Група Д-11

Дата заняття : 19.10.2020

Тема заняття : Спортивні ігри (Футбол/Волейбол).

Завдання заняття : Групова і командна тактика нападу і захисту.

ОСНОВНА ЧАСТИНА :

Розминка:

Біг у чергуванні з ходьбою 5 хвилин/Присідання або стрибки через скакалку (якщо вдома) 1- 1.5 хвилини.
Біг з високим підніманням стегна (якщо на вулиці 10м, якщо вдома 20 секунд на місці)/біг з захлестом гомілки (якщо на вулиці 10м, якщо вдома 20 секунд на місці);
Біг з підскоком (якщо на вулиці 10м, якщо вдома 15 присідань);
Стрибка на правій/лівій нозі (якщо на вулиці 10м, якщо вдома 20 секунд на місці).

Вправи на місці:

Вихідне положення - основна стійка руки на пояс оберти головою 15 в ліво/15 вправо;
Вихідне положення - основна стійка, оберти в плечовому суглобі (руки прямі) 15 вперед/15 назад;
Вихідне положення - основна стійка, руки на поясі, оберти таза 15 в ліво/15 вправо;
Вихідне положення - стійка ноги нарізно, руки вперед в сторони, 6 махів лівою ногою до правої руки/6 махів правої ноги до лівої руки;
Вихідне положення - основна стійка, випади вперед ( 4 випади на кожну ногу, з затримкою на 10 секунд у нижній точці);
Вихідне положення сід на ліву або праву ногу, 10 перекатів з ноги на ногу;
Вихідне положення - ноги нарізно права рука на поясі ліва вгору, 8 нахилів вправо/ ліва рука на поясі права вгору 8 нахилів в ліво;
Вихідне положення - ноги разом, 10-15 нахилів вперед (коліна не згинати).

Основна частина :

Тактика гри — це доцільні, злагоджені дії гравців, спрямовані на досягнення перемоги в змаганнях.

В цей час технічна, фізична, психологічна підготовленість найсильніших команд знаходиться приблизно на однаковому рівні. Тому перемога у великих змаганнях дуже часто визначається зрілістю тактичної майстерності волейболістів.

Високий рівень тактичної підготовленості волейболістів характеризується:

· розвиненим тактичним мисленням (уміння аналізувати гру, швидко переключатися з одних дій на інші, уміння прогнозувати і швидко вирішувати рухові задачі);

· здатність бути готовим до виконання ігрових дій (вона досягається за рахунок максимальної напруги вольових і фізичних можливостей спортсменів, і управління нею здійснюється самим гравцем, тренером або лідером команди);

· хорошим орієнтуванням на майданчику і взаємодією з партнерами;

· ефективним використанням технічних прийомів;

· варіативністю тактичних дій.

Тактику гри у волейбол прийнято ділити на тактику нападу і тактику захисту, причому залежно від принципу організації розрізняють такі групи дій гравців: індивідуальні, групові і командні.

Кожна з цих груп розділяється на підвиди. Наприклад, індивідуальні дії в нападі розділяються на два підвиди: дії гравця без м'яча і дії з м'ячем. Залежно від конкретного змісту ігрових дій види розділяються на системи і способи. Наприклад, система гри в нападі з другої передачі гравця передньої лінії або система гри в нападі з другої передачі гравця задньої лінії, що виходить. Окремі способи, що мають особливості у виконанні, розділяються на варіанти і комбінації.

Відео 1. Правила гри у волейбол, тактика гри у нападі і захисті.

Дата заняття : 21.10.2020

Тема заняття : Спортивні ігри (Футбол/Волейбол).

Завдання заняття : Вдосконалення в техніці гри - обманні рухи (фінти).

ОСНОВНА ЧАСТИНА :

Розминка:

Біг у чергуванні з ходьбою 5 хвилин/Присідання або стрибки через скакалку (якщо вдома) 1- 1.5 хвилини.
Біг з високим підніманням стегна (якщо на вулиці 10м, якщо вдома 20 секунд на місці)/біг з захлестом гомілки (якщо на вулиці 10м, якщо вдома 20 секунд на місці);
Біг з підскоком (якщо на вулиці 10м, якщо вдома 15 присідань);
Стрибка на правій/лівій нозі (якщо на вулиці 10м, якщо вдома 20 секунд на місці).

Вправи на місці:

Вихідне положення - основна стійка руки на пояс оберти головою 15 в ліво/15 вправо;
Вихідне положення - основна стійка, оберти в плечовому суглобі (руки прямі) 15 вперед/15 назад;
Вихідне положення - основна стійка, руки на поясі, оберти таза 15 в ліво/15 вправо;
Вихідне положення - стійка ноги нарізно, руки вперед в сторони, 6 махів лівою ногою до правої руки/6 махів правої ноги до лівої руки;
Вихідне положення - основна стійка, випади вперед ( 4 випади на кожну ногу, з затримкою на 10 секунд у нижній точці);
Вихідне положення сід на ліву або праву ногу, 10 перекатів з ноги на ногу;
Вихідне положення - ноги нарізно права рука на поясі ліва вгору, 8 нахилів вправо/ ліва рука на поясі права вгору 8 нахилів в ліво;
Вихідне положення - ноги разом, 10-15 нахилів вперед (коліна не згинати).

Популярність футболу, видовищність гри визначається не тільки красою і кількістю забитих голів. Багато в чому видовищність спортивного змагання на полі залежить від злагодженості колективних дій команд на поле, від уміння гравців в індивідуальному порядку демонструвати футбольні фінти, домагаючись переваги на певній ділянці поля.

Техніка поводження з м'ячем є основним чинником, що свідчить про професіоналізм футболіста, його цінності як гравця на поле. Однак крім уміння поводитися з м'ячем, футболіст повинен володіти особливими прийомами, що дозволяють домогтися в певному ігровому епізоді очевидної переваги над суперником. Це більшою мірою стосується гравців середньої лінії і нападників. За допомогою обманних рухів і трюків з м'ячем, футболіст може пройти захисні порядки команди, що обороняється, отримати необхідний простір для маневру або для удару по воротах супротивника.

Фінти в футболі є в арсеналі кожного футболіста, як свідчення його високої майстерності та вміння поводитися з м'ячем. Кожен фінт має поставлену мету, тому відрізняється вмістом і способом виконання. Застосовуються фінти в залежності від ситуації на полі. Чим вище майстерність футболіста, тим більше шансів на те, що маніпуляції з м'ячем або зроблений обманний рух виявиться успішним.

Чим більше в арсеналі футболіста освоєних і відпрацьованих фінтів, тим небезпечніше його присутність на полі для противника.

Дата заняття :07.12.2020

Тема заняття : Спортивні ігри

Завдання заняття : Вдосконалення техніки контролю м'яча (ведення, передачі, ловіння, тощо)

Розминка

Дата заняття :11.01.2021

Тема заняття : Спортивні ігри (Волейбол)

Завдання заняття : Ознайомлення з технікою гри у захисті:

Розминка

Прийом м’яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача.

В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м’яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. Прийом подачі в сучасному волейболі багато в чому визначає ефективність нападаючих дій команди. Показником якості прийому першого м’яча служить точність першої передачі.

Передачу двома руками знизу найчастіше використовують для приймання силових і планеруючих подач. Вихідне положення — основна або низька стойка. Прямі руки витягують вперед, лікті максимально зближують. Одна рука стиснута в кулак, друга — охоплює його так, щоб його великі пальці були паралельними. Тулуб тримається вертикально, руки працюють лише в плечових суглобах, м'яч приймається на передпліччя.

Для правильного виконання передачі слід своєчасно переміститися якомога ближче до траєкторії польоту м'яча, бажано перпендикулярно до неї. Якщо цього не вдається зробити, в окремих випадках м'яч можна приймати знизу однією рукою.

Для правильного виконання прийому м’яча однією рукою у падінні, з перекатом на спину, гравець після переміщення приймає низьку стійку, відбиває м'яч, потім поступово відводить плечі назад, сідає на п'ятку ноги, групується й падає назад перекатом на спину. Для виконання перекату на спину після передачі з випадом убік гравець повертає тулуб у напрямку витягнутої ноги перед ударом по м'ячу.

Падіння перекатом на спину, особливо з положення вбік, не дає гравцеві змоги прийняти положення готовності так швидко, як після виконання інших прийомів. Тому в останні роки практикують падіння з перекиданням через плече, використовуючи інерцію попереднього переміщення.

Блокування — це основний спосіб з протидії атакуючим діям суперника над сіткою. В сучасному волейболі блокування застосовують для ефективних захисних і контратакуючих дій. Блокування складається з переміщення, стрибка, винесення і постановки рук над сіткою та приземлення.

Одиночне блокування. Перед початком дій блокуючий приймає вихідне положення — ноги зігнуті, ступні на ширині плечей, руки перед грудьми. Визначивши напрямок передачі суперникові для удару, гравець переміщується приставними кроками або ривком вздовж сітки, на останньому кроці повертається обличчям до сітки. Розрахувавши, коли потрібно виконати стрибок для блокування, гравець, відштовхнувшись, виносить руки вгору. Виконавши блокування, гравець приземляється на зігнуті ноги, руки опускає вниз і готується до наступної дії повторного стрибка, самострахування, переміщення, виконання передачі.

Групове блокування. Виконується двома або трьома волейболістами. Подвійне блокування — основний засіб блокувального захисту певної зони майданчика. Узгодженими зусиллями двох гравців над сіткою створюється бар'єр з чотирьох рук перед м'ячем, що перелітає. Біля краю сітки блокуючі розвертають долоні так, щоб м'яч, торкнувшись їх, відскочив на майданчик суперника. Стрибати слід вертикально, щоб не перейти середньої лінії та не торкнутися сітки або не зіткнутися з іншим гравцем.

Вибір моменту стрибка блокуючого гравця визначається діями нападаючого. Конкретними орієнтирами служать:

· при швидкісному ударі з передачі, направленій близько до сітки, – пересікання рукою вертикалі при замаху нападаючого гравця;

· при швидкісному удару і передачі, віддаленій від сітки, – початок ударного руху нападаючого гравця;

· при швидкісному ударі з низької швидкої передачі, – момент відриву ніг від підлоги або виносі рук над головою при відштовхуванні перед нападаючим гравцем.

Потрібно зазначити, що всі орієнтири для початку стрибка блокуючого проти нападаючого ефективні при умові, якщо нападаючий і блокуючий приблизно одного росту. Блокуючому гравцеві більш низького росту потрібно вистрибувати трошки раніше, більш високому – пізніше. В кожному окремому випадку такі поправки слід вносити незалежно від умов гри та індивідуальних особливостей нападаючого гравця.

Дата заняття :13.01.2021

Тема заняття : Спортивні ігри (Волейбол)

Завдання заняття : Вдосконалення техніки передач, подач м'яча

Розминка

Мал. 1 - Передача двома руками зверху.

Руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті перед обличчям, пальці розведені й спрямовані вгору, лікті спрямовані вперед-всторони, ноги зігнуті в колінах і розставлені, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед.

У момент передачі м'яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м'яча, зм'ягшують поступовий рух, кисті в положенні тильного згинання, вони міцно охоплюють м'яч ззаду-знизу, утворюючи своєрідну «воронку» .

Нижня пряма подача

Стоячи обличчям до сітки, одна нога попереду (для правшів - ліва і навпаки), інша ззаду зігнуті в колінних суглобах, тулуб нахилений вперед;

М'яч на долоні лівої зігнутої руки на рівні пояса або трохи нижче.

Праву руку відвести для замаху назад;

Удар по м'ячу напруженої долонею випрямленої руки на рівні пояса;

Дата заняття :

Тема заняття : Спортивні ігри (Волейбол)

Завдання заняття : Вдосконалення техніки передач, подач м'яча

Розминка

Тактика гри — це доцільні, злагоджені дії гравців, спрямовані на досягнення перемоги в змаганнях.

Високий рівень тактичної підготовленості волейболістів характеризується:

· хорошим орієнтуванням на майданчику і взаємодією з партнерами;

· ефективним використанням технічних прийомів;

· варіативністю тактичних дій.

Дата заняття :

Тема заняття : Спортивні ігри (Волейбол).

Завдання заняття : Техніка гри - стійки, пересування, подачі і передачі м'яча

Розминка

- Нижня пряма подача.

Стоячи обличчям до сітки, одна нога попереду (для правшів - ліва і навпаки), інша ззаду зігнуті в колінних суглобах, тулуб нахилений вперед; М'яч на долоні лівої зігнутої руки на рівні пояса або трохи нижче. Праву руку відвести для замаху назад; Удар по м'ячу напруженої долонею випрямленої руки на рівні пояса;

- Верхня пряма подача.

Гравець стоїть обличчям до сітки. Ноги злегка зігнуті, ліва нога виставлена уперед. М'яч утримується лівою рукою, права піднята вгору для удару.

М'яч підкидається вгору і трохи вперед. У момент підкидання м'яча вгору тяжкість тіла переноситься на праву ногу, яка злегка згинається в колінному суглобі, тулуб нахиляється назад і злегка повертається в бік ударної руки.

Слідом за рухом тулуба, права рука, зігнута в ліктьовому суглобі, відводиться за голову. При ударі по м'ячу нога, що стоїть ззаду випрямляється, вага тіла переноситься на попереду стоячу ногу. Рука, що ударяє спочатку переміщується ліктем вперед, потім швидкість переміщення передпліччя зростає, і рука повністю випрямляється.

Дата заняття : 22.03.2021

Тема заняття : Легка атлетика (кросова підгогтовка)

Завдання заняття : Техніка бігу на середні дистанції

Середніми вважаються дистанції від 500 до 2000 м, а довгими - від 3000 до 10 000 м. Класичними з них є дистанції 800 і 1500 м, а також 5000 і 10 000 м, біг на які проводиться на стадіоні.

Основи техніки бігу найбільш консервативні в порівнянні з основами техніки інших легкоатлетичних видів і істотно не змінювалися протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що в міру збільшення дистанції відбувається небажане, але неминуче зниження швидкості бігу, а як засіб боротьби з цим велике значення набуває економічність зусиль. Тому вдосконалення техніки бігу на середні і довгі дистанції йде по шляху встановлення оптимального співвідношення між швидкістю бігу і економічністю рухів бігуна. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення домогтися високої швидкості пересувань, утримання цієї швидкості на протязі всієї дистанції при мінімумі витрат енергії, коли зберігаються свобода і природність в кожному русі.

Провідним елементом техніки є біговій цикл рухів в процесі бігу по дистанції. Біг на середні дистанції починається з високого старту

Біг по дистанції . Постановка ноги на доріжку в бігу на середні дистанції повинна здійснюватися з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Нога ставиться на опору як би загрібають рухом не надто далеко від проекції ЗЦМ. Стопи ставляться практично по одній лінії, шкарпетки не повинні бути розгорнуті в сторони, великий палець спрямований вперед. До моменту вертикалі в фазі амортизації нога більше згинається в колінному і тазостегновому суглобах.

Під час бігу необхідно прагнути зменшити вертикальні коливання ЗЦМ за рахунок ефективного відштовхування стопою. Відштовхування повинне бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. Активному отталкиванию сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед-вгору. Після проходження тулубом моменту вертикалі відбувається розгинання опорної ноги спочатку в тазостегновому суглобі, потім в колінному і тільки потім - підошовне згинання в гомілковостопному суглобі.

Коли толчковая нога повністю випрямлена, гомілку махової ноги паралельна її стегна. У момент активного відомості стегон (в фазі польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, гомілку виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться позаду, активно виноситься вперед, допомагаючи ОЦМ швидко наблизитися до місця постановки ноги, тим самим знижуючи силу гальмування. Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, так як від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Оптимальний кут відштовхування в бігу на середні дистанції приблизно дорівнює 50-55 °, на довших дистанціях він дещо збільшується. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку.

Дата заняття : 24.03.2021

Тема заняття : Легка атлетика (кросова підгогтовка)

Завдання заняття : Техніка бігу на корокті дистанції

Біг на короткі дистанції - спринт - умовно поділяється на чотири фази: старт, стартовий розбіг, біг по дистанції, фінішування.

Найбільш важкими елементами спринтерського бігу є старт і перші кроки стартового прискорення. Саме вони вимагають від бігуна високою швидкості, сили, координації.

Початок бігу - старт. У спринті застосовується низький старт. Розрізняють звичайний, «зближений», і «розтягнутий» старт. Для швидкого виходу зі старту використовуються стартові колодки. Стартові колодки в обов'язковому порядку використовуються у всіх легкоатлетичних змаганнях на дистанціях до 400 м включно і не використовуються на інших дистанціях. Колодки можуть мати будь-яку конструкцію і оформ- лення за умови, що не заважають іншим спортсменам. Коли стартові колодки встановлені на доріжку, ніяка їх частина нс повинна заходити за лінію старту або на іншу доріжку. Стартові колодки повинні бути жорсткими, фіксуватися на доріжці декількома шипами.

Стартовий розбіг . Перший крок закінчується повним випрямленням ноги, відштовхується від передньої колодки, і одночасним підйомом стегна іншої ноги. Стегно махової ноги піднімається вище прямого кута але відношенню до опорної ноги. При правильному нахилі тіла стегно не доходить до горизонталі і помахом створює зусилля, спрямоване значно більше вперед, ніж вгору.

У бігу з низького старту всі зусилля повинні бути спрямовані на рух вперед. У першому кроці дуже важливо утримувати низьке положення ОЦМ і виконувати відштовхування з передньої колодки ближче до напрямку вектора горизонтальної швидкості. Правильне і стрімке виконання перших кроків зі старту залежить від виштовхування тіла під більш гострим кутом до доріжки. Початківцям бігунам можна привести образне порівняння, ніби вони штовхають вагонетку вперед: чим гостріше кут штовхання, тим більше зусиль вони докладають для створення швидкості. В даному випадку вагонетка - це тіло бігуна, а ноги - штовхачі.

Перший крок закінчується активним опусканням ноги вниз-назад і переходить в енергійне відштовхування. Бігуну в першому чи в двох перших кроках доводиться ставити ногу на доріжку ззаду проекції ЗЦМ тіла, в наступні кроки нога ставиться па проекцію ОЦМ тіла, а потім - попереду неї. Важливе значення для прискорення відштовхування, а значить, і просування бігуна вперед має швидке опускання ноги вниз-назад (по відношенню до тулуба). Чим швидше виконується цей рух в сукупності з швидким зведенням стегон, тим енергійніше відбувається наступне відштовхування. Чим активніше бігун ставить ногу на доріжку, тим швидше нарощується швидкість бігу. Перші кроки бігун виконує в нахилі, як би пробиваючи потилицею шлях для руху, потім з шестого- сьомого кроку починається підйом тулуба. Одночасно з наростанням швидкості і зменшенням величини прискорення нахил тіла зменшується, і техніка бігу поступово наближається до техніки бігу по дистанції. В кінці стартового розбігу бігунові важливо скинути з себе максимальну напругу і, немов продовжуючи біг по інерції, підтримувати швидкість. Природно, при цьому стомлення буде наростати повільніше.