Словник джазових термінів

Акцент – виділення окремого звука або акорду шляхом його посилення.

Аранжування (франц. аrranger-упорядкувати) – перекладення музичного твору для виконання на іншому інструменті.

Балада – переважно сентиментальна пісня 32-тактової куплетної форми в помірному або повільному темпі. Балади поширені у популярній музиці, звідки вони запозичуються джазовими музикантами як теми для імпровізацій.

Бандонеон – музичний інструмент, різновид гармоніки. Названий так на честь його винахідника Генріха Банда. Спочатку використовувався для виконання духовної музики в церквах Німеччини. У кінці XIX століття був завезений до Аргентини і ввійшов до складу танго-оркестрів. Саме завдяки бандонеону музика аргентинського танго отримала те пронизливо-щемливе звучання, яке привертає до неї стільки шанувальників.

Видатні виконавці на бандонеоні: Астор П’яццолла, Рішар Гальяно та ін.

Банджо – струнний щипковий музичний інструмент африканського походження, родич мандоліни та гітари.

Бібоп (англ. bebop, bop) – джазовий стиль, що розвинувся на початку 40 років ХХ ст.

Біг бенд – великий оркестр(10-17 музикантів), який складається з двох груп – мелодичної та ритмічної. Склад мелодичної групи – саксофони, кларнети, труби, тромбони. Склад ритмічної групи – фортепіано, гітара, контрабас, ударні інструменти.

Блюз – традиційний жанр афроамериканської музики. Блюз на відміну від спірічуелса – сольно-пісенний жанр драматичного спрямування. У творах цього жанру відображаються особисті переживання, емоції та почуття людини.

Босса-нова(від португ. нове почуття) – стильовий напрямок у джазі, який виник на основі бразильської самби.

Бугі-вугі – 1.Манера фортепіанної гри: вільна імпровізація на характерну ритмічну фігурацію у басовому голосі, яка повторюється багато разів; у якості гармонічної основи використовується блюзова основа. 2.Американський парний танець популярний у 50 роки ХХ ст. 

Гармонія – 1.Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвуччя. 2.Приємна для слуху злагоженність звуків, милозвучність.

Диксиленд – 1.Стиль джазової музики, що поєднує простий акомпанемент з акцентованим ритмом; 2. Назва джазових ансамблів, що виконують музичні твори у такій манері; назва джазових ансамблів новоорлеанського стилю.

Джаз (англ. jazz) – стиль музичного мистецтва, який виник в Америці на початку ХХ ст. в результаті синтезу африканських ритмів та європейської гармонії. Батьківщиною джазу вважають Новий Орлеан.

Імпровізація (від лат. іmprovises - непередбачений) – створення художнього твору (наприклад, музичного, поетичного, сценічного) в момент його виконання без попередньої підготовки. Музична імпровізація – історично найдавніший тип музикування.

Інтерпретація (від латинського interpretatio- роз’яснення, тлумачення) –  процес звукової реалізації нотного тексту. Інтерпретація передбачає індивідуальний підхід до виконуваної музики, активне ставлення, наявність у виконавця власної творчої концепції втілення авторського задуму. 

Кейкуок – популярний у ХІХст. танець-марш афро-американського походження; виконувався у швидкому темпі, синкопованому ритмі. Є попередником регтайму.

Класичний джаз – період в історії розвитку традиційного джазу.

Маракаси – ударний парний музичний інструмент з невизначеною висотою звука. Це висушений плід кокосового горіха, гарбуза чи маленької дині з рукояткою, наповнений камінцями, сухими зернами маслин чи піском. Сучасні маракаси виготовляють з тонкостінних дерев’яних, металевих та пластмасових куль, в які насипають горох чи дріб. Звук виникає завдяки струшуванню і характеризується гострим шарудінням.

Поліритмія – поєднання в музичному творі двох (і більше) самостійних ритмічних малюнків в рамках одного розміру. Поліритмія широко використовується в національній музиці Африки, є характерною для джазового стилю.

Прогресив – напрямок сучасного джазу.

Пунктирний ритм – ритмічний рисунок, що спирається на чергування подовженої сильної і скороченої слабкої долей.

Регтайм – стиль танцювально-побутової музики, який з’явився у Північній Америці в кінці ХІХ ст.

Рок-н-ролл – музичний стиль, модний американський танець, що виник у 50 роки ХХ ст.

Свінг – (анг. swing –коливання) 1. Одна із форм джазової музики. 2. Засіб виразності у джазі; характерний тип пульсації, що відхиляється (запізнюється або випереджає) від опорних долей.

Спірічуел (з англ. «духовний, церковний») – це духовний хоровий гімн в афроамериканській спільноті, написаний переважно на біблійні теми, основний жанр афроамериканського музичного фольклору.

Стандарт – переважно 32-тактові пісні, що складаються з 8-тактових періодів. Вони  увійшли до класики джазу і постійно використовуються музикантами як теми для імпровізації.

Синкопа – зміщення акценту з сильної долі на слабку.

Твіст (англ. twist- крутитися) – американський парний танець групи рок-н-ролу. 

Тема – мелодія з гармонічним супроводом, що лежить в основі аранжировки чи імпровізації.

Чарльстон – танець афроамериканського походження, попередник  регтайму, виконується в швидкому або помірному темпі, гостро синкопованому ритмі, дводольному розмірі. Назва танцю походить від одноіменного міста в штаті Південна Кароліна – Чарлстоуна.