Шановні батьки, у зв’язку з перебігом останніх подій щодо небезпеки дітей, пов’язаних з інтернетом. А також викраденням дітей в різних куточках України. Де біда прийшла  в село Щасливе,  на зупинці зникла 7 річна дівчинка, і її знайшли мертвою.
Хочемо надати Вам основні поради:
Приділяйте більше уваги вашим дітям, любіть і піклуйтеся про них.
Якщо немає телефону, купіть дитині простий смарт-годинник,щоб  хоч знати про її місце знаходження.
Приділяти більше уваги психологічному стану дитини.

Перевіряти акаунти дитини в соцмережах і групи, до яких вона приєдналася.
Переглядати зміст листування в особистих чатах.

Контролювати відео і фото в гаджетах дітей.

Звертати увагу на коло спілкування дитини
Спостерігати, чи спить дитина вночі, чи не спілкується з кимось в мережі.
Звертати увагу на малюнки дитини.
Спілкуйтеся з ними по-дружньому, будуйте довірчі відносини, спонукайте дитину розповідати Вам про своїх друзів і шкільне життя, ставтеся до дитини з розумінням.
Шановні батьки! Велике прохання переглянути сторінки та чати Ваших дітей (Facebook, Instagram, Viber, TikTok, Like) відслідкувати чи є підписки на небезпечні «групи смерті»:
* Синій кит,
* Море китів,
* Мертві душі,
* Тихий Дон,
* Я у грі,
* Червона сова,
* F 57,
* Ff 33,
* Море дельфінів,
* Біжи або помри,
* 150 зірок,
* Вогняна фея,
* Розбуди мене о 4:20,
* d 28,
* Момо.
Небезпечні челенджі «Прийми 40 таблеток і подивись що буде»!

Вправа «Бурулька» («Морозиво»)

Мета: управління станом мʼязового напруження і розслаблення. Встаньте, закрийте очі, підніміть руки вгору. Уявіть, що ви – бурулька або морозиво. Напружте всі мʼязи вашого тіла. Запамʼятайте ці відчуття. Замріть в цій позі на 1-2 хвилини. Потім уявіть, що під дією сонячного тепла ви починаєте повільно танути, розслабляючи поступово кисті рук, потім мʼязи плечей, шиї, корпусу, ніг і т. д. Запамʼятайте відчуття стан розслаблення.

Вправа «Повітряна куля»

Мета: управління станом мʼязового напруження і розслаблення.

Встаньте, закрийте очі, підніміть руки вгору, наберіть повітря. Уявіть, що ви –велика повітряна куля, наповнена повітрям. Постійте в такій позі 1-2 хвилини, напружуючи всі мʼязи тіла. Потім уявіть собі, що в кулі зʼявився невеликий отвір. Повільно починайте випускати повітря, одночасно розслабляючи мʼязи тіла: кисті рук, потім мʼязи плечей, шиї, корпусу, ніг і т. д. Запамʼятайте відчуття в стані розслаблення.

«Малюємо емоції пальцями»

Мета: вираз усвідомлення свого емоційного стану.

Дитині пропонується намалювати свої емоції пальцями. Для цього необхідно використовувати баночки з нетоксичною фарбою. Можна намалювати свій настрій за допомогою пальців.

В даному випадку неважливо, сюжетних чи буде малюнок. Може бути, діти намалюють якісь плями, дайте їм можливість спробувати виразити себе, свої емоції на аркуші паперу.

Ви шукаєте способи посилити почуття самоповаги вашої дитини? Ви хочете гарантій, що вона виросте впевненою й щасливою молодою людиною? Ви почали шукати нові методи виховання, які допоможуть вам досягти цієї заповітної мети? Якщо у вас є дитина або ваша сім’я в очікуванні її народження, і ви хочете знати, як стати хорошими батьками шляхом розвитку у вашого малюка почуття власної гідності, вам варто продовжити читання. 

Методи виховання, які ви вибираєте, мають глибокий вплив на особистість дитини. Від того, як ви ставитесь до своєї дитини і як поводитеся з нею, безпосередньо залежить розвиток її особистості. Звісно, як батьки ви завжди намагаєтеся, щоб дитина перебувала в безпеці, була здоровою і щасливою. Також необхідно прагнути робити все, щоб вона відчувала впевненість у собі, своїх силах і можливостях. 

Важливо пам'ятати, що кожна дитина – це особистість, не схожа на інших. Те, що добре для одного малюка, може не завжди бути дієвим у випадку з іншим. Якщо ви спробували певний метод виховання, але відчуваєте, що він зовсім не допомагає вашій дитині, краще зробіть паузу і спробуйте інший. 

Ось кілька способів, як сформувати в дитини відповідну самооцінку й почуття власної гідності: 

1. Будьте «близькими» батьками. Один з найвдаліших способів розвитку високої самооцінки й самоповаги дитини полягає у прояві відчутної любові до неї.

​

Бути «близькими» батьками означає демонструвати свою любов і вдячність дитині способами, які включають у себе більше, ніж просто слова.

Ви можете подумати, що схвально кивнути головою чи сказати дитині, що ви пишаєтесь нею, цілком достатньо для прояву вашої любові. Звісно, це важливо робити, але вам слід піти набагато далі й виражати свою любов за допомогою обіймів, поцілунків і ласки.

Як це зробити?

​

Купайте дитину в поцілунках і обіймах.

Завжди знаходьте час для родини.

Зазвичай з віком кількість тілесних контактів з дитиною зменшується. А ви спробуйте зберегти тілесний зв'язок і прихильність до неї. Ця прихильність може виражатись в обіймах, поцілунках у щоку, у тому, як ви укладаєте дитину спати, тримаєте її за руку при ходьбі, кладете їй руку на плече під час перегляду фільму тощо.

​

2. Будьте чуйними батьками. Допомагаючи дитині розвинути почуття власної гідності й, відповідно, високу самооцінку, будьте чуйними батьками.

Як чуйні батьки, ви повинні дбати про потреби вашої дитини в міру їх виникнення.

Деякі діти мають більш високі емоційні потреби, ніж інші, і вам може бути складно реагувати на них відповідним чином. Іноді батьки ненавмисно роблять зауваження, обсмикують або нехтують дітьми, не враховуючи при цьому їх емоційний стан. Отже будьте більш пильними й уважними до емоційних потреб вашої чутливої дитини.

Як це зробити?

Намагайтесь вислуховувати свою дитину й робити відповідні кроки. Ваша дитина може потребувати більше вашого часу й уваги, що може бути складно у випадку, якщо ви дотримуєтесь активного способу життя. Постарайтеся змінити свій робочий графік.

Для того щоб частіше проводити час з дитиною, попросіть рідних допомогти вам з домашніми справами.

​

3. Будьте впевненими в собі. Пам'ятайте про те, що ви кумир і приклад для вашої дитини, тому намагайтеся самі дотримуватись того, чого ви хочете її навчити.

Ваша дитина поступово навчиться впевненості в собі, спостерігаючи за вашою поведінкою. Ви можете ефективно продемонструвати їй, як зберігати впевненість незалежно від складності завдання.

Поясніть дитині тонку межу між упевненістю й надмірною самовпевненістю.

Як це зробити?

Проявляйте впевненість у собі при повсякденному спілкуванні з іншими людьми, особливо у присутності дитини.

​

4. Станьте позитивним відображенням для дитини. Усе, у що вірить ваша дитина, спочатку приходить до неї від вас.

Як батьки ви будете точним відображенням вашої дитини (її «дзеркалом»), – тим, від кого вона дуже багато чого дізнається про себе. Почуття дитини, а також ваша реакція й розуміння того, що вона робить, вплинуть на її бачення себе.

Подбайте, щоби постійно проявляти позитивну реакцію на все, що дитина робить, а також на ті особливості, які вона повинна змінити або покращити. Багато в чому методи дисциплінування дитини вдома й обмеження, які ви встановлюєте для неї, є одним зі шляхів запровадження дзеркального методу виховання.

Як це зробити?

Порозмовляйте з вашою дитиною про те, що вона робить чи не робить. Якщо ви не схвалюєте її вчинок, повідомте їй про це. Якщо дії дитини змушують вас бути безмежно щасливими й пишатись нею, обов'язково скажіть їй про це та обов’язково похваліть дитину у присутності інших людей. Дайте їй знати, якщо вважаєте, що вона діяла надто емоційно, а в тій ситуації слід було бути більш поміркованою та стриманою. Якщо вона стала занадто тихою і припинила ділитися з вами, першими вийдіть на контакт з нею.

Дитині важливо навчитись розрізняти ситуації, коли вона може бути задоволена собою й не захоплюватись надмірним самоїдством. Поясніть дитині, що хоча вона й не може відразу досягти досконалості в усьому (власне, і не повинна), важливо намагатися з усіх сил. І, нарешті, переконайте дитину, що в будь-якому випадку ви завжди будете любити її такою, якою вона є, для цього їй зовсім не обов'язково досягати максимальних висот.

​

5. Поставте дитину у пріоритет. Вам як батькам треба піклуватися про мільйони різних речей, але емоційні потреби дитини завжди повинні бути у вас у пріоритеті.

Коли ви перебуваєте разом з дитиною, подбайте про те, щоб вона отримувала вашу найпильнішу увагу. Звичайно, ви часто буваєте зайнятими й безліч справ вимагає вашого часу. У такому випадку більш ретельно плануйте свій розпорядок дня й коригуйте розклад.

Скажіть дитині, що навіть коли вас немає поруч з нею фізично, ви завжди думаєте про неї. Це дасть їй відчуття, що її люблять, і з часом дитина зрозуміє й оцінить всі ті зобов'язання, які ви несете на своїх плечах.

Як це зробити?

Коли ви з дитиною, відставте вбік усі справи.

Знайдіть час для сімейних обідів.

Один день на тиждень повністю присвятіть заняттям з дитиною.

Самооцінка вашої дитини багато в чому залежить від того, як ви до неї ставитесь і як ви вчите її дивитись в обличчя навколишнього світу. Розкажіть дитині, як важливо вірити в себе. Постійно повторюйте, що ви завжди готові допомогти їй, зрозуміти, любити й підтримувати її безмежно. Цих п'яти простих порад цілком достатньо, щоби творити дива з особистістю вашої дитини і зробити її більш упевненою в собі.

Як пояснити дитині, чому деякі діти не можуть бігати або говорити? Як донести думку про те, що важливо для людей з особливими потребами? Як дати зрозуміти, що вони відчувають і яким бачать світ? Порушити тему інклюзії в процесі виховання дітей вам буде простіше, якщо разом із ними ви подивитеся такі мультфільми.

La petite casserole d`Anatole/Маленька каструлька Анатолія https://youtu.be/jHol1kQM3DY

Французькі мультиплікатори створили короткометражку, яка за допомогою метафори - каструльки - допоможе навіть найменшим дітям зрозуміти, хто такі люди з особливими потребами і чому бути особливим - нормально.

 Out of Sight/Поза зором https://youtu.be/4qCbiCxBd2M

 Мультфільм, створений у стилі аніме, показує, що відчувають сліпі люди. У короткометражці навмисно посилено звук з метою продемонструвати той факт, що сліпі люди чують набагато чіткіше, ніж зрячі. А ще діти дізнаються про помічників особливих людей - чарівну паличку та собаку-поводиря.

 Scarlett/Скарлетт https://youtu.be/JOWiPx5VRUU

У центрі сюжету дівчинка на ім'я Скарлетт, у якої діагностували саркому Юінга (рак кісток). Щоб врятувати їй життя, лікарям довелося ампутувати гомілку, і тепер Скарлетт змушена носити протез. Через це вона почувається непотрібною і самотньою, а ще вона не може танцювати. Але одного разу мама, яка вірить у свою доньку, знову одягає на Скарлетт бальну сукню і малятко перетворюється. Вона стає тією самою веселою дівчиськом, з якою цікаво дружити та гратися.

 Про Діму https://youtu.be/Nx4iFNfjqN0

 Сценарій мультфільму був написаний на основі однойменної книжки Наталії Реміш, авторки проєкту "Дітям про важливе". Анімаційна стрічка розповідає про зустріч дівчинки Міри та хлопчика Діми. Він погано ходить і майже не розмовляє, але цікавість Мири та добрі поради її мами стають початком справжньої дружби. Дівчинці належить зрозуміти, що іграм і симпатії діагнози не перешкода, і можна ділити радість спілкування з тими, хто від тебе відрізняється.

Tamara/Тамара https://youtu.be/6eQllI3C4WI

Це зворушлива історія про глухоніму дівчинку на ім'я Тамара. Вона обожнює танцювати і мріє стати балериною. Незважаючи на глухоту, вона має прекрасну пластику та почуття ритму. Можливо, одного разу мрія Тамари здійсниться, адже її дуже підтримує мама. Переглянувши короткометражку, вам буде простіше пояснити дітям, наскільки особливим людям важлива ваша підтримка.

Overcomer/Перемогла https://youtu.be/V6ui161NyTg

Цю короткометражну стрічку створила мультиплікаторка Ганна Спенглер. Її фільм за рік набрав на YouTube понад 3 млн переглядів, а все тому, що Ханна торкнулася дуже важливої для підлітків теми - внутрішньої самотності та депресії. Як подолати такий важкий стан і знову повірити в себе? Відповіді дасть стрічка Ханни.

Waltz Duet/Вальсовий дует https://youtu.be/jYu2kY2vcjA

 У цій стрічці чудово все - і ідея, і сценарій, і 3D-анімація, і музика. Короткометражка розповідає про сестер-сіамських близнюків - Емілі та Елізабет. Вони цураються людей, не виходять на вулицю і ні з ким не спілкуються. Єдина радість - це гра на піаніно. Але одного разу молодий скрипаль, який проходив повз їхній будинок, чує приголомшливу мелодію. Сестри, боячись осуду, намагаються прогнати його, але юнак не йде. Навпаки, починає підігравати на скрипці. Мультик демонструє, як важливо приділяти увагу особливим людям, спілкуватися з ними та дружити.

 Cuerdas/Струни https://youtu.be/X5ien7LsImw

 Цей 11-хвилинний фільм іспанського мультиплікатора Педро Соліса 2016 року удостоївся премії Гойя. Соліс присвятив його своїм дітям - доньці Алехандрі та синові Ніколасу. Ви побачите, наскільки сильно і на краще змінилося життя дівчинки Марії, коли вона познайомилася з особливим хлопчиком, у якого діагностували ДЦП. Подивитися стрічку в хорошій якості ви зможете на Vimeo.

 Le secret de Maël/Секрет Маела https://youtu.be/d2sECQDAZG4

Людей, які страждають на синдром Ангельмана, часто сприймають за диваків, які посміхаються з приводу і без. Насправді ці люди просто не можуть контролювати свою міміку та рухи рук, - мимовільні та хаотичні. Мультфільм допоможе дітям зрозуміти, як слід реагувати, якщо раптом ви познайомитеся з людиною із синдромом Ангельмана.

 Mon petit frère de la lune/Мой братик з Місяця https://youtu.be/yGl4uAtVNl0

Автором цього мультфільму є француз Фредерік Філібер. Його син - аутист, і саме він надихнув Фредеріка на створення короткометражної стрічки, у якій оповідачем виступає сестра особливого хлопчика. Вона розповідає про його життя і про те, яким він бачить навколишній світ: "Він наче не бачить і не чує мене, він дивиться в небо... Якби я була чарівницею, я б зачарувала його, щоб йому більше подобалося бути з нами, ніж на Місяці". Сестра вигадала особливу мову, щоб спілкуватися з братом-аутистом і запевняє всіх, що з ним усе гаразд, просто він "з Місяця".

______________________________________

11 фільм  

Радіо - прізвисько розумово відсталого темношкірого хлопчини Джеймса, який ледь уміє читати і писати. У своєму містечку він постійно піддавався глузуванням, доти, доки не зустрівся з тренером місцевої футбольної команди Джонсом, який почав допомагати хлопчині. З його допомогою Джеймс опанував грамоту і отримав роботу в команді, виконуючи функції керівника групи підтримки, помічника тренера і менеджера. Фільм заснований на реальних подіях.

https://bogmedia.org/videos/9843/radio-radio-2003-nehristianskiy/

Хвилюватися — нормально

Реакції, що ми бачимо зараз у суспільстві — дуже закономірні, адже коли є загроза життю, про яку застерігають у всьому світі — це не може не викликати реакцій. Такий психологічний тиск ніби “вмикає” наш рептилоїдний мозок (амигдаливидне тіло — ділянка головного мозку, що відповідає за реакцію на виживання) і організм людини переходить у стан “бий або втікай”.

Запасання продуктами, надмірна роздратованість, страх перед невідомим — це все наслідок проживання стресу та кризової ситуації. Відчувати страх та паніку в цій ситуації — нормально, оскільки це нормальна реакція на ненормальні події.

«Острівки безпеки»

Якщо ж взяти до уваги той факт, що ми не знаємо, коли точно закінчиться пандемія, то мусимо адаптуватися та вчимося зберігати спокій. Тому я пропоную декілька практик, котрі здатні повернути нас до власних “острівків безпеки”, що допоможуть пережити цю кризу.

Кожен з нас має позитивний досвід, який зміг сформувати в кожного з нас так звані “острівки безпеки” — це ресурси, за допомогою яких ми здатні впоратись із досить складними ситуаціями. Як віднайти ці ресурси у собі? Спробуйте пригадати ті позитивні моменти, коли вам вдалось впоратись з труднощами. Спробуйте пригадати тих людей, котрі були поруч із вами та допомогли пережити стресс. Якщо їх зараз уявити поруч із вами, то щоб вони сказали вам? Як підтримали би вас?

Вправи для тренування спокою

Якщо ж у вашому житті трапилось так, що такого позитивного досвіду було недостатньо, то варто створювати нові острівки безпеки, будувати внутрішній “Стоунхендж” всередині самого себе саме тепер. Що ж можна робити? Формуйте свою “радість та задоволення” щодня, використовуючи дуже прості та доступні речі.

Дихання та м’язова релаксація

Глибоке дихання та усунення м’язевого напруження допомагають організму припинити виділяти гормон стресу та почати розслаблятися. Проста вправа на кшталт “Глибокий вдих (рахуйте: 1-2-3), затримка дихання\напруження м’язів (1-2-3), глибокий видих (1-2-3), не дихаємо\розслабляємось (1-2-3)”. Виконуйте цю вправу протягом декількох хвилин і ви помітите зміни свого емоційного стану.

Фокус на позитиві

Наш мозок, з одного боку, — геніальна машина, а з іншого — дуже «лінива» система. Дуже-дуже. І якою інформацією ми будемо його наповнювати — так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати “щоденник позитивних дій” — щовечора називайте собі (або в колі сім`ї за вечерею) 10 позитивних речей, з якими ви зустрілись протягом дня. Вони можуть бути мінімальними, але вони повинні бути (навіть смішний кіт, якого ви побачили по дорозі на роботу — теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму.

Достатній сон

Добрий сон ще ніколи нікому не завадив. Намагайтесь лягати спати рано та уникайте дивитися на екрани (телевізор, телефони, ноутбуки) перед сном.

Свіже повітря

Гуляйте, пийте каву\чай на вулиці. Оберіть для себе “персональний затишок”, де ви б змогли спокійно, протягом 15 хвилин попити каву та не думати ні про що.

Ритуали

Дотримуйтесь ритуалів та важливих для вас моментів. Вранішня кава, молитва, зустріч із подругами — це все те, що здатне повернути нас до життя та сказати, самому собі: “Не все так погано!”

Ні ви, ні я — ніхто з нас не може контролювати те, що може далі підкинути нам життя. Але ми здатні справлятися із ситуаціями у здоровий спосіб, отримуючи досвід та віру у себе!

                       Прості дії, які можуть використовувати дорослі.

 Скажіть, аби дитина міцно стиснула вашу руку. А тоді проговоріть їй вголос: «У тобі стільки сили, яка допоможе впоратися із будь-яким страхом».

Поверніть дитину у відчуття «теперішнього» — попросіть торкнутись кількох різних по фактурі та температурі об’єктів, знайдіть 2-3 об’єкти зеленого кольору (зелений сприймається як спокійний, безпечний), випийте води, вимовляйте «брррррррр», зробіть якусь смішну пику.

Розітріть долоні, покладіть на нирки, розітріть долоні, покладіть на ребра, потім розтертими долонями простукайте своє тіло, ніби вибиваєте килимок.

Навчіть дитину, що у неї є «чарівна кнопка», що допомагає впоратись зі страхом — знаходиться між мізинцем та безіменним пальцем.

Запропонуйте уявити, що те, що лякає, ми зменшуємо до такого розміру, що можна стиснути в кулак, сховати в сірниковій коробці.

Крикніть голосно: «Страх — йди. Я тебе не боюсь!»

Додайте до образу, що лякає, якусь смішну деталь (наприклад, до образу злої людини – бантик чи величезні вуха слона, чи курячі лапки)

Якщо дитину злякав образ, який він бачив у мультфільмі чи кіно, то цю картинку страшної події слід відправити назад у мультфільм. Плескайте в долоні, ніби «запечатуючи» цей образ знову у мультфільмі. Можна запропонувати – в уяві стерти цей образ гумкою.

Якщо дитину злякав звук, помасажуйте вуха, обов'язково скажіть – це був звук (такий)…. Все вже минулося. ми в безпеці.

Уявіть, що страх можна зменшити та покласти у сейф. Закрийте сейф на замок, перев'яжіть ланцюгом, мотузкою і відправте кудись на далеку планету або під землю, або океан.

Важливо пам'ятати:

     Коли дитина каже, що їй страшно – найбільший її страх, що її не приймуть, висміють. Найдивніший страх ми сприймаємо як реальний, він є у реальності дитини. Тому ми допомагаємо дитині, не знецінюючи її почуття. Якщо ми їй скажемо — нічого страшного немає — вона не перестане боятися. Вона залишиться зі страхом наодинці.

Будь-яка складна ситуація може стати містком для близькості.

Алгоритм:

Підтримка. Замість слів: Ти ж великий, тут нічого боятися (ці слова раціональні, звучать, як знецінювання), – Ти виглядаєш наляканим. Бачу, що тобі страшно.

Близькість: Я з тобою (можна сказати словами, можна обійняти, взяти на руки, взяти за руку), — Чого ти боїшся? — Адже важливо, щоб дитина від загального «я боюся» перейшла до конкретного Я боюся темряви, Я боюсь, що на мене нападуть монстри, Я боюсь, що загублюсь.

Коли ми знаємо, що конкретно лякає дитину, ми можемо вибрати спосіб трансформації.

Нормалізація: Знаєш, я боялася у твоєму віці та навіть зараз іноді боюсь. Зараз те, що відбувається, дійсно страшно. Я точно знаю, що ми впораємося. Ми можемо з тобою зробити.

Трансформація: (конкретні дії та практики вище).

Ви могли побачити, що у всіх ідеях — дитина і дорослий — суб"єкт, відчуває свою силу і сам робить дію.

Це — так звані «швидкі практики». Те, що можуть робити батьки, щоб зняти гострий стан.

Матеріали: коробочка (баночка) з кришкою, канцелярський ніж або ножиці, кольоровий папір (папір для скрапбукінгу або пакувальний папір), білий папір, олівці, маркери.

Підготовка: запропонуйте дитині  прикрасити свою коробочку красиво папером і написати на ній "Я можу". У кришці потрібно зробити отвір.

Хід роботи.
Поговоріть з дітиною про те що у кожної людини є сильні і слабкі сторони, наведіть приклади. Запропонуйте  написати на окремих шматочках паперу свої сильні сторони і свої досягнення ( "я можу"). Папірці з написами потрібно скласти в коробочку.

Таку коробочку можна відкривати коли немає настрою і коли щось не виходить, щоб згадати скільки насправді у тебе хороших сторін і умінь. Також можна додавати туди нові досягнення.

Вікно толерантності - це міра здатності людини впоратися з реальністю, приймати виклики, зберігати функціональність та ясний розум, що забезпечується почуттям безпеки та базовою довірою до світу.

Вікно толерантності дає можливість підтримувати оптимальний стан спокою (відпочинок, розслаблення, стишення, якісний час на одинці з собою) та оптимальний стан активності (відкритість до соціальних контактів, фізична активність, продуктивність тощо)

У період великих потрясінь, як колективних так і персональних, навантаження на психіку є критичним, тому здатність сприймати, переробляти і якісно реагувати на подразники значно знижується, якщо не зникає повністю.

Вікно толерантності звужується:

У наслідок сильної травматичної події, масштаб якої перевищує здатність людини витримати ситуацію і дати собі раду.

У результаті дистресу (хронічного стресу), коли нервова система настільки виснажена, що навіть дрібні життєві ситуації можуть призвести до гострої реакції (плач з «нічого», спалах агресії на рівному місці, дезорганізація у побутових питаннях тощо).

Старі способи справлятися з викликами виявляються не дієвими, а нові ще не набудовані. У такому межовому, перехідному стані нервова система знаходиться у режимі виживання і на досить прості життєві ситуації реагує як на небезпеку, що запускає дві базові реакції:

Гіперактивна реакція: тривожність, панічні атаки, компульсивне переїдання, нав’язливі думки, неконтрольована агресія тощо, що включає організм у режим мобілізації сил. Еволюційно під дією гормонів стресу виділяється багато енергії, щоб протистояти загрозі: нападати або тікати. У цьому стані спостерігається тілесна напруженість, гіперчутливість, реактивність.

1. Помітити і визнати свій стан

До тих пір, поки людина не визнає проблему, не назве речі своїми іменами годі чекати покращення та виходу у ресурсний стан. Якщо самостійно важко ідентифікувати, що з вами відбувається – зверніться до спеціалістів. Психоедукація, саме розуміння власного стану уже дає певне полегшення та є першим кроком до відновлення.

2. Стабілізувати психологічний стан, зняти гострі симптоми

Тут допоможуть техніки заземлення (дихальні вправи, активізація 5 сенсорних відчуттів, посильна фізична активність, прогулянки на природі і т.д.), техніки майндфулнесу тощо.

Читати: Самодопомога у кризовій ситуації: https://www.facebook.com/.../pb.../358115966356894/...

3. Пошук ресурсу

Знайти те, що вас наповнюватиме, заряджатиме енергією, надихатиме, даватиме сенси, сили рухатися далі. Це можуть бути як зовнішні, так і внутрішні опори: близькі люди, кола за інтересами, творчість, духовність, інтелектуальна діяльність, спорт, танці, контакт з тваринами, допомога іншим, волонтерство, арт-терапія тощо.

Читати: У пошуках ресурсу: підбірка проективних методик https://www.facebook.com/photo/?fbid=532083402323137&set=a.383237127207766

4. Пошук індивідуальних шляхів зцілення та росту

Усвідомлене сприйняття себе, ситуації, своєї зони контролю, цінностей, вектору особистісного розвитку. Практика саморефлексії, терапія.

     Тривога – це емоційне переживання, при якому людина не знає, що її чекає, тому і відчуває в момент різні симптоми.

Якщо подивитися на розвиток людства, то тривога допомагала еволюційно виживати. Якби людина не була би тривожною (в міру), вона би потрапляла постійно в ситуації, які б загрожували життю.

Тож, тривога – сильний маркер, який сигналізує на ті речі, на які слід звернути увагу.

Ця емоція виступає засобом орієнтації у світі, а також за її допомогою ми можемо глибоко подивитись у середину себе, сповільнитися, адже вона дає змогу прислухатися до своїх відчуттів.

  Пропоную освоїти прості вправи для активації мозку. Вправи з нейробіки дають потужний результат. Це справжній крос-фітнес для мозку, який може задіяти відразу всі органи чуттів.

Що дає нейробіка:

§  Покращення пам’яті.

§  Синхронізація двох півкуль мозку.

§  Робота зі «сплячими» зонами мозку.

§  Підвищення рівня концентрації та інтелектуальної працездатності.

Вправа 1. Написати речення із заплющеними очима

На чернетці написати 2-3 речення  із заплющеними очима.

Що дає вправа: через обмеження одного із органів чуттів підсилюється робота інших – слух, тактильні відчуття. Це посилає у мозок сигнали для активації прихованих ресурсів.

 Вправа 2. Написати речення іншою рукою

Тепер потрібно написати ті самі речення із розплющеними очима, проте взяти ручку в іншу руку.

Що дає вправа: синхронізація роботи двох півкуль мозку, повна концентрація уваги.

 Вправа 3. Переверніть предмети

Ще одне «звикання» мозку – це оточуюча картинка, у якій ніколи і нічого не змінюється. Мозок притуплює свою активність, бо бачить звичні предмети в єдиному вигляді. Що потрібно зробити? Перевернути підручник догори ногами та про себе прочитати завдання.

Що дає прийом: дуже потужний запуск мозкової діяльності, експрес-запам’ятовування нової інформації.

Вправа 4. Різні прийоми читання

Сприйняття тексту – одна з найскладніших задач для мозку (навіть дорослої людини). Завдяки читанню можна постійно переключати мозкову діяльність в різні режими. Потрібно використовівти різні способи читання: читати частину тексту з різними емоціями: плачучи,  низьким, басистим голосом.

Ще одна дуже «робоча» вправа – це читати текст, закривши одне око рукою. Наступний текст читається вже іншим оком.

Що дає вправа: тренування пам’яті, ефективне сприйняття прочитаної інформації.

Вправа 5. Відчиніть двері або вікно

Потік нових звуків активує нові зони мозку. Достатньо зробити це на 2 хвилини.

Що дає прийом: змусити прокинутися мозок, підвищити уважність.

1. Враховуйте індивідуальні особливості, інтереси та потреби вашої дитини.

2. Надавайте підліткам можливість працювати у таких сферах діяльності, де вони можуть проявити себе з найкращого боку,

реалізувати власний потенціал.

3. Стимулюйте процес становлення практичних умінь та навичок, які потрібні для удосконалення професійних здібностей ваших

дітей.

4. З метою допомоги при професійному визначенні користуйтеся наступним алгоритмом дій:

1)    ознайомтеся з інформацією про світ професій і визначте сферу діяльності, яка цікавить;

2)    складіть перелік інтересів, нахилів, здібностей своєї дитини;

3)    з’ясуйте стан здоров’я своєї дитини, визначте, чи немає протипоказань щодо обраної професії;

4)    знайдіть можливість познайомитися з представниками обраної професії, дізнатися, в якому навчальному закладі можна

здобути відповідну кваліфікацію;

5)    з’ясуйте, чи користується професія попитом на ринку праці.

1.   У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

2.   Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3.   Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.

4.   У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.

5.   Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

6.   У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

7.   Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

8.   Корисно також займатися тим, що тішить тебе. зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди

9.    Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.

10.         Чимало фахівців сходяться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди зможеш звернутися у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

11.               У жодному разі не вдавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті. Хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

Матеріали: коробочка (баночка) з кришкою, канцелярський ніж або ножиці, кольоровий папір (папір для скрапбукінгу або пакувальний папір), білий папір, олівці, маркери.

Підготовка: запропонуйте дитині  прикрасити свою коробочку красиво папером і написати на ній "Я можу". У кришці потрібно зробити отвір.

Хід роботи.
Поговоріть з дітиною про те що у кожної людини є сильні і слабкі сторони, наведіть приклади. Запропонуйте  написати на окремих шматочках паперу свої сильні сторони і свої досягнення ( "я можу"). Папірці з написами потрібно скласти в коробочку.

Таку коробочку можна відкривати коли немає настрою і коли щось не виходить, щоб згадати скільки насправді у тебе хороших сторін і умінь. Також можна додавати туди нові досягнення.

Для виховання дитини потрібно багато сил, терпіння та знань. Якщо ви можете привернути увагу вашої дитини лише за допомогою крику, то у ваших стосунках йде щось не так.

  Якщо в родині постійно відбуваються крики та стреси – це негативний вплив на психологічний розвиток дітей. Після такого виховання діти дуже агресивні та замкнуті.

  Коли кричать на дитину, у неї виробляється гормон стресу, що спонукає дитину «бити або бігти». Тіло дитини напружується, а думки в мозку блокуються.

  Мозолисте тіло в мозку стає меншим. Це тіло з’єднує дві півкулі за допомогою нервових клітин. Через це йде процес гальмування різних частин мозку, порушується постачання крові до мозочка, йде погіршення пам’яті та уваги. Діти після не вміють контролювати свої емоції.

  Через постійні крики старшого покоління на дітей викликають проблеми у поведінці підлітків та депресивного стану у дітей.

  Більшість дітей підліткового віку починають пропускати навчання, не мають бажання навчатися та постійно вступають у конфліктні ситуації, починають     обманювати.

  Будьте обережні, адже крик – може зробити дитину замкнутою в собі, вона починає замислюватися над тим, що вона нікому не потрібна. Такий стан не можна зупинити за допомогою подарунків або дбайливою увагою.

Як запобігти крику та позбутися цієї звички?

• Замислитесь над тим, що саме змушує вас кричати на дітей. Подумайте над тим, може причина в вас, а саме у вашому поганому настрої або ви розлючені.

• Не треба перебільшувати можливості вашої дитини. Завжди подумайте про те, що перед вами стоїть дитина, яка ще не вміє досконало все робити.

Батьки це приклад поведінки для дитини. Коли вона виросте, вона буде поводити себе так, як ви це робите. Тому будьте уважні.