«Людина-бджола – такого порівняння ще за життя удостоївся Дмитро Білоус своєю невтомною працею на літературній ниві. Його життя в слові, життя в ім’я України стало унікальною сторінкою духовної спадщини народу, його безцінним скарбом. …творчість Дмитра Білоуса – це, насамперед, історія, родовід і життя українського народу, це віра і любов до святого, до материнського слова, з якого починається і ніколи не закінчується наше життя».

«Не знаю нікого з наших поетів, хто так жив би у Слові, як Дмитро Білоус. У Слові соковинному, влучному, народному. У Слові вишуканому, добірному, книжному. У Слові, зверненому до дитини, й Слові, адресованому дорослому аматорові поезії».

«...праця Дмитра Білоуса на ниві поетичного мовознавства (можна це літературне явище назвати й літературною поезією) не має аналогів не лише в нашому красному письменстві, а й в літературах інших народів».

«І мають рацію поети, коли за емоційність, барвистість, образність називають мову калиновою і барвінковою – ліричний первень у ній справді зберігає тривке й поважне значення ще з часів високого, як пісня, «Слова про Ігорів похід ...»

«Головний внесок Дмитра Білоуса в мовнобудівничу, популяризаторську справу – це його твори для дітей... Найголовніше їхнє достоїнство в тому, що твори цікаві! В досить виграненій поетичній формі розповідають про праісторію рідного краю..., викликають інтерес до своєї найдорожчої малої батьківщини, з любові до якої вкорінюється в свідомість читачеві велика любов до України, гордість за неї, її чудову мову, її історію, незрівнянний своєю високою внутрішньою культурою, працелюбністю, душевною добротою і красою український народ».