Булінг

 Буллінг (bullying, з анг. bully - хуліган, забіяка, задирака) визначається як тиск, дискримінація, цькування.

Булінг (цькування) – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг може здійснюватись також із застосуванням засобів електронних комунікацій. 

ЮНІСЕФ визначає булінг (від анг. to bull – переслідувати) як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили. 

 Ніл Елгар Міллер американський психолог, фахівець в області поведінкової і експериментальної психології визначає буллінг як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, фізичного або психічного, з боку одного або групи дітей до іншої дитини або дітям.

  Мобінг - груповий психічний або фізичний напад.

 Розрізняють такі види буллінга:

• стресовий

• організаційний

• корпоративний

• інституційний

• серійний

• вторинний

• парний

• бригадний

• непрямий

• регулятивний

• правовий

• кібербулінг

• ієрархічний або буллінг серед рівних.

КІБЕРБУЛЛІНГ – агресивна, умисна дія, яка скоюється групою осіб або однією особою з використанням електронних форм контакту, яка повторюється неодноразово і триває в часі по відношенню до особи, що не може захистити себе.

 Типи онлайн-ризиків

• Контентні 

• Комунікаційні ризики

• Електронні.

• Споживчі

• Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.

• Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

• Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.

• Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.

• Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

• Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи. 

1.  Не поспішай 

         Не поспішай, не виплескуй свій  негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із  дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.

2.  Будуй свою репутацію

         Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»).  Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.

3.  Поважай факти

         Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.

  Що ігнорувати

         Доречно ігнорувати поодинокий  негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібер-буллінг  на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор».  Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.

 Коли ігнорувати не варто

         Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.

• Повідомляйте про залякування в мережі, незважаючи на те, чи воно стосується вас безпосередньо. Позначайте такі випадки для розгляду командою YouTube. Блокуйте користувачів, які залякують або переслідують.

• Ніколи не відповідайте на такі коментарі, адже це може лише погіршити ситуацію. Хоча це й складно, спробуйте ігнорувати образи.

• Зберігайте та роздруковуйте образливі повідомлення, публікації, зображення чи відео, які ви отримали чи побачили.

• Занотовуйте дату та час публікації образливих повідомлень, а також будь-які дані про особу, яка їх опублікувала.

• Не передавайте відео чи повідомлення, метою яких є залякування в мережі, адже ви станете співучасником.

• Якщо вас постійно ображають, спробуйте змінити свій ідентифікатор користувача, псевдонім або профіль.

• Насамкінець, не ігноруйте випадки залякування інших осіб у мережі. 

• Не публікуйте в мережі особисту інформацію.

• Нікому не повідомляйте свої паролі.

• Обдумуйте свої висловлювання, перш ніж публікувати їх у мережі.

• Поважайте погляди інших користувачів. Те, що ви з кимсь не погоджуєтесь, не дає вам права бути грубим або ображати інших.

• Періодично шукайте відомості про себе в Google. Ви зможете побачити в мережі інформацію про себе, яка доступна іншим, а також змінити те, що вам не сподобається.

-  Уважно вислухайте дитину. Прагніть до того, щоб вона зрозуміла, що ви не байдужі і готові зрозуміти її. Не перебивайте, не показуйте свого страху. Відносьтеся до нього з повагою.

- Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтеся переконати, що даний стан тимчасовий і швидко минеться. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте дитину.

- Поцікавтеся, що найбільше в даний час турбує дитину.

- Впевнено спілкуйтеся з учнем. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми  - не нашкодити.

- Використовуйте слова, які будуть сприяти встановленню контакту: «розумію», «звичайно», «відчуваю», «хочу допомогти».

- У розмові з учнем дайте зрозуміти йому, що його люблять та він – унікальна особистість. Кожна людина, незалежно від віку, повинна мати позитивну оцінку своєї діяльності.

- Недооцінка – гірша, ніж переоцінка. Надихайте учня на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти  і викликати взаємну довіру.

- Звертайтеся по допомогу та консультуйтеся зі  спеціалістами, якщо вас щось насторожило у поведінці дитини.