Кабінет гуртка

    В умовах воєнного стану, в яких зараз перебуває наша країна, значно зростає значення музеїв у культурно-освітньому просторі. 

  Наш музей засновано  на базі навчальної лабораторії гуртка «Екологічне краєзнавство» народознавчої кімнати зусиллями педагогічного колективу і вихованців позашкільного навчального закладу.

   Сьогодні фонд музейної кімнати налічує 150  музейних одиниць.

   Профіль музею – етнографічний. Експозиція відображає особливості побуту та народної творчості нашого краю.

   У центрі експозиції інтер'єр селянської хати кінця ІХ – початку ХХ століття. Українці завжди з великою любов'ю ставилися до хати, адже вважали її не лише дахом над головою, а колискою свого роду, що зберігає давні й прекрасні традиції.

Перед собою ви бачите лаву яка застелена тканою доріжкою. Вона слугувала робочим місцем для господині. Тут розкладені веретена, якими пряли нитки. За скринею притулилася механічна прядка, яка з'явилася в Україні в 19 столітті. А ще необхідні знаряддя прядіння: праник, терниця, дергальна і чесальна щітки.

Поряд із піччю ставили – рогачі, хлібна лопата, мисник із посудом, стіл, образи в старовинних рушниках, скриня.

За звичаєм скриню ставили на видному місці. Поряд із вишиваними рушниками та килимами вона була окрасою хати. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси – все найцінніше для господині. Скрині ставили у світлиці біля столу. Вони, мальовані або різьблені, завжди виділялися серед інших хатніх меблів, які переважно не оздоблювались.

У добре освітленій частині житла напроти печі розміщений стіл. У давнину за ним працювали, їли, відзначали урочистості чи сумували. Великий стіл уособлював у собі ідею єдності, родинної міцності та злагоди.

У музеї представлена багата колекція давніх гончарних виробів та кераміки (горшки, глечики, макітри, ринки, гладущики, дзбанки тощо) - понад 20 екземплярів. Цим виробам із глини сто і більше років.

Традиційний жіночий костюм нашого краю кінця ІХ – початку ХХ століття складався з довгої вишитої сорочки, спідниці, яка на початку минулого століття витіснила плахту і запаску. Зверху на сорочку одягалася керсетка і фартух. Основними жіночими прикрасами були стрічки, намисто, каблучки, персні.  Для спання в Україні здавна використовувалися дерев'яні ліжка, які застеляли кольоровими ряднами або килимками, що створювало особливий затишок у хаті.

Гордістю музею є зразки декоративно-прикладного мистецтва, широко представлені вишитими і тканими рушниками, сорочками, килимами, картинами. У фондах музею налічується понад 20 рушників, вишитих жінками нашого регіону. Частина з них представлена в експозиції. Доволі багата в музеї колекція знарядь праці та предметів господар­ського вжитку. Тут є різьблені рублі і металеві праски, решета, серп, копаниця, коромисло, солом'яник для зберігання зерна, металеві ваги.

Експозиція постійно поповнюється новими експонатами.

Велика робота, яка проводиться в музейній кімнаті, позитивно впливає на розвиток учнівської свідомості, вихованості дітей. Пошукова робота допомагає краще знати історію рідного краю, вивчати минуле і теперішнє, вчитися працювати на благо України, рости гідними патріотами своєї держави.