Перший крок у дитячий садок

Як підготувати дитину до вступу в дитячий садок

Перший відповідальний момент у спілкуванні з дитиною настає при розлуці. Всі почуття, що відкриваються у сімейних стосунках і манері спілкування, впливають на подальший тип поведінки дитини. Таким етапом стане адаптація до відвідування дитячого садка. Звичайно, у всіх діточок це проходить не однаково, проте як би дитинка не реагувала – спокійно чи більш експресивно, варто розуміти, що у всіх ситуаціях дитина переживає глибокий стрес і, саме від вашої, батьківської, поведінки в цей період буде залежати майбутній стиль спілкування і взаємодії вашого малюка.

Для успішної адаптації дитини до нового середовища, вам усією сім’єю необхідно підготуватися до цих змін. Адже у цьому процесі, страх відчуває не лише дитина, а й батьки. І діти дуже чітко можуть зчитати ваші емоції, навіть, якщо ви вважаєте, що добре їх контролюєте. Зазвичай адаптація відбувається за 1-2 місяці (в середньому), тому варто бути готовими і завчасно (наприклад, до виходу на місце праці) підстрахуватися і забезпечити себе цим часом. Перед знайомством із садком і його правилами, намагайтесь створити відповідні умови і вимоги в домашньому середовищі (тобто режим їжі, сну, прогулянок), аби прийшовши до садка дитина відчувала знайомі нотки.

Щоб полегшити дитині процес звикання до нових умов, необхідно:

Навчитись прощатись з дитиною швидко, даючи цим самим зрозуміти дитині, що ви впевненні в ній і її вмінні контролювати себе. Але не намагайтесь вислизнути непомітно («втекти») від дитини – це зруйнує довіру дитини до вас і ваших обіцянок. Обов’язково постійно розповідайте їй куди ви йдете і коли повернетесь: «Прийду після того як ти поспиш» або «Після прогулянки», але не намагайтесь пояснити в часі – для дітей дошкільного віку, години дуже абстрактне поняття.

Вибрати якусь пам’ятну річ (бажано невеликого розміру), яку дитина буде брати з собою і, яка буде нагадувати їй про вас і про те, як сильно ви її любите.

Не намагатись підкупити дитину за згоду йти чи залишитись в дитячому садку – трактуйте перебування в садку як свято і нагороду, а не покарання. Треба дати чітко зрозуміти дитині, що в садок вона піде за будь-яких обставин, створити позитивну мотивацію підібравши найбільш-вагомий аргумент – «там будеш малювати фарбами, бавитись машинками (ляльками), бавитись з дітками…», але не піддаватись на примхи, адже достатньо одного разу, щоб дитина відчула вашу слабинку і навчилась нею маніпулювати.

Залучити вихователя до співпраці – вам потрібна людина, яка радо зустріне вашу дитину, не соромтесь висловлювати свої побажання і прохання, адже робота вихователя власне і полягає в створенні найбільш комфортних умов для перебування і навчання діток. Проте пам’ятайте, що мета дитячого садка насамперед покликана реалізовувати колективне виховання, тому надмірна увага до однієї дитини може створити дискомфорт саме для цієї дитини – інші дітки швидко помічають зосередженість вихователя і починають капризувати. Тож висловлюючи певні вимоги, не забувайте про їх причетність до загальної місії.

Багато розмовляти про садок і його позитиви, розпитувати дитину про її досягнення і переживання, ділитись власними емоціями щодо цього.

Закріплювати отримані знання і навички вдома, а при виникненні розбіжностей пояснювати і обговорювати нюанси (при потребі, навіть з вихователем).

Вчити дитину елементарного самообслуговування, спростіть її зусилля купуючи їй одяг, який легко одягається і защіпається, дайте змогу частіше самостійно проробляти подібні процедури (одягання, роздягання). Якщо ви хвилюєтесь за харчування дитини, тоді не заохочуйте відмову – не варто давати їжу з собою, зголоднівши дитина буде їсти садочкову їжу. Просто не отримавши згоди з вашого боку у вигляді «запасного» печива чи соку, вона не буде прораховувати інші варіанти, якщо від початку не буде їх знати. Правда ви повинні бути готові до аргументу, що інші там щось мають і пояснити, що в садочку це не можна, це порушення правил, а вдома ви вже домовитесь.

Найкращим варіантом послідовної адаптації, стане поступове відвідування дитячого садка – спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Проте саме така поступовість без переривання стимулює позитивне закріплення режиму і обстановки садка, а також відпускання мами.

Ви маєте себе налаштувати на те, що адаптація може затягнутись і просто не зважати на цей фактор буде неможливо і дуже небезпечно для психологічної стабільності вашої дитини. У такому разі вам необхідно прорахувати запасний варіант чи забезпечити себе часом на маленьку перерву, а тоді спробувати знову. Існує також ймовірність, що коли дитину у садок відводитиме інший член вашої сім’ї, її реакція зміниться, або ж зміниться ставлення до самого явища садка. Тому, якщо ви зрозумієте, що не можете самотужки справитись з таким завданням, то сміливо доручіть початок татові чи бабусі. Бажаю вам успіху і, пам’ятайте, що лише у відповідальному середовищі зростають небайдужі особистості.

Якщо дитина не хоче істи

Сучасні батьки здебільшого обирають здоровий спосіб життя і збалансоване харчування для себе і дітей. Але іноді генетично закладене прагнення нагодувати «якнайбільше і якнайсмачніше» перемагає: мами і бабусі, стурбовані поганим апетитом малюка, починають угодовувати його, підсовуючи ложечку за ложечкою, вмовляючи або навіть погрожуючи. Зазвичай це призводить до зворотніх результатів: дитина не тільки гірше їсть, а й стає вередливою, а кожне харчування перетворюється на справжнє випробування. Тож, щоб не витрачати час і нерви на ці малокорисні методи, треба розібратися в причинах і знайти правильне рішення проблеми.

Якщо батьків турбує апетит їхньої дитини, то діагностичний пошук слід почати з кабінету педіатра. Він з’ясує особливості режиму харчування, оцінить загальний стан дитини, тонус, активність, відповідність зросту і ваги, зможе запідозрити хронічні захворювання, інтоксикації …

Педіатри виділяють наступні основні причини відсутності апетиту у дітей:

1. Погане самопочуття (температура, головний біль, кишкові кольки, зубний біль та ін),

2. Невитрачена енергія (мало гуляли, нерухомі ігри, короткий проміжок між годуванням),

3. Смакове несприйняття запропонованих продуктів (відмова від овочів , фруктів, м’яса).

Причини поганого апетиту

СИМПТОМ ХВОРОБИ

Якщо дитина раптово втратила апетит, це може сигналізувати про проблеми зі здоров’ям. І навіть якщо немає зовнішніх виявів – підвищеної температури, блювоти, діареї, висипань на шкірі, – варто звернутися до лікаря. Треба пам’ятати, що не всі недуги одразу проявляються симптоматично. Наприклад, у період активного росту в дитини може порушитися обмін речовин чи робота травної або ендокринної систем. Пройшовши обстеження, ви зможете вчасно почати лікування або упевнитись у міцному здоров’ї малюка, і продовжувати урізноманітнювати меню.

ПРОСТО НЕСМАЧНО

Ще однією причиною, чому дитина не хоче їсти, можуть виявитися психофізичні особливості малюка: вигляд, запах, смак або консистенція їжі можуть викликати у нього неприємні відчуття чи спогади. Якщо такі підозри виправдовуються, то слід не відмовлятись від корисних, але несмачних страв, а приготувати продукти інакше. Іноді буває корисно «почаклувати» на кухні разом із дитиною, перетворивши звичний процес куховарства на захопливу гру. Однак, треба сказати, що не всім діткам подобається спостерігати, що з чого виходить, але уважні батьки обов’язково знайдуть правильній вихід.

ЕМОЦІЙНИЙ СТАН

Не можна не згадати і про вплив емоцій на апетит. Дитина може відмовлятися від їжі, перебуваючи у стані сильного збудження, наприклад, після бурхливих веселощів, сильних вражень або спалаху гніву. Сонний або втомлений малюк теж може відвертатись від тарілки. Правильно буде – не годувати його насильно, а заспокоїти, дати відпочити.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Часто причиною відсутності апетиту стає спосіб життя і харчові звички. Малорухливість, печиво-цукерка, що вічно стирчать з рота, – не дадуть дитині зголодніти. У цьому разі батьки повинні пожертвувати таким «зручним» способом домогтися тиші в домівці, набратися терпіння і дотримуватися режиму дня. Доведеться правильно харчуватися, більше гуляти, обирати рухливі ігри, навчитись домовлятися. Спочатку буде непросто, але спокуса вирішити проблему смаколиками не повинна перемагати бажання «зарядити» дитину на здорове майбутнє.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

Якщо малюк здоровий, його зріст і вага відповідають віковим нормам, але, на вашу думку, він мало їсть – це не привід панікувати. Просто дитині вистачає отриманих із харчуванням калорій, вітамінів, мікроелементів, жирів і вуглеводів: у неї такий метаболізм. Важливо так збалансувати харчування, щоб усі необхідні організму речовини в потрібних пропорціях потрапляли в тарілку вашої малечі.

Якщо дитина не хоче – нехай не їсть. НЕ ТРЕБА запихати. Дитина повинна вчитися сама визначати свої потреби. У кожної людини є інстинкт самозбереження. Прийде час – буде їсти і хліб. Не варто примушувати їсти дитину, але, намагайтесь не допускати частих перекусів між основними прийомами їжі. Прослідкуйте кількість перекусів вдень – можливо варто їх зменшити чи взагалі не давати, скажімо, за годину до їжі.

Намагайтесь стежити за тим що любить малюк. Іноді цим можна маскувати страви.

Не використовуйте метод відволікання – мама співає, а бабуся в цей час кормить. Що ж виходить? Їжа перестає бути подразником, що викликає диференційоване виділення травних соків. Головним подразником стає відволікання. Запитуйте у дитини завжди – чи хоче вона.

Не треба обіцяти дитині винагороду за з’їдене, так як це позначається на її характері. Дитина може почати користуватися таким ставленням батьків для того, щоб виконувалися всі її забаганки.

Намагайтеся гуляти частіше на свіжому повітрі. Це запорука того, що дитина з’їсть більше.

Інколи буває так, що дитина не хоче куштувати нову страву. Якщо таке трапляється, запропонуйте шматочок і попередьте, що якщо не сподобається – можна «повернути назад» на серветку і викинути. Або запропонуйте приготувати нову страву разом.

Намагайтесь дотримуватися режиму прийому їжі. Режим – коли їсти і режим – в якій черговості. Інколи можна заманити десертом на основну страву.

Не просіть (не благайте) дитину: «Ну поїж!». Якщо дитина не хоче, перепитайте чи впевнена вона і просто заберіть тарілку.