Методичні рекомендації до біуроків

(дивись на 3-й сторінці )

Отже, основні ознаки інтегрованих уроків:

- нетрадиційна структура, що вирізняється чіткістю, компактністю (за блоками, які відповідають двом-трьом різним навчальним предметам, матеріал з яких інтегрується), а також оригінальністю мотиваційних та рефлексивних аспектів;

- логічний взаємозв’язок навчального матеріалу кількох навчальних предметів;

- підпорядкованість викладу навчального матеріалу різних навчальних предметів єдиній меті уроку (із змісту предметів добираються тільки ті відомості, які необхідні для її реалізації);

- інформативна ємність уроку;

- вибір певного місця проведення та його оформлення;

- урізноманітнення засобів навчання (із використанням відео, аудіо записів, мультимедійних презентацій тощо), які водночас використовуються дозовано;

- раціональне поєднання різних видів діяльності учнів із різними способами навчальної взаємодії (колективна, парна, групова, індивідуальна);

- висока активність учнів та чітке визначення їхнього навантаження;

- підвищений емоційний вплив на учнів.

STREAM уроки

Якщо вірити дослідженням, що проводились на протязі останніх декількох десятиліть в ряді найрозвиненіших країн, IQ в більшості людей не тільки не росте, а навіть зменшується. Дослідники пов'язують це з тим, що люди в загальній масі засвоюють у школах одну і ту ж суму класичних знань. Що відбувається, коли ці знання не трансформувати і пропонувати кільком поколінням підряд в неактуальній формі? Вони перестають дивувати і переходять в ранг рефлексу, а різні дива НТП – в побутову техніку. Ускладнення ж матеріалу, що не відповідає віковим особливостям дітей викличе скоріше відразу, а ніж інтерес до знань. А наслідком таких кризових процесів у шкільній освіті є те, що інтерес у більшості дітей до такого роду знань падає до нуля. Мозок втрачає свої, вкрай необхідні у навчанні, функції:

• інтерпретувати – будувати всеможливі комбінації із набору елементів/об'єктів;
• відбирати потрібне – інтуїція;
• творити – отримувати нові, корисні об'єкти/предмети.

Будь-який об'єкт/предмет бажано б вивчати, розкриваючи його метаморфізм, розглядати з різних боків, збільшуючи вимірність об'єктів. Кроком до якісно нового рівня научіння можуть стати біуроки або сентез-уроки. Вони мають схожі риси з напрямком, що на заході отримав назву STREAM-освіта. Основною позитивною рисою синтез-уроків є творчість, а творчість, породжена інтересом дає розвиток. Окрім того, в цю методику потрібно додати рух - рух по спіралі з елементами реконструкції, та відтворення присутності. Підготовка і проведення таких уроків вимагає якісно новий підхід:

• спільна робота кількох фахівців разом;
• володіння новітніми засобами навчання.

Приклад синтез-уроку

Урок-конференція «Повість М. Булгакова «Собаче серце» як метафора соціальних експериментів революційної доби»

Мета: організувати з учнями форму роботи, що передбачає об’єднання їх для вирішення певної теоретичної/практичної проблеми; розвивати в учнів навички самоосвіти; виховувати в учнів повагу до герба – символу держави.

Організаційний комітет

1. Вчитель зарубіжної літератури – експерт літературного сектору
2. Вчитель історії – експерт історико-філософського сектору
3. Вчитель біології – експерт зоологічного сектору

Програма конференції

I. Перший урок – онтологія слів, що означують тему уроку-конференції

Ÿ Означення напрямків роботи - вступне слово експерта. Булгаков - адепт соціального натуралізму

Ÿ Історія та передумови написання повісті «Собаче серце» М. О. Булгакова

Ÿ Гіпотеза і експеримент Д. Біляєва про походження собаки

Ÿ Революція в Російській імперії – хронологічні рамки соціального експерименту

II. Перерва з чаюванням

III. Другий урок – філософія повісті

Ÿ «Собаче серце» – концептуальна метафора

Ÿ Професор Преображенський – адепт натуралістичної філософії

Ÿ Україна – країна соціального натуралізму

IV. Перерва з чаюванням

V. Творча майстерня: нова трактовка герба України

Тези доповідей

Перший урок

Булгаков - адепт соціального натуралізму

Хто з нас в дитинстві не мріяв про те, ким він стане коли виросте... А виростаємо і вир життя так закрутить нас, що про ці мрії забуваємо і йдемо тернистою дорогою вже до іншої, дорослої, мети. Часто забуваємо звідки ми вийшли і куди йдемо. Те, що ми обираємо, стає зрозумілим нам і оточенню лише тоді, коли прийде визначений час (як у притчі про три маленькі деревця). Гоголь, Булгаков, Лебедєв, Костенко - це прізвища далеко не всіх постатей, що творили і мріяли самі того не розуміючи, що виконували один і той же Задум . В цьому Задумі поєдналися, на перший погляд, мало пов'язані між собою речі. Лише з роками вдається розгледіти синергетику атрактора суспільних процесів, де кожному заготовлена своя траєкторія в цьому "киплячому бульйоні", що зветься історією.

М. О. Булгаков створив твір, в якому професор Преображенський виступає адептом Природничої теорії. Таке тлумачення філософії професора з повісті "Собаче серце" можливо є суб'єктивним, але, як одна із сугестій твору, має право на розгляд.

Історія та передумови написання повісті «Собаче серце» М. О. Булгакова

Узимку 1925-го, на дев'ятий рік після Великої Жовтневої Революції, Михайло Булгаков отримав замовлення на новий твір від журналу «Недра».

Очевидно письменник вже виношував такий твір, бо уже за місяць письменник представив свій новий витвір на літературних зборах «Нікитинських Суботників». В самому сюжеті була закладена доля повісті. Один із присутніх не забарився донести на Булгакова в Головне політичне управління:

«Такие вещи, прочитанные в самом блестящем литературном кружке, намного опаснее бесполезно-безвредных выступлений литераторов 101-го сорта на заседаниях Всероссийского Союза Поэтов. Вся вещь написана во враждебных, дышащих бесконечным презрением к Совстрою тонах и отрицает все его достижения. Есть верный, строгий и зоркий страж у Соввласти, это — Главлит, и если моё мнение не расходится с его, то эта книга света не увидит».

Главліт погодився з думкою пильного громадянина. Редактор журналу сам надав рукопис відомому партійному діячу, ідейному більшовику Леву Каменєву, який остаточно виніс роману смертний вирок на більш ніж 40 років.

«Это острый памфлет на современность, печатать ни в коем случае нельзя».

До Булгакова навідалися з обшуком представники Центрального комітету партії. Вони вилучили не тільки свіжий рукопис, а, навіть, особисті щоденники автора. Договір з МХАТом на театральну постановку п'єси був розірваний у зв'язку з цензурною забороною.

Лише через декілька років, за участі М. Горького, рукописи були повернуті авторові.

Вперше роман «Собаче серце» побачив світ у 1968 році у франфуртському журналі «Грані» та лондонському «Студенті». І лише в 1987-му її видали в СРСР у 6 номері журналу «Знамя», але популярність твір отримав у Самвидаві ще в 60-х.

І вже за рік після офіційної публікації вийшла екранізація режисера Бортко, яка стала культовою і меметичною, а її вплив на сучасну культуру важко переоцінити. У більшості ідейних суперечок у соціальних мережах один з учасників обов'язково процитує стрічку, щоб підкреслити схожість опонента з обмеженим Шаріковим або ж просто запостить кадр зі знаменитим «фейспалмом» професора у виконанні Євгенія Євстигнєєва.

Першими "Собаче серце" екранізували італійці (реж. А. Латтуа, 1976 р.), його трактова дуже відрізняється від Бортковської версії в ментальному плані.

Слова експерта

Чи справді ми розуміємо задум письменника? Чи все так очевидно і прямолінійно у висловах персонажів? Спробуємо розглянути всі плани картини, що представлені у повісті.

Гіпотеза і експеримент Д. Біляєва про походження собаки

Гіпотеза (або засновок) — це припущення, яке перевіряють експериментально з можливих розв'язань проблеми.

З точки зору логіки, гіпотеза — прийом пізнавальної діяльності людини, форма мислення, що являє собою здогад, тобто, положення, яке тимчасово вважається можливо істинним, поки не встановлена істина.

У практичній площині гіпотеза може визначатися як форма розвитку знань, що являє собою обґрунтоване припущення, висунуте з метою з’ясування властивостей і причин досліджуваних явищ. Як правило, гіпотеза висловлюється на основі ряду спостережень (прикладів), котрі підтверджують її, і тому виглядає правдоподібно.

Значення гіпотези визначається тим, наскільки вона допомагає вирішувати теоретичні та практичні проблеми. У проблемній ситуації висувається кілька логічно несумісних гіпотез, кожна з яких повинна відповідати наявним знанням і дозволяти висновки, перевірені фактами в емпіричних теоріях, теоретичними побудовами в абстрактних теоріях.

Спростування гіпотези (часто за допомогою контрприкладу) переводить її до розряду помилкових тверджень. Доведення (доказування) гіпотези (за допомогою експерименту чи серії експериментів, умовиводу з дотриманням правил формальної логіки) робить її установленим фактом, теоремою, теорією. Не доведена і не спростована гіпотеза називається відкритою проблемою. Незаперечні припущення (наприклад, аксіоми) гіпотезами не є.

Експеримент – сукупність дослідів, об'єднаних в систему для перевірки гіпотези (наукового припущення).

Собака – свійська тварина, визначальною рисою якої є розпізнавання свого/чужого; за кістку «готовий лизати чоботи господаря». Собача відданість. Цікавий експеримент по підтвердженню гіпотези провів Д. Біляєв. [https://uk.wikipedia.org/wiki/Свійський_Собака].

Слова експерта

Собака готовий служити інстинктивно своєму, один раз визначеному господареві.

Революція в Росії – хронологічні рамки соціального експерименту

Соціальний експеримент – спосіб отримання інформації, засобом предметно-практичного перетворення об'єкта , згідно з гіпотезою, у контрольованих та керованих умовах. Моральна складова. «Клонування нової людини» – будівника комунізму.

Революція (від лат. revolutio — переворот, змінення, кардинальна зміна) — швидка радикальна зміна всієї самостійної органічної або неорганічної системи.

Слово «революція» є похідним від пізньолатинського «revolutio» — в значенні «обертання», «перетворення». У цьому сенсі воно використовувалося алхіміками XV сторіччя для опису перетворень речовин та хімічних елементів. Але справжньої популярності в наукових колах термін набув із появою фундаментальної (і, водночас, справді революційної) праці Миколая Коперника «De revolutionibus orbium coelestium» («Про обертання небесних сфер», 1543).

В політичному сенсі термін «революція» почали використовувати лише в XVII сторіччі — першою подією, що отримала визначення революції, стала Славна революція 1688 року.

Як концептуальний антонім до слова революція використовується слово еволюція. А безпосереднім антонімом є слово контрреволюція.

Контрреволюція – термін, що буквально означає «протиобертання», «протиперетворення» – каламбур в розумінні професора Преображенського (професора медицини – знавця латині). «Чорт знає, що вони під ним розуміють...»

Революційна доба – період з 1917 до 1990 років і як наслідок, у країнах пострадянського періоду - до тепер. Жовтневий переворот, який дав владу більшовикам, слід вважати контрреволюційним. Зрозуміло, що більшовики вважали себе революціонерами, але треба дивитися в корінь. Повалення самодержавства перетворило підданих царя на громадян, здатних обирати органи влади. Натомість прихід більшовиків до влади позбавив громадян права вільного вибору. Вони знову дістали це право тільки після конституційної реформи 1988 року, тобто через сім десятиліть. Кожен, хто голосував за радянської влади, пам'ятає, якими були вибори. Тож кого слід вважати контрреволюціонерами: депутатів Установчих зборів, обраних на підставі рівного, прямого, пропорційного, загального і таємного голосування, чи більшовиків, які розігнали революційний парламент і налагодили імітацію виборчого процесу (особливо цинічну після сталінської Конституції СРСР 1936 року, коли з’явилися кабінки для таємного голосування й піонери з піднятою в салюті рукою біля них)? Думаю, ніхто не стане заперечувати, що радянські вибори давали парткомам змогу формувати персональний склад органів влади за партійністю, соціальним походженням, національністю, віком і статтю.

Слово експерта

Гуманітарна катастрофа – це «розруха», що є наслідком світогляду людей панівного класу у більшовицькій Росії. Щоб подолати її, потрібно змінити світогляд. (слова Преображенського про розруху)

Другий урок

«Собаче серце» – концептуальна метафора

Метафора (μεταφορά — «перенесення») – використання слів або словосполучень інших за змістом для передачі сутності розглядуваних понять.

Ідея (дав.-гр. εἶδος (ейдос), грец. ιδέα — початок, принцип) — форма духовно-пізнавального зображення певних закономірних зв'язків та відношень зовнішнього світу, спрямована на його перетворення.

За своєю логічною будовою ідея є формою мислення, різновид поняття, зміст якого своєрідно поєднує в собі як об'єктивне знання про наявну дійсність, так і суб'єктивну мету, спрямований на її перетворення.

Особливістю ідеї є здатність виявляти найсуттєвіші, підпорядковані риси і закони об'єктивних процесів і створювати цілісний, взірцевий образ предмета в пізнанні або творчості. З цього погляду ідея споріднена з ідеалом, оскільки спрямована на досягнення вищої істинності й довершеності у зображенні й перетворенні дійсного.

Ідея органічно поєднує в собі теоретичні та практичні аспекти відношення людини до світу. Вона береться за основу того чи іншого дійства людської творчості. Ідея може бути істинною або хибною. Критерієм істинності ідеї є суспільно-історична практика.

В науці та мистецтві ідеєю називається головна думка твору або загальний принцип теорії чи винаходу, взагалі задум або найістотніша частина задуму. У цьому ж значенні поняття ідея трактується у галузі регулювання авторського права.

Ідея метафори «собаче серце»: все, що походить від свого – не підлягає сумніву, прийнятне; все, що від чужого – неприйнятне, сумнівне.

Шмондєр – свій – безглуздя; Преображенський – чужий – здоровий глузд.

Світогляд — це процес чуттєвопрактичного відношення людини до світу – сукупність ідей:

Ÿ неповці – залежний, ототожнений, фрагментарний – «сплячий»;

Ÿ професор – незалежний, індивідуальний, системний – «пробуджений».

Безвідповідальність/інфантильність революційних вождів передається революційним масам. «Клонування» будівника комунізму це соціальний експеримент із величезними людськими жертвами, що призвів до краху.

Слово експерта

Краще в еволюцію не вмішуватись революційними ідеями. Навіть люди високо освічені можуть помилятися і результат експерименту не завжди підтверджує гіпотезу. («Яку петрушку ми з вами наробили»). Сьогодні в пострадянських країнах домінує сплячий світогляд.

Професор Преображенський – адепт натуралістичної філософії

Відповідно цьому світогляду «усе суще — це прояв сутності, яка називається Природою». Природа має три феномени: феномен фізичної природи, феномен біологічної природи, феномен соціальної природи. Теорія трьох природ ототожнюється з ідеєю природної цілісності світу. Мати-Природа – Єдине Джерело Істини.

Істина — це такий витвір Волі і Свідомості людини, який відповідає законам Матері-Природи.

Виходячи з принципу соціального натуралізму, письменник пропагує «соціально-натуралістичну концепцію соціопатії людини». Будь-яке зло, що вчиняється людиною, можна розглядати як прояв її соціопатії. Соціопатія, відповідно до соціально-натуралістичної концепції, — це стан неузгодженості волі і свідомості людини із законами соціальної природи. Неузгодженість волі із законами соціальної природи — це стан сваволі, а неузгодженість свідомості із зазначеними законами — це стан ілюзій. Воля і свідомість у такому стані утворюють «комплекс сваволі і ілюзій», ураження яким і породжує соціопатію людини. Злочинність, екстремізм, аморальність, обскурантизм (мракобісся) і усі інші прояви зла — це прояви соціопатії людини. Соціопатизація людей — основа усіх загроз людству. Протидія їй — основа безпеки людства. Найкращим способом протидії злу прибічники цієї теорії і професор Преображенський вважають культивування добра, дослідження шляхів формування такого стану волі і свідомості у людини, який би проявлявся у вигляді добра.

Слово експерта

Важливо, коли людина розуміє своє місце в Природі в самому сенсі цього слова. Правильний устрій – це устрій добрих людей.

Україна – країна соціального натуралізму