Поради психолога вчителям

Секрети ефективної взаємодії вчителів та учнів

• Вивчайте індивідуальні можливості і потреби кожного з учнів, наполегливо опановуйте методику педагогічної співпраці.

• Спілкуючись з дітьми, не варто поводитись з ними зверхньо. Пам’ятайте: навіть малюк у взаєминах з дорослими, певною мірою прагне відстоювати свою незалежність. Від спільних колективних дій учителя та учня залежить успіх справи.

• Намагайтеся частіше хвалити та заохочувати своїх вихованців.

• Частіше посміхайтеся. Пам’ятайте: ваша посмішка свідчить дітям про те, що зустріч з ними вам приємна. Посмішка створює в людей загальний позитивний настрій.

• Учіться вислуховувати учнів до кінця навіть тоді, коли вони помиляються, або навіть тоді, коли на вашу думку у вас обмаль часу.

• Основне призначення оцінки – правильно визначити результати навчання учнів, їхні навчальні досягнення, динаміку зміни успішності, а не їх покарання.

• Без вимог педагога неможлива організація навчальної та суспільно-корисної діяльності учнів. Здебільшого впродовж заняття вчитель ставить перед своїми вихованцями близько 100 вимог. Тому вимоги мають бути послідовними.

• Спілкуйтеся якомога більше з дітьми, особливо в позаурочний час.

• Пізнайте в учнях себе колишнього – і навчайтеся в них! Відчувайте іншу людину, сприймайте її такою, якою вона є.

Подолання синдрому емоційного вигоряння

Емоційне вигоряння – це синдром, що розвивається на основі безперервного впливу на людину стресових ситуацій, які призводять до інтелектуальної, душевної та фізичної перевтоми.

10 способів подолання синдрому емоційного вигоряння.

1. З’ясуйте, що саме Вас тривожить. Проаналізуйте вголос. Поговоріть про це з близькими для Вас людьми.

2. Не згущуйте хмар! Не робіть із мухи слона!

3. Керуйте своїми емоціями. Заплющте очі. Уявіть себе на березі моря. Підніміть руки вгору до теплого сонечка, глибоко вдихніть, повільно видихніть і посміхніться.

4. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях (спорт, танці, фізична робота).

5. Проблеми не треба переживати, їх треба вирішувати. Геть самопожертву і довготерпіння!

6. Дозвольте собі зайнятися своїм здоров’ям, отримуючи від цього насолоду. Робіть гімнастику. Адреналін дарує молодість.

7. Не забувайте хвалити себе.

8. Частіше посміхайтеся

9. Намагайтеся планувати не тільки свій робочий час, але і свій відпочинок. Установлюйте пріоритети. Керуйтеся принципом Ейзенхауера: непотрібні справи – у смітник.

10. Влаштовуйте собі свята! Живіть красиво! Станьте ентузіастом власного життя!

Невербальне спілкування

Невербальне спілкування – це «мова жестів». На які ж невербальні елементи слід звертати увагу під час спілкування?

• Прикривання рота й доторкання до носа відображає наявність у співрозмовника двох суперечливих бажань: висловитись і залишитись непочутим.

• Чухання вуха говорить про те, що людина не хоче чути того, що їй говорить співрозмовник. Така реакція можлива, якщо співрозмовникові стало нудно слухати або він не згоден з одним із тверджень.

• Збирання не існуючих ворсинок, знімання та одягання каблучки, чухання шиї, вертіння ручки вказують на те, що співрозмовник потребує підтримки.

• Жести нетерпіння, такі як постукування пальцями по столу, совання на стільці, притупування ногами, сигналять оточуючим про те, що терпіння людини закінчується.

• Виділяють три основні положення голови. Перше – пряма голова. Це положення характерне для людини, котра нейтрально відноситься до того, що чує. Друге – нахилена набік голова, що говорить про те, що в людини пробудився інтерес до почутого, чи побаченого. І, нарешті, третє положення – голова нахилена вниз, означає негативне ставлення людини.

• Часто рукостискання може бути дуже інформативним, особливо його інтенсивність та тривалість. Рукостискання діляться на три види:

• домінуюче (рука зверху, долоня розвернута вниз),

• покірне (рука знизу, долоня розгорнута вгору),

• рівноправне (руку подають великим пальцем догори)

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка; надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.