Капуцинський монастир                     (м. Дунаївці)

                координати на GoogleMaps: 48.888264, 26.845441 

       Чітко невідомо, коли перші капуцини прибули в Дунаївці, ймовірно це відбулося влітку 1751 р., коли після смерті Йосипа (Юзефа) Потоцького (1673-1751), великого коронного гетьмана, з’ясувалася подальша доля новоутворення. Син померлого, Станіслав Потоцький (1698-1760), збудував для них тимчасову резиденцію, якою 8 грудня того ж року вони заволоділи. Поки тривали приготування до будівництва монастиря та костелу, капуцини, згідно з визначеними обов’язками, допомагали священику в костелі. В 1763 р. релігійна громада становила 5 священиків і 3 монахи. На жаль, після смерті засновника, для монахів настали важкі часи. Дійшло до будівельного лиха – зруйнувалися збудовані мури монастиря. Проживали в мінімальних умовах та надії на закінчення будови не було. Тільки в середині 80-х рр. незакінченою будовою зайнялася Антоніна Красінська. Завдяки їй закінчено будову монастиря і костелу (1790 р.). З візиту 1802 р. відомо, що заснований в 1751 р. Йосипом Потоцьким монастир був «(…) закінчений в 1785 році як його спадкоємцями, так і милосердних інших благодійників».                                                                   17 липня 1832 р. цар Микола І (1796-1855) затвердив указ «Про знищення деяких римсько-католицьких монастирів». В Подільській губернії – Кам’янецької дієцезії – 35 монастирів, з яких 9 костелів мали бути реформовані у церкви – в тому числі і капуцинський в Дунаївцях.                                    Релігійна сім’я з Дунаєвець 20 жовтня 1832 р. переїхала на постійне місце проживання до Вінниці. Костел капуцинів в Дунаївцях був реформований в православну церкву під титулом Вознесіння Господнього. Однак інтер’єр костелу залишився без змін.                                                                                               Під час ІІ світової війни німці зробили в будинку склад. Після війни наново повернено сюди кінотеатр. На початку 70-х рр.. XX ст. , коли збудовано в Дунаївцях новий міський кінотеатр (1970-1972), приміщення колишнього костелу були передані дитячій спортивній школі. Ця школа діяла до 1992 р. потім в 1993-94 рр. працювала тут організація юних туристів. 4 березня 1995 р. будинок колишнього костелу капуцинів прийняла Православна Церква України  ( Церква Різдва Христового). В світлі цих подій середина монастиря була перебудована, але грубі мури, віконні косяки і багато інших елементів свідчить про його історію.

Палац Красінських (м. Дунаївці)

               координати на GoogleMaps: 48,886520, 26,850220 

    В другій пол. XVIII ст. (1785 р.) від Потоцьких маєток в Дунаївцях купує опіногурський староста, ротмістр кавалерії Ян Красінський (Jan Krasinski, 1756-1790). Дружиною його була Антоніна Чацька (Antonna Czacka). В 1782 р. вони переїхали  в Дунаївці, які стали їх резиденцією.В 1819 році палац було переоформлено спочатку на онука Антоніни — Зигмунта Красінського, а згодом 1826 року на його батька — Вінцентія. В 1850 р. генерал продає весь дунаєвецький ключ Віктору Скібневському (Wiktor Skibniewski, 1787-1859), а сам купляє Золотий Потік.                                                                   Двоповерховий палац  у зміненому вигляді зберігся до наших днів. Будівля була вкрита чотирьохсхилим дахом, а його парадний фасад прикрашав ганок з двома колонами - єдина прикраса тих часів, яка дожила до наших днів. В колишній садибі розмішується Міський культурно-мистецький, просвітницький центр.

Лютеранська кірха (м. Дунаївці)

координати на GoogleMaps  48.88518, 26.8522

    На Поділлі центром лютеранства були саме Дунаївці. На початку XIX ст. німецькі майстри оселилися в Дунаївцях. Після польського повстання в 1831 р. генерал-ад'ютант граф Красінський запросив 35 текстильників та їх сім'ї з Познані, Бранденбурга, Сілезії, Саксонії і Вюртемберга, з обіцянкою церкви і власного пастора. Його планам завадила продаж Дунаївець польському дворянину Скібневському. У вартість купівлі було закладено 13 тисяч рублів на будівництво церкви та катедри. Змушений дотримуватися закону, Скібневський (Броніслав) побудував церкву і став її покровителем. Після семи років будівництва вона була освячена в 1866 році. Кірху було розраховано на 520 місць (для порівняння: кірха в Кам’янці-Подільському мала 150 місць). 1904 року в Дунаєвецькій лютеранській парафії нараховувалося понад тисячу парафіян. Більшість з них (до 900) мешкала в самих Дунаївцях, 150 в Кам'янець-Подільському і близько 14 у Городку. Церковна школа парафії була в Дунаївцях.        У 1921 р. відбулось перше хрещення у м. Дунаївці євангельських християн балтистів, які використовували для зібрань лютеранську кірху, побудовану німцями. З 1932 р. по 1937 р. войовничі атеїсти оголосили п‘ятирічну програму по боротьбі з віруючими, щоб покінчити з усіма релігіями. З 1936 р. почались репресії. У 1939 р. кірха була передана церкві євангельських-християн баптистів, але в кінці 1939 р. конфіскована місцевою владою і передана суконній фабриці під клуб. Під час німецької окупації діяльність віруючих була дозволена. Служіння відбувались у лютеранській церкві. Кірха була конфіскована у християн в квітні 1944 року. З 1944 року по 1995 рік колишня німецька церква була віддана відділу культури, який використовував її як клуб. У 1994 році адміністрація міста передала будинок лютеранської церкви, який 50 років був районним будинком культури ім. Горького, общині євангельських християн-баптистів. 

Садиба Завойка (м. Дунаївці)

координати на GoogleMaps 48.88652,  26.86005

  Комплекс споруд садиби (палац, флігель) другої половини ХІХ ст. розташований по вул. Горького, 3. Садиба була закладена у середині ХІХ ст. поза містом, вірогідно, тогочасним власником міста та Дунаєвецького ключа Віктором Скібневським, який щойно набув їх від Вінцентія Красінського. В наш час на території колишньої садиби Скібневського-Завойко розташовано комплекс споруд районної лікарні. З часів Завойка збереглися палац з кованим балконом, флігель поруч - і парк зі ставком. У парку чимало старих дерев: двометрова в діаметрі сосна, триметровий ясен, велетенська серцелиста липа, клен платинолистий, стара біла акація. Палац прямокутний у плані, мурований, потинькований. Дах – чотирисхилий. З боку парадного (паркового) фасаду влаштований вхід з ганком, оздобленим чотирма колонами, над якими на рівні другого поверху влаштовано відкритий балкон. Частково збереглося внутрішнє оздоблення палацу. Палац оточений парком, в північній частині садиби розташовано комплекс ставків.

Костел св. Михаїла Архангела         (м. Дунаївці)

координати на GoogleMaps 48.89455,  26.85605

   У 1989 році під керівництвом о. Йосифа Чопа у Дунаївцях розпочали будівництво нового мурованого храму на старому кладовищі, яке завершили 1994 року. Костел консекрував єпископ Ян Ольшанський.                                     О. Юзеф Чоп став першим адміністратором Дунаєвецького костелу. Ініціатива цього будівництва належала самим парафіянам. Старання щодо одержання дозволу обласної влади підняла Попель Розалія.                      Дунаєвецькі  католики зводили новий храм усім миром, допомагаючи хто чим міг при будові.                                                                                                      Будівельні роботи завершились до осені 1994 року і 30 жовтня цього ж року Дунаєвецький костел, перейнявши назву зруйнованого храму св. Михаїла Архангела, був урочисто освячений Кам`янець-Подільским єпископом Яном Ольшанським.                                                                                                          Парафію обслуговують дієцезіальні священики, працюють францисканки-місіонерки згромадження Сестер Францисканок Місіонерок Марії.