Поширені проблеми в поведінці дітей

Коли ваша трирічна донька розмовляє з вами зухвало, – це може здатися смішним. Коли доньці вже 7 років, на всі ваші прохання вона говорить «ні» й переходить на крик – це починає дратувати. Якщо не взяти ситуацію під контроль, така поведінка може призвести до постійних суперечок між батьками й дитиною. Як діяти в таких випадках?

• Дитина сперечається, але підпорядковується вашим вказівкам? Тоді не звертайте уваги на таку поведінку. Ігнорування поганої поведінки може бути досить ефективною тактикою.

• Якщо дитина виконує ваші прохання, але при цьому сперечається? У цьому немає нічого страшного. Поясніть їй, що відчувати злість - нормально, але неприпустимо розмовляти з вами неповажним тоном.

• У випадку, коли відповідна реакція дитини загрожує ближнім або їй самій, потрібно бути уважним до того, що вона говорить, і тримати ситуацію під контролем.

• Не реагуйте імпульсивно. Дайте дитині заспокоїтися й тільки після цього спокійно поговоріть із нею. Поясніть, яка поведінка прийнятна, а яка - ні.

• Установіть обмеження й поясніть, що за погану поведінку дитина понесе покарання. Не погрожуйте, просто констатуйте факт, що у випадку поганої поведінки вона не піде в кіно або не отримає морозиво.

• Озвучте свої очікування з приводу бажаної поведінки.

• Подумайте про те, як ви поводитеся з дитиною або з іншими людьми в її присутності. Ви виявляєте грубість або неповагу? У випадку позитивної відповіді – перегляньте свою поведінку.

Відчуваючи злість, діти підвищують голос і кричать. Якщо дитина починає лихословити ще до того, як їй виповнилося 10 років – це серйозний привід для занепокоєння. Зазвичай діти кричать або лаються, щоб затіяти суперечку з батьками або просто настояти на своєму. В такому випадку дотримуйтеся наступних рекомендацій:

• Переконайтеся, що ви самі не використовуєте лайливі слова в присутності дітей.

• Не допускайте лихослів'я вдома.

• Чітко поясніть, що за подібну поведінку її чекає покарання, і завжди дотримуйтеся цієї домовленості.

• Якщо лихословить дитина молодшого віку – негайно зробіть їй зауваження. Поясніть, що це погані слова і люди не люблять тих, хто їх вживає.

Ви через необережність вжили подібне слово в присутності дитини? Тоді негайно перепросіть. Можна навіть попросити дитину нагадувати вам, що це погане слово, щоразу, коли ви його скажете.

Відчувати злість – нормально для дитини, як і для дорослої людини. Коли злість переходить у жорстоку або агресивну поведінку – це свідчить про емоційні проблеми. Перепади настрою, психози, розлади поведінки, травми, імпульсивність або фрустрації можуть викликати агресію в дитини. Іноді вона може використовувати агресію з метою самозахисту.

Дитина вчиться агресивної поведінки. Задумайтесь, яка емоційна обстановка оточує її вдома.

• Найпростіший спосіб відповідати на агресивну поведінку дитини – накричати на неї у відповідь. Але цим ви покажете дитині поганий приклад. Діти вчаться долати свої імпульси й емоції у своїх батьків. Тому, замість того, щоб підвищувати голос, заспокойтеся й заспокойте дитину;

• Співчувайте дитині, приймайте її почуття, але поясніть їй, що битися або кусатися неприпустимо. Скажіть: «Я розумію, що ти гніваєшся. Але битися й кусатися не можна. Ні в якому разі!»

• Поясніть дитині, що у випадку агресивної поведінки вона буде покарана. Запропонуйте їй альтернативний варіант. Наприклад, навчіть її використовувати фрази «Я гніваюся», «Мені це не подобається» замість проявів жорстокості.

Показуйте дитині позитивний приклад адекватної поведінки й не застосовуйте фізичного покарання. Також заохочуйте позитивну, неагресивну поведінку дитини.

Діти часто говорять неправду. Батьки хвилюються, викриваючи дитину в брехні. Ви можете відчувати себе зрадженими, ображеними й навіть сумніватися, чи зможете ви в майбутньому довіряти малюкові. Щоб запобігти брехні, дотримуйтеся наступних порад:

• Не сприймайте брехню як знак особистої неповаги. Подивіться на ситуацію з точки зору дитини й постарайтеся зрозуміти, що змусило її сказати неправду.

• Діти можуть говорити неправду через страх, що за правду їх покарають. Хваліть малюка за хорошу поведінку. Так у нього не буде необхідності говорити неправду.

• Учіть дитину бути чесною з іншими на своєму прикладі.

• Установіть покарання за брехню. Такий захід не повинен обговорюватися з дитиною.

Булінг – серйозна проблема, яка може призводити до емоційного й фізичного насильства над жертвою. Діти використовують булінг, щоб відчути власну силу. Крім того, таким способом вони самі вирішують свої соціальні проблеми. Коли вони не можуть упоратися зі своїми емоціями, вони вдаються до булінгу. Якщо ви виявили, що ваша дитина замішана в цьому, дійте негайно.

• З ранніх років учіть дитину, що знущатися над іншими – це погано. Поясніть, чим поганий булінг, хто такі розбишаки, наведіть дитині приклади. Наприклад, ви можете сказати: «Розбишака – це людина, яка обзиває інших людей, знущається над ними або силою забирає їх речі».

• Як можна раніше встановлюйте правила вдома. Скажіть дитині: «У нас вдома знущання над іншими неприпустимі» або «Знущання над іншими не зійде тобі з рук».

• Слідкуйте за поведінкою ваших дітей. Якщо ви помітите, що старші знущаються над молодшими, негайно припиняйте таку поведінку.

Батькам надзвичайно складно боротися з маніпулятивною поведінкою. Діти часто поводяться імпульсивно, брешуть або плачуть, щоб отримати те, що вони хочуть. Якщо ви дивитеся крізь пальці на погану поведінку дитини, вона розуміє, що їй дозволено так поводитися. Наприклад, якщо малюк влаштовує істерику, вимагаючи цукерку, і ви купуєте йому одну – це яскравий приклад маніпуляції.

Говорячи простими словами, дитина використовує маніпуляцію для отримання влади. Але ви завжди можете зламати цю модель поведінки та припинити спроби маніпуляцій.

• Будьте готові до того, що дитина буде чинити опір щоразу, коли ви скажете їй «ні».

• Дайте зрозуміти дитині, що якщо ви говорите «ні» – це означає «ні». Поясніть дитині свою позицію, але не виправдовуйтеся.

• Не обговорюйте встановлені правила. При цьому постарайтеся зрозуміти позицію дитини.

Іноді може здаватися, що дитину абсолютно нічого не цікавить. Ні навчання, ні мистецтво, ні навіть ігри. Вона відмовляється брати участь абсолютно в усьому. Мотивувати дитину – непросте завдання, особливо, якщо вона ледача й завжди знаходить виправдання своїй ліні. Якщо ваша дитина відчуває труднощі з мотивацією, дотримуйтеся таких рекомендацій:

• Не показуйте занепокоєння з приводу такої поведінки. Діючи так, ви можете здатися занадто наполегливими й викликати опір.

• Розповідайте дитині історії зі свого дитинства, щоб підбадьорити її й мотивувати спробувати щось нове.

• Не змушуйте малюка займатися чим-небудь. Дозвольте йому вибрати заняття до душі. Діти охоче займаються тим, що вони вибрали самі.

• Погляньте на ситуацію збоку й подумайте, чи не здійснюєте ви тиску на дитину. Розпитайте, що дійсно її мотивує. Подивіться на дитину як на самостійну особистість і постарайтеся зрозуміти її інтереси.

• Допоможіть малюкові знайти способи самомотивації. Це більш ефективний спосіб, ніж мотивація ззовні.

«Ненавиджу школу» – такі слова батьки часто чують від своїх дітей. Відмова ходити в школу або виконувати домашнє завдання завдає батькам багато клопоту. Така поведінка може мати різні причини: булінг, проблеми з навчанням, бунт проти загальноприйнятих правил або тривога через відокремленість від батьків.

• Знайдіть джерело проблем. З'ясуйте, чому дитина відмовляється ходити до школи або робити домашні завдання. Якщо в неї труднощі з навчанням і засвоєнням матеріалу, допоможіть їй надолужити згаяне.

• Можливо, дитині буде потрібний час, щоб підвищити успішність у школі. Зміни не відбуваються швидко.

• Заохочуйте позитивну поведінку, але не намагайтеся її підкупити. Наприклад, ви можете сказати дитині: «Ти заслужила морозиво, тому що зробила домашнє завдання без нагадувань».