Від пекла до письменництва: моя місія — зламати мовчання
Я знаю, що означає жити в страху — і знайти в собі сміливість говорити. Я сама пройшла через пекло домашнього насильства. Тихого, непомiтного, але такого, що змінило мене назавжди.
З 2018 по 2022 рік через засновану мною в Україні громадську організацію ми надавали жінкам пряму кризову підтримку, психологічну та юридичну допомогу, повертали матерям дітей, яких утримували батьки-кривдники, і боролися за те, щоб система нарешті побачила тих, кого ігнорувала десятиліттями. Я була публічним голосом на національному телебаченні, супроводжувала жiнок у судах, полiцiї, соцiальних службах, разом з ними плiч о плiч шукала їхніх дітей. Брала участь у розробці законопроекту, спрямованого на протидію домашньому насильству та викраденню дітей одним із батьків. Я знаю цю боротьбу із середини.
Письменництво завжди було моєю зброєю. Роками я писала про домашнє насильство під псевдонімами, а згодом створювала контент для сторінок своєї організації. Але слова на екрані здавалися мені ефемерними — мені потрібно було щось відчутнє, те, що мати могла б вкласти в руки своїй доньці.
Моя перша книга була неминучою. «Закутi у морі» — психологiчний роман, побудований на реальних історіях, які мають бути почуті. Він розповідає про молоду українську співачку, яка зникає в системі, створеній для її знищення, — де поліція, суди та соціальні служби не просто зраджують жінок, а стають спільниками кривдникiв.
«Остання реінкарнація» — перша книга моєї містичної трилогії про те, як жінок змушували мовчати протягом століть. Книга про кохання, пригоди і повернення жіночої енергії у світ.
А як мати двох синів, я пишу і для найменших читачів — про маленькі звички, що формують великий характер, і про дружбу, яка визначає нас.
Війна привела мене з України до Іспанії. Але моя місія перетнула всі кордони разом зі мною — бо біль і страх не зупиняються на контрольно-пропускних пунктах. І надія — теж. Сьогодні я продовжую надавати консультації тим, хто цього потребує, і пишу свої книги.
На кожній сторінці — шепіт жінок, які довірили мені свій біль і свою надію. Це не просто моя професія — це моє покликання, моя суперсила, народжена з рубців. Мої книги — не просто історії. Це голос тих, хто мовчав надто довго.