Художня література

Продавець

Дуже рано я встаю.

Все, що бачу, продаю.

Капці татові – за сто,

Мамині – за двісті…

А моє старе авто

Хай іще поїздить!

Торбу гривень наторгую –

Сама в себе все купую.

Будівельник

Будівельник тато в мене

Він працює цілоденно.

Він кладе міцні цеглини,

Щоб тримались добре стіни.

Я також, як мій татусь,

Будівельником назвусь.

А як вивчу весь Буквар,

Дім збудую аж до хмар!

Муляр

Муляр плечима торкнувся хмаринки!

Дім нам будує — не згає й хвилинки.

Рівно виводить він стіни в будові.

В нього підручний напоготові —

Кран величезний! Сьогодні ще зрання

Цеглу доставив на риштування.

Кран беручкий, працювать не ліниться.

В муляра швидко робота скінчиться:

Ось домурує останню цеглинку

І заховається геть за хмаринку!

Вчителька

Вона така хороша,

Що не сказать словами

Як сонечко у дощик,

Як наша друга мама.

Говорить: «Любі діти,

Вам треба букви знати,

Щоб всі книжки на світі

Змогли ви прочитати».

Навчаюся відмінно,

Бо вчителька хороша,

І знаю – неодмінно

На неї стану схожа.

Вихователька

З ясним поглядом очей,

Лагідної вдачі

Входить вранці до дітей

У садок дитячий

Наша вихователька,

Люба вихователька!

В сарафані новім,

Кофточка строката,

Так привітно скаже всім:

— Здрастуйте, малята!

Наша вихователька,

Люба вихователька.

Усміхнеться нам вона,

Дорога та мила,—

І здається: вже весна

У садок влетіла!

Музикант

Так він грає,

Аж злітає

В небеса душа твоя.

Звуки дивні

І чарівні

Скрипка ніжно вимовля.

Він на сцені

У натхненні,

Мов натягнута струна.

Він – не з нами,

З небесами,

А в душі бринить весна.

Льотчик

Щоб мені злетіти в небо,

Довго вчитися не треба.

Щоб до простору звикати,

Я почав з стільця стрибати.

Наче крила, руки – вбік…

Чом не льотчик-штурмовик?

За спиною вітер свище.

От би стільчик трохи вищий!

Перукар

Я на стільчику сиджу,

Що побачу, те й стрижу:

Ляльці – чубчик, киці – хвіст,

Бо до цього маю хист.

Мама весело сміється,

Але стригтись не дається.

А із татка я сміюсь:

Бо коротший один вус!

Лікар

Заболіло в мене горло,

І приходив лікар вчора.

Подивився і сказав:

– Ти без шарфика гуляв!

Ну, і як це він вгадав,

Що без шарфа я гуляв?

Мабуть, треба вчитись добре,

Щоби вгадувать хвороби?

Кухар

Хто на кухні хазяйнує?

Хто каструлями керує

І з ножем працює вправно?

Хто смачні готує страви,

Пиріжки пече рум’яні,

Варить борщ смачний, духмяний,

Не відтягнеш і за вуха?

Хто цей майстер? Звісно, кухар.

Фермер

От в кого тяжка робота,

Аж чоло блищить від поту!

Рано-вранці він встає,

Поле огляда своє.

Там вирує, колоситься

Золота густа пшениця.

Є садок, город і ферма.

І працює він уперто.

Має трактори сучасні

І комбайни першокласні.

На землі господарює

І з тобою нас годує.

Двірник

Про двірника розкажу вам, малята:

Є в нього, друзі, мітла і лопата.

Ми на світанку спимо, а двірник

Ще до зорі прокидатися звик.

Першим стрічає він сонце у місті.

Двір наш і вулиця — глянь, які чисті!

Будеш на вулиці, біля будинку —

Знаю: не кинеш ти навіть смітинку!

Черга до портретиста

Уперше в одному місці зібралися птахи з різних куточків світу! Джмелик був у захваті:

— Вітаю вас, друзі, в Україні! Які ж ви всі гарні!

— Усі гарні, а я найкращий! — гонорово мовив павич, розпустивши своє барвисте пір'я. — Погляньте лишень, який у мене хвіст!

Усі птахи від подиву пороззявляли дзьоби, а Пензлик одразу взявся малювати портрет цього красеня. Павич поблажливо погодився позувати. Він уже звик, що всі захоплюються ним. Ви, мабуть, чули, що про людей, які хизуються своєю зовнішністю, кажуть "походжає, наче павич".

Аж тут озвався український родич павича — фазан:

— Я не згірш за тебе, брате. Он яке в мене золоте пір'я!

Товариство ствердно закивало головами: пір'я фазана виблискувало на сонці, мов золото. А Пензлик пообіцяв написати і його портрет.

— Дівчатам більше до вподоби рожевий, — подав голос фламінго.

— Справді, дуже екзотично, — замилувалася Нотка. Фламінго ґречно вклонився і подарував їй свою рожеву пір'їну.

— Та що те пір'я! — вигукнув пелікан, який саме повернувся з вирію в рідні Дунайські плавні. — Краще подивіться на мій дзьоб. У ньому може поміститися аж кілограм риби! Хто ще може таким похвалитися?

— Ми рибу не їмо, нам і так добре, — затуркотіла пара голубів, ніжно пригорнувшись одне до одного. — Хоч ні яскравого пір'я, ні супердзьоба не маємо, а люди нас люблять: і в колискових згадують, і в парках підгодовують.

А після казки, задайте діткам запитання:

• Яких українських птахів нагадує фламінго за зовнішнім виглядом?

• Чим він відрізняється від них?

• Чи знаєте, де мешкають ці птахи?

• Чим живляться? Знайдіть їх на картині.

• Як гадаєте, за що люди люблять голубів?

• Чи підгодовуєте ви птахів?

• Чи можна збирати їхнє
  пір'я? Чому?

Він густий, дрімучий, темний,

Споконвічно він росте,

Не проб'ється навіть сонце

Крізь гілля його густе. (Ліс)

Мене частенько кличуть люди,

А як прийду - ховатись будуть. (Дощ)

Довгі ноги, довгий ніс.

прилетів - обід приніс.

Смачних жабеняток

Для своїх маляток. (Лелека)

Він схожий на сонце - жовтий і круглий,

Замість промінців - пелюстки,

Тільки сонечко по небу гуляє,

А він стоїть на одній ніжці і за ним спостерігає. (Сонях)

Влітку жупани вдягають,

взимку їх знімають (Дерева)

Два брати у одну воду дивляться,

а зустрітись не можуть (Береги річки)

Весняні квіти

Хмара дощиком скотилась,

Землю стала напувать,

І малятам захотілось

В полі квітів назбирать.

Сміючись, веселі діти

Свій таночок завели,

Запашні яскраві квіти

У віночки заплели.

Ой ти, веснонько чудова,

Бавить сонце небокрай.

Пісню слухає діброва

І чарує зелен-гай.

(О. Роговенко)

Весняні дзвони

Дзвенить на вулицях сріблінь,

Неначе дзвоники: тінь-тінь.

Спинись, прислухайся на мить,—

На річці крига аж дзвенить.

Бурульки краплями дзвенять

І мов проміння, мерехтять.

І дзвінко десь виводить птах,

І дзвонить вітер у гілках.

Весна-красна до нас іде

І за собою дзвін веде.

А березень спиняється

І з усіма вітається.

Біжать до нього діти

І просять ще дзвонити.

(М. Сингаївський)

“Свято Пасхи недалечко”

Н.Б.Куфко

Свято Пасхи недалечко,

Люди звичай бережуть, –

Розмальовують яєчка,

Пишні пасочки печуть.

Святкування йде віками, –

Це такі чудові дні:

В гості йти, під рушниками

Страви нести запашні.

Доброзичливо, з любов’ю

Мати щирі почуття,

Людям зичити здоров’я

І щасливого життя.

Святість – це чарівне слово,

Тільки треба так зуміть,

Щоб життя своє святково

У труді й добрі прожить.

“Христос Воскрес!”

Радість з неба ся являє,

Паска красна день вітає,

Радуйтеся щиро нині –

Бог дав радість всій родині,

Бог дав радість нам з небес,

Христос воскрес!

Христос воскрес!

“Христос Воскрес!”

І.Савицька

Христос воскрес! Радійте нині діти!

Сповнилося найбільше із чудес.

Пропала тьма, і сонце правди світить.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

“Писанки”

В.Таран

В хаті на осонні

Сяду на ослоні.

Сяду я скраєчку –

Розпишу яєчко.

Нумо, пензлик, потанцюй,

Гарно писанку малюй.

Буде небо і земля,

І ставочок, і поля.

Сильний і міцний дубок,

А на ньому – яструбок.

Буде в мене писанка

Про Вкраїну пісенька.