1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.
2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.
3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.
4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.
5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.
6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.
7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.
8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.
9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.
10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.
Поради та рекомендації для педагогів щодо попередження суїциду
Не нехтуйте суїцидальні висловлювання — краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик суїциду.
Спілкування з потенційним суїцидентом слід побудувати за таким приблизним планом:
1. Висловте свою зацікавленість особистістю і долею співрозмовника, а якщо це доречно, то й любов до нього.
2. Ставте запитання прямо, щиро і спокійно, використовуйте техніку активного слухання.
3. З'ясуйте, наскільки сформований образ подальших суїцидальних дій чіткий:
• чи є суїцидальний план;
• чи намічений час і місце виконання;
• чи були суїцидальні думки та спроби в минулому;
• як суїцидент сам оцінює ймовірність свого суїциду.
Пам'ятайте: що докладніший план, то більша ймовірність його реалізації,
4. Спробуйте з'ясувати причини та умови формування суїцидальних намірів. Не примушуйте співрозмовника говорити про них, якщо розповідь для нього занадто важка.
5. Спонукайте виразити свої почуття у зв'язку з проблемною сферою.
6. Запитайте, чи доводилося йому розповідати комусь про те, що він говорить зараз. Це запитання допоможе підштовхнути співрозмовника до думки, що, можливо, головна його проблема — у соціальній (само-) ізоляції.
7. Будьте готові до того, що ви будете залучені (можливо, надовго) у психотерапевтичну роботу з вашим співрозмовником.
Чого робити не слід:
• не відповідайте на заяви про суїцидальні наміри (хоч як би безглуздо, на вашу думку, вони звучали) репліками: «Чути не хочу про такі дурниці!», «Чи варто говорити про речі, яких усе одно не зробиш?»; такі відповіді тільки змусять вашого співрозмовника пошкодувати про те, що він скористався кризовою лінією;
• не показуйте, що ви шоковані заявами суїцидента, навіть якщо справді переживаєте емоційне зворушення;
• не вступайте в дискусію про припустимість самогубства; повідомте лише, що не хочете, аби співрозмовник ішов із життя.
Коронавірусна хвороба не відступає, а навпаки набирає обертів. Тому для продовження боротьби з COVID-19 зараз важливо всім мобілізуватися та дотримуватися всіх протиепідемічних правил, які встановлені в державі.
Пропонуємо рекомендації щодо того, як діяти у випадку підозри COVID-19.
Як захистити себе та рідних
Щоб уберегти себе та своїх близьких, необхідно чітко дотримуватися відповідних рекомендацій. Не займайтеся самолікуванням і одразу звертайтеся до сімейного лікаря, якщо відчули симптоми захворювання. У цьому розділі ми розкажемо вам про основні засоби профілактики від COVID-19, а також алгоритм дій у разі підозри на коронавірусну хворобу.
Дії людей з симптомами
Залишайтеся вдома.
Подзвоніть своєму сімейному лікарю.
Опишіть йому симптоми, історію подорожей. Розкажіть про те, чи були ви в контакті з людьми, які потенційно можуть бути інфіковані. Розкажіть про результати опитування, а також уточніть, на які саме запитання Ви дали стверджувальну відповідь.
Виконуйте інструкції свого лікаря.
У невідкладних станах — температура вище 38, яка не збивається, та ускладнене дихання — терміново викликайте «швидку» за номером 103.
У разі виникнення запитань — звертайтеся за телефонами:
Урядова гаряча лінія: 15-45
Гаряча лінія МОЗ: 0 800 505 201
Гаряча лінія ЦГЗ: 0 800 505 840
Як підготуватися до ПЛР-тесту?
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) — основний тест, який виявляє наявність вірусу на ранній стадії захворювання. Для тесту у людини беруть мазок з носа або горла. Щоб результати були достовірними, найкраще здавати ПЛР-тест вранці.
Рекомендації перед аналізом:
за 6 годин до тесту — не використовуйте спреї чи таблетки для горла;
за 3-4 години до тесту — не жуйте гумку, цукерки, не їжте, не пийте, не полоскайте горло, не чистить зуби та не куріть.
Засоби індивідуального захисту
Закиньте гумки за вуха, розправте маску, щоб вона прикривала ніс та рот, обтисніть носову пластину. Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою. Маску слід змінювати щочотири години.
Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком. Не можна використовувати маску повторно. Не можна використовувати марлеві маски, вони не забезпечують належного рівня захисту.
Як знімати маску: не торкайтеся до її зовнішньої поверхні — зніміть маску за гумки, згорніть і викиньте у смітник.
Початкова школа
Слухайте уважно, що непокоїть учнів, та відповідайте на їхні питання відповідно до їхнього віку. Не перевантажуйте їх великим об'ємом інформації. Заохочуйте їх висловлювати свої думки та ділитися своїми відчуттями. Обговорюйте різні почуття, що вони можуть переживати, та пояснюйте, що це нормальна реакція на нетипову ситуацію.
Наполягайте на тому, що діти можуть багато зробити для того, щоб убезпечити себе та інших. Наприклад, познайомте їх із поняттям соціальної дистанції (стояти на відстані від друзів, уникати натовпів, не торкатися людей, якщо в цьому немає необхідності, тощо). Крім того, зосередьтеся на хороших поведінкових гігієнічних практиках, таких як прикривати рот і ніс при кашлі та чханні ліктем та часто мити руки.
Допоможіть дітям зрозуміти основні поняття профілактики та контролю захворювань. Використовуйте для цього вправи, які демонструють способи поширення вірусів та мікробів. Наприклад, налийте забарвлену воду в пляшку з розпилювачем і бризніть нею на аркуш білого паперу. Поспостерігайте за тим, як далеко потрапляють краплі.
Покажіть, чому важливо мити руки з милом протягом 20 секунд. Наприклад, запропонуйте учням узяти в руки невелику кількість блискіток і попросіть змити їх просто водою. Зверніть увагу дітей, скільки блискіток залишилося на руках. Потім запропонуйте змити їх із використанням мила протягом 20 секунд, щоб порівняти результати.
Запропонуйте учням проаналізувати тексти для виявлення поведінки з високим ризиком та надати варіанти зміни поведінки. Наприклад, такий: «Вчитель приходить до школи із застудою. Він чхає і прикриває рот і ніс рукою. Далі він тисне руку колезі. Після цього він витирає руку хустинкою і йде до класу викладати предмет. Що вчитель зробив, збільшивши ризики? Що він мав зробити натомість?».
Молодша середня та старша школа
Обов’язково вислуховуйте, чим учні стурбовані, та відповідайте на всі їхні запитання.
Підкресліть, що учні можуть зробити багато, щоб захистити себе та інших. Наприклад, запроваджувати практику соціального дистанціювання (стояти на відстані від друзів, уникати натовпів, не торкатися людей, якщо в цьому немає необхідності, тощо), а також зосередитися на засвоєнні хороших поведінкових і гігієнічних практик, таких як прикривати рот і ніс при кашлі та чханні ліктем та часто мити руки.
Нагадуйте учням, що вони можуть ділитися знаннями про здорову поведінку у своїх сім’ях.
Заохочуйте учнів до унеможливлення та подолання стигми. Обговоріть різні реакції, які в них можуть виникати, і поясніть, що такі реакції є нормальними у нетиповій ситуації. Заохочуйте їх висловлювати та передавати свої почуття, але пояснюйте також, що страх та стигма погіршують ситуацію. Слова мають значення, тому використання лексики, що закріплює існуючі стереотипи, може спонукати людей не вживати тих заходів, що допоможуть їм убезпечити себе.
Створіть учнівське «агентство» для поширення інформації у сфері охорони здоров'я.
Включіть відповідний компонент медичної освіти до інших предметів. Предмети можуть охоплювати вивчення вірусів, передачу хвороби та важливість щеплень. Соціальні дослідження можуть зосереджуватися на історії пандемій та розвитку політики щодо охорони здоров'я та безпеки населення.
Запропонуйте учням розробити власні оголошення про рішення державних служб і поширювати їх за допомогою плакатів.
Уроки медіаграмотності навчать учнів критично осмислювати інформацію, бути ефективними комунікаторами та активними громадянами, а також покращать їхню здатність ідентифікувати неправдиву інформацію.
Психологічні рекомендації педагогам «Як уникнути погіршення психологічного стану та «емоційного вигорання» в умовах карантину»
Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а ще й у вихідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що ви працюєте віддалено або через те, що робота - ваша любов і пристрасть. Йдеться про щодня й понаднормово - за рахунок сну, відпочинку, спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері...
Працюючи дистанційно ми втрачаємо баланс між роботою та особистим життям. Зникають рамки робочого дня, вечір із родиною перетворюється у вечір з ноутбуком і новим завданням. Так непомітно ми виснажуємося і вже не в змозі контролювати свій емоційний стан. Це шкодить в першу чергу нам і нашому оточенню: дітям, нашій половинці. Тому, щоб уникнути «емоційного вигорання», працюючи вдома, слід дотримуватися певних правил розпорядку та організації.
Візьміть собі за правило заводити будильник для того щоб контролювати час, не пересиджувати за роботою біля комп'ютера. Дозвольте собі працювати за таймером від «сигналу» до «сигналу». За дзвінком вимикайте все та ідіть відпочивати.
Обов'язково робіть повноцінні обідні перерви. Не забирайте в себе можливість відпочити, переключитися з робочих завдань на турботу про себе і близьких. Тим більше, що шкідливо одночасно їсти і займатися розумовою діяльністю.
Проговорюйте спірні питання, які вас хвилюють по телефону з колегами, так ви уникнете непорозумінь і негативу, які можуть виникнути в ході роботи.
Обов'язково складайте список завдань на день і дотримуйтеся його. Якщо ви виконуєте якесь велике завдання, діліть його на кілька днів. По мірі виконання ставте позначки і ви будете бачити свій прогрес.
Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам'ятайте: думати про себе - ваш головний обов'язок.
Хваліть себе самого тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:"Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація поважає, а як я сам себе люблю, цього і не висловити".
Плануючи робочий день, обов'язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров'я провести під музичний супровід, перегляд сімейного фото.
Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника.
Відомо, що саме фізична активність додає сил та енергії, покращує сон. На рівні психіки, фізичні вправи вдосконалюють здатність до планування та прийняття рішень, покращують настрій, знижують рівень тривоги та стресу, підвищують самооцінку. На біохімічному рівні, фізична активність стає природним джерелом для хімічних речовин мозку. Таким чином у мозку збільшується рівень серотоніну, ендорфінів тощо. Між станом тіла й розумом є тісний зв'язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.
Поради «Як уникнути синдрому «професійного вигорання».
- Любіть себе.
- Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.
- З'ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає за живе.
- Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.
- Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.
- Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.
- Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?
- Сплануйте свій день.
- Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.
- Навчіться керувати своїми емоціями.
- Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то це може стати істиною, оскільки ви самі переконаєте в цьому інших.
- Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться.
- Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день.
- Вмійте сказати "НІ".
- Вживайте вітамін Е.
Дуже важливо навчитися контролювати свої думки та емоції. Варто пам'ятати: має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо.
На формування усвідомлення своєї вартості, позитивного сприйняття свого «Я», розвиток почуття самоповаги спрямована психологічна вправа «Мій портрет у променях сонця».
Дуже допомагає справитися з виснаженням, поганим настроєм арт-терапія. Це спосіб, який не має протипоказань та підходить кожному.
Малюйте наприклад, щось красиве - квіти, натюрморт, пейзаж з картинки чи з натури.
Співайте, танцюйте або пишіть щоденник чи оповідання.
Звісно, і сім'я - це потужний чинник. Добре, коли ви обговорюєте свої проблемні питання з рідними. Кожен член сім'ї має свої підходи вирішення проблем . Обмінюйтесь ними.