засвоюються, коли немає білків тваринного походження.       
        Головний компонент продуктів харчування складають калорійні речовини — білки, жири, вуглеводи і вода. Жири і вуглеводи беруть участь в енергетичному обміні речовин. Білки — у структурному синтезі нових клітин і тканин, це будівельний матеріал для організму, що росте, від них залежить здатність до мислення, формування антитіл, що захищають організм від вірусів і мікробів.
        Важливий компонент — жири (енергія). Їжа, багата на жири, сприймається нами більш смачною і ситною. Але вживати її занадто багато шкідливо для здоров'я: підвищується вміст жиру в крові, що приводить до ушкодження серцево-судинної системи, порушується обмін речовин. Хоча жири є важливим постачальником енергії організму, вони поступаються вуглеводам, потреба людини в яких значно більша.
        Вуглеводи дають енергію для роботи м'язів, беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот, поповнюють запаси глюкози в крові. Вуглеводи допомагають у засвоєнні жирів. Наш організм краще засвоює вуглеводи з продуктів рослинного походження. Сахарозу — з бананів, абрикосів, динь, моркви; фруктозу і глюкозу — з фруктів, ягід, меду. Глюкоза швидко і легко засвоюється організмом і використовується для живлення головного мозку, м'язів, підтримує рівень цукру в крові, утворення запасу глікогену в печінці. Ще одним джерелом глюкози є крохмаль, що міститься в зернових і бобових культурах, а також у картоплі. Цінний молочний цукор (лактоза) є в молоці і молочних продуктах. Він обмежує процеси бродіння в кишечнику і сприяє розвиткові молочно-кислих бактерій, корисних для організму.
        Клітковина, що міститься в чорному хлібі, фруктах і овочах, відіграє важливу роль у роботі кишечнику і виведенні з організму холестерину.
        Чи є в нашому організмі золото? Є, але тисячна доля відсотку, як і інших елементів таблиці Менделєєва (деяких більше, а деяких менше). Усі вони мають високу біологічну активність і виступають регулятором важливих процесів обміну в клітині, підтримують нормальний склад крові, кислотно-солевий баланс, використовуються як матеріал для будівництва опорних тканин. Солі Ма — регулюють водний обмін, кислотно-солеву рівновагу. Солі К — виділення рідини і Ма із організму, вуглеводний обмін у крові (курага, родзинки, квасоля, чорнослив). Хлор — водний обмін. Кальцій — формування кісток скелету, регуляція нервової системи і серця, бере участь у згортанні крові (молоко, сир). Фосфор — бере участь у всіх процесах обміну речовин, входить до складу багатьох важливих білків, нервових тканин, сприяє росту і розвитку кісток (сир, квасоля, м'ясо, риба, яйця). Солі магнію відповідають за вуглеводний обмін, знижують кількість холестерину в крові, знижують збудження нервової і м'язової системи (хліб, каші, бобові). Залізо необхідне для утворення гемоглобіну (печінка, вівсянка, яєчний жовток, бобові, овочі, фрукти). Йод, фтор, кремній, мідь, бронза, сірка та інші також мають значення для життєдіяльності організму.
          Вітаміни А, В, В2, В12, С, Д, Е, К, РР виконують важливі функції в регулюванні і нормалізації обміну речовин. Наприклад, вітамін В — вітамін бадьорості - підвищує працездатність, м'язову силу, .апетит. Вітамін А необхідний організмові для забезпечення нормального зору, росту. Вітамін С (овочі, фрукти, ягоди) постійно потрібен організму. Нестача цього вітаміну знижує здатність організму до утворення антитіл, що перешкоджають розвитку інфекцій, може привести до тяжкого захворювання — цинги.
        Враховуйте всі ці моменти при складанні щоденного меню для своєї дитини.

НЕ ДОПУСКАЙМО НАСИЛЬСТВА У СІМ'Ї! 

Насильство в сім'ї

Що ми зазвичай розуміємо під насильством? Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство - це ще й:

• погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

• невиразні погрози, наприклад, «ти в мене дограєшся!»;

• погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;

• заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб помститися комусь);

• ламання та знищення особистих речей;

• використання брутальних слів, лайка;

• приниження, образи, постійне підкреслення недоліків;

• контроль, обмеження в спілкуванні, стеження;

• заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

• звинувачування в усіх проблемах;

• критика думок, почуттів, дій;

• поводження із ним/нею як із прислугою;

• ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

• Нехтування дитиною;

• Нехтування обов'язків стосовно дитини;

• Відсутність у сім'ї доброзичливої атмосфери;

• Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

• Втягування дитини в з'ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

• Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

• Вживання алкоголю до втрати самоконтролю;

• Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім'ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей. Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

Діти бачать, чують та пам'ятають більше, ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться. · Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство. Будь-яке домашнє насильство, незалежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім'ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім'ї:

Діти зазнають почуття провини, сорому й страху, так, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати. Діти відчувають сум. Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім'ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

Реагувати надто агресивно;

Не визнавати авторитетів;

Бути пасивними чи пригніченими;

Мати вигляд заляканих;

Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам'ятайте! В сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе й до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім'ї, засвоюють:

• Насильство - це засіб розв'язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні й близькі стосунки, а потім у свою сім'ю та своїх дітей.

• Негативні форми поведінки в суспільстві - найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

• Довіряти людям, особливо дорослим - небезпечно. У своїх сім'ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

• Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім'ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку - виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття - вони привертають увагу, піднімають авторитет - тому тільки їх і варто проявляти. В результаті дитина: ·або приховує свої почуття в сім'ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; · або керується принципом - мовчи, терпи й принижуйся. У сім'ях, де в стосунках з дітьми переважають контроль, нехтування дитячими проблемами, тиск, приниження один одного, дитина може вирости агресивною або «забитою», такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам'ятати, що дитина - це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім'ї

• Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов'язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

• Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

• Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: у тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

• Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до психолога. Пам'ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі. Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки. Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.