Сторінка соціального педагога

Інформація про пільги 

https://docs.google.com/document/d/1nkRwIGiivqPYIu_HDpUeQHRiazsliGun/edit

Консультація для батьків на тему:

«Правове виховання дошкільника: коли права дитини порушуються?»

Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.

Плутарх

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку своїх дітей. Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Права і гідність дитини захищає міжнародне та українське законодавство.

Дитячим фондом ООН-ЮНІСЕФ, що здійснює міжнародній захист прав дитини, розроблені такі основні документи:

·        Декларація про вправа дитини (1959 р.)

·        Конвенція ООН про права дитини (1989 р.)

·        Всесвітня декларація про забезпечення вживання, захисту і розвитку дітей (1990р.)

Крім того, Україна прийняла законодавчі акти:

·        Закон про освіту;

·        Закон «Про попередження насильства в сім'ї»;

·        Закон «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»;

·        Закон про охорону дитинства.

Крім того, в державі прийнята національна програма «Діти України» (1996 р.). Охороняє інтереси дитинства Сімейний кодекс України, який обумовлює, що «...здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків повинні ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є не право згідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом» (стаття 155).

Головною особливістю правового виховання дошкільника є виховання власним прикладом батьків, педагогів тощо. А отже, дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважати, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Коли порушуються права дитини

·        Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.

·        ·Коли її потреби ігноруються.

·        ·Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

·        Коли порушується недоторканість дитини.

·        Коли дитину ізолюють.

·        Коли дитину залякують.

·        ·Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

·        ·Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

·        ·Коли її особисті речі не є недоторканими.

·        Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

·        Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав.

·        Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.)

·        Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої.

·        Може втекти з дому.

·        Може приймати наркотики або алкоголь.

·        ·Може робити спроби суїциду (замаху на своє життя).

Батькам необхідно знайти баланс між вседозволеністю, яку часто приймають за дотримання прав дитини, та батьківським авторитаризмом, який часто виправдовується необхідністю дисципліни. Тут можуть стати в пригоді такі правила.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

·        Пам’ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

·        Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

·        Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

·        Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

·        ·Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

·        Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

·        Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

·        Залучати дитину для створення сімейних правил.

Слід пам’ятати, що роль сім’ї у вихованні дитини – надзвичайно важлива. Саме від батьків, в першу чергу, залежить те, як буде поводитись в майбутньому їхня дитина в суспільстві.

ПАМ’ЯТАЙМО:

Діти в суспільстві найбільш вразливі.Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими 

«Організація безпечного інформаційного середовища вдома»

Підготувала соціальний педагог Дудінська В.В.

       за матеріалами інтернет-ресерсів

Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти проводять все більше часу в Інтернеті. Зауважуємо, щоправо дитини на безпеку та захист є базовим та поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю батьків, педагогічних працівників, громади загалом..

Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так, інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації. Водночас, безконтрольне та безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та благополуччям дітей, зокрема:

·         контактні ризики (сексуальнї експлуатації та зловживання, домагання для сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах або для цілей торгівлі людьми);

·         ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні або расистські вирази або заклик до такої поведінки; реклама, контент для дорослих);

·         ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);

·         ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення сну та фізичної шкода).

Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя дитини.

Челендж (англ. Challenge) – жанр інтернет-роликів, в яких блогер виконує завдання на відеокамеру і розміщує його в мережі, а потім пропонує повторити завдання своєму знайомому або необмеженому колу користувачів. Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик» у контексті словосполучення «кинути виклик».

Найбільш небезпечними останнім часом стали челенджі:

·         «вогняний челендж» (Fire challenge);

·         «падіння в стрибку» (Tripping jump challenge);

·         «проломити-череп-челендж» (Skull-breaker challenge);

·         «отруєння капсулами для прання» (Tide pods challenge);

·         «суїцидальний челендж Момо»;

·         «удушення/непритомність/втрата свідомості» (Choking/fainting/pass-out challenge);

·         «контрольована задуха» (Вlackout challenge);

·         «вибух розетки» (Outlet Challenge);

·         «вистрибни з автомобіля» (Drake «In My Feelings»);

·         «я без свідомості» (Pass out prank, Shocking games) тощо.

Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє їм швидко розповсюджуватись та продовжувати існувати, незважаючи на смертельну небезпеку. Служби технічного обслуговування та контролю за контентом популярних соціальних мереж не завжди вчасно виявляють та блокують контент, що закликає до небезпечних дій. Однак кожен користувач, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших, може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.

З огляду на сказане, необхідно формувати компетентності дітей, батьків та педагогічних працівників щодо безпечної поведінки в цифровому просторі та потенційної небезпеки безвідповідального ставлення до використання мережі Інтернет, суспільну культуру нетерпимого ставлення до порушення прав, свобод, безпеки дитини взагалі та в цифровому середовищі зокрема, критичне мислення під час сприйняття інформації та вчити правилам інформаційної гігієни, щоб запобігти впливу подібних ризиків та потраплянню дітей в небезпечні ситуації.

Дитина прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що вона здатна та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для неї платформою для отримання визнання та самоствердження. Однак, несформована психіка, емоційна нестабільність через великий потік інформації, можливі соціальні невдачі та бажання втекти від реальних проблем знижують критичність до обраних способів поведінки.

Безпечна поведінка в цифровому середовищі включає в себе сукупність знань, умінь та цінностей щодо:

1) прав людей  (зокрема права в цифровому середовищі );

2) електронної участі (участь у прийнятті рішень);

3) збереження здоров’я під час роботи з цифровими пристроями;

4) механізмів захисту прав, що порушуються в Інтернеті, а також способів отримати допомогу (див.:Керівництво із соціально-педагогічного супроводу формування безпечної поведінки підлітків в Інтернеті. Навчально-методичний посібник/Черних О. – Київ, 2017. ). Рекомендуємо під час змістовного наповнення та організації профілактичних заходів орієнтуватись на зазначені складові для всебічного формування відповідної компетентності.

Позитивне спілкування між родиною та закладом освіти сприяє попередженню потрапляння дітей в небезпечні ситуації, в тому числі в цифровому середовищі, та вчасному виявленню таких ситуацій і реагуванню. Таке спілкування позитивно впливає на всіх учасників освітнього процесу.

Для залучення батьків та їх інформування заклад освіти може використовувати дошки оголошень для батьків, оголошення на вході в заклад освіти, телефонний зв’язок, електронну пошту, сайт закладу освіти, месенджери тощо.

Для комунікації з батьками щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі важливо зосередити увагу на таких порадах:

·         говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання Інтернету в повсякденному житті;

·         будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використання технологій: підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, що дорослий поруч і готовий допомогти;

·         разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати в її улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті;

·         формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички , такі як: повага, емпатія, критичне мислення , відповідальна поведінка та психологічна стійкість;

·         підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом в Інтернеті;

·         заохочувати користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої, підключені до Інтернету;

·         встановлювати часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та флайн;

·         контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини;

·         вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце розташування;

·         перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності. Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів;

·         використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки);

·         бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту. Спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах – у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у родині.

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі, варто одразу звернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;

2) у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім’ї»;

3) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або дорослого;

4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлнь електронної пошти.

Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожного користувача, якого належить контролювати.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною системою Android можна за такою послідовністю дій:

1) відкрийте програму «Play Маркет»;

2) у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» і виберіть «Установки» – «Батьківський контроль».

3) увімкніть означену функцію.

4) обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю», встановивши PIN-код.

5) встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми і серіали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги. Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих».

Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви його налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову виконавши наведені вище інструкції.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod touch» можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть в меню «Налаштування» – «Основні» – «Обмеження».

2) покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включити обмеження».

3) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень.

Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції «батьківського контролю» та за посиланням.

Соціально-психологічна безпека дошкільника як важлива складова формування культури життєдіяльності дитини

Підготувала соціальний педагог Дудінська В.В. за матеріалами інтернет-ресурсів

На жаль, дорослі, на яких лежить моральна й юридична відповідальність за дітей, повчаючи, направляючи, керуючи, не завжди пам'ятають, що дитині потрібно прищепити навички, які дали б їй змогу захиститися в екстремальних ситуаціях. Слухняність, страх перед покаранням, упевненість у тому, що дорослі завжди праві, відчуття власної неповноцінності, негативний досвід відстоювання своєї думки, звичка все робити за підказкою дорослого, відсутність ініціативи, страх вчинити щось не за правилами можуть зробити дитину беззахисною в реальному житті. Тому дорослі, які беруть участь у формуванні активної позиції дитини щодо власної безпеки, мають пам'ятати, що:

– кожна дитина має усвідомлювати, що немає більшої цінності, ніж життя, бути впевненою, що її люблять і цінують;

– дитина має знати, що у неї є права. Так само, як право дихати, вона має право захищати своє тіло, свої думки, свої погляди;

– дитина не повинна боятись. Страх – поганий помічник у ситуаціях, коли треба діяти рішуче і швидко;

– не можна виховувати у дитини сліпе підкорення авторитету дорослого або виробляти у неї автоматичні звички. Дії дитини мають бути свідомими і розумними, а дорослі повинні заохочувати прояви дитячої ініціативи;

– дитина має довіряти близьким дорослим – батькам, вихователям – і, не вагаючись, розповідати їм про будьяку пригоду; дитина має бути певною, що близькі зрозуміють та допоможуть;

– у розмовах з дитиною не може бути заборонених тем;

– діти мають бути певні: ніхто не каратиме їх за відмову розмовляти з незнайомими людьми. У ситуації, коли дорослі проявляють настирливість чи агресивність, діти мають право брехати, кричати, тікати, здіймати паніку, робити все, що вважають за потрібне, аби залишитися неушкодженими;

– дитина має знати, що інтимні частини тіла належать лише їй, і у відсутності батьків та вихователів ніхто без дозволу дитини не має права їх оглядати, а тим більше – торкатися. Навіть під час медичних оглядів у дошкільних навчальних закладах поруч з дитиною має бути вихователь.

Варто зважати на те, що безпека – це не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, вміння адекватно поводитися в різних ситуаціях. Адже опинитися в екстремальній ситуації дитина може зовсім несподівано, тоді, коли близького дорослого, який захистив би її, немає поруч.

Відомо, що фізичне здоров’я дитини безпосередньо залежить від її внутрішнього психологічного стану. Саме тому в дошкільних закладах нашої країни велика увага приділяється психоемоційному розвиткові дітей, створенню їм комфортних психологічних умов.

Психологічна безпека характеризується через поняття збереження психічного здоров’я дитини і відсутності психологічної загрози. Причому психологічна безпека розглядається як такий стан дитини, коли відбувається її оптимальний психічний та фізичний розвиток І усуваються внутрішні та зовнішні загрози психічному здоров’ю.

Передбачити виникнення небезпеки досить важко. Сьогодні немає обґрунтованої і докладної загальної класифікації загроз психологічній безпеці малят та можливих причин їх виникнення.

Основні критерії безпеки:

–          індивідуальні – медичні, санітарні, гігієнічні, фізичні (показники стану здоров’я);

–          соціальні – обмежують дію небезпечних для спілкування і налагодження продуктивної спільної діяльності чинників.

Основними механізмами процесу формування і розвитку психологічної безпеки особистості є:

–          наслідування зразків безпечної поведінки авторитетних дорослих;

–          ідентифікація – сформованість стійкого образу себе самого як члена різних соціальних груп (сім’ї, однолітків, дитячого садка), порівняння та ототожнення себе з іншими;

–          соціальна оцінка бажаної поведінки;

–          децентрація – уміння стати на місце іншого;

–          конформізм – механізм функціонування угрупування, вироблення певних типів поведінки;

–          індивідуалізація – виділення у собі особливого, оригінального, самобутнього, несхожості з іншими.

З перших років життя зростаючу особистість оточують люди, вона включена у соціальну взаємодію. Оптимальний рівень взаємодії засвідчує її уміння захищатися від імовірних загроз, створювати психологічно безпечне середовище.

Основні причини загрози психологічній безпеці особистості можна умовно поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні причини загрози психологічній безпеці дитини:

1.                 Надмірна опіка над дітьми, що завдає значної шкоди позитивному розвиткові особистості. Дорослі намагаються геть усе робити за дитину, а відтак позбавляють її самостійності й ініціативності, як у діяльності, так і в прийнятті рішень.

2.                 Неуважність до дитини з боку батьків, асоціальне сімейне мікросередовище і т. ін.. Неправильна організація спілкування.

3.                 Переважання авторитарного стилю, незацікавленість дитиною з боку дорослих.

4.                 Некоректна поведінка персоналу, який здійснює освітньо – виховний процес і щодня спілкується з дітьми.

5.                 Міжособистісні стосунки дітей у групі. Буває так, що дитяче співтовариство ігнорує котрогось із однолітків, а вихователі цього або не помічають, або не знаходять відповідних засобів, аби дитина не була поза колективом. Уже серед дітей раннього віку часом спостерігаємо брутальність і жорстокість, на що теж немає відповідної реакції педагогів.

6.                 Несформованість у дітей уявлень про загальні правила поведінки в дитячому колективі.

7.                 Ворожість навколишнього середовища. Вона виявляється в тому, що дитині заборонено доступ до іграшок, не продумано кольорове і світлове оформлення простору, відсутні належні умови для реалізації природної потреби в русі, накладаються необґрунтовані заборони, зумовлені псевдо турботою про безпеку дитини.

8.                 Невиконання гігієнічних вимог до утримання приміщень і передусім режиму провітрювання.

9.                 Інтелектуально-фізичні та психоемоційні перевантаження внаслідок нераціонального режиму життєдіяльності дітей, одноманітність повсякденного життя.

10.            Нераціональне і малокалорійне харчування, його одноманітність.

11.            Недооцінка загартовування, скорочення нормативного часу перебування дитини на свіжому повітрі.

12.            Несприятливі погодні умови.

Внутрішні причини загрози психологічній безпеці дитини:

1.        Звички негативної поведінки, що сформувалися внаслідок неправильного виховання в родині. Такого малюка свідомо відштовхують діти і підсвідомо – дорослі.

2.        Усвідомлення дитиною свого відставання в тому чи іншому виді діяльності порівняно з іншими дітьми, що призводить до формування комплексу неповноцінності і, зокрема, до зародження такого негативного почуття, як заздрощі.

3.        Відсутність автономності.

4.        Залежність в усьому від дорослого, яка породжує почуття безпорадності, коли дитині доводиться діяти самостійно.

5.        Індивідуально-особистісні риси характеру дитини, що сформувалися не без впливу дорослих – нерішучість або, навпаки, звичка постійно бути в центрі уваги.

6.        Патологія фізичного розвитку, наприклад, порушення зору, слуху тощо.

Загальною причиною загрози психологічній безпеці дитини є хибні уявлення про навколишній світ, які не дають можливості дитині добре орієнтуватися в ньому.

Зовнішні прояви порушення психологічної безпеки

Незадоволеність – це тип реакції дитини, яка проявляється у стані зневіри, відчаю, озлоблення. Особистість у будь-який спосіб намагається привернути до себе увагу, уникає покори, чинить опір, кидає виклик. Поводиться демонстративно. Це – наслідок позбавлення дитини уваги і підтримки, що є для неї дуже важливим. Тому варто за будь-яких умов знаходити можливість позитивно оцінити у дитині те, що можливо, проявити доброзичливість і небайдужість.

«Поведінка зриву» – реакція дитини на невдачі або надзвичайні ситуації, які багаторазово повторюються, вона починає сприймати їх як вирок, знак її неспроможності.

Стан тривоги, з одного боку, тривожне очікування є природною емоційною реакцією, а з іншого – перебуваючи у стані неспокою, дошкільник схильний до помилок або небезпечних дій. Навчити дитину звільнятися від своїх страхів – важливе виховне завдання.

Соціалізована дитина –

Ø активно засвоює культуру людських відносин;

Ø орієнтується на основі соціальної норми, ролі, функції;

Ø володіє необхідними для їх успішної реалізації уміннями і навичками.

Завдяки цьому вона усвідомлює те, що значущі для неї люди вважають «правильним/ неправильним», «обов’язковим/ необов’язковим», «бажаним/ небажаним», «прийнятним/ неприйнятним», «унормованим/ збоченим». У неї формується відчуття дистанції, уявлення про межу припустимої поведінки. Це допомагає їй орієнтуватися у людському оточенні, приймати доцільні рішення, ефективно впливати на інших, відстоювати свої права.