Embedded Files
«Червоні двері, жовті двері»: що відомо про нову небезпечну гру серед підлітків
«Червоні двері, жовті двері»: що відомо про нову небезпечну гру серед підлітків
Батьки та вчителі мають бути уважними до змін у поведінці підлітків та негайно реагувати на підозрілі сигнали. Тільки так можна вберегти дітей від небезпечних маніпуляцій.
В Україні набирає популярності нова гра, що викликає панічні атаки та галюцинації. Батьки занепокоєні, а психологи застерігають: розвага може призвести до психічних розладів.
Новий небезпечний тренд активно шириться серед підлітків через TikTok та месенджери. Гра «Червоні двері, жовті двері», також відома як «Двері розуму», передбачає введення гравця у трансоподібний стан. Учасники діляться на дві ролі: провідник — людина, яка керує процесом та іддослідний — той, хто переживає «видіння».
Процес гри виглядає так:
1. Піддослідний лягає на підлогу, кладучи голову на коліна провідника.
2. Провідник починає масажувати скроні учасника, повторюючи фразу «Червоні двері, жовті двері, будь-які інші кольорові двері».
3. Після цього піддослідний має описати кімнату, яку він бачить у своїй уяві.
4. Якщо він стикається з «негативним» образом (наприклад, темною фігурою), гра має бути негайно зупинена.
Вважається, що якщо дитина перестає реагувати або відповідає уривчасто, вона може «застрягти» в паралельному світі. Хоча це лише вигадка, психологи та лікарі зазначають: такий метод впливу на психіку може мати реальні наслідки.
Чим небезпечна ця гра
Фахівці пояснюють, що насправді гра не відкриває двері в інший світ, а є психологічною маніпуляцією, яка вводить людину у стан сенсорної депривації.
Реальний ефект від «гри» — це запаморочення, нудота, панічні атаки, спотворення реальності та сильна тривожність після «виходу».
Звідки походить гра
Хоча «Червоні двері, жовті двері» стали популярними лише зараз, сама концепція гри не нова. Вона бере початок із містичних ритуалів та фольклорних вірувань.
За однією з версій, гра походить із Росії, де подібні експерименти активно поширювалися у містичних спільнотах. Вважається, що саме російські користувачі TikTok почали активно просувати цю «розвагу», як колись із сумнозвісним «Синім китом».
Від ігор до диверсій: як Росія використовує дітей
Раніше небезпечні ігри мали переважно психологічний характер, але зараз ситуація змінилася. Російські спецслужби використовують подібні механізми для вербування дітей у диверсійні групи.
Ще у 2022 році СБУ повідомляла, що окупанти створили ігрові додатки, які виманювали у дітей геолокацію стратегічних об’єктів.
Сьогодні ж Telegram-канали активно шукають підлітків для виконання серйозніших завдань, наприклад, підпал релейних шаф, підрив світлофорів та електроопор чи закладка вибухівки Такі дії часто закінчуються трагічно.
Наприклад, у березні 2025 року в Івано-Франківську двоє підлітків отримали завдання підірвати вибухівку в людному місці. Росіяни дистанційно активували заряд, коли хлопці несли його у сумці.
Експерти наполягають: уважність батьків — це найкраща профілактика.
Що варто робити:
• Розмовляти з дитиною про небезпеки таких «ігор».
• Контролювати контент, який вона споживає у соцмережах.
• Перевіряти коло спілкування дитини в інтернеті.
• Бути насторожі, якщо дитина стає замкнутою, дратівливою або нервовою.
«Червоні двері, жовті двері» — це не просто «гра», а серйозний ризик для психіки підлітків. Крім того, окупанти використовують ігрові механізми для того, щоб вербувати дітей на реальні злочини.
На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: «Червоні двері, жовті двері»: в Україні шириться нова небезпечна гра для дітей!
Нагадаємо, російська ФСБ настільки знахабніла, що шукає собі агентів просто у львівських трамваях. Там з’явились плакати із QR-кодами, що ведуть на телеграм-канали, які закликають до вчинення диверсій. Просто біля вхідних дверей і кабіни водія висів код на банері і напис: «Не сумнівайся, переходь і здійсни свої мрії».
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для запобігання вчиненню терористичних та диверсійних актів за участі молоді
для запобігання вчиненню терористичних та диверсійних актів за участі молоді
Розроблені методичні матеріали спрямовані на попередження здійснення протиправних дій неповнолітніми особами (учнями закладів освіти різних рівнів акредитації), студентського середовища закладів вищої (І та ІІ навчальні курси), фахової передвищої та професійно-технічної освіти Миколаївської області, пов’язаними з вчиненням тяжких злочинів, які відносяться до підслідності органів безпеки.
Спецслужби держави-агресора активно здійснюють вербування українських підлітків для вчинення диверсій та терористичних актів. Наразі, це одна з найактуальніших тем для всієї країни, оскільки підлітки – це вразлива вікова категорія, яку іноземним спецслужбам легко вербувати (діти можуть навіть не підозрювати, що вже завербовані та відпрацьовують конкретні завдання кураторів).
Вік дітей, які перебувають в полі зору спецслужб рф в переважній більшості становить від 13 до 17 років.
Вербування підлітків найчастіше відбувається через соціальні мережі (найбільш поширені випадки через використання месенджера Телеграм, сайти знайомств) та комп’ютерні ігри (шутери), при цьому
Рекомендації батькам.
Стежити за активністю своїх дітей в соціальних мережах. Звертати увагу на підозрілу поведінку дитини: скритність, відсторонення батьків від особистих гаджетів, поява нових «друзів», вечірні / нічні прогулянки, сумнівні компанії друзів, виїзди до інших населених пунктів (зокрема, інших регіонів), зацікавленість піротехнічними засобами / хімічними елементами / реакціями, використання кишенькових коштів на цілі, про які не розповідає, виявлення у дітей коштів, походження яких вона не може пояснити тощо.
В цілях особистої безпеки та безпеки оточуючих, батьки мають проводити роз’яснювальні бесіди. Дітям необхідно розповідати, що існує вербування і як воно виглядає. Пояснювати, що вербувати можуть в інтернет-мережі, в іграх, в чатах, в Telegram-каналах (зокрема, в чатах з пропозицією легкого заробітку), на сайтах знайомств тощо. Дитині можуть погрожувати, провокувати на певні дії, вчиняти морально-психологічний тиск. Можуть обіцяти грошову винагороду. І діти мають знати, що першочергово про такі ситуації треба повідомляти батькам. В жодному разі не розкривати особисті дані та місце проживання. Не встановлювати будь-які програми на мобільних пристроях на прохання невідомих осіб.
З метою розширення обізнаності молоді, їхніх батьків та викладачів про тероризм, його наслідки та відповідальність, наведемо як приклад терористичний акт, що відбувся 14.02.2025 в м. Миколаїв.
14 лютого 2025 року мешканців обласного центру приголомшили події, пов’язані з вибухом саморобного вибухового пристрою поблизу закладу громадського харчування, в ході якого загинула жінка та троє військовослужбовців, багато людей отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Для наочності, розкриємо Вам деякі подробиці подій того трагічного дня. Представники спецслужб держави-агресора використали «в темну» мешканку Полтавщини та підірвали її (усунули як свідка подій) через закладений у сумку вибуховий пристрій, про який остання навіть не здогадувалась.
За результатами невідкладних слідчо-оперативних заходів, співробітниками Служби безпеки України та Національної поліції України встановлено та затримано усіх осіб, причетних до теракту.
Слід акцентувати Вашу увагу, що вказаними особами виявились підлітки віком від 14 до 17 років, які на виконання вказівок, отриманих від представника спецслужб рф через месенджер Телеграм, самостійно виготовили саморобний вибуховий пристрій, заховали його у рюкзак та передали посилку через вищезазначену жінку. При цьому, рюкзак до дня вибуху переносив на собі неповнолітній син покійної, контроль за діями якої здійснювався представниками спецслужб рф за допомогою встановленого на мобільний телефон додатку, який забезпечував замовнику теракту віддалений доступ до гаджету загиблої.
Як наслідок, чотирьом фігурантам повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 258 КК України (Терористичний акт, вчинений за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людей). Тепер їм загрожує покарання у вигляді 15 років ув’язнення або довічне позбавлення волі.
Акцентуємо Вашу увагу на наступному.
Якщо дитина, яка вступила в листування з представниками спецслужб рф ніяких протиправних дій не вчиняла і завчасно повідомила про це до правоохоронних органів, вона звільняється від кримінальної відповідальності та може запобігти людським жертвам.
Якщо ви боїтесь або соромитесь самостійно прийти та повідомити про факт такого листування до правоохоронних органів, зверніться на анонімні лінії Служби безпеки України / Національної поліції України або встановіть розроблений Службою безпеки України чат-бот в застосунку Телеграм під назвою «Спали ФСБешника», в ньому ви знайдете роз’яснення та алгоритм подальших дій. Також, ви можете повідомити про факт листування дирекцію навчального закладу.
Рекомендовано вказані методичні рекомендації поширити серед учнів закладів освіти різних рівнів акредитації, студентського середовища закладів вищої (І та ІІ навчальні курси), фахової передвищої та професійно-технічної освіти Миколаївської області.
Нова субкультура - квадробери
Нова субкультура - квадробери
І до нас дійшла нова субкультура. Точніше, інфопривід. Адже квадробери скоріше заполонили соціальні мережі, ніж вулиці 🐾 🤔
Чому люди роблять це? Причини можуть бути різними та в кожного свої:
- самовираження та пошук індивідуальності;
- пошук однодумців та соціалізація;
- спосіб відволіктися від щоденної реальності.
☝️ Та окрім позитивних аспектів, існують такі ризики:
- неможливість адаптуватися в суспільстві;
- проблеми з формуванням стабільної особистості;
- психологічний дискомфорт через нерозуміння близьких і оточення;
- високій тривалості та інтенсивності захоплення може призвести до порушення особистісної самоідентифікації.
👉 Щоб визначити, коли квадробінг — не ок, варто звернути увагу:
- яке місце і скільки часу захоплення займає в житті дитини?
- як дитина почувається у світі поза костюмом?
- чи була дитина щасливою до нового захоплення?
Та обов’язково — бути поруч, намагатися зрозуміти, але не висміювати та не засуджувати квадроберів.
Перша психологічна допомога: що потрібно знати
Перша психологічна допомога: що потрібно знати
Професійне вигорання педагогів: що з цим робити
Професійне вигорання педагогів: що з цим робити
Молодіжні субкультури
Молодіжні субкультури
https://naurok.com.ua/prezentaciya-pvk-redan-scho-ce-336853.html
Презентація допоможе пояснити здобувачам освіти про субкультуру ПВК "Редан", історію виникнення, поширення в Україні та відповідальність неповнолітніх за участь у цьому угрупуванні.
ПВК «Редан»: хто вони та чим загрожують уПВК «Редан»: хто вони та чим загрожують українським підліткам?
ПВК «Редан»: хто вони та чим загрожують уПВК «Редан»: хто вони та чим загрожують українським підліткам?
В Україні з’являється нова небезпечна субкультура: молоді люди, одягнені в чорне, організовують масові бійки в публічних місцях. Відомо, що це явище прийшло до нас з росії. Але чому наші підлітки переймають віяння країни-агресорки? Що таке ПВК «Редан» та як це взагалі пов’язано з війною? Пропонуємо розібратися разом.
Що відбувається?
26-го та 27-го лютого правоохоронці попередили масові бійки у кількох містах України. У Києві планувалась сутичка на Печерську. У Львові відбувались провокації біля ТЦ «Форум». У Харкові, Івано-Франківську, Луцьку учасники руху також намагались влаштувати бійки.
Сутички відбуваються між двома субкультурами: ПВК «Редан» та так званими «АнтиРедан». Організатори створюють телеграм-канали та закликають молодих людей брати участь у масових бійках. Планують усе чітко: розподіл на групи, точки зборів кожної, інформатори на місцях.
Серед учасників руху багато неповнолітніх. Наприклад, серед затриманих 257 осіб у Харкові 30 повнолітніх. Про це написав полковник Національної поліції Володимир Тимошко.
На щастя, жодної сутички так і не відбулося завдяки вчасному втручанню поліції та місцевих активістів.
Що відомо про ПВК «Редан»?
Все почалося в росії. Там у різних містах юнаки в чорному одязі та з символами павука на спинах влаштовували масові бійки з футбольними фанатами чи мігрантами. Це відбувалось у торгових центрах або на вулицях.
Чому ПВК?
Учасники руху кажуть, що не асоціюють себе з приватною військовою компанією. Для них ця приставка просто жарт. Проте, існує гіпотеза, що на формування цієї субкультури вплинула ПВК «Вагнер». Адже її очільник публічно героїзує роль злочинців та закликає молодих людей вступати у ПВК, де їх навчать «чоловічої роботи».
Чому «Редан»?
Ця назва походить з аніме Hunter x Hunter. Там діяла злочинна організація «Геней Редан», яку через емблему називали «Павуки». Кожен учасник цієї організації мав татуювання павука зі своїм номером.
У субкультурі ПВК «Редан» усі учасники мають символ павука з цифрою 4. В аніме під цим числом в організації завжди були зрадники чи шпигуни. Це пов’язано з тим, що в японській культурі число 4 несе неприємності, як у нас 13. Можливо, таким чином учасники ПВК «Редан» хотіли передати свої деструктивні наміри.
Це ІПСО?
Українська поліція вважає, що поширення цієї субкультури в нашій країні — це російська інформаційно-психологічна спецоперація. Державі-агресорці важливо дестабілізувати ситуацію в Україні будь-яким чином.
Якщо вдатися до подробиць, випливає багато нестикувань. Особливо дивним виглядає те, що раптово з’явилася субкультура ПВК «Редан», а одночасно з нею «АнтиРедан».
Ось, які підозрілі факти про рух визначила експертка з медіаграмотності, фактчекерка та авторка проєкту «НотаЄнота» Альона Романюк. Про це експертка написала на своїй фейсбук-сторінці:
«Гугл про редан як рух до 20 лютого цього року практично ніц не знає. Просто поодинокі статті.
В одній із харківських груп, де відбувалася координація такої групки, один з організаторів написав «В 15:00 по Киеву». От дивним воно мені виглядає, бо Харків і так живе за київським часом.
Рух дійсно перекочував в Україну, ймовірно, через тікток. Але мені ця вся історія нагадує гру «Синій кит». Памʼятаєте таку? Там же теж вуха російських спецслужб стирчать. Діти були, групи теж були, але це не було таким масовим, як про це писали.
В одній із тг-груп, де постять нібито відео «Редан» з України, переважна більшість фото та відео з рашки. А ще цей рух добряче дискредитує молодих людей, адже багато з них волонтерять, збирають кошти на ЗСУ, готуються до НМТ, вчать мови, цікавлять культурою, аніме в тому числі.»
Чому підлітки?
У підлітковому віці діти відходять від батьків та переходять під вплив своїх однолітків. Їм важливо бути в групі, важливо, що про них подумають інші. Тому часто підлітки роблять імпульсивні вчинки — всі ми так робили. Це шкідлива поведінка: наприклад, прогуляти уроки. Але вона не є небезпечною для життя та здоров’я підлітка.
Проте, як зазначають науковці, якщо дії підлітка мають руйнівний характер, спрямований на себе, своє здоров’я, зовнішній світ — це деструктивна поведінка. Вона може проявлятися в нападах агресії, гніву чи ворожості.
Часто така поведінка є відповіддю підлітка на складні обставини, в яких вона опинилася. У нашому випадку — це війна.
Ще один важливий момент, який варто знати про підлітків — особливості будови мозку. Через певні біологічні особливості тінейджерам складно мислити критично та бачити небезпеку там, де її помічають дорослі.
«Не думайте, що аргумент, який ви виклали, або ідею, яку представили, підлітки інтерпретують так само як і ви. Префронтальна кора головного мозку продовжує розвиватися, і якщо в підлітка нейронна структура недостатньо сформована, він не зможе реально обмірковувати питання на тому ж рівні, що і дорослий,» — говорить професорка Гарвардського університету Дебора Тодд-Юргелун.
Тож найпростіше маніпулювати юними людьми, психіка яких втомлена війною, які самі легко піддаються впливу та схильні до ризикованих дій.
Тому батькам так важливо будувати довірливі стосунки зі своїми тінейджерами та вчасно виявляти індикатори деструктивної поведінки у них.
https://osvitoria.media/opinions/pvk-redan-hto-vony-ta-chym-zagrozhuyut-ukrayinskym-pidlitkam/
Створення сприятливих умов для навчання і розвитку в умовах воєнного стану:
Створення сприятливих умов для навчання і розвитку в умовах воєнного стану:
П'ять Правил Стійкості Педагога
П'ять Правил Стійкості Педагога
5 ПРАВИЛ СТІЙКОСТІ ПЕДАГОГА.pptxРизики ОНЛАЙН
Ризики ОНЛАЙН
У школах України навчається близько 4 мільйонів дітей. [1] 96% дітей від 10 років – активні користувачі Інтернету. [2] 67% дітей зазначають, що стикалися в Інтернеті з матеріалами, які їх засмутили. [3] Тож, більше половини дітей, які активно користуються Інтернетом, є незахищеними в мережі.
Згідно з результатами опитування Інтернет асоціації України, проведеного протягом лютого 2017 р., частка інтернет - користувачів серед людей віком 15-29 років в Україні сягнула 97 %. [4] Використовуючи домашній комп’ютер або портативний пристрій, наприклад смартфон або планшет, підлітки можуть «подорожувати» віртуальним світом. Вони мають можливість шукати інформацію, грати в комп’ютерні онлайн-ігри, поширювати різноманітні аудіо- та відеоматеріали, здійснювати покупки, спілкуватися з друзями та незнайомими людьми, створювати собі сторінки в соціальних мережах, використовуючи унікальні нікнейми, які слугують їхнім особистим ідентифікатором. Використовуючи Інтернет для спілкування у соціальних мережах, підлітки можуть зіштовхнутися з різноманітними ризиковими чинниками, такими як:
• Ризик взаємозв’язку: доступність персональної інформації для зворотного зв’язку.
• Ризик переконання: онлайновий досвід може впливати на особисту діяльність.
• Ризик постійності: публікації залишаються в Інтернеті назавжди.
• Ризик експлуатації: особиста інформація може приносити користь іншим.
• Ризик обману: існує велика кількість дезінформації та викривлення даних.
• Ризик віктимізації: інші користувачі можуть використовувати персональну інформацію проти людини, яка її оприлюднила.
• Ризик звикання: повторне використання може створити залежну поведінку.
• Ризик ізоляції: онлайн-взаємодія може зменшити спілкування та соціалізацію в реальному світі.
• Ризик імпульсу: в Інтернеті легко сказати те, що не було би сказане особисто. У результаті порівняння спілкування у віртуальному й реальному світах, отримані такі результати: 17,5% хлопчиків та 14,5% дівчат зазначили, що в Інтернеті легше говорити про секрети, ніж віч-на-віч. Кожен п’ятий хлопчик 13 і 15 років зазначив, що говорити про секрети в Інтернеті легше, ніж віч-на-віч. Про те саме повідомила більшість дівчат 11 і 13 років (15,4% та 16,6% відповідно).
За результатами опитування кожен п’ятий респондент (19,5%) погодився, що говорити про особисті почуття в Інтернеті легше, ніж віч-на-віч. Серед вікових груп виокремлюються 15-річні хлопчики і 13-річні дівчата (про таку легкість повідомили 23,6% та 22,1% відповідно). Відповіді учнівської молоді істотно не відрізнялися за типом населеного пункту й типом закладу освіти. 15,2% хлопчиків та 12,9% дівчат зазначили, що згодні з твердженням, що в Інтернеті легше говорити про свої проблеми, ніж віч-на-віч. Згідно із дослідженням медіаграмотності та інформаційної безпеки підлітків, проведеним Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України в травні-червні 2018 року у регіонах України, опитані відзначили такі відомі їм загрози в Інтернеті: 16 % – залякування, погрози завдати шкоди; 7 % – спілкування з незнайомими людьми з небажаними наслідками, наприклад, небезпечні зустрічі з ними в реальності; 6 % – спонукання до насильства, агресії, підбурювання нетерпимого ставлення до інших.
Педагогічні працівники повідомляють про те, що і в мегаполісах, і в маленьких містах адміністрація закладів освіти стикається з ситуаціями онлайн ризиків, в які потрапляють діти та підлітки, а саме кібербулінг, шантаж, здирництво, пошук та вивчення невідповідних віку матеріалів, а також надсилання учнями своїх оголених фото. Педагогічні працівники не завжди мають достатньо знань та навичок, як діяти в таких ситуаціях. Згідно соціологічного дослідження в межах міжнародного проекту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» 43,5% учнів дуже довіряють своїм викладачам/вчителям, а значить – прийдуть до них за допомогою у критичній ситуації.
Для того, щоб убезпечити дітей від потрапляння в подібні ситуації, навчаючи їх правильної поведінки у таких випадках, та надати інформацію щодо ознак, за якими можна припустити переживання такої ситуації учнем, алгоритму дій педагогічних працівників та адміністрації закладу освіти у ситуаціях онлайн небезпек, про які їм може бути відомо, були створені ці рекомендації.
Загальна інформація для педагогічних працівників щодо розповсюджених ризиків онлайн
1. СЕКСТИНГ
Секстинг — це обмін власними фото-, відео- та текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж.
Статистика
В Україні наразі немає статистичних даних щодо секстингу, але відповідно до світової статистики: секстинг поширений серед 22% дівчат підлітків та 18% хлопців підлітків, що складає 20% підлітків всього світу. 71% дівчат та 67% хлопців, які поширюють свої оголені фото, кажуть про те, що вони займаються секстингом зі своїм хлопцем/своєю дівчиною; 15% підлітків надсилають такий матеріал тому, кого вони знають виключно в онлайні; 25% дівчат підлітків та 33% хлопців підлітків отримували інтимні фото, які хтось їм переслав і вони були призначені комусь іншому; 29% підлітків вважають такий контент прийнятним у відносинах; 23% дівчат підлітків та 24% хлопців підлітків зізнаються, що їхні друзі змусили поширити такий матеріал; 52% дівчат надсилають інтимні фото, як “подарунок” для свого хлопця; 34% підлітків використовують поширення інтимних фотографій, як спосіб відчути свою сексуальність.
Причини
1) Доступність гаджетів
Будь-яка дитина може надіслати своє зображення, якщо в неї є пристрій з камерою та доступ до Інтернету. Таким чином діти досліджують власну сексуальність. Для підлітків це на перший погляд виглядає безпечніше, ніж справжній секс.
2) Особливість підліткового віку і брак уваги з боку дорослих.
Відтак діти шукають уваги у соціальних мережах. Через сучасні тенденції відбувається гіперсексуалізація поведінки – бажання виглядати відверто та спокусливо.
3) Брак знань щодо можливих наслідків віртуальних стосунків
Оскільки секстинг може бути частиною побудови довіри в онлайн середовищі, особливо між підлітками: “я надішлю тобі відверті фото, щоб показати, що довіряю тобі”. Але людина може зловживати такою довірою, про що підлітки не замислюються. Секстинг може бути частиною шантажу: “якщо не надішлеш фото, значить ти мені не довіряєш, тож давай розірвемо наші стосунки”. Трапляється, що юнаки та дівчата створюють в соціальних мережах групи з непристойними назвами, куди з помсти викладають інтимні світлини однолітків.
Наслідки
На перший погляд, це може здаватися жартом, проте наслідки секстингу для дитини можуть бути небезпечними. Навіть якщо фото не були опубліковані та залишаються таємницею, дитина постійно перебуває в надзвичайно пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать та опублікують сторонні люди, що вона стане об’єктом знущань з боку однолітків.
Стан дитини ускладнюється й тим, що їй важко та соромно зізнатися у такому вчинку дорослим, хоча саме їхня участь важлива для вирішення цієї проблеми. Однак дуже часто світлини та відеопотрапляють в Інтернет, де швидко й безконтрольно розповсюджуються між користувачами (у соціальних мережах та чатах класу), що призводить до кібербулінгу дитини – цькування через сучасні засоби комунікації. Розповсюдження таких матеріалів може призвести до переслідування дитини в учнівському колективі, виникнення проблем в освітньому процесі.
Такі дії загрожують психічному здоров’ю дитини, підривають її довіру до оточуючих, створюють проблеми в побудові стосунків у майбутньому, можуть стати причиною втечі з дому та спроб покінчити життя самогубством. Окрім того, секстинг може стати серйозною перешкодою для самореалізації у дорослому житті (під час навчання чи пошуку роботи), оскільки роботодавці можуть побачити світлини у відкритому доступі в мережі.
Повністю ж видалити будь-яку інформацію, розповсюджену в мережі, практично неможливо. Крім того, ці фото можуть потрапити на сайти з дитячою порнографією.
На жаль, нині випадки підліткового секстингу — сумна реальність для України, і діти все частіше потрапляють в ситуації, коли їх фото безконтрольно розповсюджуються. Діти часто не розуміють зв’язок між реальним та віртуальним життям, а також не знають про наявність ризиків, зумовлених секстингом. Для попередження та вирішення цієї проблеми необхідна співпраця батьків, педагогічних працівників, дітей та поліції.
2. СЕКСТОРШЕН
Сексторшен – це налагодження незнайомцями довірливих стосунків в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування ними та вимагання грошей чи додаткових матеріалів.
Професійні злочинці оперують у соцмережах та месенджерах, а також у мережевих іграх. Жертвою сексторшену можна стати у будь-якому додатку чи онлайн платформі, через які можна надсилати фото та відео.
Статистика
В Україні наразі немає статистичних даних щодо сексторшену, але згідно з міжнародними джерелами в мережі з’являється все більше зображень оголених дітей, і вік поступово знижується.
Міжнародна статистика стверджує, що близько 50% підлітків отримували або надсилали зображення інтимного характеру в мережі та стикались з пов’язаним із ними шантажем. Інколи це відбувається навіть без реального підґрунтя у вигляді інтимного контенту – злочинці діють навмання (надсилають повідомлення всім дітям, чиї профілі є відкритими), намагаючись шантажувати. Також шантажистами можуть стати реальні друзі після сварки, образи чи непорозуміння.
Причини
Через необізнаність щодо ризиків та дій в таких випадках діти та підлітки стають жертвами злочинців, які використовують спеціальні підходи в онлайн комунікації: погрожують нанести шкоду дитині чи членам її родини, якщо вона не надішле фото; залякують створити неіснуючий сексуалізований контент - поєднуючи обличчя дитини з тілом іншої людини через спеціальні додатки, якщо дитина не зробить те, що злочинці вимагають; залякують вчинити суїцид, якщо дитина чи підліток не надішле оголене фото; обмін грошей чи подарунків на такий контент від дитини чи підлітка;
Наслідки
Наслідки сексторшену мають однаковий вплив на дівчат та хлопців будь-якого віку. Згідно досліджень 1 з 3 дітей, які мали досвід сексторшену, наносили собі шкоду, вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму. Більшість, хто зіштовхнувся з цим явищем, повідомляють про відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.
Психологічна травма, спричинена цим ризиком, впливає на всі сфери життя жертви. Сюди відносять зниження продуктивності, відмову від відвідування навчання, а також уникання місць, де потенційно можна зустрітись зі злочинцем. Тобто, дитина знаходиться в постійній тривозі та переживає страх.
Жертви сексторшену можуть відчувати стигму суспільства через неприйняття, приниження, ізоляцію та звинувачення у тому, що відбулось.
3. ОНЛАЙН ГРУМІНГ
Онлайн-грумінг — це побудова дорослим/групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті. Зазвичай злочинці (або злочинні угруповання) реєструються в соціальних мережах під виглядом підлітків чи налагоджують контакт зі школярами в онлайн іграх, через електронну пошту та ін. Діти можуть знати або не знати, що спілкуються з дорослими. Злочинці можуть додаватися дитині у друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед них таких, яким бракує любові та турботи вдома.
Статистика
В Україні наразі немає статистичних даних щодо випадків онлайн грумінгу, але згідно дослідження американської організації THORN, яка була створена Ештоном Катчером та Демі Мур, серед опитаних 2 100 дітей-жертв онлайн-грумінгу кожній четвертій дитині було 12 років або менше, 62 % дітей погоджувалися на вимагання злочинців та для 68 % з них погрози та вимоги не припиняли збільшуватися навіть після надсилання матеріалів.
Причини
Через таке психологічне пригнічення та страх дитини більшість випадків онлайн-грумінгу залишаються прихованими й не доходять до слідчих органів, хоча це тяжкі злочини (виготовлення дитячої порнографії, розбещення, вимагання та шантажування) і законодавство України передбачає за це кримінальну відповідальність.
Найчастіше онлайн грумінгу піддаються діти, які: відчувають труднощі з однолітками, включаючи соціальні та комунікаційні проблеми; мають низьку самооцінку; мають обмежену обізнаність щодо ризиків в Інтернеті (наприклад, можуть відноситись до всіх онлайн знайомих, як до вірних друзів); не мають контролю за часом онлайн з боку дорослих.
Такі діти можуть відчувати самотність та тривогу і писати про це у себе на сторінках у соціальних мережах: «мене ніхто не любить, навіщо я народився/лася» або «мені дуже самотньо», - особливо після конфліктів у родині чи з однолітками.
Протягом деякого періоду злочинець може вести листування з такою дитиною, будуючи довірливі стосунки. Та з часом може отримувати від неї відвертіші світлини, ніж дитина зазвичай розміщує у себе на сторінці.
Злочинець вимагає більш інтимні фото/відео або особисті зустрічі, погрожуючи надіслати попередні фото батькам дитини та всім її друзям, а також розмістити біля школи дитини.
Шантаж та здирництво часом відносять саме до економічного насильства – разового або періодичного вимагання грошей, речей під тиском і примусом, включаючи загрозу застосування фізичної сили, розголошення певних відомостей, поширення чуток і пліток. Такі дії завдають жертві не тільки матеріальної, а й моральної шкоди від завданих фізичних і психологічних страждань (болі, страху, приниження)
Наслідки
Потрапивши в таку складну ситуацію, діти відчувають самотність, відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників. Часто у жертви виникає відчуття провини за те, що трапилось, чи думка, що вона на це заслуговує.
Злочинець порушує довіру дитини і ця зрада впливає на подальшу побудову відносин дитиною з оточуючими. У таких ситуаціях жертва схильна відмовлятись від подальших близьких стосунків протягом довгого часу, часом – і всього життя.
4.КІБЕРБУЛІНГ
Кібербулінг — систематичне цькування та вчинення насильства за допомогою засобів електронної комунікації. Він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах, ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.
Статистика
Згідно статистики в Україні 29 % опитаних підлітків хоч раз ставали жертвами кібербулінгу, а 16 % були змушені пропускати через це шкільні заняття. Також більше половини молодих людей вважає, що проблему кібербулінгу може вирішити сама молодь. 14 % молодих людей вбачають необхідність залучення школи й ще 12 % — інтернет-провайдерів.
Міжнародна статистика наголошує на тому, що:
35% відправляли скріншот чужого фото чи статусу заради жарту; 22,5% випадків стосуються цькування через коментарі; 61% підлітків, які заявляють про кібербулінг, кажуть, що причина - їхня зовнішність; 7 з 10 молодих людей мали досвід кібербулінгу до того, як їм виповнилось 18 років.
Причини
Кібербулінг у дитячому середовищі може виникати з різних причин [7]: потреба кривдника відчувати себе сильнішим за когось; жага популярності; низька самооцінка та бажання самоствердитись; неусвідомлення дитини, що його чи її дії комусь шкодять; відсутність співпереживання та емпатії.
Булінг за допомогою засобів електронної комунікації небезпечний для психологічного здоров’я жертв. Цькування часто призводить до депресії та інших розладів серед дітей та підлітків, у них знижується самооцінка, вони частіше думають про суїцид, а іноді справа дійсно доходить до самогубства.
Наслідки
Коли відбувається кібербулінг, то у дитини може виникнути відчуття, що її атакують всюди, навіть вдома, і порятунку немає. Наслідки можуть бути тривалими і впливати на дитину різними способами:
• психологічно — дитина засмучена, відчуває себе збентежено, іноді навіть злою;
• емоційно — почуття сорому та втрата зацікавленості в улюблених речах, зміна настрою;
• фізично — почуття втоми (втрата сну) або навіть такі симптоми, як болі в животі та головний біль.
5. ПОРНОГРАФІЧНИЙ КОНТЕНТ
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» продукція порнографічного характеру – будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру.
Перегляд порнографії у дитячому віці нормалізує раннє сексуальне експериментування та заохочує сексуальну активність задовго до того, як діти будуть емоційно, соціально чи інтелектуально готові до цього. Часто такий матеріал зображає секс як випадковий, незахищений та часом насильницький.
Статистика
9 з 10 хлопчиків та 6 з 10 дівчат бачать порнографічний контент у віці до 18 років. Третина хлопчиків до 10 років бачила порнографічний контент. Дві третіх дітей натрапляють на такий контент небажаючи того. У дослідженні доктора Дженнінгс Брайанта більше 66% хлопців та 40% дівчат повідомили, що хочуть спробувати деякі сексуальні форми поведінки, які вони побачили в засобах масової інформації.
Причини
Діти потрапляють на порнографічний контент або через помилкове введення запиту у пошуковій системі, якщо мають власну пошту, то там можуть отримати спам лист, або почули про це у компанії друзів чи від старших людей і вирішили дослідити це питання;
реклама такого контенту може з’явитися на екрані, коли дитина шукає якусь інформацію в Інтернеті;
підлітки часом вивчають порнографічний матеріал для того, щоб більше дізнатись про статеві стосунки. Для когось це як спосіб отримати задоволення.
Наслідки
Перегляд порнографії дитиною – це психологічна травма, яка в тому числі формує у дитини нездорові очікування щодо сексуальних стосунків та ранню сексуалізацію. Порнографічний контент у більшості – це матеріали, які зображують принизливі статеві відносини та ніби задоволення від цього тих, хто бере участь. Найчастіше такий контент зображує приниження жінок та насильницькі дії щодо них. У тих, хто переглядає такий матеріал систематично, може скластись враження, що жінці має подобатись таке і в реальному житті.
Дослідження встановило, що чим більше підлітки бачили сексуальний вміст у фільмах, тим раніше вони починали статеві стосунки і тим більше вони мали випадковий, незахищений секс.
У міру дорослішання дитини система її реакції на стрес стає неврівноваженою.
Порнографія – це один із тригерів стресу. Вивільнення кортизолу має подвійний вплив на мозок. По-перше, велика кількість кортизолу погіршує роботу префронтальної кори, а по-друге, це може посилити почуття тривоги чи депресії.
6. ІНШІ РИЗИКИ: НАДМІРНЕ ЗАХОПЛЕННЯ ОНЛАЙН ІГРАМИ
Надмірне захоплення онлайн іграми - неконтрольоване використання онлайн ігор.
Статистика
Орієнтовно щотижня діти 3-4 років проводять в іграх 6 годин 12 хвилин, у віці 12-15 років цей показник збільшується до 13 годин 48 хвилин. 52% дітей грають в онлайн ігри з тими, кого вони не знають. 17% дітей мали досвід кібербулінгу під час гри.
Причини
• в іграх є можливість діяти так, як того хоче дитина. Також, тут створюється відчуття спорідненості - всі учасники мають однакові інтереси та захоплення. Тому в онлайн іграх є спеціальні чати та додаткові форуми, в яких можна поспілкуватись з однодумцями.
• кожна нова перемога дарує відчуття ейфорії, від чого з’являється бажання досягати такого стану знов та знов.
• онлайн-рольові ігри занурюють гравця в сюжет у режимі реального виміру через, здавалося б, нескінченну можливість знаходження більш потужних інструментів для проходження ігрової місії. Це вимагає багато часу, який буде націлений лише на ігрові діяльність.
Наслідки
• надмірне захоплення онлайн іграми та відсутність живої комунікації впливає на недостатній розвиток соціальних контактів дитини та емпатії.
• багато онлайн-ігор дозволяють гравцеві взаємодіяти з іншими за допомогою текстового чи голосового чату, тож дитина може піддаватись загрозам, образі, а часом може брати участь у знущанні над іншими. Дівчата геймери часто є об’єктом сексуальних домагань. Часом така поведінка може стати нормою і для реального життя.
• надмірне захоплення іграми може змішувати відчуття реальності та фантазії.
• надмірне захоплення онлайн іграми, через відсутність фізичної активності, також можуть мати поганий вплив на здоров'я дітей, в тому числі призводити до ожиріння, судом та м’язевих розладів.
Джерело:
Інформаційно-освітня кампанія #Stop_sexтинг створена у 2018 році з метою захисту українських дітей від сексуального насильства в Інтернеті.
© #stop_sexтинг, 2020
Часова діра: як не втратити темпу життя та організувати себе на карантині
Часова діра: як не втратити темпу життя та організувати себе на карантині
Звідусіль нам пропонують онлайн-курси, фільми, книги, тренінги, ми складаємо списки: що зробити, вивчити, подивитися. Але всього настільки багато, що легко втратити відчуття міри, перегоріти від такої кількості “спокус” і розпилитися.
Під час карантину життя більшості українців звужується географічно до квартири чи будинку та кількох виходів у магазин або аптеку. Ці обмеження завдають незручності, проте з іншого боку, ми отримали додатковий час, — ресурс, який непогано було б інвестувати з користю та перспективою.
Для чого потрібно реально оцінювати свої можливості й часові ресурси?
Все просто: аби потім не було відчуття, що "наполеонівські плани" не вдалося реалізувати від слова "зовсім", і що час було втрачено дарма.
"Рубрика" поговорила з Анною Шийчук, психологом, психотерапевтом, автором подкастів про емоційний інтелект на Urban Space Radio та Антоніною Бондаренко, експертом по комунікаціям і плануванню цілей.
Зібрали поради, як не перегоріти під час карантину, куди подіти додатковий час та як зберегти позитивний настрій, незважаючи на кризову ситуацію.
Надмірна ефективність — неефективна
На період карантину багато хто перевів роботу в онлайн.
За словами Анни Шийчук, важливо весь вільний час не використовувати супер-ефективно. Режим домашнього карантину передбачає меншу рухливість тіла й більший стрес (від невизначеності майбутнього, обмеженої свободи, знаходження тривалого часу зі своїми родичами в одному приміщенні).
Тому необхідно в цей новий вільний час додати:
· фізичних вправ (зарядка, йога тощо),
· творчості (малювання, книги)
· нічогонеробіння (листати стрічку в інстаграмі — не рахується)
Оце останнє, нічогонеробіння — дуже корисна практика. Слід сидіти (лежати, стояти) і робити нічого. В цей момент можна прислухатися до себе й своїх бажань, можна нарешті помітити що навколо вас відбувається, і як поводяться мешканці вашого дому, можна зрозуміти, що саме вам хочеться приготувати на вечерю.
Є спокуса заповнити всі часові шпарини якимись справами, але це призведе до швидкого виснаження. Планування часу починайте з планування відпочинку.
Пишемо графік, зберігаємо режим
Планування — вкрай необхідний елемент повсякденної активності. Особливо в період ізоляції. Саме зараз відбувається психологічне переналаштування до нових обставин — ми ще до кінця не усвідомили всіх змін, що практично одномоментно відбулися в світі. Тому є спокуса проводити час по-іншому, повністю перекроївши графік.
Антоніна Бондаренко радить не переЗАВАНТАЖУВАТИ, а перевантажувати себе.
В умовах роботи вдома з'являється бажання зробити все й одразу. Наприклад, ті, хто працювали в офісі та перейшли на домашню роботу, змішують одночасно всі сфери життя: робота починає поглинати все більше часу, ви не розділяєте час на особисте життя, розвиток, бізнес, спорт, хобі тощо.
Тому в режимі індивідуального планування важливо зробити ось що:
1. Не сильно змінювати свій розпорядок дня. Якщо ви звикли прокидатися до карантину о 6 ранку, слід продовжувати це робити й надалі.
2. 1-2 години у своєму графіку збережіть як час для себе: ранкова кава, спільний сніданок, мрії на майбутнє. Це надасть вам відчуття відносної стабільності.
3. До 2-х годин виділяємо для відповідей на листи в пошті й чатах.
4. Роботу виконуємо порційно із запланованим часом на розвантаження: вийти на балкон, відкрити вікна, переключитися.
5. Краще організувати для себе окреме робоче місце, зробити зонування простору. Якщо в сім'ї всі працюють, виділіть окремі зони для роботи. Можна навіть зробити таблички "Не турбувати" й ставити їх біля себе, коли ви працюєте. Звучить смішно, але правила в даний період важливі, аби зберегти психологічно здорову атмосферу.
6. Вечори — без роботи, навіть без розмов про роботу.
7. Не впадати в крайнощі: щодня має бути баланс між сферами життя (спорт, хобі, робота, розвиток, сім'я, спілкування).
Трансформуйте свій звичний спосіб життя під ті умови, в яких ми зараз опинилися. Наприклад, ви любите ходити в кінотеатр. То влаштуйте кінотеатр удома: приготуйте попкорн, заплануйте сеанс, вимкніть інтернет і насолодіться фільмом.
Працюючи в команді, пам'ятайте про:
1. Самодисципліну. Важливо чітко ставити і розуміти завдання. Вся команда, яка працює над одним проектом дистанційно, має розуміти, про що йде мова: терміни, мета, суть задачі.
2. Теорія — в практику. До коронавірусу ми вчили і застосовували планування в лайтовому режимі. Зараз — коли члени команди знаходяться на відстані — саме чіткі плани і поставлені задачі збережуть цілісність і результативність.
3. Перетин соціальних ролей. У людей, які знаходяться вдома, відбувається перетин соціальних ролей: ми і офісні працівники, і друзі, і сини/доньки/ і мами/тата. Працюючи над бізнес-задачею, доводиться суміщати й інші ролі. Це треба враховувати під час комунікації: розуміти, що у всіх є власний час, відповідь у месенджері може прийти не одразу. І ставитися до цього спокійно.
Вивчити все, або чому розпиленість — це нормально
Анна Шийчук радить не перевантажувати себе навчальними курсами, дозволити собі бути трохи не зібраними та дослухатися до свого тіла й розуму.
Ще раз про режим. Вчіть те, що справді вам корисне, цікаве і має певну мету, а не все підряд. Спробуйте відновити звичний для себе режим і лише ті частини, що точно неможливо реалізовувати — заповнюйте чимось іншим.
Наприклад, якщо в звичному режимі я мала кілька робочих зустрічей щодня, які неможливо перевести в онлайн, то лише ці години я використовую на професійне навчання. Це важливо для здоров'я нашої психіки — мати певну частину звичного режиму і в міру споживати нове.
Рутина — корисна. Певна розпиленість точно буде. Бо режим "удома" передбачає більшу розслабленість — і це нормально.
Переключитися в організований стан може допомогти щоденна рутина, яка означає початок і завершення дня. Наприклад: застелене ліжко, денний одяг, піжама — на сон, ритуали у ванній: маски-креми-гоління, режим харчування — по запланованим годинам (а не під'їдання протягом дня).
Коли день має певні функціональні відрізки часу: робота, їжа, сон, фізична активність, спілкування з рідними, тоді простіше організувати себе.
Гнучкі пріоритети. Формуйте пріоритети під потреби тіла й розуму в цей конкретний день. Зараз часто змінюються події, приходить нова й нова інформація. Ваш моральний стан і зайнятість можуть змінюватися. Тому пріоритети мають бути гнучкими.
Наприклад, на пізній вечір четверга я запланувала проштудіювати професійну книгу. Разом з цим, о 22-гій годині прийшла новина про першу смерть від коронавірусу в моєму місті. І що з моїм планом? Він провалився. Й не тому, що я неорганізована, а тому, що актуальніше стало — перевірити дані, зателефонувати рідним, запитати, як вони, а ще — зрозуміти, як я. Бо після таких новин ми завжди відчуваємо емоційні сплески (страху, гніву, вини, суму, рідше: радості чи вдячності тощо).
Відтак, мій план мусить бути гнучким.
Автор: Інна Єщенко
Рубрика:
\https://rubryka.com/article/time-karantyn/
Ризики ОНЛАЙН
У школах України навчається близько 4 мільйонів дітей. [1] 96% дітей від 10 років – активні користувачі Інтернету. [2] 67% дітей зазначають, що стикалися в Інтернеті з матеріалами, які їх засмутили. [3] Тож, більше половини дітей, які активно користуються Інтернетом, є незахищеними в мережі.
Згідно з результатами опитування Інтернет асоціації України, проведеного протягом лютого 2017 р., частка інтернет - користувачів серед людей віком 15-29 років в Україні сягнула 97 %. [4] Використовуючи домашній комп’ютер або портативний пристрій, наприклад смартфон або планшет, підлітки можуть «подорожувати» віртуальним світом. Вони мають можливість шукати інформацію, грати в комп’ютерні онлайн-ігри, поширювати різноманітні аудіо- та відеоматеріали, здійснювати покупки, спілкуватися з друзями та незнайомими людьми, створювати собі сторінки в соціальних мережах, використовуючи унікальні нікнейми, які слугують їхнім особистим ідентифікатором. Використовуючи Інтернет для спілкування у соціальних мережах, підлітки можуть зіштовхнутися з різноманітними ризиковими чинниками, такими як:
• Ризик взаємозв’язку: доступність персональної інформації для зворотного зв’язку.
• Ризик переконання: онлайновий досвід може впливати на особисту діяльність.
• Ризик постійності: публікації залишаються в Інтернеті назавжди.
• Ризик експлуатації: особиста інформація може приносити користь іншим.
• Ризик обману: існує велика кількість дезінформації та викривлення даних.
• Ризик віктимізації: інші користувачі можуть використовувати персональну інформацію проти людини, яка її оприлюднила.
• Ризик звикання: повторне використання може створити залежну поведінку.
• Ризик ізоляції: онлайн-взаємодія може зменшити спілкування та соціалізацію в реальному світі.
• Ризик імпульсу: в Інтернеті легко сказати те, що не було би сказане особисто. У результаті порівняння спілкування у віртуальному й реальному світах, отримані такі результати: 17,5% хлопчиків та 14,5% дівчат зазначили, що в Інтернеті легше говорити про секрети, ніж віч-на-віч. Кожен п’ятий хлопчик 13 і 15 років зазначив, що говорити про секрети в Інтернеті легше, ніж віч-на-віч. Про те саме повідомила більшість дівчат 11 і 13 років (15,4% та 16,6% відповідно).
За результатами опитування кожен п’ятий респондент (19,5%) погодився, що говорити про особисті почуття в Інтернеті легше, ніж віч-на-віч. Серед вікових груп виокремлюються 15-річні хлопчики і 13-річні дівчата (про таку легкість повідомили 23,6% та 22,1% відповідно). Відповіді учнівської молоді істотно не відрізнялися за типом населеного пункту й типом закладу освіти. 15,2% хлопчиків та 12,9% дівчат зазначили, що згодні з твердженням, що в Інтернеті легше говорити про свої проблеми, ніж віч-на-віч. Згідно із дослідженням медіаграмотності та інформаційної безпеки підлітків, проведеним Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України в травні-червні 2018 року у регіонах України, опитані відзначили такі відомі їм загрози в Інтернеті: 16 % – залякування, погрози завдати шкоди; 7 % – спілкування з незнайомими людьми з небажаними наслідками, наприклад, небезпечні зустрічі з ними в реальності; 6 % – спонукання до насильства, агресії, підбурювання нетерпимого ставлення до інших.
Педагогічні працівники повідомляють про те, що і в мегаполісах, і в маленьких містах адміністрація закладів освіти стикається з ситуаціями онлайн ризиків, в які потрапляють діти та підлітки, а саме кібербулінг, шантаж, здирництво, пошук та вивчення невідповідних віку матеріалів, а також надсилання учнями своїх оголених фото. Педагогічні працівники не завжди мають достатньо знань та навичок, як діяти в таких ситуаціях. Згідно соціологічного дослідження в межах міжнародного проекту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» 43,5% учнів дуже довіряють своїм викладачам/вчителям, а значить – прийдуть до них за допомогою у критичній ситуації.
Для того, щоб убезпечити дітей від потрапляння в подібні ситуації, навчаючи їх правильної поведінки у таких випадках, та надати інформацію щодо ознак, за якими можна припустити переживання такої ситуації учнем, алгоритму дій педагогічних працівників та адміністрації закладу освіти у ситуаціях онлайн небезпек, про які їм може бути відомо, були створені ці рекомендації.
Загальна інформація для педагогічних працівників щодо розповсюджених ризиків онлайн
1. СЕКСТИНГ
Секстинг — це обмін власними фото-, відео- та текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж.
Статистика
В Україні наразі немає статистичних даних щодо секстингу, але відповідно до світової статистики: секстинг поширений серед 22% дівчат підлітків та 18% хлопців підлітків, що складає 20% підлітків всього світу. 71% дівчат та 67% хлопців, які поширюють свої оголені фото, кажуть про те, що вони займаються секстингом зі своїм хлопцем/своєю дівчиною; 15% підлітків надсилають такий матеріал тому, кого вони знають виключно в онлайні; 25% дівчат підлітків та 33% хлопців підлітків отримували інтимні фото, які хтось їм переслав і вони були призначені комусь іншому; 29% підлітків вважають такий контент прийнятним у відносинах; 23% дівчат підлітків та 24% хлопців підлітків зізнаються, що їхні друзі змусили поширити такий матеріал; 52% дівчат надсилають інтимні фото, як “подарунок” для свого хлопця; 34% підлітків використовують поширення інтимних фотографій, як спосіб відчути свою сексуальність.
Причини
1) Доступність гаджетів
Будь-яка дитина може надіслати своє зображення, якщо в неї є пристрій з камерою та доступ до Інтернету. Таким чином діти досліджують власну сексуальність. Для підлітків це на перший погляд виглядає безпечніше, ніж справжній секс.
2) Особливість підліткового віку і брак уваги з боку дорослих.
Відтак діти шукають уваги у соціальних мережах. Через сучасні тенденції відбувається гіперсексуалізація поведінки – бажання виглядати відверто та спокусливо.
3) Брак знань щодо можливих наслідків віртуальних стосунків
Оскільки секстинг може бути частиною побудови довіри в онлайн середовищі, особливо між підлітками: “я надішлю тобі відверті фото, щоб показати, що довіряю тобі”. Але людина може зловживати такою довірою, про що підлітки не замислюються. Секстинг може бути частиною шантажу: “якщо не надішлеш фото, значить ти мені не довіряєш, тож давай розірвемо наші стосунки”. Трапляється, що юнаки та дівчата створюють в соціальних мережах групи з непристойними назвами, куди з помсти викладають інтимні світлини однолітків.
Наслідки
На перший погляд, це може здаватися жартом, проте наслідки секстингу для дитини можуть бути небезпечними. Навіть якщо фото не були опубліковані та залишаються таємницею, дитина постійно перебуває в надзвичайно пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать та опублікують сторонні люди, що вона стане об’єктом знущань з боку однолітків.
Стан дитини ускладнюється й тим, що їй важко та соромно зізнатися у такому вчинку дорослим, хоча саме їхня участь важлива для вирішення цієї проблеми. Однак дуже часто світлини та відеопотрапляють в Інтернет, де швидко й безконтрольно розповсюджуються між користувачами (у соціальних мережах та чатах класу), що призводить до кібербулінгу дитини – цькування через сучасні засоби комунікації. Розповсюдження таких матеріалів може призвести до переслідування дитини в учнівському колективі, виникнення проблем в освітньому процесі.
Такі дії загрожують психічному здоров’ю дитини, підривають її довіру до оточуючих, створюють проблеми в побудові стосунків у майбутньому, можуть стати причиною втечі з дому та спроб покінчити життя самогубством. Окрім того, секстинг може стати серйозною перешкодою для самореалізації у дорослому житті (під час навчання чи пошуку роботи), оскільки роботодавці можуть побачити світлини у відкритому доступі в мережі.
Повністю ж видалити будь-яку інформацію, розповсюджену в мережі, практично неможливо. Крім того, ці фото можуть потрапити на сайти з дитячою порнографією.
На жаль, нині випадки підліткового секстингу — сумна реальність для України, і діти все частіше потрапляють в ситуації, коли їх фото безконтрольно розповсюджуються. Діти часто не розуміють зв’язок між реальним та віртуальним життям, а також не знають про наявність ризиків, зумовлених секстингом. Для попередження та вирішення цієї проблеми необхідна співпраця батьків, педагогічних працівників, дітей та поліції.
2. СЕКСТОРШЕН
Сексторшен – це налагодження незнайомцями довірливих стосунків в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування ними та вимагання грошей чи додаткових матеріалів.
Професійні злочинці оперують у соцмережах та месенджерах, а також у мережевих іграх. Жертвою сексторшену можна стати у будь-якому додатку чи онлайн платформі, через які можна надсилати фото та відео.
Статистика
В Україні наразі немає статистичних даних щодо сексторшену, але згідно з міжнародними джерелами в мережі з’являється все більше зображень оголених дітей, і вік поступово знижується.
Міжнародна статистика стверджує, що близько 50% підлітків отримували або надсилали зображення інтимного характеру в мережі та стикались з пов’язаним із ними шантажем. Інколи це відбувається навіть без реального підґрунтя у вигляді інтимного контенту – злочинці діють навмання (надсилають повідомлення всім дітям, чиї профілі є відкритими), намагаючись шантажувати. Також шантажистами можуть стати реальні друзі після сварки, образи чи непорозуміння.
Причини
Через необізнаність щодо ризиків та дій в таких випадках діти та підлітки стають жертвами злочинців, які використовують спеціальні підходи в онлайн комунікації: погрожують нанести шкоду дитині чи членам її родини, якщо вона не надішле фото; залякують створити неіснуючий сексуалізований контент - поєднуючи обличчя дитини з тілом іншої людини через спеціальні додатки, якщо дитина не зробить те, що злочинці вимагають; залякують вчинити суїцид, якщо дитина чи підліток не надішле оголене фото; обмін грошей чи подарунків на такий контент від дитини чи підлітка;
Наслідки
Наслідки сексторшену мають однаковий вплив на дівчат та хлопців будь-якого віку. Згідно досліджень 1 з 3 дітей, які мали досвід сексторшену, наносили собі шкоду, вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму. Більшість, хто зіштовхнувся з цим явищем, повідомляють про відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.
Психологічна травма, спричинена цим ризиком, впливає на всі сфери життя жертви. Сюди відносять зниження продуктивності, відмову від відвідування навчання, а також уникання місць, де потенційно можна зустрітись зі злочинцем. Тобто, дитина знаходиться в постійній тривозі та переживає страх.
Жертви сексторшену можуть відчувати стигму суспільства через неприйняття, приниження, ізоляцію та звинувачення у тому, що відбулось.
3. ОНЛАЙН ГРУМІНГ
Онлайн-грумінг — це побудова дорослим/групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті. Зазвичай злочинці (або злочинні угруповання) реєструються в соціальних мережах під виглядом підлітків чи налагоджують контакт зі школярами в онлайн іграх, через електронну пошту та ін. Діти можуть знати або не знати, що спілкуються з дорослими. Злочинці можуть додаватися дитині у друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед них таких, яким бракує любові та турботи вдома.
Статистика
В Україні наразі немає статистичних даних щодо випадків онлайн грумінгу, але згідно дослідження американської організації THORN, яка була створена Ештоном Катчером та Демі Мур, серед опитаних 2 100 дітей-жертв онлайн-грумінгу кожній четвертій дитині було 12 років або менше, 62 % дітей погоджувалися на вимагання злочинців та для 68 % з них погрози та вимоги не припиняли збільшуватися навіть після надсилання матеріалів.
Причини
Через таке психологічне пригнічення та страх дитини більшість випадків онлайн-грумінгу залишаються прихованими й не доходять до слідчих органів, хоча це тяжкі злочини (виготовлення дитячої порнографії, розбещення, вимагання та шантажування) і законодавство України передбачає за це кримінальну відповідальність.
Найчастіше онлайн грумінгу піддаються діти, які: відчувають труднощі з однолітками, включаючи соціальні та комунікаційні проблеми; мають низьку самооцінку; мають обмежену обізнаність щодо ризиків в Інтернеті (наприклад, можуть відноситись до всіх онлайн знайомих, як до вірних друзів); не мають контролю за часом онлайн з боку дорослих.
Такі діти можуть відчувати самотність та тривогу і писати про це у себе на сторінках у соціальних мережах: «мене ніхто не любить, навіщо я народився/лася» або «мені дуже самотньо», - особливо після конфліктів у родині чи з однолітками.
Протягом деякого періоду злочинець може вести листування з такою дитиною, будуючи довірливі стосунки. Та з часом може отримувати від неї відвертіші світлини, ніж дитина зазвичай розміщує у себе на сторінці.
Злочинець вимагає більш інтимні фото/відео або особисті зустрічі, погрожуючи надіслати попередні фото батькам дитини та всім її друзям, а також розмістити біля школи дитини.
Шантаж та здирництво часом відносять саме до економічного насильства – разового або періодичного вимагання грошей, речей під тиском і примусом, включаючи загрозу застосування фізичної сили, розголошення певних відомостей, поширення чуток і пліток. Такі дії завдають жертві не тільки матеріальної, а й моральної шкоди від завданих фізичних і психологічних страждань (болі, страху, приниження)
Наслідки
Потрапивши в таку складну ситуацію, діти відчувають самотність, відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників. Часто у жертви виникає відчуття провини за те, що трапилось, чи думка, що вона на це заслуговує.
Злочинець порушує довіру дитини і ця зрада впливає на подальшу побудову відносин дитиною з оточуючими. У таких ситуаціях жертва схильна відмовлятись від подальших близьких стосунків протягом довгого часу, часом – і всього життя.
4.КІБЕРБУЛІНГ
Кібербулінг — систематичне цькування та вчинення насильства за допомогою засобів електронної комунікації. Він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах, ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.
Статистика
Згідно статистики в Україні 29 % опитаних підлітків хоч раз ставали жертвами кібербулінгу, а 16 % були змушені пропускати через це шкільні заняття. Також більше половини молодих людей вважає, що проблему кібербулінгу може вирішити сама молодь. 14 % молодих людей вбачають необхідність залучення школи й ще 12 % — інтернет-провайдерів.
Міжнародна статистика наголошує на тому, що:
35% відправляли скріншот чужого фото чи статусу заради жарту; 22,5% випадків стосуються цькування через коментарі; 61% підлітків, які заявляють про кібербулінг, кажуть, що причина - їхня зовнішність; 7 з 10 молодих людей мали досвід кібербулінгу до того, як їм виповнилось 18 років.
Причини
Кібербулінг у дитячому середовищі може виникати з різних причин [7]: потреба кривдника відчувати себе сильнішим за когось; жага популярності; низька самооцінка та бажання самоствердитись; неусвідомлення дитини, що його чи її дії комусь шкодять; відсутність співпереживання та емпатії.
Булінг за допомогою засобів електронної комунікації небезпечний для психологічного здоров’я жертв. Цькування часто призводить до депресії та інших розладів серед дітей та підлітків, у них знижується самооцінка, вони частіше думають про суїцид, а іноді справа дійсно доходить до самогубства.
Наслідки
Коли відбувається кібербулінг, то у дитини може виникнути відчуття, що її атакують всюди, навіть вдома, і порятунку немає. Наслідки можуть бути тривалими і впливати на дитину різними способами:
• психологічно — дитина засмучена, відчуває себе збентежено, іноді навіть злою;
• емоційно — почуття сорому та втрата зацікавленості в улюблених речах, зміна настрою;
• фізично — почуття втоми (втрата сну) або навіть такі симптоми, як болі в животі та головний біль.
5. ПОРНОГРАФІЧНИЙ КОНТЕНТ
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» продукція порнографічного характеру – будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру.
Перегляд порнографії у дитячому віці нормалізує раннє сексуальне експериментування та заохочує сексуальну активність задовго до того, як діти будуть емоційно, соціально чи інтелектуально готові до цього. Часто такий матеріал зображає секс як випадковий, незахищений та часом насильницький.
Статистика
9 з 10 хлопчиків та 6 з 10 дівчат бачать порнографічний контент у віці до 18 років. Третина хлопчиків до 10 років бачила порнографічний контент. Дві третіх дітей натрапляють на такий контент небажаючи того. У дослідженні доктора Дженнінгс Брайанта більше 66% хлопців та 40% дівчат повідомили, що хочуть спробувати деякі сексуальні форми поведінки, які вони побачили в засобах масової інформації.
Причини
Діти потрапляють на порнографічний контент або через помилкове введення запиту у пошуковій системі, якщо мають власну пошту, то там можуть отримати спам лист, або почули про це у компанії друзів чи від старших людей і вирішили дослідити це питання;
реклама такого контенту може з’явитися на екрані, коли дитина шукає якусь інформацію в Інтернеті;
підлітки часом вивчають порнографічний матеріал для того, щоб більше дізнатись про статеві стосунки. Для когось це як спосіб отримати задоволення.
Наслідки
Перегляд порнографії дитиною – це психологічна травма, яка в тому числі формує у дитини нездорові очікування щодо сексуальних стосунків та ранню сексуалізацію. Порнографічний контент у більшості – це матеріали, які зображують принизливі статеві відносини та ніби задоволення від цього тих, хто бере участь. Найчастіше такий контент зображує приниження жінок та насильницькі дії щодо них. У тих, хто переглядає такий матеріал систематично, може скластись враження, що жінці має подобатись таке і в реальному житті.
Дослідження встановило, що чим більше підлітки бачили сексуальний вміст у фільмах, тим раніше вони починали статеві стосунки і тим більше вони мали випадковий, незахищений секс.
У міру дорослішання дитини система її реакції на стрес стає неврівноваженою.
Порнографія – це один із тригерів стресу. Вивільнення кортизолу має подвійний вплив на мозок. По-перше, велика кількість кортизолу погіршує роботу префронтальної кори, а по-друге, це може посилити почуття тривоги чи депресії.
6. ІНШІ РИЗИКИ: НАДМІРНЕ ЗАХОПЛЕННЯ ОНЛАЙН ІГРАМИ
Надмірне захоплення онлайн іграми - неконтрольоване використання онлайн ігор.
Статистика
Орієнтовно щотижня діти 3-4 років проводять в іграх 6 годин 12 хвилин, у віці 12-15 років цей показник збільшується до 13 годин 48 хвилин. 52% дітей грають в онлайн ігри з тими, кого вони не знають. 17% дітей мали досвід кібербулінгу під час гри.
Причини
• в іграх є можливість діяти так, як того хоче дитина. Також, тут створюється відчуття спорідненості - всі учасники мають однакові інтереси та захоплення. Тому в онлайн іграх є спеціальні чати та додаткові форуми, в яких можна поспілкуватись з однодумцями.
• кожна нова перемога дарує відчуття ейфорії, від чого з’являється бажання досягати такого стану знов та знов.
• онлайн-рольові ігри занурюють гравця в сюжет у режимі реального виміру через, здавалося б, нескінченну можливість знаходження більш потужних інструментів для проходження ігрової місії. Це вимагає багато часу, який буде націлений лише на ігрові діяльність.
Наслідки
• надмірне захоплення онлайн іграми та відсутність живої комунікації впливає на недостатній розвиток соціальних контактів дитини та емпатії.
• багато онлайн-ігор дозволяють гравцеві взаємодіяти з іншими за допомогою текстового чи голосового чату, тож дитина може піддаватись загрозам, образі, а часом може брати участь у знущанні над іншими. Дівчата геймери часто є об’єктом сексуальних домагань. Часом така поведінка може стати нормою і для реального життя.
• надмірне захоплення іграми може змішувати відчуття реальності та фантазії.
• надмірне захоплення онлайн іграми, через відсутність фізичної активності, також можуть мати поганий вплив на здоров'я дітей, в тому числі призводити до ожиріння, судом та м’язевих розладів.
Джерело:
Інформаційно-освітня кампанія #Stop_sexтинг створена у 2018 році з метою захисту українських дітей від сексуального насильства в Інтернеті.
© #stop_sexтинг, 2020
Page updated
Google Sites
Report abuse