Навесні батьки традиційно записують дітей до першого класу. Часто для ухвалення такого рішення вони беруть до уваги кілька чинників: треба йти до школи, бо виповнилося 6 чи 7 років, випали молочні зуби, а якщо дитина вже вміє читати й писати – отже, точно пора.
Насправді ці вміння можуть і мають дати вчителі першого класу. Як стверджують освітяни, навмисно вчити писати букви, розв’язувати приклади перед школою – не варто. Заміна зубів може початися в чотири чи вісім років через індивідуальні фізіологічні особливості. Тому звертати увагу лише на це теж не можна.
А от допомогти дитині адаптуватися до шкільного життя, підготувати її за літо до нових умов, у яких вона опиниться 1 вересня, вчителі та психологи дуже радять. Адже дитина має прийти в школу соціалізованою та самозарадною.
“Нова українська школа” поспілкувалася зі Світланою Ройз, дитячою і сімейною психологинею, Інною Большаковою, методисткою, авторкою підручників НУШ та методичних посібників для вчителів, та Наталією Блозовською, вчителькою початкових класів Золочівської “Школи радості” – як допомогти дітям стати успішними та впевненими першокласниками.
Що таке адаптивні дні: знайомство зі школою через ігри та із цукерковим деревом
Іноді, віддаючи дитину до школи, батьки хвилюються, чи не поспішають із цим, чи не варто почекати ще рік, якщо дитині тільки-но виповнилося шість. Хтось переймається, що дитина не говорить чітко певні звуки. А деякі діти, які не відвідували дитсадки, бояться залишатися надовго в незнайомому просторі без батьків.
Якщо в мам чи тат є сумніви, чи варто віддавати сина або доньку до школи саме зараз, треба знайти відповіді на всі хвилюючі питання. І на основі отриманих “за” та “проти” ухвалювати виважене рішення.
Бо буває так, що дітей із другого класу переводять у перший, оскільки ті не тягнуть навчальну програму. Або ж дитина провчилася перший клас в одній школі, а наступного року прийшла знову до першого класу в інший заклад освіти, бо щось пішло не так з опануванням навчального матеріалу.
Про такі історії розповіла директорка Золочівського закладу освіти І-II ступенів “Школа радості” Ярина Сухецька. Щоби таких випадків траплялося менше, а батьки розуміли, чи готова їхня дитина до першого класу, у “Школі радості” щороку проводять на початку червня адаптивні дні для майбутніх першокласників.
Упродовж трьох днів діти з батьками приходять до школи та перебувають у ній по 3–4 години. Психолог розповідає батькам, на що саме вони можуть впливати в навчальному процесі, як до нього долучатися, пояснює, що діти приходять до школи не задля оцінки, а для зростання в кожній сфері навчання.
З майбутніми першачками знайомляться їхні перші вчителі, показують школу, класи та шкільний сад. Проводять із дітьми нестандартні заняття в ігровій формі, наприклад, вивчають тварин, які живуть у шкільному саду, описують їх та малюють.
Зрештою, діти, виконуючи всі завдання, знаходять у саду цукеркове дерево, на якому розвішані солодощі. А також отримують першу книжечку з аркушів завдань, які вони виконували в школі. Тобто в пізнавальному, діяльнісному та інтегрованому підході проходить перше знайомство дітей зі школою.
У такий спосіб діти бачать, що в школі немає чого боятися, що там на них чекатимуть друзі, з якими вони вже познайомилися. Як додає Ярина Сухецька, такі адаптивні дні показують і шкільному психологу, і батькам, яких дітей варто залишити ще на рік вдома, а хто справді готовий сідати за парту та вчитися.
Попроцювати перед школою мають батьки, а не діти - 5 підказок вчительки
Оскільки такі заходи проводять не всі заклади освіти, то батьки можуть попросити дозволу в адміністрації організувати маленьке знайомство зі школою та першим вчителем хоча б індивідуально для дитини.
До речі, у вчителів початкової школи можна запитати, що саме має вміти майбутній першокласник. Наталія Блозовська, вчителька початкових класів Золочівської “Школи радості”, наголошує, що передусім треба дати можливість дитині побути дитиною.
А завдання для батьків:
у ненав’язливий спосіб включати в життя навчальні моменти, наприклад, під час прогулянки в парку роздивлятися квіти, шукати білочку, нехай дитина описує побачене;
читати дітям казки й просити їх переказати;
ліпити разом із дітьми вареники з тіста чи грибочки з пластиліну – так розвивається дрібна моторика, а ще можна порівняти, хто і скільки їх зліпив;
навчити того, що люди можуть бути різними;
а в школі дітей із радістю чекає вчителька, яка навчить правильно тримати ручку, писати та читати.
“У школу дитина має йти зі сформованими діяльнісними навичками, яких можна навчити в сім’ї ненав’язливим способом. Дитина має хотіти це робити, а виконувати ці завдання треба разом із батьками, а не просто давати писати рядочок букв чи цифр – такого не має бути, – наголошує Наталія Блозовська. – Все повинно бути в міру, а батьки мають бути для дитини прикладом.
Також треба пам’ятати, що кожен місяць дитина розвивається. У травні вона вміє одне, а за літні місяці може суттєво додати у своєму розвитку, і так часто буває. Але дитині треба допомагати в цьому“.
Без яких навичок дітям буде важко в школі
Емоційний, соціальний та фізіологічний розвиток дитини може відбуватися нерівномірно. Приміром, вона може бути готова до школи академічно, але не готова емоційно. Інна Большакова пояснює, як соціалізація, емоційний та фізіологічний стан дитини комплексно впливають на її готовність до школи.
Фізіологічний розвиток демонструє, як дитячий організм готовий витримувати шкільне навантаження. Перевірити його можна за філіппінським тестом (якщо дитина може доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою, отже, із цим усе гаразд). Про фізіологічну готовність може свідчити зміна молочних зубів, але це не основний показник.
“Для фізіологічної готовності важливий розвиток моторики, а також фізичні вправи. Тож нехай діти бігають на вулиці, граються, стрибають – у такий спосіб вони будуть готові до навантажень”, – додає Інна Большакова.
Емоційний і соціальний розвиток дає змогу дітям бути успішними в соціумі. Від того, наскільки успішною буде комунікація дітей у класі, залежить їхнє академічне навчання.
“Соціальна й емоційна успішність дає дітям відчуття безпеки. Тоді діти витрачають свій енергетичний ресурс не на переживання щодо однолітків чи стосунків із вчителем, а на досягнення академічних успіхів, – зазначає Інна.
Щоби допомогти із цим дитині, батьки мають створити сприятливе домашнє середовище. Зокрема, навчити, що треба виконувати правила родини, а відповідно – класу та школи. Також дітей треба вчити, як вирішувати конфліктні ситуації, не за допомогою агресивних дій”.
Для соціального розвитку важливі спонтанні ігри, які діти організовують між собою. Так вони вчаться домовлятися, ділитися і діяти за певними правилами.
Отже, чек-лист для батьків від Інни Большакової з підказками, як підготувати дитину до школи, яка стає для неї новим простором:
дитина має навчитися доглядати за собою, тобто бути самозарадною (це означає, що вона вміє самостійно користуватися туалетом, сама складає речі в рюкзак, самостійно одягається, розуміє, як поводитися з книжками, зошитами). “До речі, підготовчі курси до школи цьому не вчать. Тому якраз батьки мають створити такі умови, щоб дитина навчилася виконувати певні дії самостійно”, – каже освітянка;
щоб не було страху залишитися без батьків у новому просторі, можна домовитися із друзями та залишити в них дитину на певний час, водночас вона має знати, що батьки точно за нею прийдуть;
навчити керувати своїми емоціями. Для цього діти мають знати хоча б одну-дві техніки саморегуляції (з прикладами дихальних вправ для заспокоєння можна ознайомитися тут);
не треба транслювати на дітей свій шкільний досвід, натомість розповідати, що навчання – це процес, який пов’язаний з успіхом та неуспіхом. На неуспіх, який називають помилками, треба реагувати спокійно й подумати, як можна змінити ситуацію;
розвивати концентрацію уваги, яка впливає на академічну успішність. Дитина має чути інструкцію вчителя і послідовно виконувати певну дію. Для цього дітям треба давати певні завдання, які вимагають максимальної концентрації, наприклад, грати з нею в настільні ігри. Але в жодному разі не залучати до цього гаджети;
дитина має розуміти, що означає “ні”, тобто, що чогось не можна робити;
важливо, щоб дитина могла вчасно зупинитися, коли відчуває, що не може впоратися із ситуацією, тобто вміє сказати собі “стоп”;
якщо в родині спілкуються російською, треба переходити на українську, бо діти можуть не чути й не розуміти вчителя.
“Готовність до школи – це комплексна річ. Не можна вважати, що дитина не готова за всіма показниками. У чомусь вона краща, у чомусь ні, – пояснює Інна Большакова. – Поспостерігайте за своєю дитиною, зрозумійте, що їй потрібно для того, щоби бути більш успішною в новому оточенні, новому просторі та з новою діяльністю навчання”.
11 запитань батькам від психологині
Аби розвіяти всі сумніви, коли ж віддавати дитину до школи, батьки мають порадитися з усіма, хто може із цим допомогти – вихователями, вчителями й психологами.
Світлана Ройз підготувала перелік запитань, на які мають відповісти батьки, готуючи дитину до школи.
1. Наскільки дитина може витримати навантаження – бути якийсь час без мами?
2. Наскільки стосунки з батьками сприймаються як надійні? Адже дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримки в родині.
3. Наскільки дитина справляється з напруженням (розчаруванням) – наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного? Як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викличе іншу дитину?
4. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми? Чи є в неї досвід взаємодії, чи звертали взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку?
5. Чи зможе дитина витримати напруження, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі)? Чи впорається із цим навантаженням дитина? Як буде поводитися – пустувати, плакати, проявляти агресію?
6. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи?
7. Чи може дитина попросити в інших людей допомогу – наскільки вона впевнена, що її підтримають?
8. Якщо дитина вчиться писати букви, то говорить “я намалювала букву” чи “я написала букву”? Адже “намалював” – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. “Написав” – уже навчальної.
9. Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки батьки дозволяють або обмежують її рухову активність?
10. Чи є в дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість “витримувати” правила, а й на загальне відчуття безпеки)?
11. Наскільки дитина впевнена, що вона “хороша просто так”?
Тож школа – це новий етап життя дитини, до якого дійсно треба готуватися. Але свої зусилля краще зосередити не на якомога більшій кількості гуртків та підготовчих курсів, а на спільно проведеному часі з дітьми. Коли батьки з дитиною ліплять, малюють, рахують, співають, розмовляють, домовляються і вчаться діяти за певними правилами – це теж навчання і підготовка до шкільного життя.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”