Embedded Files
Школа без цькувань для освітян. Протидія традиційному булінгу. Настя Мельниченко.pdf28.02 день рожевої сорочки.pptxДень рожевої сорочки – всесвітній рух, що започаткований в таких країнах, як Канада та Нова Зеландія, присвячений підвищенню обізнаності про запобігання булінгу та просуванню культури доброти та інклюзії
День рожевої сорочки – всесвітній рух, що започаткований в таких країнах, як Канада та Нова Зеландія, присвячений підвищенню обізнаності про запобігання булінгу та просуванню культури доброти та інклюзії
Ознаки сексуального домагання
Ознаки сексуального домагання
На тему про сексуальні домагання не можна мовчати. Бо сексуальні домагання — це не про флірт і компліменти. Це коли «просто жарт» може залишити слід на все життя. А ще це страх відмовити, бо можуть «зіпсувати репутацію», зганьбити.
Пам’ятай, що сексуальні домагання — це:
❗️ фізичні: небажані дотики, обійми, поцілунки, штовхання, щипання
❗️ вербальні: непристойні пропозиції, жарти, образливі коментарі сексуального характеру, також щодо зовнішнього вигляду, погрози
❗️ невербальні: неприємні погляди, інтимні відео або фото, якими діляться без згоди, непристойні жести, звуки
А прямі сигнали сексуальних домагань, це коли:
🚩 тебе торкаються без дозволу, а ти мусиш удавати, що все нормально
🚩 кажуть «так всі роблять, це нормально», щоб змусити тебе до дії
🚩 твоє «ні» сприймають як виклик, а не як відповідь
🚩 тобі кажуть «ти вже дорослий/-а», щоб виправдати те, що не можна виправдати
Не дозволяй нікому порушувати межі та не мовчи.
За матеріалами: Програма «Ти як?»
Попри унікальність стресових ситуацій, стратегії, використані в минулому, можуть допомогти і зараз.
За матеріалами Програми "Ти як?"
Законодавчі та нормативно-правові акти щодо запобігання та протидії насильства
Законодавчі та нормативно-правові акти щодо запобігання та протидії насильства
1. Закон України «Про охорону дитинства»
2. Закон України «Про захист суспільної моралі»
3. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
4. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»
11. «Нова українська школа»: концептуальні засади реформування середньої школи
17. Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 “Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству”
Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»
Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»
Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла-Страда-Україна» 0-800-500-333
Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога)
116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів), 0-800-500-225 та 116-111
Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба: (044)255-64-50
Єдиний телефонний номер системи надання безкоштовної правової допомоги: 0-800-213-103
Основні характеристики насильства в сім'ї
Основні характеристики насильства в сім'ї
Дуже важливо розібратися в тому, що є притаманним саме насильству, чим воно відрізняється від випадкового прояву сили, від нещасного збігу обставин.
Нам потрібно зрозуміти, як розпізнати насильство, як воно впливає на самопочуття, на самооцінку людини, на долю жертви насильства і що саме породжує насильство; зокрема, домашнє насильство, звідки воно береться і як йому запобігати, як долати наслідки насильства. В цьому контексті важливим є і розуміння психології насильника, витоків насильницької поведінки, засобів соціального захисту жертв насильства та психологічної роботи з насильниками.
Відомий польський психолог, що ретельно досліджував проблему насильства в сім'ї, Єжі Меллібруда виділив 4 ознаки насильства:
} насильство завжди здійснюється за попереднього наміру;
} суть насильства полягає у порушенні прав і свобод конкретної людини;
} насильство є таким порушенням прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист;
} насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до реальної шкоди, тобто фізичної та психічної травми.
Досвід надання психологічної допомоги жінкам і дітям - жертвам домашнього насильства свідчить про те, що, дійсно, домашнє насильство є досить розповсюдженою формою існування великої кількості сімей в Україні. Досить поширеними формами насильства поряд із побиттям та фізичним знущанням є суцільний економічний контроль, приниження, брудні лайки, примус до сексу, заборона працювати тощо.
Коли розглянути надані вище риси насильства, то, виявляється, що інтенційність (попередній намір) домашнього насильства притаманна насильникам як на свідомому рівні ("Я вас всіх навчу, як треба жити", "Я вас годую, і ви все повинні робити так, як я вимагаю", "В моїй сім'ї правила життя повинні бути такими, як у сім'ї моїх батька та матері" тощо), так і на підсвідомому - "Ви всі повинні мені догоджати, здогадуватись, чого я хочу, а не здогадаєтеся, то тримайтеся...".
Діючи у відповідності зі своїми бажаннями та примхами, насильник навіть не розглядає своїх підлеглих, дружину та дітей, як особистостей, в яких можуть бути якісь права, наприклад, право на свою власну думку, право мати якісь бажання чи уподобання, право приймати якісь рішення, право на інформацію, що стосується життєво важливих питань існування сім'ї тощо. Тому їх права постійно порушуються, рішення "головної" особи не обговорюються.
Зустрічаються сім'ї, в яких чоловік, голова та встановлювач жорстких правил існування сім'ї, не дозволяє дружині та дітям навіть звертатись до нього з власної ініціативи.
Насильство має місце, коли об'єкт насильства не може себе захистити чи це фізично більш слабка жінка, чи вкінець зневірена в собі; чи дитина не може бути такою ж брутальною та жорстокою, як батько, бо вважає, що така поведінка батька є нормою, бо іншої не бачила; чи всі жертви насильства вкінець залякані, відчувають безліч страхів і не вірять, що хтось чи щось може їх захистити, і багато інших варіантів, що розв'язують руки насильнику.
Шкода від домашнього насильства величезна. Всі ми знаємо про страшні наслідки фізичного насильства - смерть, каліцтво, синці... А хто рахував руйнівні для формування особистості психологічні наслідки домашнього насильства:
} життя жертв домашнього насильства у постійному страху;
} брак позитивних почуттів;
} не реалізовану потребу у самовираженні як жінки, так і дітей;
} катастрофічно знижену самооцінку жертв насильства, впевненість у тому, що вони ні на що не здатні;
} обман, пристосовництво як основну модель поведінки членів родини;
} інформаційну депривацію (брак важливої для життя сім'ї інформації);
} життя у повному обмеженні свободи;
} депресію, як реакцію жертви на насильство;
} сприйняття дитиною насильницької моделі існування сім'ї за норму;
} агресивну, аж до злочинної, поведінку дітей та підлітків і багато інших.
Наслідки жорстокого поводження та насильства над дітьми
Наслідки жорстокого поводження та насильства над дітьми
Жорстоке поводження з дітьми та нехтування їх інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідком завжди є: серйозний збиток для здоров'я, розвитку та соціалізації дитини, нерідко - загроза його життю або навіть смерть.
Розрізняють найближчі та віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей.
До найближчих наслідків відносяться фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головні болі, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається у маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Крім зазначених ознак, у дітей при цьому синдромі з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді збудження, прагнення кудись бігти, сховатися, або в вигляді глибокої загальмованості, зовнішнього байдужості. Однак в обох випадках дитина охоплений найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної ущербності, неповноцінності.
Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки.
Порушення фізичного і психічного розвитку
У більшості дітей, що живуть у сім'ях, важке фізичне покарання, лайка на адресу дитини є "методами виховання", або в сім'ях, де вони позбавлені тепла, уваги, наприклад, в сім'ях батьків-алкоголіків, є ознаки затримки фізичного та нервово-психічного розвитку. Зарубіжні фахівці назвали цей стан дітей "нездатністю до процвітання".
Діти, які зазнали жорстокого поводження, часто відстають в зростанні, масі, або і в тому і іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити , рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їх однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "погані звички": смоктання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах нехтування їхніми інтересами, фізичними та емоційними потребами, виглядають по-іншому, ніж діти, які живуть у нормальних умовах: у них припухлі, "заспані" очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічного занедбаності - педикульоз, висипу, поганий запах від одягу і тіла.
Різні соматичні захворювання як наслідок жорстокого поводження
Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, при фізичному насильстві є ушкодження частин тіла та внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. При сексуальному насильстві можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі та хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.
Незалежно від виду та характеру насильства у дітей можуть спостерігатися різні захворювання, які відносяться до психосоматичних: ожиріння або, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту.
При емоційному (психічному) насильстві нерідко бувають шкірні висипки , алергічна патологія, виразка шлунка, при сексуальному насильстві - незрозумілі (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини та малого тазу не виявляється) болі внизу живота. Часто у дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкання, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно надходять до відділень невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.
Психологічні особливості дітей, постраждалих від насильства
Практично всі діти, постраждалі від жорстокого поводження і зневажливого відносини, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються далі з певними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливають на їх подальше життя.
Діти, які зазнали різного роду насильства, самі відчувають гнів, який найчастіше виливають на більш слабких: молодших за віком дітей, на тваринах. Часто їхня агресивність проявляється в грі, часом спалахи їх гніву не мають видимої причини.
Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити . І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривовані дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді викликає, ексцентричного поведінки.
Діти, які пережили сексуальне насильство, набувають невластиві віком пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми або з іграшками. Навіть маленькі, не досягли шкільного віку діти, постраждалі від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велика кількість учасників.
Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, яка сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством, Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому, Для неї характерні постійна переконаність у власній неповноцінності, в тому, що "ти гірше за всіх". Внаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування його з однолітками утруднено.
Серед цих дітей, навіть в дорослому стані, відзначається висока частота депресій. Це проявляється в нападах занепокоєння, беззвітній туги, відчуття самотності, в порушеннях сну. У старшому віці, у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити із собою або завершені самогубства.
Відчуваючи себе нещасними, знедоленими, пристосовуючись до ненормальним умов існування, намагаючись знайти вихід із ситуації, вони й самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, відноситься до сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати секрет і не ламати звичної сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.
Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми
Можна виділити два виявляються одночасно аспекту цих наслідків: шкода для жертви і для суспільства.
Діти, які пережили будь-який вид насильства, мають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не володіють достатнім рівнем знань і ерудицією, щоб завоювати авторитет у школі тощо Вирішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять в кримінальній, асоціальної середовищі, а це часто пов'язане з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та вчиняти інші кримінально карані дії.
Дівчата нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі при створенні власної сім'ї, вони не можуть дати своїм дітям достатньо тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.
Page updated
Google Sites
Report abuse