Прислів'я та приказки

Прислів'я про лінь.

Зачепилася за пень — простояла цілий день.

«Нехай»— поганий чоловік.

Одне «зараз» краще трьох «потім».

У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.

Поки приберешся, то бояри й мед поп'ють.

Сидить-надувається, три дні в чоботи взувається.

Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.

Як до діла, так і сіла.

Лінивий у своїй хаті змокне.

Не так лінь, як неохота.

Працює гірш теляти.

Працює через пень-колоду.

До роботи плачучи, а до танців скачучи.

Що напряла, та й те миша вкрала.

Так хочеш робити, як собака орати.

Б'ють не лежачого, а ледачого.

На цьому далеко не поїдеш — де сядеш, там і злізеш!

Лінивому все ніколи.

Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.

Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.

Готовеньке й кішка з'їсть.

Не кивай на сусіда, коли сам спиш до обіда.

Проковтнути хочеться, а прожувати ліньки.

Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.

Їсть за вовка, робить за комара.

На роботі умліває, а біля миски упріває.

У лінивого піч до спини пристала.

Лежачий камінь мохом обростає.

Під лежачий камінь і вода не тече.

Лежачий зайця не піймає.

Спиш, спиш, а спочити ніколи!

Спать до обід, то присниться і ведмідь.

Цілий день байдики б'є.

Цілий день б'є бомки.

Тільки ґав ловить та витрішки продає.

Прислів'я про балакучість та брехливість.

Чисто бреше — і віяти не треба.

Вдача собача: не брехне, то й не дихне.

Не бачила оком, то не бреши язиком.

Брехати — не ціпом махати.

Пес бреше, бо співати не вміє.

Два брехуни одної правди не скажуть.

Хто уміє брехати, той уміє і красти.

Брехали твого батька сини та й ти з ними.

За погані речі треба бити в плечі.

Брехливу собаку чути здалека.

Бреши, та знай міру.

Збреше і оком не зморгне.

Брехач з мухи слона зробить.

Як маєш збрехати, то краще змовчати.

Брехні слухають, а брехунів б'ють.

Таке говорить, що й собака з маслом не з'їсть.

В закритий рот муха не влетить.

У вола язик довгий, та говорить не може.

Верзе, що й купи не тримається.

Стільки наговорив, що і в шапку не збереш.

Язиком вихати — не ціпом махати.

Плете, що слина до губи принесе.

Наговорив сім міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.

Говорила небіжка до самої смерті, та все чортзна-що.

Гомоніла, доки одубіла.

Хоч варила не варила, аби добре говорила.

Наша казка гарна, нова, починаймо її знову.

Тринди-ринди з маком борщ.

Порожній млин і без вітру меле.

Переливає з пустого в порожнє.

Чув дзвін, та не знає, звідки він.

Сорока сороці, ворона вороні, грак гракові, дурак дуракові.

Одна збрехала, друга не розібрала, а третя по-своєму перебрехала.

Ніхто не знає, лише дід та баба, та й ціла громада.

Знає кума — знає півсела.

За що купив, за те й продав.

Що на умі, то й на язиці.

Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу.

Бесіди багато, а розуму малувато.

У короткого розуму язик довгий.

Млин меле — мука буде: язик меле — біда буде.

Прислів'я про хвальковитість та пихатість.

Гречана каша сама себе хвалить.

Хвалилася сова своїми дітьми.

Нема краще понад мене та понад попову свиню.

Роздайся, море,— жаба лізе!

Роздайся, море,— тріска пливе!

Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка.

Задер носа — й кочергою не дістанеш.

Забули воли, як телятами були.

З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

Не дивись високо — запорошиш око!

Сказано: велика птиця — горобець!

Ні пава, ні ґава.

Стукотить, гуркотить — комар з дуба летить!

Великої кошари свиня.

Любується сам собою, як чорт писанкою.

Хвальби повні торби, а вони порожні.

Підіймайте, свині, хвости, бо глибоко морем брести.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Хвастала кобила, що з возом горшки побила.

І півень на своєму смітті гордий.

Не все те золото, що блищить.

Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб підіймає.

Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.

Хто хвалиться, той кається.

Хвалений борщ надвір виливають.

Хоч копійка у кафтані, та на сто рублів чвані.

Хоч поганий, та в жупані.

Хоч куліш, та виделками.

В мене так: хоч рак, та на тарілці.

Хоч на воді, аби на сковороді.

Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.

Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.

Кожна лисиця свій хвостик хвалить.

Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.

З великої хмари малий дощ.

Гора мишу вродила.

Синиця море запалила.

Ото велике «цабе».

Багато диму — мало тепла.

Багато галасу даремно.

Що ти за велика цяця?

Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла.

Хвальба сорочки не дасть.

Калина хвалилась, що з медом солодка.

Кричала ворона, як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила.

Чужого не гудь, свого не хвали.

Добрий товар хвалити не треба.

Прислів'я про заздрість та жадібність.

Беруть завидки на чужі пожитки

Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»

Що на людях видно, то й собі жадно.

Залізо іржа з'їдає, а заздрий від заздрощів погибає.

Заздрий від чужого щастя сохне.

Заздрість здоров'я їсть.

Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом.

Чує кіт у глечику молоко солодке, та морда коротка.

Є в глечику молоко, та голова не влазить.

Не дурний крук, щоб впустив з рук.

На чужий коровай очей не поривай, а свій дбай.

Заздренному боком вилізе.

За копійку аж труситься.

Зависливі очі, як у попа.

Скупий, аж синій.

В чужих руках завше більший шматок.

У кожного рука к собі крива.

Як мед, то ще й ложкою.

Своє з'їв і на моє зазіхає.

Від користі серце кам'яніє.

За користю біжить риссю.

Вовк і лічене бере.

Повадиться вовк до кошари, то все стадо перебере.

Гребе, як кінь копитом.

То лиш курка від себе гребе.

Бездонної бочки не наллєш.

Дірявого мішка не наповниш.

У скупого все по обіді.

Скупий складає, а щедрий споживає.

На тобі, небоже, що мені негоже.

На тобі, Гаврило, що мені немило.

Убогому мало чого бракує, а захланному — всього.

І сам не гам, і другому не дам!

Пес на сіні лежить — сам не їсть і другому, не дає.

У нього не розживешся і серед зими льоду.

Тонув — сокиру обіцяв, а витягли — топорища шкода.

За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.

Скупий, якби міг, то б два рази одно їв.

Дере, як за рідного батька.

Ласий, як кіт на ковбаси.

Менше вкусиш, швидше ковтнеш.

І тяжко нести, й жалко кинути.

Гірко з'їсти, і шкода покинути.

До рота добрав (ложку), та в миску не влізе.

Оце їсть! Аж поза вухами лящить.

Допався, як віл до браги.

Прислів'я про правду.

Хліб-сіль їж, а правду ріж.

Правда світліша за сонце.

Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.

Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.

Правда — як олія, скрізь наверх спливає.

Вийде правда наверх, як олива з води.

Правда і в морі не втоне.

Правда і з дна моря виринає, а, неправда потопає.

Все минеться, одна правда останеться.

Ніде правди діти.

Правда суду не боїться.

Хоч гол, так прав.

Правда очі коле.

Що правда, то не гріх.

Правду не сховаєш.

Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога.

Не шукай у других правди, як в тебе її нема.

Не той друг, хто медом маже, а той хто правду каже.

У нього стільки правди, як у решеті води.

Стільки правди, як у шелягу срібла.

Стільки правди, як у кози хвоста.

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.

I за рідного батька правду кажи!

Правда в постолах, а кривда в чоботях.

Правда розмислу не потребує.

Де сила панує, там правда мовчить.

Краще кривду перетерпіті, як кривду чинити.

Коли золото випливає, правда потопає.

Засип правду хоч золотом, затопчи її болотом, а вона наверх сплине.

Біда на світі, коли нема правди!

Пси виють, а місяць світить.

Собака гавка, а мажі йдуть.

Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.

Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.

Не на брехні світ стоїть.

Брехень багато, а правда одна.