Embedded Files
«Битва під Берестечком» Прорисовка фрагмента барельєфа на саркофазі Яна Казимира в церкві Сен-Жермен-де-Пре ( Saint-Germain-des-Prés у Парижі). Малюнок Вернера.
Барельєф звісно присвячений єдиній «перемозі» цього польського короля, на якому зображено як польська кіннота топче наших чубатих козаків. Проте, для нас дух козаків Берестечка, які полягли але не пішли на поклін до ворога і окупанта - це теж символ перемоги.
«Українська козацька піхота під Берестечком». Фрагмент барельєфа на саркофазі Яна Казимира у Парижі. Скульптор Ж. Тібо
Барельєф, на якому реалістично зображено битву під Берестечком, є не тільки твором образотворчого мистецтва, а й унікальним історичним документом ХVІІ століття, свідоцтвом боротьби українського народу за свободу і незалежність. Документом, який майже невідомий як в історичній, так і в мистецтвознавчій українській літературі.
Складна, багатофігурна композиція барельєфа була виконана автором із професійною ретельністю й відмінним смаком. Ж.Тібо органічно поєднав масштабність панорами бою з увагою до найдрібніших художніх деталей (реалістичних зображень людських тіл, зброї, коней, одягу, порохового диму, прапорів, музичних інструментів). Драматичний контраст між пафосом польської кавалерії, що наступає, і непохитним протистоянням цьому наступу козацької піхоти, втеча татарського війська і трагізм людей і коней, які гинуть, — весь цей комплекс подій майстерно переданий автором барельєфа й об’єднаний ним в єдине гармонійне ціле. Фахова досконалість і реалістичне відображення героїки і трагедії битви ставить цей барельєф у один ряд із найкращими творами європейського образотворчого мистецтва ХVІІ століття.
Подвиг трьохсот під Берестечком
О. Данченко
Офорт. 1954
Сюжет офорта «Подвиг трьохсот під Берестечком» принципово відрізняє цю роботу від інших батальних аркушів: його герої — триста козаків, що прикривають відхід армії Хмельницького,— приречені. Кожна зайва секунда бою, кожний знищений ворог збільшують шанс для відступаючих, надію на їх порятунок. Уміння автора осягнути закони історії через психологію людини — головної рушійної сили розвитку суспільства — і в цьому випадку допомогло йому точно передати історичну подію.
Козаки б'ються на смерть, знаючи, що відходити їм і нікуди, і неможливо, що в їх боротьбі й загибелі — єдиний порятунок для всієї козацької армії.
Сюжетом офорта Данченко робить один із напружених моментів битви: нелюдським зусиллям напівголий козак утримує ворожі списи, спрямовані у груди його товаришів; поляки готові видертися на порослий травою горб, зім'явши його останніх захисників. Данченко показує учасників бою крупним планом, пропонуючи глядачеві уважно роздивитися їх.
Композиційним і змістовим центром аркуша «Подвиг під Берестечком» є освітлена постать напівголого козака, подана, як і решта, крупним планом. Обрис її повторюється загальним силуетом замкненої композиції і визначає рух основних мас у просторі гравюри.
Битва під Берестечком, мал. Віктор Полтавець, 1967 р.
Перед глядачем розгортається самий початок битви, полотно цікаво розглядати із-за трагічної краси самого видовища, а також виразного протиставлення козацьких строїв і обладунків поляків.
Іван Богун на переправі. М. Івасюк. Літографія 1992.
Цю картину, знайдену 1936 року в Бухаресті, повернули до України (Національний музей, Львів). В картині яскраво виражена динаміка. Рух є всюди: в бігові коней, в помаху бунчуком і закличному погляді Богуна. Темні тони картини дають зрозуміти, що справа йде до сутички. Але, знову ж таки, художник приділяє увагу вбранню головного героя. Маленькі деталі одягу майстерно й акуратно пророблені. Так само на загальному фоні виділяється постать Івана Богуна, як головного, за рахунок яскравого червоного одягу та динаміці персонажа, який закликає до бою.
Олександр Ростиславович Лаворик 1955 р. народження з с. Рясники Гощанського району Рівненської області. Його пейзажні роботи «Місце, де загинув останній козак», «Козакова яма», «Михайлівська церква на «Козацьких могилах». Створив серії-цикли графічних робіт «Відгомін козацької слави» (1989 р.).
Орльонов Артур Олегович «Битва під Берестечком», «Іван Богун»
Памятник героям Берестецької битви. Скульптор А. Кущ
16 червня 1991 року, з нагоди 340-ї річниці з дня Берестецької битви, відбулось відкриття величного бронзового монумента на честь героїв Берестецької битви.
Виготовлення пам’ятника було доручено Анатолію Кущу – відомому скульптору, дійсному члену Академії мистецтв України (з 2004 року), заслуженому художнику України (з 1979 року), народному художнику України (з 1996 року). Приступаючи до роботи, Анатолій Кущ вирішував складне завдання: необхідно було створити пам’ятник, який на рівнинній території та в сусідстві з комплексом, сприймався б як монументальний об’єкт не лише своїми розмірами, але передусім – образним звучанням. Про свої роздуми над ідеєю його створення Анатолій Кущ розповів у листі: «У Визвольній війні за незалежність під проводом Б. Хмельницького брав участь весь український народ… Всі боролись за волю, за Україну і щасливе майбутнє для нащадків. Все це і є сутністю цього пам’ятника».
Тривалий пошук найкращого композиційного вирішення привів скульптора до вдалого у цьому місці рішення. «На передньому плані ми бачимо запорожця, по праву його руку, трохи ззаду, реєстрового козака, а по ліву руку - покозаченого селянина. Між запорожцем та реєстровим козаком хлопчик (символ майбутнього), якого собою закриває запорожець, і шаблею захищає реєстровий козак. У запорожця та реєстрового козака на шаблях тризуби – символ волі та Української держави. Коли я це робив,- пише скульптор,- тризуб ще не був гербом України і співробітники обкому КПУ вимагали прибрати цей, як вони казали, націоналістичний знак. Я не піддався ні на погрози, ні на умовляння і вперше на пам’ятнику в Україні з’явився символ нашої незалежної держави, за яку боролися наші прадіди у битві під Берестечком у Пляшевій.»
Відкриття пам’ятника відбулось в урочистій обстановці. Більше півмільйона людей з України та зарубіжжя зібралися тоді на Козацькі Могили. На свято прибули народні депутати України, голова Верховної Ради України – Л.М. Кравчук і патріарх України – Руси – Мстислав (Скрипник). На території заповідника був зроблений живий коридор від брами до церкви Святого Георгія Переможця. Тоді не було жодної байдужої людини до побаченого і почутого. А виголошена промова патріарха Мстислава, сповнена переживанням за долю українського народу, запам’яталася кожному: «…Я ще раз підкреслюю, що думки і погляди можуть бути різними, єднати нас має велике святе діло – боротьба за Україну, її щастя, волю і незалежність. Щоб ніхто, ніщо не було забуто Богом, ні людьми на нашій святій землі…»
Щорічно, в дні вшанування пам’яті вбитих козаків та селян, після урочистого богослужіння в Свято-Георгіївському храмі, тисячі людей, на чолі із священнослужителями, проходять урочистою ходою до пам’ятника героям Берестецької битви для покладання квітів до його підніжжя.
Page updated
Google Sites
Report abuse