ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ

Список основних нормативних документів у сфері інклюзивної освіти:

Поширеною є думка, що ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ– ЦЕ ЛИШЕ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ІЗ ПЕВНИМИ ДІАГНОЗАМИ, ЗАХВОРЮВАННЯМИ, В ТОМУ ЧИСЛІ ІЗ ІНВАЛІДНІСТЮ, У КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ. ПРОТЕ ЦЯ ДУМКА Є ХИБНОЮ.

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ОСВІТУ” ВИЗНАЧИВ ПОНЯТТЯ ОСОБИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ: ЦЕ“ОСОБА, ЯКА ПОТРЕБУЄ ДОДАТКОВОЇ ПОСТІЙНОЇ ЧИ ТИМЧАСОВОЇ ПІДТРИМКИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ ПРАВА НА ОСВІТУ”.

ТОБТО ДО КАТЕГОРІЇ ТАКИХ ОСІБ МОЖУТЬ ПІДПАДАТИ НЕ ТІЛЬКИ УЧНІ З ІНВАЛІДНІСТЮ, А Й ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ, ДІТИ-БІЖЕНЦІ ТА ДІТИ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ТА ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ, ОСОБИ, ЯКІ ЗДОБУВАЮТЬ СПЕЦІАЛІЗОВАНУ ОСВІТУ ТА/АБО МОЖУТЬ ПРИСКОРЕНО ОПАНУВАТИ ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ, УЧНІ З ОСОБЛИВИМИ МОВНИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ (НАПРИКЛАД, ТІ, ЯКІ ЗДОБУВАЮТЬ ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ МОВАМИ, ЩО НЕ НАЛЕЖАТЬ ДО СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ГРУПИ МОВ) ТОЩО.

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО В ЗВИЧАЙНОМУ КЛАСІ ВЧАТЬСЯ ЗВИЧАЙНІ ДІТИ, ПРОСТО ДЕЯКІ З НИХ ВЧАТЬСЯ ТРОШЕЧКИ ПО-ІНШОМУ– НАПРИКЛАД, ВИКОРИСТОВУЮЧИ ШРИФТ БРАЙЛЯ. АЛЕ В ТАКОМУ КЛАСІ НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МАЄ БУТИ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ОДНИХ ДІТЕЙ ВІД ІНШИХ (НАВІТЬ НА РІВНІ РИТОРИКИ). З УРАХУВАННЯМ РЕКОМЕНДАЦІЙ СПЕЦІАЛІСТІВ ТА НАСТІЛЬКИ, НАСКІЛЬКИ ЦЕ МОЖЛИВО, У ТАКОМУ КЛАСІ НАЛАГОДЖУЄТЬСЯ СПІЛЬНЕ НАВЧАННЯ.

Інклюзивне навчання часто вважають альтернативою інтернатній системі, за якою діти з особливими освітніми потребами навчаються в спеціальних закладах освіти та змушені проживати в інтернатних відділеннях при них через їх територіальну розгалуженість.

Жодна дитина не має відчувати себе іншою та виключеною з освітніх, культурних і соціальних процесів – це головне завдання інклюзії.

  • кожна дитина має право на освіту;

  • кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності та навчальні потреби;

  • освітні програми мають брати до уваги широке різноманіття характеристик і потреб дітей;

  • діти з особливими освітніми потребами повинні мати доступ до навчання у звичайних освітніх установах;

  • школи, дитячі садки та інші заклади освіти зобов’язані створити умови навчання, що забезпечують потреби дитини;

  • звичайні заклади освіти є найбільш ефективним методом навчання з точки зору забезпечення потреб дитини, протидії дискримінації та розподілу державних коштів.