Атестація

Атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорії, педагогічне звання.

Метою атестації є стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників, росту їх професійної майстерності, розвитку творчої ініціативи.

Основними принципами атестації є відкритість та колегіальність, повнота, об'єктивність та системність оцінювання його педагогічної діяльності.

 

Атестація відбувається  за новим Положенням з 01.09.2023 

Наказ МОН від 09.09.2022 №805 "Про затвердження Положення про атестацію педагогічних працівників" 

 

Адреса електронної пошти для подання педагогічними працівниками документів 

(у разі подання в електронній формі) - znz.dnad@gmail.com

Умови та порядок присвоєння кваліфікаційних категорій та педагогічних звань

Кваліфікаційна категорія “спеціаліст” присвоюється педагогічним працівникам з повною вищою освітою, діяльність яких характеризується: здатністю забезпечувати засвоєння учнями навчальних програм; знанням основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології; знанням теоретичних основ та сучасних досягнень науки з предмета, який вони викладають; використанням інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі; вмінням вирішувати педагогічні проблеми; вмінням установлювати контакт з учнями (вихованцями), батьками, колегами по роботі; додержанням педагогічної етики, моралі.

Кваліфікаційна категорія “спеціаліст другої категорії” присвоюється педагогічним працівникам, які відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною категорією “спеціаліст”, та які постійно вдосконалюють свій професійний рівень; використовують диференційований та індивідуальний підхід до учнів; володіють сучасними освітніми технологіями, методичними прийомами, педагогічними засобами, різними формами позаурочної (позанавчальної) роботи та їх якісним застосуванням; застосовують інноваційні технології у навчально-виховному процесі; знають основні нормативно-правові акти у галузі освіти; користуються авторитетом серед колег, учнів та їх батьків.

Кваліфікаційна категорія “спеціаліст першої категорії” присвоюється педагогічним працівникам, які відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною категорією “спеціаліст другої категорії”, та які використовують методи компетентнісно-орієнтованого підходу до організації навчального процесу; володіють технологіями творчої педагогічної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів; впроваджують передовий педагогічний досвід; формують навички самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці; уміють лаконічно, образно і виразно подати матеріал; вміють аргументувати свою позицію та володіють ораторським мистецтвом.

Кваліфікаційна категорія “спеціаліст вищої категорії” присвоюється працівникам, які відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною категорією “спеціаліст першої категорії”, та які володіють інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовують та поширюють у професійному середовищі; володіють широким спектром стратегій навчання; вміють продукувати оригінальні, інноваційні ідеї; застосовують нестандартні форми проведення уроку (навчальних занять); активно впроваджують форми та методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів; вносять пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі.

Умови та порядок присвоєння педагогічних звань

Педагогічні звання “викладач-методист”, “учитель-методист”, “вихователь-методист”, “практичний психолог-методист”, “педагог-організатор-методист”, “керівник гуртка-методист” можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію “спеціаліст вищої категорії” (для педагогічного звання “керівник гуртка – методист” – найвищий тарифний розряд та повну вищу освіту), здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

Педагогічне звання “вихователь-методист” може присвоюватися музичним керівникам та інструкторам з фізкультури дошкільних навчальних закладів.

Педагогічні звання “старший викладач”, “старший учитель”, “старший вихователь” можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційні категорії “спеціаліст вищої категорії” або “спеціаліст першої категорії” та досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують передовий педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу іншим педагогічним працівникам.

Педагогічним працівникам, які мають базову або неповну вищу педагогічну освіту, можуть присвоюватися педагогічні звання “вихователь-методист” (для музичних керівників, інструкторів з фізкультури та вихователів дошкільних навчальних закладів), “старший учитель”, “старший вихователь”, якщо стаж їх педагогічної діяльності становить не менш як 8 років та якщо вони мають найвищий тарифний розряд.

За матеріалами Типового положення про атестацію педагогічних працівників зі змінами і доповненнями відповідно до наказу МОН України №1473 від 20.12.11 року “Про затвердження Змін до Типового положення про атестацію педагогічних працівників”.                                                                        

Рекомендаційні вимоги щодо оформлення матеріалів перспективного педагогічного досвіду

1. Загальні вимоги .

1.1. Залежно від особливостей і змісту досвід оформлюють у вигляді тексту, ілюстрації, таблиць або їх сполучень.

1.2. Зміст оформлюють на аркушах формату А-4 (210-297мм) машинним ( за допомогою комп'ютерної техніки ) способом на одному боці аркуша білого паперу.

1.3. Текст слід друкувати, додержуючись таких параметрів сторінки:верхнє, ліве і нижнє поле – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм , між рядками інтервал – 0,5 .

1.4. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки.

1.5. Заголовки структурних елементів потрібно розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці. Якщо заголовок складається із двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

2. Вимоги до структурних елементів матеріалів ППД

2.1. Титульний аркушТитульний аркуш містить дані, що подаються у такій послідовності:

• повна назва відділу освіти, методичного кабінету;

• тема досвіду;

• відомості про автора досвіду, адреса досвіду;

• рік оформлення матеріалу.Вибір теми передбачає додержання науковості та чіткості її формулювання. Наприклад: Пропоновані варіанти Правильні варіантиформулювань теми формулювань теми Пізнай світ через гру Роль дидактичної гри в розвитку дітей дошкільного віку

2.2. Зміст. У змісті передбачена нумерація сторінок ( на відміну від плану).До змісту включають : перелік документів, що супроводжують матеріали ( подання, характеристика, анотація); послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів ( якщо вони мають заголовки); висновки; рекомендації; бібліографія; перелік публікацій; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. В змісті можуть бути перелічені номери і назви ілюстрацій і таблиць із зазначенням сторінок, на яких вони вміщені.

2.3. Подання, містить прохання розглянути авторські матеріали з метою експертної оцінки у зв'язку з атестацією на присвоєння ( підтвердження ) педагогічного звання.У поданні також зазначається інформація про автора : прізвище, ім'я, по батькові, посада, місце роботи, педагогічне звання (якщо є ); дається коротка вказівка про те, коли і ким вивчені та розглядалися матеріали досвіду.Документ укладається офіційною особою, яка його і засвідчує.

2.4. Анотація досвіду ( авторська або фахова), в якій зазначено:

• актуальність обраної теми;

• алгоритм або технологію діяльності;результати та умови ефективності досвіду.

2.5. Характеристика на автора досвіду – документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про претендента на педагогічне звання як члена колективу.

Реквізити характеристики:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок ( прізвище, ім'я , по батькові особи, якій видається характеристика; рік або повна дата народження; посада).

3. Текст, який містить такі відомості:

• трудова діяльність працівника ( з якого часу в цій установі, на якій посаді);

• ставлення до службових обов'язків та трудової дисципліни ( вказуються найбільш значущі досягнення);

• моральні якості ( риси характеру, стосунки з іншими членами колективу );

• висновки.

4. Дата складання.

5. Підпис керівника установи (інших відповідальних осіб), печатка.

2.6. Опис змісту досвіду. В розділі чітко виділяється ідея (мета досвіду), сутність нового, демонструється технологія впровадження і можлива результативність, шляхи розповсюдження та популяризації.Опис досвіду здійснюється особою, яка вивчала даний досвід протягом атестаційного перілду, тому зміст тексту викладається від третьої особи з посиланням на додатки де певна теза проілюстрована програмою, публікаціями тощо.Опис досвіду передбачає вміщення таких структурних елементів:

2.6.1. Вступ,у якому коротко розкрито:

• актуальність досвіду, світові та вітчизняні тенденції вирішення поставлених завдань :взаємозв'язок із сучасними науковими дослідженнями:

• науково-понятійний апарат (предмет, об'єкт, мета дослідження, практичне, теоретичне значення (цінність), гіпотеза тощо).

2.6.2. Основна частина передбачає виклад інформації про дослідження проблеми або розробку провідної ідеї досвіду. В описі потрібно звернути увагу на науково-теоретичне обгрунтування та методи роботи, подання інформації про нові аспекти даної проблеми, що мають науково-дослідницький, експерементальний характер: розкриття нових доказів або деталізація дослідження, педагогічних закономірностей, на які спирається досліджувальний матеріал. Основне призначення опису чи описуваного узагальнення – створення реальної картини досвіду, показ конкретних зв*язків педагогічних напрацювань і здобутків.Інформація про досліджувальну проблему повинна містити аргументовані тези, відзначатися системністю, доказовістю, практичною спрямованістю узагальненої системи роботи вчителя.

2.6.3. Висновки. У висновках додається оцінка одержаних результатів роботи, вивчення яких дає можливість коригувати педагогічну діяльність, спрямовувати її на досягнення мети та завдань, визначати ефективність застосованих методів і прийомів, засобів тощо.Доцільно продемонструвати результативність роботи над зазначеною проблемою за атестаційний період ( реальний приріст знань, умінь,навичок, якостей учнів, поліпшення показників роботи з обдарованими дітьми, науково методичної роботи в школі районі,місті тощо ).

2.6.4. Рекомендації мають бути конкретними. Основна увага приділяється пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження та шляшів розповсюдження і популяризації досвіду : ознайомлення з передовим педагогічним досвідом на методичних семінарах, нарадах, науково-практичних конференціях, педагогічних семінарах, у процесі курсового підвищення кваліфікації, внесення досвіду до інформаційних банків, картотек ППД; видання спеціальної літератури наукового, методичного та популярного характеру; повідомлення через засоби інформації тощо.За необхідністю рекомендації можуть спиратись на додаткову інформацію, яка наводить в додатку.

2.6.5. Бібліографія. Даний підрозділ повинен містити список використаної літератури, при можливості – назви видань, на які не було посилань у досвіді, але які можуть викликати інтерес ( список рекомендованої літератури ).При складанні бібліографії радимо скористатися правилами викладеними у навчальному посібнику з діловодства ( 7.60-61 ).Обсяг розділу «Опис змісту досвіду» - не менше 10 сторінок машинописного тексту.

2.7. Додатки. У додатках вміщують матеріал, який:

• ілюструє тези основної частини та є необхідним для повноти розкриття досвіду;

• не може бути послідовно розміщений у основній частині, оскільки є великим за обсягом;

• може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців даної галузі.До складу додатків можуть входити:

• матеріал, що відображає методичну роботу автора ( не конспекти чи сценарії уроків, а методичні розробки окремих занять, системи занять, програми спецкурсів тощо);• додаткові ілюстрації або таблиці, оригінали фотографій тощо;

• бібліографічний опис авторських публікацій.Обсяг розділу – довільний.

Підвищення кваліфікації

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800 «ПОРЯДОК підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників»

1.Педагогічні і науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію за різними формами, видами.

2.Формами підвищення кваліфікації є інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), дуальна, на робочому місці, на виробництві тощо. Форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись.

Основними видами підвищення кваліфікації є:

Окремі види діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників, зазначені у пункті 26 цього Порядку, можуть бути визнані як підвищення кваліфікації.

3 Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників установлюється в годинах та/або кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС, (один кредит ЄКТС становить 30 годин) за накопичувальною системою.

Підвищення кваліфікації педагогічними і науково-педагогічними працівниками здійснюється згідно з планом підвищення кваліфікації ліцею на певний рік, що формується, затверджується і виконується відповідно до цього Порядку.

* Керівник, заступники керівника, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи.

* 4. З метою формування плану підвищення кваліфікації певного закладу освіти на поточний рік пропозиції педагогічних та науково-педагогічних працівників розглядаються його педагогічною радою. За згодою педагогічного або науково-педагогічного працівника його пропозиція може бути уточнена або змінена, зокрема з урахуванням обсягу видатків, передбачених на підвищення кваліфікації. За результатами розгляду педагогічна рада закладу освіти затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік.

* 5. План підвищення кваліфікації ліцею на навчальний рік включає: список педагогічних, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році, теми (напрями, найменування), форми, види, обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС), перелік суб’єктів підвищення кваліфікації, строки (графік), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітку про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним або науково-педагогічним працівником. План підвищення кваліфікації може містити додаткову інформацію, що стосується підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників. План підвищення кваліфікації може бути змінено протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою.

6.Порядок визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників ліцею встановлюється педагогічною радою закладу.

* 7. Педагогічний працівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації подає до педагогічної ради ліцею клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про проходження підвищення кваліфікації.

8.У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації подається звіт про результати підвищення кваліфікації або творча робота, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на веб-сайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного або науково-педагогічного працівника (у разі наявності). Форму звіту визначає заклад.

9.Клопотання протягом місяця з дня його подання розглядається на засіданні педагогічної ради ліцею.

10.Для визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада заслуховує педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб’єктом підвищення кваліфікації умов договору та повинна прийняти рішення про:

* визнання результатів підвищення кваліфікації;

* невизнання результатів підвищення кваліфікації.