До 300-річчя від дня народження
До 300-річчя від дня народження
Біографічна розвідка (біографічні відомості)
Чорнухинський літературно-меморіальний музей.
· Про точну дату народження світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Г. Сковороди згадку про святкування власного дня народження.
Григорій Сковорода перебував в Академії, щоправда
з перервами, майже до 1753 року. Час від часу він відволікався
від навчання. Так у грудні 1742 року його було відібрано до нової придворної капели імператриці Єлизавети Петрівни.
Перебування у складі петербурзької капели сприяло розквіту
не лише вокального, а й композиторського таланту Г. Сковороди, який уславив своє ім’я низкою духовних піснеспівів і навіть отримав чин «придворного уставника» (регента). У 1744 році він звільнився
від придворної служби й повернувся до філософського класу Києво-Могилянської академії.
· Григорій вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі. Мав відмінний музичний слух та чистий голос. Тож окрім Могилянки, він навчався в Глухівській співацькій школі. Зі школи, він потрапив до Петербурзької царської хорової капели, брав участь у виступах.
Проте вищої освіти так і не отримав.
Григорій Сковорода.
Худ. С.Васильківський.
1900 р.
Цікавий факт :
Весь вільний від навчання час Сковорода проводив у бібліотеці. У компанії книг молодій людині ніколи не було нудно. Він знав величезну кількість мов - як давніх, так і сучасних.
У 1753 році Григорій Сковорода отримав посаду вихователя в родині поміщика Степана Томари, що мешкала у селі Каврай неподалік від Переяслава. У 1753–1759 роках (з невеликою перервою) Григорій Савич навчав старшого сина Томари Василя різним наукам, а вільний час віддавав літературній творчості.
Саме у Кавраї було написано чимало поезій, що згодом увійшли до славетного циклу «Сад божественних пісень», у тому числі, найвідоміші
з них – «Всякому городу нрав и права…», «De libertat» («Про свободу») та інші.
Його учень Василь Степанович Томара (1746-1819), дипломат, посол Росії в Туреччині, сенатор, дійсний таємний радник, учень і друг Григорія Сковороди (збереглася частина їхнього листування).
Як писав Сергій Єфремов, коли треба було знайти в Україні ідейну, чесну та чисту людину, шукали її між «сковородинцями», тобто учнями цього чудного чоловіка та прихильниками його науки.
Г. С. Сковорода в с. Кавраї.
Худ. Б. Вакс, 1972 рік
Цікавий факт :
Григорій Сковорода абсолютно нікого не боявся та не поважав високі чини. Він вважав, що людину варто оцінювати за її розумом та досягненнями, а не за статусом у суспільстві.
Цікавий факт :
· Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо. Та, незважаючи на це, студенти ставилися до Григорія Савича прихильно.
У серпні 1759 року на запрошення єпископа Білгородського Йоасафа Миткевича Григорій Сковорода обійняв посаду викладача поетики, а згодом – грецької мови у Харківському колегіумі, який у той час вважався центром освіти
на території Слобожанщини. Він працював із перервами
до 1769 року. Ним було написано спеціальний навчальний курс «Початкові двері до християнської добронравії».
Однією з найважливіших подій у житті Григорія Сковороди харківського періоду була зустріч зі студентом Михайлом Ковалинським (1737-1807), який став його найближчим другом і учнем, а згодом – першим біографом і видавцем творів.
77 листів Григорія Савича Сковороди, написаних латиною та давньогрецькою мовою до духовного учня, збереглися від часів їхнього спільного перебування
в Харківському колегіумі.
За тридцять років Михайло Іванович Ковалинський зробив блискучу кар’єру. Хоча його й звільнили з государевої служби, начебто, «за злодійство та грабіж», наприкінці XVIII століття той сановник вважався одним із найосвіченіших людей Російської імперії. І в цьому житті всього він домагався самотужки, доходив власним розумом.