Чи знаєте ви, як з прадавніх давен наші пра…пра… святкували?

Чи несли ялину до хати чи ні? – не ті в ній поля, не чіпали її.

Завжди споконвіку був Дідух у них, його до Різдва гуртом плели.

Завершився рік, все зібрали з полів і жито із поля зібрали,

Його, як колись, у чистім вбранні жінки із молитвою жали.

Цей снопик, як скарб дорогий берегли і сонцем його напували.

Коли рік завершував свій тихий біг й зима вже на дворі ставала,

Господар брав снопик у руки свої і Дідуха з миром збирав він.

Хто Дідуха плів, – запитаєте ви, – напевне немає різниці.

Хто мав сильну віру і предків любив, той Дідуха прагнув створити.

Немає різниці, хто брав до рук сніп, традиції склались давненько,

Та Дідух готовий господар ніс в дім, уже на Різдво, у Святвечір.

На покуті ставили, сіно під нім, в молитві сім’я вся вклонялась…

Пісна вечеря і спомини всіх, хто з нами, та поряд немає….

Чому саме Дідух? Спитаєте ви – бо Дідух – це Дух наших предків!

Бо Дідух – зв’язок із Правою всіх, із Ірієм, щастям, безсмертям.

Бо Дідух це Світовид в кожен дім, це Господу слава,

Й Отцям всім Святим, щоб з нами лишались надалі.

Щоб Дідуха сплести по правилах всіх, нам треба ці правила знати.

То ж я постараюся стисло про них, те що почула, сказати:

Візьміть спершу жито, почистіть стебло, щоб зайві листочки прибрати,

Потім по три колосочки сплетіть, щоб було легше збирати.

По верхніх зернятках рівняємо їх, пучечок щоб був не рухливим,

щоб єдність була в нім завжди, щоб вийнять не в змозі один – тільки три.

Отже, беремо пучків сім в один, гарно рівняєм, – сплітаємо

За сонячним ходом обмотуєм ми, стебла рівненько зжимаємо;

Нижче спускаємось, розмір зерна, колоса розмір лишаєм,

І ми шар другий беремось плести, дванадцять пучків акуратно єднаєм;

Сплітали з молитвою Дідух в Душі і діти завжди помагали.

На третьому ярусі п’ять вже пучків, всі правила чітко знали.

Щоб був Дідух пишним і мав гарний вид в цей ярус пучки більші брали

Могло бути п’ять, дев’ять чи сім, лиш парне ніколи не брали.

У цей ярус можна було, всім простим, добавить пшеницю і трави,

Щоб гарний й пахучий був Дідух в сім’ї, ще з літа їх разом збирали.

Наш Дідух росте, набирає об’єм, у ярус четвертий пучків сім берем,

Як ви зрозуміли по правилам всім – чотири в нім рівні. Закон є один!

Це є Світовид, ієрархія Божа, в нім кожен пучок є причетним до Кола…

Коли ми всі рівні сплели по закону, сплітаємо гарно його ми основу.

Щоб видно було, як і сам Світовид, основу і стійкість і впевнений вид

Вплітаючи трави усіх кольорів ми Дідуха славим з прадавніх часів.

Основу, чи стовбур, ми ділим на три, ледь обмотавши на треть висоти,

Щоб Дідух мав стійкість і твердо стояв, – три ноги обв’язаних гарно розправ!

І в саме завершення дійства цього ми зірку з соломи сплітаємо вдома,

Щоб було дванадцять у ній променців – це ж символ наших Отців!

Як бачите справа ця зовсім не легка, та пам’ять про предків в душі ожива

Давайте ж історію ми збережемо, для наших нащадків, усім для Добра!

Автор Світлана Мельник, 19.12.2017 року.