Приблизно в ті ж роки, арабські кочівники дізналися про дивовижні тонізуючі властивості кавових плодів, які ростуть диким чином в Ефіопії. Араби швидко зрозуміли, що зерна кави можна потовкти і, додавши жир, зробити кульки. Запасаючись цією своєрідною їжею, вони відправлялися в довгий шлях по пустелі. Ця «куляста» страва надавала бадьорості і знімала втому на час важких переходів по пустельним африканським просторам. Саме тоді і з’явилось те, що сьогодні виглядає, як кавова капсула.

Згодом, через паломників-мусульман, що йшли до Мекки, кава потрапила в Ємен. Саме з південного боку Саудівської Аравії і на північному сході від Ефіопії почалося перше в світі культивування кави на плантаціях. Після успішного вирощування в Ємені почався переможний кавовий хід по Аравійському півострову і всьому світу. На цьому історія кави не закінчується. Навпаки, події з нею пов'язані, тільки набирають темп. Попереду багато цікавих дат і подій, які супроводжують зерна кави і екзотичний ароматний та терпкий напій, що отримується з них.

До кінця ХVIII століття каву вирощували головним чином в Каффі і Ємені та вивозили звідти в інші країни через порт Мокко. Назва цього порту і в наші дні є торговою маркою для кращих сортів кави, хоча багато з них не мають нічого спільного з цим портом. Вже в ХIV-ХV століттях португальці та іспанці, англійці та французи стали вирощувати каву на величезних плантаціях в Індонезії, Колумбії і навіть на Ямайці. Не пощастило тільки голландцям. Їх спроби вирощувати каву на Цейлоні закінчилися невдачею. Завадив іржавий гриб, який вражав листя кавового дерева. З тих пір Цейлон став «чайною країною». У 1652 році один грек відкрив у Лондоні першу кав’ярню. Клієнти пили каву, обговорювали новини та засиджувалися допізна, тому що спати їм природно не хотілося. Тому й перші вуличні ліхтарі з’явилися саме біля дверей кав’ярень.

У 1772 році французький лейтенант де Кліє ввіз каву на Мартініку. Звідси саджанці кавових дерев перекочували і на інші острови французьких колоній. Незабаром каву стали обробляти на плоскогір’ях Бразилії, Колумбії, Пуерто-Ріко.

У сучасному Парижі з особливим трепетом ставляться до старих кав'ярень. Саме тут зародилися мало не всі мистецькі літературні течії початку XX століття, а пік «кавоварної» культури припав на 1910-1920-ті роки, коли в моду ввійшли кав'ярні на Монмартрі.

Зараз каву вирощують в тропічних районах Азії, Африки, Америки та Австралії. Найбільшим виробником і продавцем кави сьогодні є Бразилія, основою економіки якої є кава. Вона дає близько половини його світового збору, в подяку рослині бразильці навіть поставили пам’ятник на околиці міста Сан-Паулу – відлите з металу кавове дерево. Ні один бразилець, так само як і колумбієць або кубинець, не відпустить гостя, не пригостивши його чашкою кави.

У 1665 році придворний лікар Самюель Коллінс прописав царю Олексію Михайловичу такий рецепт: “Вареное кофе персиянами и турками знаемое… изрядное есть лекарство против надмений, насморков и главоболений”.