Для батьків

Коли я з колегами вперше готувались до батьківських зборів, ми повиписували собі таку кількість  питань, що в результаті і половину запланованого ми не встигали обговорити. А тому, по ходу обирали найактуальніші питання.

На сьогоднішній день у мене як  у директора, вчителя, вихователя і просто людини є одне єдине запитання до батьків:

-         Що ви хочете отримати від освіти в результаті – яку людину: людину – творця, щасливу людину чи людину – робота тобто споживача?

Зазвичай, батьки намагаються дати своїй дитині якомога більше знань. Акцентую увагу саме на ЗНАННЯХ. На жаль, не у всіх батьків доходить справа до набуття дитиною навичок і їх використання. Та саме ЗНАННЯ, що переходять у НАВИЧКИ і їх вміле використання  і є РЕЗУЛЬТАТ  НАВЧАННЯ.

Саме під час використання набутих знань і навичок дитина може зробити правильний вибір професії, чи,як мінімум, галузь, де вона себе бачить.

Я не хочу переконувати батьків, що гарні оцінки ще нічого не значать. Та нагадую, що золота медаль чи червоний диплом не завжди є опорою для майбутнього фахівця чи лідера.

Запитаймо себе:

-         Як ми виховуємо дитину?

-         До чого ми її готуємо?

-         Як дитина буде жити у суспільстві?

Адже саме від  сім’ї  йде виховання, а далі школою закріплюється. Саме від сім’ї  йде поняття САМОПОВАГА, ПОВАГА, СУСПІЛЬСТВО. Людина веде себе у суспільстві саме так, як її виховають, які критерії поведінки їй прищеплять. І те, як людина влаштовується у суспільстві (родина, друзі, робота іт.ін) – це і є результат отих знань і навичок, за якими ганялися батьки, ведучи дитину за руку і несучи її тяжкий від підручників рюкзак.

На завершення. Жменька порад для батьків:

-         Знаходьте час для взаємної діяльності з дитиною.

-         Плануйте діяльність з дитиною заздалегідь.

-         Навчіться випускати «пару» у відсутності дитини.

-         НІКОЛИ  не обговорюйте при дитині навчальний заклад, в якому ваша дитина навчається.

-         Хваліть дитину не тільки за кінцевий результат, а й під час процесу.

-         Завжди ставте ВІДКРИТІ запитання.

Будьте щасливі.

З повагою Валентина Сотело - Рамірес

«Школа нового покоління» або «Реформована школа» - це звучить не просто красиво, а й надійно. Та по суті, коли ми наближаємось до навчання, відразу виникають питання рамок у які ми заганяємо себе буквою Закону. Але при бажанні креативних вчителів та батьків, які не бояться змін, можна перебудувати своє ставлення до навчання як до об’єкту.

Наш заклад почав свою діяльність у період реформи освіти. Та ми, не чекаючи нічиїх вказівок з «гори», вже з перших днів розуміли, що важливе не саме навчання, а навчання Дитини. Навчити учня знайти, опрацювати і застосувати на практиці свої знання.

Звісно успіх не приходить одразу. На це йдуть роки, адже вчителі теж повинні зрозуміти і навчитися працювати згідно поставлених цілей. Я навмисне не наводжу успішних прикладів у нашій гімназії. Хто навчається і бере активну участь у нашому шкільному житті, той бачить розвиток.

Хочеться звернути увагу батьків на те, що будь – яке реформування не може проходити саме собою, як весняний дощ, після якого виросте зелена трава. Так чи інакше, та батьки втягнені у реформу освіти. І, перед усім, батьки повинні для себе зрозуміти що є Освіта і для чого вона. Звісно, всім хочеться, що б дитина була відмінником і вступила до престижного ВНЗ. А що потім? А потім як складеться? Ні. Сучасний світ вимагає, що б дитина усвідомлювала чим вона хоче займатись у житті і в залежності з цим, обирала свій шлях. І саме за рахунок предметів, на яких використовується проектна методика викладання, на уроках, де застосовуються між предметні зв’язки – учням не лише цікаво, а й проявляється їх бажання на ту чи іншу проблематику, яке штовхає дитину на подальші пошуки знайти відповідь.

Бо саме цікавість – рушійна сила прогресу.

Наука та інформаційні технології настільки стрімко розвиваються і входять в життя дорослих і дітей, що ми все приймаємо, не задумуючись про доцільність використання у нашому житті того чи іншого пристрою.

А між тим, не все,що створюється та удосконалюється, може бути корисним для дитини та іі розвитку.

Батьки, показуючи електронні ігри дітям чи використовуючи гаджети для заспокоєння дитини, забувають про наслідки чи навіть, не задумуються про них. Можна, звичайно, багато говорити про користь та швидкість подачі інформації, про мобільність того чи іншого проекту, про електронну наочність, про яскравість новітніх технологій і все ж, я хочу акцентувати увагу та сприйнятті дитиною інформації, навколишнього середовища, вміння спілкуватися з однолітками (гратися, виконувати спільно певні вправи і т. ін.).

Дорослі повинні пам’ятати, що діяльність дитини (особливо на ранніх стадіях розвитку) – це рух, рух – розвиток мозкової діяльності. Технології, які подають готовий продукт сприймаються дитиною з мінімальними зусиллями, що спонукає дитину до пасивного сприйняття інформації та навколишнього середовища, що викликає комунікативну затримку, мінімальність фізичних рухів – до пасивності м'язів.

Розглядаючи початкову школу та підлітковий вік спостерігаємо певні моменти у житті дитини, які ні батьків ні вчителів не радують:

🔹️Психологічна неспроможність дитини справитися зі своїми переживаннями, враженнями від побаченого, почутого

🔹️С кладність у спілкуванні із однолітками, придумуванню ігор поза межами гаджетів, негативне ставлення до фізичних вправ, ігор з фізичним навантаженням.

🔹️Невміння реалізувати себе в колективі однолітків.

Це та мала доля, з якою стикаються не лише вихователі, вчителі, а й батьки. Я не закликаю до відмежування дитини від сучасності. Ми у ХХІ сторіччі, МИ повинні навчати дитину, а не гаджети. МИ повинні бути другом дитині, а не гаджети. Дитина повинна спілкуватися у просторі із живою природою, живими друзями, гратися в рухливі ігри і головне, не боятися помилятися. Бо знає, що його завжди зрозуміють.

З повагою,

Валентина Сотело - Рамірес