Сторінка логопеда

Вчитель-логопед: Гупал Вераніка

Завдання вчителя-логопеда в ЗДО: 

1. Своєчасне виявлення порушень розвитку мовлення у вихованців. 

2. Діагностичне обстеження дітей. 

3. Консультативний супровід педагогів ЗДО та батьків, що виховують дітей з вадами мовлення.

4. Подолання порушень усного мовлення та попередження помилок на письмі.

 5. Формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мовлення та зв’язного мовлення.

 6. Розвиток артикуляційної, загальної, дрібної моторики та просодики.

Поради турботливим батькам

1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.

2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.

3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.

4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.

5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.

6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.

7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.

8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.

Розвиток мовлення дитини - завдання 

батьків та педагогів

  Мова – невичерпне джерело розумового розвитку дитини скарбниця всіх знань. Слово навчає, розвиває і виховує дитину.

  Розвиток мовлення у дітей – це завжди актуальне питання. Перед всіма, і перед педагогами, і перед батьками стоїть важливе завдання: допомоги малюку сформувати правильне мовлення, поступово збагачувати словник дитини новими словами, словосполученнями, вчити грамотно будувати речення. Мовленнєве виховання починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини.

   Одним із завдань родинного виховання є навчання дитини рідної мови, прищеплення їй навичок культури спілкування, залучення дітей до світу знань і народної мудрості через казки, оповідання, прислів’я ,вірші, лічилки, загадки тощо.

   Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення.

   Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою.

   З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто оточує дитину.

   Вся увага та старання батьків і педагогів повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.

   Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати.

   У розмові з дітьми батьки і педагоги повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.