ПЕРШИЙ та другий УРОК ТИЖНЯ 

Цей навчальний рік був для вас роком знайомства із курсом "Загальна біологія".

Ви дізналися багато нового про біологічні закони та поняття.

Давайте згадаємо основні терміни, які ви вивчили.

КОРОТКИЙ СЛОВНИК БІОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

А

Австралопітеки — група викоп­них вищих приматів, близьких до предкової форми людини.

Автотрофи (автотрофні організ­ми) — організми, які створюють необхідні для свого життя органічні речовини з неорганіч­них у процесі фотосинтезу або хемосинтезу.

Агент — у природничих науках — діюча причина, що викликає те чи інше явище.

Агроценоз — штучно створений людиною біоценоз, який не здат­ний довго існувати без втручання людини, оскільки позбавлений саморегуляції. Характеризується високою продуктивністю (вро­жайністю) тварин і рослин.

Адаптація — сукупність морфо-фізіологічних, поведінкових та ін­ших особливостей виду, які забез­печують можливість специфічно­го способу життя особин у пев­них умовах зовнішнього середо­вища.

Аеробні організми — організми, здатні жити лише за наявності в середовищі вільного кисню.

Азотфіксація — утворення азо­тистих сполук шляхом фіксації атмосферного азоту вільноіснуючими ґрунтовими бактеріями (азотобактерами) або бактеріями,

які живуть у симбіозі з коренями бобових рослин (бульбочковими бактеріями ризобіум).

Акліматизація — пристосуван­ня рослин і тварин до нових умов існування. Див. Адаптація.

Алелі — різні форми одного і того самого гена, які розташовані в однакових місцях гомологічних хромосом і визначають варіанти розвитку однієї й тієї самої озна­ки. Нормальна диплоїдна клітина одночасно може мати не більше двох алелів того чи іншого гена.

Алель летальний — алельний ген, який у гомозиготному стані виявляється у фенотипі загибел­лю особини до завершення її ем­бріонального розвитку. Він може бути домінантним (платинове за­барвлення хутра лисиць) або ре­цесивним (водянка телят ейрширської породи).

Альбінізм — природжена відсутність пігментації покривів або райдужної оболонки очей у тварин і людини та зеленого за­барвлення всієї рослини або її окремих частин.

Альтернативні ознаки — озна­ки, які заперечують одна одну, контрастні (наприклад, жовте та зелене забарвлення насінин го­роху).

Амінокислоти — органічні кис­лоти, що містять одну або кілька аміногруп (NH2). Входять до скла­ду всіх білкових речовин, багатьох ферментів, гормонів, вітамінів.

Амітоз — прямий поділ ядра клітини (і самої клітини) здебіль­шого шляхом перешнуровування, без попередніх структурних змін у його будові.

    Анабіоз — стан організму, за якого життєві процеси різко уповільнюються, що сприяє вижи­ванню його за несприятливих умов.

Анаеробні організми — організ­ми, які живуть у безкисневому середовищі (деякі види бактерій, дріжджів, найпростіших, червів).

Аналогія — зовнішня схожість організмів різних систематичних груп, а також органів або їх час­тин, які утворені з різних вихід­них зачатків і мають різко відмінну будову.

Анатомія — наука про будову і форму організму та окремих його частин (органів, систем) у взає­мозв'язку з їхніми функціями та розвитком.

Антеридій — чоловічий орган статевого розмноження в споро­вих рослин (водоростей, мохів, папоротей) та грибів.

Антикодон — ділянка молеку­ли тРНК, що складається з трьох нуклеотидів, які в процесі біосин­тезу білка розрізняють кодон на ІРНК.

Антропологія — наука про по­ходження та еволюцію людини, утворення рас і нормальні варі­ації фізичної будови її тіла.

Ареал — територія поширен­ня виду, роду, родини та інших систематичних категорій тварин і рослин.

Ароморфоз — удосконалення організації та функцій орга­нізмів у процесі їх еволюції, що дає їм можливість розширити використання зовнішнього сере­довища.

Артерії — кровоносні судини, які переносять кров від серця до всіх органів і тканин.

  Асиміляція — сукупність хімічних процесів у живому організмі, спрямованих на утво­рення та оновлення структурних частин клітин і тканин.

Атавізм — вияв в організмів ознак, типових для їхніх далеких предків.

Ауксини — речовини, які сти­мулюють ріст і синтезуються в рослинному організмі. У великих дозах виявляють пригнічувальний ефект. Синтетичні ауксини вико­ристовують у рослинництві.

Аутосоми — усі хромосоми клітин різностатевих тварин і рос­лин, крім статевих хромосом.

Б

Базальний — той, що належить до основи (бази), розташований біля основи або звернений до неї.

Бактеріофаги (фаги) — віруси, здатні руйнувати бактерії.

Бацили — паличкоподібні бак­терії, численні види яких є збудниками небезпечних хвороб людини і тварин.

Бентос — сукупність орга­нізмів, які живуть на ґрунті та в ґрунті дна водойм.

Біваленти — пари з'єднаних між собою гомологічних хромо­сом, що утворюються в результаті поділу ядра в мейозі.

Біогенетичний закон — закон, згідно з яким тварини в процесі індивідуального розвитку (онтоге­нез) наче повторюють найважли­віші етапи розвитку предкових форм (філогенез). Встановлений Ф. Мюллером (1864) і сформулю­вати! Е.Геккелем (1866).

Біогеографія — наука про зако­номірності розповсюдження та розподілу по земній кулі сукупно­стей живих організмів, їх видів, родів та інших таксонів. Належить до наук про біосферу. До її скла­ду входять зоогеографія та ботанічна географія.

Біогеохімія — галузь геохімії, яка вивчає геохімічні процеси, що відбуваються за участю організ­мів. Розглядає роль організмів у явищах міграції, поширення та взаємодії хімічних елементів у земній корі.

    Біогеоценоз — стійка і саморе­гульована екологічна система, де органічні компоненти (біоценоз) тісно зв'язані з неорганічними (біотопом).

Біокібернетика — напрям кібернетики, що вивчає закони збері­гання, переробки та передавання інформації в біологічних систе­мах.

Біологічна номенклатура — сис­тема наукових назв організмів та їхніх груп (таксонів), які мають той чи інший ступінь спорідне­ності. Започаткував К.Лінней у XVIII ст. Назви таксонів пишуть­ся латинською мовою.

Біологічний годинник — здатність живих організмів орієн­туватися в часі, яка базується на суворій періодичності фізичних, хімічних та фізіологічних процесів у клітинах.

Біологічний прогрес — зростан­ня чисельності популяції, розши­рення площі існування (ареалу), підвищення темпів внутрішньо­видової мінливості на основі пе­реважання народжуваності над смертністю.

Біологічний регрес — знижен­ня чисельності популяції, звужен­ня та роздріблення території існу­вання (ареалу), зменшення темпів внутрішньовидової мінли­вості на основі переважання смертності над народжуваністю.

Біологічні системи — живі сис­теми різноманітної складності організації (клітини, тканини, органи та їх системи, організми, біоценози, екосистеми, біосфера в цілому).

Біоніка — наукова галузь, яка виникла на межі біології та кібер­нетики. Вивчає принципи будови та життєдіяльності організмів з метою створення на їх основі нових приладів, механізмів, сис­тем.

Біополімери — високомолекулярні природні сполуки (білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди та їх похідні), що становлять структурну основу живих організмів і беруть участь у всіх процесах життєдіяльності.

Біосинтез — процес утворення органічних речовин із простіших сполук, який відбувається в жи­вих клітинах під дією ферментів.

Біосфера — частина оболонки Землі, заселена живими організмами. Включає верхню частину літосфери, гідросферу, тропосферу та нижню частину стратосфери.

Біотехнологія — використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві. Головні напрямки: біологічне очищення стічних вод, біологічний захист рослин, синтез кормових білків, амінокислот, гормонів (інсулін та ін.) у промислових умовах, прин­ципово нові методи створення сортів рослин, порід тварин, штамів мікроорганізмів.

Біотоп — природний, відносно однорідний життєвий простір пев­ного біоценозу, який включає в себе речовини, кліматичні факто­ри, механічні та фізико-хімічні властивості субстрату тощо.

Біофізика — наука, що вивчає фізичні та фізико-хімічні проце­си в живих організмах, а також ультраструктуру біологічних сис­тем на всіх рівнях організації жи­вої матерії.

Біохімія — наука, що вивчає хімічний склад організмів і хімічні перетворення речовин та енергії, які становлять основу життєдіяльності організмів.

Біоценоз — певна територія з більш-менш однорідними умова­ми існування, населена взаємо­зв'язаними популяціями різних видів, об'єднаними між собою та з фізичним середовищем існуван­ня, кругообігом речовин і пото­ками енергії. Основою будь-яко­го біогеоценозу є фотосинтезуючі організми. На відміну від екосис­теми, біогеоценоз є територіаль­ним поняттям.

Бластомери — клітини, що ут­ворюються в процесі дроблення зиготи в багатоклітинних тварин.

Бластула — стадія розвитку зародка багатоклітинних тварин у заключній фазі дроблення зиготи.

відно­шення організмів до умов сере­довища та інших організмів. Фор­ми: внутрішньовидова, міжвидо­ва, з несприятливими умовами середовищами.

Бродіння — процес фермента­тивного розщеплення органічних речовин, переважно вуглеводів, який відбувається без ви­користання кисню.

В

Варіаційна крива — графічне зображення мінливості ознаки, що показує не тільки розмах ва­ріації, а й частоту наявності окре­мих варіант (членів ряду чисел).

Варіаційний ряд — ряд моди­фікаційної мінливості ознаки, який складається із окремих зна­чень змінювання, розміщених у порядку збільшення або змен­шення кількісного відображення ознаки (розміри листків, кількість зерен у колосі тощо).

Видоутворення — еволюційний процес виникнення нових видів унаслідок мікроеволюції, на відміну від якої мас необоротний характер.

Видоутворення географічне — утворення нового виду шляхом географічної ізоляції популяції внаслідок розселення чи розпаду ареалу.

Видоутворення екологічне — ут­ворення нового виду шляхом ос­воєння популяцією нового місця Існування в межах ареалу певно­го виду.

Вихідний матеріал — лінії, сор­ти, породи, види, роди культурних або диких рослин чи тварин, то мають цінні господарські якості та використовуються в се­лекційній практиці.

Вібріони — рід неспороносних бактерій, які мають форму корот­кої спірально закрученої палич­ки із джгутиками. Холерний вібріон спричиняє в людини хо­леру.

Віруси — найдрібніші не­клітинні організми, шо склада­ються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) та білкової оболонки (капсиди). Розмножу­ються тільки в живих клітинах. Спричиняють хвороби рослин, тварин і людини.

Включення - компоненти ци­топлазми, що тимчасово утворю­ються в процесі внутрішньоклі­тинного метаболізму. Розрізня­ють трофічні (поживні), секре­торні, пігментні, екскреторні включения та включення спеці­ального призначення.

Г

Гаметангій - І) орган у водо­ростей І грибів, де утворюються гамети; 2) багатоядерні клітини в деяких грибів, вміст яких зливаєть­ся під час статевого процесу.

Гамети — жіночі та чоловічі статеві клітини рослин і тварин, які в результаті злиття забезпечу­ють розвиток нової особини та передачу спадкових ознак від батьків нащадкам. Несуть га­плоїдну кількість хромосом.

Гаметогенез — процес утворен­ня гамет у тварин і рослин. У хребетних відбувається в гонадах (яєчниках, сім'яниках) і в самців називається сперматогенезом, у самиць — оогенезом.

Гаметофіт — статеве поколін­ня в життєвому циклі рослин, розвиток яких має чергування по­колінь. У циклі розвитку гаметофіт

чергується зі спорофітом. Тіло складається з гаплоїдних клітин.

Гаплоїдний набір хромосом — одинарний набір хромосом, типо­вий для зрілих статевих кліти. У яйцеклітині людини містяться 22 аутосоми та одна Х-хромосома, у сперматозоїді — 22 аутосоми та одна X- або Y-хромосома.

Гаструла — стадія розвитку за­родка багатоклітинних тварин, яка йде за бластулою. Спочатку має дво-, потім тришарову стінку та порожнину, що сполучається із зовнішнім середовищем через первинний рот.

Гаструляція — процес, який спостерігається в ранньому зарод­ковому розвитку багатоклітинних тварин і полягає в складному пе­регрупуванні клітин, що веде до утворення двошарового, а потім тришарового зародка.

Гейдельберзька людина — одна з форм викопної людини, яка жила на території Європи в ран­ньому плейстоцені. Від назви міста Гейдельберга (Німеччина), поблизу якого у 1907 р. було знай­дено нижню щелепу гейдель­берзької людини.

Гемофілія — спадкове захворю­вання, яке полягає в схильності до кровотеч унаслідок незгортання крові. Зустрічається у чо­ловіків, а перелається жінками.

Ген — елементарна одиниця спадковості, що являє собою ло­калізовану ділянку хромосоми (ДНК) зі специфічною функцією.

Генеративний — той, що пород­жує. Генеративні клітини — ста­теві клітини. Генеративні органи — органи статевого розмноження.

Генетика популяцій — розділ генетики, який вивчає генотипний склад популяцій. Це дає змогу ви­раховувати частоту мутантних ге­нів, вірогідність їх перебування у гомо- та гетерозиготному стані, а також слідкувати за нагромаджен­ням у популяції шкідливих і ко­рисних мутацій.

Генетична інженерія — розділ молекулярної генетики, пов'яза­ний з цілеспрямованим кон­струюванням за допомогою гене­тичних і біохімічних методів неіс­нуючих у природі поєднань генів, здатних розмножуватися в клітині-живителі та синтезувати органічні сполуки.

Генетичний код — система за­пису та зберігання генетичної інформації в молекулі ДНК (РНК) у вигляді певної послідов­ності нуклеотидів, що має трип­летний характер: кожна амі­нокислота записується певним кодоном, що складається із трьох нуклеотидів. Генетичний код містить усього 64 кодони: 61 із них кодує амінокислоти, а 3 ко­дони визначають точки початку та закінчення зчитування інфор­мації.

Геном — сукупність генів, ха­рактерних для гаплоїдного набо­ру хромосом даного виду організмів.

Генотип — сукупність усіх роз­міщених у хромосомах генів орга­нізму. Визначає норму реакції особини на всі можливі умови середовища. У ширшому ро­зумінні слова — сукупність усіх спадкових факторів організму, які містяться в хромосомах, деяких органоїдах і цитоплазмі.

Генофонд — сукупність генів особин популяції, групи попу­ляцій або виду.

Географічне розміщення центрів походження культурних рослин — зосередження осередків формоут­ворення культурних рослин у тих районах земної кулі, де наявна їх найбільша генетична різно­манітність.

Геохімія — наука, що вивчає хімічний склад Землі, закономір­ності поширення хімічних еле­ментів у різних геосферах, особ­ливості їх поведінки, взаємодії та міграції в природних процесах.

Гермафродитизм — наявність ознак чоловічої та жіночої статі в однієї особини; двостатевість.

Геронтологія — наука, що ви­вчає закономірності старіння живих організмів, у тому числі й людини.

Гетерогаметність — наявність в особин певної статі двох типів статевих клітин, які відрізняються статевими хромосомами. У лю­дини гетерогаметність властива чоловічій статі (продукує X- та Y-сперматозоіди).

Гетерогамія — статевий процес, за якого гамети, що зливаються, відрізняються розмірами, формою та поведінкою.

Гетерозигота — організм (клітина), у якого гомологічні хромосоми несуть різні алелі того чи іншого гена. Продукує два типи гамет стосовно цього гена.

Гетерозис — явище підвище­ної життєздатності й продуктив­ності в гібридів першого поколі­ння порівняно з батьківськими формами.

Гетеротрофний — той, що жи­виться органічними речовинами. Гетеротрофні організми (вищі паразитичні рослини, гриби, чи­сленні мікроорганізми, всі твари­ни та людина), на відміну від ав­тотрофних, для живлення вико­ристовують готові органічні речо­вини.

Гібрид — особина, що народи­лася в результаті схрещування батьківських форм, які мають різний генотип.

Гібридизація — природне або штучне схрещування особин, які належать до різних ліній, сортів, порід, видів, родів рослин або тва­рин.

Гігієна — наука, що вивчає вплив на здоров'я людини умов життя і праці та розробляє заходи профілактики захворювань.

Гіпотеза — наукове припущен­ня, що намагається пояснити пев­не явище, але для того, щоб ста­ти науковою теорією, потребує перевірки в експериментах та підтвердження фактами.

Гіпотонія — захворювання, спричинене зниженням артері­ального кров'яного тиску.

Гістологія — наука, що вивчає будову, розвиток і функціональні властивості тканин багатоклітин­них тварин та людини. Тканини рослин вивчає анатомія рослин.

Глікоген — тваринний крох­маль, основний запасний вуглевод організму людини і тварин.

Гліколіз — процес розщеплен­ня вуглеводів (в основному глю­кози) під дією ферментів за відсутності кисню.

Гомеостаз — здатність біоло­гічних систем протистояти змінам навколишнього середовища і збе­рігати відносну динамічну ста­лість свого внутрішнього середо­вища (крові, лімфи, тканинної рідини) та основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, терморегуляції, обміну речовин тощо).

Гомогаметність — генетична рівноцінність гамет жіночої або чоловічої статі за типом статевої хромосоми, яку має кожна гаме­та даної статі. У людини гомога­метність властива жіночій статі (продукує лише Х-яйцеклітини).

Гомозигота — організм (кліти­на), у якого гомологічні хромо­соми несуть однакові алелі того чи іншого гена. Продукує один тип гамет стосовно цього гена.

Гомологічні хромосоми — парні хромосоми, однакові за формою, розмірами, набором генів.

Гормони — специфічні біоло­гічно активні речовини, які виді­ляються ендокринними залозами; регулюють різноманітні процеси в організмі.

Д

Дезінфекція — знезараження, знищення хвороботворних мікроорганізмів або передавачів інфекції за допомогою спеціаль­них засобів і методів.

Дезодорація — усунення не­приємних та шкідливих запахів, які утворюються внаслідок гнит­тя органічних речовин. Перш за все потрібно видалити гниючі ре­човини, а потім обробити при­міщення хлорним вапном або дезодорантом.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) — один із видів нуклеїно­вих кислот, який являє собою по­двійну спіраль і містить спадкову

інформацію. ДНК входить до скла­ду хромосом, а також міститься в матриксі (рідкому компоненті) мітохондрій та стромі пластид.

Детермінованість — визна­ченість, зумовлена генотипом, унаслідок якої з кожної клітини утворюється певна тканина, пев­ний орган. Цей процес відбуваєть­ся під впливом факторів зовніш­нього середовища, у тому числі суміжних клітин (індукція під час формування зародка).

Дивергенція — розходження ознак у споріднених форм, внас­лідок чого виникають нові різно­види та види.

Дигібриди — гібриди, гетерози­готні за алелями двох аналізова­них генів.

Диморфізм статевий — відмін­ність ознак чоловічої та жіночої особин різностатевих видів.

Диплоїд — організм, клітини тіла якого мають два повні набо­ри гомологічних хромосом.

Диплоїдний набір хромосом — подвійний (парний) набір хромосом, типовий для соматичних клітин.

Дисиміляція — сукупність ферментативних реакцій розщеплення складних органічних речо­вин до води, вуглекислого газу, аміаку, сечовини та молочної кис­лоти, які відбуваються в живому організмі (клітині). До неї нале­жать дихання, гліколіз, бродіння.

Диференціація — процес, унас­лідок якого клітини набувають

сукупності властивостей, харак­терних для певної тканини чи органа.       

Дихання — сукупність про­цесів, які забезпечують надхо­дження в організм кисню та ви­далення вуглекислого газу (зовні­шнє дихання), а також викорис­тання кисню клітинами та ткани­нами для окиснення органічних речовин зі звільненням енергії для їх життєдіяльності (тканин­не дихання).

Добір природний — результат боротьби за існування, який спри­чиняє посилене розмноження одних і вимирання інших особин. Перевагу одержують особини, які найкраще пристосовані до даних умов існування. Природний добір, за Ч.Дарвіном, є дієвим фактором еволюції.

Домінантна ознака — переважа­юча ознака, яка виявляється в гетерозиготних нащадків.

Домінантність — властивість одного з алелів гена в тій чи іншій мірі пригнічувати у фенотипі вияв іншого алеля цього самого гена.

Доцільність органічна — при­стосувальна якість виду, сформо­вана добором; має відносний ха­рактер, оскільки корисна лише в

тих умовах середовища, де вид довгий час існує.

Дрейф генів — зміна частот генів у популяції, спричинена не добором, мутаціями чи іммігра­цією, а випадковими явищами. Як фактор еволюції має особливе значення для організмів під час освоєння нових територій.

Дріопітек — підродина викоп­них людиноподібних мавп, які існували протягом неогенного періоду кайнозойської ери.

Е

Еволюційне явище елементарне

—      тривале спрямоване змінюван­ня генофонду популяції.

Еволюційні фактори елементарні

—      (згідно з теорією дарвінізму) природний добір, мутації, популя­ційні хвилі, ізоляція (географіч­на, екологічна, генетична).

Еволюція — процес історично­го розвитку живої природи.

Екологічна криза — критичний стан навколишнього середовища, що загрожує існуванню людини, спричинений хижацьким викори­станням природних ресурсів і за­брудненням навколишнього сере­довища.

Екологічна піраміда — графіч­не зображення співвідношення різних трофічних рівнів (рівнів живлення: продуценти — консументи — редуценти) в міру змен­шення біомаси, енергії та чисель­ності особин.

Екологія — наука про зв'язок живих організмів із навколишнім середовищем.

Екосистема — сукупність організмів різних видів, які взає­модіють між собою та з фізич­ним середовищем існування, зав­дяки чому виникають потоки енергії, які формують певну тро­фічну структуру (сітку живлен­ня) і забезпечують кругообіг ре­човин усередині системи. Екоси­стема, на відміну від біогеоцено­зу, не є територіальним понят­тям. Вона об'єднує будь-яку су­купність організмів різних видів, які пов'язані між собою трофіч­но і необов'язково займають ділянку з однорідними умовами існування.

Ектодерма — 1) зовнішній шар (листок) зародка багатоклітинних тваринних організмів; 2) зовніш­ня стінка тіла кишковопорож­нинних.

Ембріогенез — процес ембріо­нального розвитку, тобто розвит­ку зародка (ембріона) у яйцевих оболонках або в тілі матері.

Ембріологія — розділ біології, що вивчає зародковий розвиток організмів.

Ембріон — зародок тварини або людини.

Ендодерма — внутрішній шар клітин первинної кори в стеблах і коренях вищих рослин.

Ентодерма — 1) внутрішній шар (листок) зародка багатоклі­тинних тваринних організмів на ранніх стадіях розвитку; 2) внут­рішній шар двошарового тіла до­рослих кишковопорожнинних тва­рин.

Ентомологія — розділ зоології, що вивчає комах.

Епістаз — взаємодія пар неалельних генів, коли алель одно­го гена пригнічує фенотипний вияв алелю іншого гена.

Еукаріоти — організми, що мають оформлене клітинне ядро, відмежоване від цитоплазми ядер­ною оболонкою. Генетичний ма­теріал міститься у хромосомах, локалізованих у ядрі. Клітини еукаріотів мають мітохондрії, пла­стиди та інші органоїди.

Є

Єдність живої речовини — не­розривна молекулярно-біохімічна сукупність живої речовини (біо­маси) Землі, системне ціле з ха­рактерними для кожної геологіч­ної епохи рисами. Знищення видів порушує природну рівновагу, уна­слідок чого змінюються молеку­лярно-біохімічні властивості жи­вої речовини і стають несприят­ливими для існування людини та багатьох видів організмів.

Ж

Жива речовина — сукупність живих організмів (біомаса) біо­сфери, що являє собою відкриту систему, яка характеризується ро­стом, розмноженням, розповсю­дженням, обміном речовин і енергії із зовнішнім середовищем.

Життя — еволюційний спосіб існування органічних сполук, які характеризуються постійним об­міном речовин та енергії з навко­лишнім середовищем і здатністю розмножуватися.

З

Заказник — територія (аквато­рія), на якій тимчасово охоро­няються певні види рослин, тва­рин, геологічні об'єкти, елемен­ти ландшафту та інші пам'ятки природи.

Закон науки — відображення процесів, які відбуваються в при­роді та суспільстві.

Закономірність — характерна властивість системи (організму, популяції, процесу тощо) у при­роді та суспільстві.

Заповідник — територія (аква­торія), на якій охороняється в натуральному стані весь природ­ний комплекс (типові або рідкіс­ні для даної зони ландшафти, рідкісні та цінні види тварин, рос­лин тощо).

Зараження — проникнення збудника захворювання (вірусів, мікробів, найпростіших, червів, членистоногих) в організм лю­дини, тварини або рослини.

Зародок — 1) організм твари­ни або людини на ранніх стадіях розвитку, що знаходиться в яй­цевих або зародкових оболонках. Розвивається звичайно із заплід­неної яйцеклітини, живиться за рахунок поживних речовин яйця або материнського організму; 2) зачаток квіткової рослини, який складається з корінця, стебельця та листочків і містить­ся в насінині.

Зародковий розвиток (ембріоге­нез) — розвиток тваринного або людського організму в зародкових оболонках поза материнським організмом або всередині нього з моменту активації чи запліднен­ня яйцеклітини до вилуплювання або народження нового організму. Перший період онтогенезу бага­токлітинних тварин.

Зародкові листки — шари зарод­ка багатоклітинних тварин і лю­дини, які утворюються в процесі гаструляції. У більшості організ­мів розрізняють три листки: зовнішній (ектодерма), вну­трішній (ентодерма) та середній (мезодерма), кожний з яких запо­чатковує певну групу тканин і органів.

Зародкові оболонки — оболон­ки, що оточують зародок деяких безхребетних, усіх хребетних і людини. Утворюються із зародко­вих листків. Забезпечують життє­діяльність зародка та його захист від ушкоджень. Розрізняють за­родкові оболонки: амніон, хорі­он і алантоїс.

Зигота — запліднена яйцеклі­тина з подвійним набором хромосом; початкова стадія розвитку зародка. Утворюється в рослин і тварин у результаті злиття чоло­вічої і жіночої статевих клітин.

Зміна біогеоценозів — послідов­ний природний розвиток екологіч­ної системи, коли одні біоценози приходять на зміну іншим під впливом природних факторів се­редовища: на місці лісу виникає болото, яке потім стає лукою. Зміна біогеоценозів може бути спричинена також стихійним ли­хом (пожежа, повінь, масове роз­множення шкідників) або впли­вом людини (вирубування лісу, осушування або зрошування зе­мель, земляні роботи).

Зовнішнє середовище — су­купність факторів живої та нежи­вої природи, під дією яких існує організм і які безпосередньо чи опосередковано впливають на стан, розвиток і розмноження організмів та популяцій.

Зональність — закономірне розташування на земній кулі при­родних зон, які відрізняються кліматом, рослинністю, грунтами і тваринним світом. Зони бувають широтними (географічними) та вертикальними (у горах).

Зчеплене успадкування — су­місне успадкування генів, розмі­щених в одній хромосомі (групі зчеплення).

Зчеплення генів — зв'язок між генами, зумовлений їх розміщен­ням в одній хромосомі. Виклю­чає або обмежує можливість неза­лежного успадкування цих генів.

І

Ідіоадаптація — пристосуваль­на зміна організму як реакція на окремі умови існування без за­гального підвищення організації самого організму та рівня його життєдіяльності. Один із шляхів біологічного прогресу.

Ізоляція — неможливість схре­щування між особинами одного виду. Розрізняють кілька форм ізоляції: географічна, екологічна, сезонна, генетична тощо.

К

Каріотип — набір хромосом у клітинах організму, сталий для кожного виду, що є важливою си­стематичною ознакою. Так, карі­отип людини має 23 пари хромо­сом, із яких 22 пари — аутосоми і одна пара статевих хромосом.

Класифікація — розподіл пред­метів, явищ і понять за класами, відділами, розрядами залежно від їх спільних ознак.

Клонування — розмноження багатоклітинних організмів не­статевим шляхом, коли потом­ство розвивається із соматичних тканин або окремих соматичних клітин материнського організму.

Кодон — ділянка іРНК, яка складається з трьох послідовних нуклеотидів і кодує одну аміно­кислоту.

Коки — кулясті бактерії. По­ширені в ґрунті, повітрі, харчо­вих продуктах тощо. Використо­вуються людиною під час виго­товлення молочнокислих про­дуктів. Багато видів є хво­роботворними (стрептокок, стафілокок).

Коменсалізм — тип взаємо­зв'язків різних видів організмів, за якого один із них (коменсал) використовує продукти живлення чи житло іншого (хазяїна), не завда­ючи останньому помітної шкоди.

Комплементарний — той, що взаємодоповнює. Комплемен­тарні гени — дві незалежні пари домінантних генів, які виявляють взаємодоповнювальну дію на фор­мування певної ознаки організму.

Конвергенція — виникнення в процесі еволюції подібності в бу­дові та функціях неспоріднених організмів унаслідок їх присто­сування до однакових умов існу­вання.

Консументи — гетеротрофні організми, споживачі органічних речовин. Розрізняють консумен­ти першого (рослиноїдні тварини) та другого (хижаки) порядків.

Концепція — система поглядів на ті чи інші явища; засіб роз­гляду будь-яких явищ, розуміння чогось.

Кон'югація — тип статевого процесу, що полягає в злитті вмісту двох вегетативних клітин (у водоростей) чи протопластів двох гіфів різних грибниць (у деяких грибів) або в тимчасовому сполу­ченні клітин (у інфузорій).

Кооперація взаємодія двох неалельних домінантних генів, кож­ний із яких має самостійний фенотипний вияв.

Копуляція — 1) статевий акт у тварин, які мають копулятивні органи; 2) сполучення при стате­вому розмноженні двох особин, які не мають копулятивних органів (гатерія, дощовий черв'як).

Кроманьйонці — безпосередні предки сучасних людей; жили в епоху пізнього палеоліту, а поде­куди й пізніше. Уперше кістяки кроманьйонців виявлено у 1868 р. у гроті Кро-Маньйон у Франції.

Кросинговер — взаємний обмін між гомологічними ділянками хромосом унаслідок розриву та сполучення в новому порядку їх ниток (хроматид). Відбувається звичайно в профазі І мейозу, інко­ли — мітозу. Є одним з механі­змів комбінативної мінливості.

Кругообіг біологічний — части­на кругообігу речовин, де беруть участь живі організми. Складаєть­ся з двох протилежних процесів — акумуляції елементів у живих організмах і мінералізації внас­лідок розкладання мертвих організмів. На поверхні суходолу та у верхніх шарах морів перева­жає процес утворення живої ре­човини, а в грунті та в глибині морів — її мінералізація.

Кругообіг речовин — природні циклічні процеси перетворення речовин і переміщення хімічних елементів. Повітряний кругообіг включає 98,3 % речовин, а водний

— 1,7 %. Через газоподібну фазу проходять 02, Н2, N, С та ін. хімічні елементи, через водну — Na, Mg, Fe, S, CI, К та ін.

Л

Ландшафт — загальний вид місцевості, краєвид; сукупність взаємозв'язаних екологічних і біоценотичних компонентів тієї чи іншої ділянки суходолу або аква­торії. Розрізняють ландшафт міський, сільський, гірський, сте­повий, лісовий, озерний тощо.

Ланцюг живлення — по­слідовність організмів, у якій осо­бини одного виду, їхні рештки або продукти життєдіяльності слугують об'єктом живлення для організмів іншого. Переплітаючись, ланцю­ги живлення формують трофічну сітку (сітку живлення).

Лінія — сукупність нащадків однієї самозапиленої особини в рослин або сукупність нащадків унаслідок спорідненого схрещу­вання у тварин. Більшість генів в особин лінії перебувають у гомо­зиготному стані.

Ліпіди — група органічних ре­човин, до якої належать жири і жироподібні речовини (ліпоїди). Входять до складу всіх живих клітин.

Ліпопротеїди — складні білки, що утворюються з простих білків та ліпідів. Містяться в клітинах тваринних та деяких рослинних організмів.

Локус — місцезнаходження певного гена (алеля) в хромосомі або іншому генетичному матері­алі (наприклад, плазміді бактерії).

М

Макроеволюція — історичний процес виникнення надвидових груп — родів, родин, рядів, класів тощо.

Мальтаза — фермент слини людини та ссавців, який завершує розщеплення крохмалю до глю­кози.

Мезодерма — середній зарод­ковий листок, властивий зародкам багатоклітинних тварин (крім гу­бок та кишковопорожнинних) і людини. З мезодерми розвиваєть­ся сполучнотканинна частина шкіри, поперечносмугасті м'язи, органи кровоносної, сечовиділь­ної, статевої систем.

Мейоз — особливий поділ клітин у процесі статевого розмноження, коли з однієї диплоїдної материнської клітини утворюються чотири гаплоїдні статеві клітини (гамети).

Метаболізм — сукупність про­цесів обміну речовин і енергії та їх біохімічних перетворень у жи­вому організмі.

Метамерія — розчленування тіла в деяких груп організмів (кільчастих червів, членистоногих тощо) на подібні (або подібно закладені) ділянки — метамери — вздовж поздовжньої вісі або площини симетрії. Може бути гомономною (метамери подібні між собою по всій довжині тіла) та гетерономною (метамери фун­кціонально і структурно різно­якісні).

Метамерність — повторення однотипних ділянок тіла чи орга­на: у тварин — членисте тіло червів, личинок, молюсків і членистоногих, грудна клітка хре­бетних, у рослин — вузли та міжвузля стебла.

Метаморфоз — 1) видозмінен­ня вегетативних органів рослин у процесі еволюції внаслідок при­стосування їх до інших функцій.

Наприклад, у барбарису і кактусів колючки є видозміненими лист­ками; 2) перетворення організму тварин у процесі його індивідуаль­ного розвитку (наприклад, у жаб з ікри виходить личинка — пуго­ловок, який згодом перетворюєть­ся на жабеня).

Мікроеволюція — сукупність еволюційних процесів, які здійснюються всередині популяції та між популяціями одного виду.

Міксотрофи — організми, здатні живитися автотрофно чи гетеротрофно залежно від умов середовища існування.

Мімікрія — захисне пристосу­вання неотруйних тварин, що полягає в зовнішній подібності з отруйними тваринами або з непо­живними предметами. Один із видів захисного забарвлення і форми.

Мінливість — здатність організмів змінювати свої ознаки та якості. Розрізняють два типи мінливості: модифікаційна (фенотипна, визначена, групова), що не успадковується, та мутаційна (ге­нотипна, невизначена, індивідуальна), яка успадковується.

Мітоз — складний поділ сома­тичних клітин рослинних і твари­нних організмів, який супрово­джується формуванням видимих хро­мосом. Інша назва — каріокінез.

Мітохондрії — органоїди клітин рослин, тварин і людини, які виробляють, нагромаджують і роз­поділяють енергію в клітинах.

Модифікація — неспадкова зміна фенотипу, що виникає під впливом факторів зовнішнього середовища в межах норми реак­ції генотипу.

Моногібрид — гібрид, гетеро­зиготний за алелями одного аналізованого гена.

Моносахариди — прості вугле­води загальної формули СлН2яОя (я = від 3 до 10). Приклади: глю­коза, фруктоза.

Морула — одна з ранніх стадій розвитку зародка бага­токлітинних тваринних організ­мів. На цій стадії зародок являє собою скупчення маси клітин, яке за формою нагадує ягоду шовковиці.

Морфогенез — процес формо­творення живих організмів та їх окремих органів в онтогенезі.

Морфологія — наука про зако­номірності будови та процеси формоутворення організмів і ок­ремих органів у їх індивідуально­му та історичному розвитку.

Мутагенез — процес виникнен­ня мутацій. Розрізняють індуко­ваний мутагенез (спричинений мутагеном під впливом людини) і спонтанний (має місце за природ­них умов).

Мутагени — загальна назва фізичних, хімічних та біологічних чинників, здатних спричиняти мутації.

Мутагенний фактор — фактор, який спричиняє мутацію. Існують природні та штучні мутагенні фактори.

Мутація — стійка зміна спад­кового апарату кількісного чи якісного характеру, яка виникла раптово.

Мутуалізм — тип співіснуван­ня різних видів організмів, від якого вони мають взаємну ко­ристь. Часто види, що перебува­ють у мутуальних зв'язках, не можуть існувати самостійно.

Н

Нейрула — 1) стадія зародко­вого розвитку хордових тварин і людини, що настає після гастру­ли. У зародка з'являється нерво­ва пластинка, яка пізніше дає по­чаток нервовій системі; 2) заро­док на цій стадії розвитку.

Нітрифікація — процес окис-нення солей аміаку до солей азот­ної кислоти (І етап — пере­творення аміаку в нітрити, II етап — перетворення нітритів у нітра­ти). Спричиняється нітрифікую­чими бактеріями (нітрозомонас, нітрозобактер).

Номенклатура — сукупність або перелік назв, які застосову­ються в певній галузі науки, тех­ніки, мистецтва тощо.

Ноосфера — новий еволюцій­ний стан біосфери, коли розумо­ва діяльність людини стає вирі­шальним фактором її розвитку.

Норма реакції — межа модифі­каційної мінливості ознаки, зу­мовлена генотипом. Пластичні ознаки мають широку норму реакції, непластичні — вузьку.

Нуклеїнові кислоти — високомолекулярні, біоорганічні спо­луки, що зберігають і передають спадкову інформацію. Склада­ються з десятків і навіть тисяч структурних одиниць — нуклеотидів. Розрізняють рибо­нуклеїнову та дезоксирибонукле­їнову кислоти.

Нуклеотиди — структурні оди­ниці нуклеїнових кислот, які складаються з азотистої основи, п'ятиатомного вуглеводу та за­лишку фосфорної кислоти.

О

Онтогенез — індивідуальний розвиток організму з моменту запліднення до смерті.

Оптимум — сукупність най­сприятливіших умов для перебігу якогось процесу.

Органели — постійні складові елементи клітини людини, тва­рин, рослин і грибів (пластиди, мітохондрії тощо); виконують певні функції в життєдіяльності клітини. Інша назва — органоїди.

Організм (живий) — відкрита органічна система, якій властиві саморегуляція та самовідтворення.

    Органоїди — органели.

Осмос — явище повільного проникнення (просочування) розчинених у воді речовин через клітинну мембрану.

П

Пам'ятки природи — рідкісні або типові природні об'єкти, що мають наукову, культурно-пізнавальну та естетичну цінність (гаї, озера, водоспади, печери, скелі, старовинні парки тощо).

Партеногенез — різновид ста­тевого розмноження, коли яйце­клітина без запліднення розви­вається в новий організм. Харак­терний для безхребетних тварин (ракоподібні, комахи) та деяких видів рослин (кульбаба, приворотень).

Підвид — сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від інших популяцій того самого виду за однією або кількома ознаками.

Піноцитоз — інтенсивне погли­нання клітиною рідких або коло­їдних розчинів із навколишнього середовища. Завдяки піноцитозу в клітину надходять макромолекулярні сполуки.

Пітекантроп — рід викопних людей, які відзначалися багатьма перехідними рисами від мавп до людей вищого, ніж пітекантропи, рівня розвитку.

Планктон — сукупність організмів, які мешкають у товщі води континентальних і морських водойм та більш чи менш пасив­но переносяться течією.

Пластиди — особливі безбарвні або забарвлені органели цито­плазми клітин більшості рослин (хлоропласти, хромопласта та лей­копласти). У них відбуваються процеси біосинтезу, нагромаджу­ються вітаміни, ферменти, крох­маль тощо.

Пластичність екологічна — міра витривалості організмів та їх уг­руповань (біоценозів) проти впли­ву факторів середовища.

Плейотропія — вплив одного гена на розвиток певних ознак організму.

Поліембріонія — процес розвит­ку кількох зародків з однієї запл­ідненої яйцеклітини.

Полімерія — взаємодія двох або більше неалельних генів, коли їх

домінантні алелі впливають на ступінь вияву певної фенотипної ознаки, що забезпечує кількісну мінливість організмів популяції.

Поліморфізм — наявність у ме­жах одного виду особин, які знач­но вирізняються між собою; роз­різняють статевий, віковий та се­зонний поліморфізм.

Поліпептиди — органічні речо­вини, що складаються з десятків або сотень амінокислот і є про­міжними продуктами біосинтезу або розщеплення білків.

Поліплоїдія — кратне збільшен­ня диплоїдного чи гаплоїдного набору хромосом унаслідок пору­шення механізму поділу клітини (мітозу або мейозу). Може бути природною та штучною. Часто зу­стрічається в рослин (картопля, пшениця, люцерна тощо) і дуже рідко у тварин (інфузорія, тутовий шовкопряд, деякі земноводні).

Полісахариди — складні вугле­води, молекули яких синтезують­ся з моносахаридів (простих вуг­леводів). До полісахаридів нале­жать сахароза, крохмаль, целюло­за тощо.

Полярність — протилежність кінців тіла: у тварин — передньо­го (головного) та заднього (хвос­тового), у рослин — верхнього (ге­ліотропного) та нижнього (геотропного).

Популяційні хвилі — коливан­ня чисельності особин у попу­ляції, що відбуваються під впли­вом факторів неживої та живої природи.

Популяція — сукупність особин одного виду, яка певною мірою ізо­льована від інших популяцій цьо­го самого виду. Є елементарним еволюційним утворенням.

Порода — сукупність домашніх тварин одного виду, яка штучно створена людиною і має певні спадкові особливості, спадково закріплену продуктивність, ек­стер'єр тощо.

Порожнина тіла вторинна — порожнина тіла більшості бага­токлітинних тварин, яка має власну оболонку — мезотелій; за­повнена рідиною.

    Порожнина тіла первинна — простір між стінкою тіла та кишеч­ником у деяких багатоклітинних тварин, у якому знаходяться внут­рішні органи. Не має власної стінки; добре розвинена в первиннопорожнинних круглих червів.

Постембріональний розвиток — розвиток тваринних організмів після виходу з яйцевих оболонок або народження до природної смерті. Один із періодів онтоге­незу багатоклітинних тварин.

Правило екологічної піраміди — співвідношення між продуцента­ми, консументами і редуцентами, виражене їх масою та зображене у вигляді графічної моделі, де кож­ний наступний рівень живлення становить 10 % від попереднього.

Природні ресурси — запаси при­родних багатств, джерела енергії, земля, ліси, води, тварини, рос­лини тощо, які використовують­ся людиною для задоволення ма­теріальних та культурних потреб. Розрізняють невідновні (корисні копалини) та відновні (жива при­рода) природні ресурси.

Пристосованість організмів — доцільність будови та функцій організмів стосовно певних умов існування, яка стала результатом природного добору.

Прогрес біологічний — усклад­нення та вдосконалення організмів у процесі еволюції.

Продуктивність біологічна — кількість органічної речовини, виробленої за певний час організ­мами того чи іншого біогеоцено­зу (луки, лісу, поля, водойми). Вимірюється в одиницях маси, часу та площі.

Продуценти — організми, здатні до фото- або хемосинтезу,

завдяки чому вони становлять першу ланку ланцюга живлення, яка утворює органічні речовини з неорганічних. Автотрофні організми.

Прокаріоти — організми, кліти­ни яких не мають оформленого ядра (бактерії та синьо-зелені во­дорості).

Профілактика — сукупність за­ходів, спрямованих на попере­дження виникнення та розпов­сюдження захворювань, охорону та зміцнення здоров'я і фізичний розвиток населення.

Р

Раса людини — велика су­купність людей, яка історично сформувалася на основі спільно­го походження й подібності спад­кових особливостей організму.

Регенерація — відновлення організмом втрачених або ушко­джених органів і тканин, а також відновлення цілого організму з його частини. Спостерігається в рослин (регенерація відтинками стебла, кореневища тощо), у без­хребетних (кишковопорожнинні,

черви), у ссавців (поновлення епі­телію шкіри, слизових оболонок, клітин крові тощо).

Регрес біологічний — спрощен­ня організації організмів у про­цесі еволюції.

Редукований орган — зменше­ний орган або орган, що має спро­щену будову внаслідок втрати пев­ної функції.

Редуценти — організми, які розкладають органічну речовину мертвих організмів до неорганіч­ної. Є останньою ланкою ланцю­га живлення.

Реплікація — здатність живих організмів або їх частин (клітин, хромосом, пластид, генів) створю­вати подібні до себе копії.

Рецесивна ознака — ознака, алель гена якої спадково пере­дається, але не функціонує. Уна­слідок цього ознака не виявляєть­ся в гетерозиготних нащадків.

Рецесивність — властивість од­ного з генів алельної пари не виявлятися у фенотипі гетерози­готи, а лише в гомозиготної осо­бини.

Рибонуклеїнові кислоти (РНК) — один з видів нуклеїнових кис­лот, який складається з одного полінуклеотидного ланцюжка. Існу­ють три типи РНК: інформацій­на (іРНК), транспортна (тРНК) та рибосомна (рРНК). ІРНК переносить інформацію з молеку­ли ДНК на рибосоми, де ця інформація реалізується під час біосинтезу білка. тРНК здійснює перенесення амінокислот до ри­босом, де з них синтезується білок. рРНК є складовою час­тиною рибосоми.

Рибосоми — найдрібніші орга-нели клітини, функцією яких є синтез білка; єдині серед органел, що не мають мембрани.

Ріст верхівковий — ріст стебла в довжину за рахунок конуса на­ростання верхівкової бруньки.

Ріст вставний — ріст стебла в довжину за рахунок утворюваль­ної тканини в основах міжвузль.

Розвиток непрямий — розви­ток тварини, коли із зиготи фор­мується не доросла особина, а личинка, яка згодом зазнає значних змін і поступово перетво­рюється на дорослу особину. Типовий для більшості груп без­хребетних, міног, риб (дводихаючих), земноводних. Інша на­зва — метаморфоз.

Розвиток прямий — розвиток, коли новонароджена тварина за будовою подібна до дорослого організму, але відрізняється мен­шими розмірами та структорно-функціональною незрілістю де­яких систем, у першу чергу ста­тевої.

Розмноження — здатність жи­вих організмів відтворювати по­дібних собі, завдяки чому забез­печується неперервність і спадко­ємність життя. Здійснюється ста­тевим і нестатевим шляхом.

Розмноження вегетативне — збільшення чисельності особин даного виду рослин за допомогою вегетативних органів — кореня (ко­реневі бульби та живці), стебла (живці стебла та кореневища, ву­сики, відсадки, прищепи), листка або видозміненого пагона (бульби, дітки цибулини, прищепи брунь­кою), а також поділом куща.

С

Самоорганізація — спричине­ний внутрішніми змінами та фак­торами зовнішнього середовища цілеспрямований процес, у ре­зультаті якого створюється, відтворюється або вдосконалюєть­ся організація складної відкритої динамічної системи.

Сапротрофи — організми, які живляться залишками мертвих тіл інших організмів або продуктами їхньої життєдіяльності.

Сапрофаги — тварини, що жив­ляться органічними сполуками інших мертвих організмів та про­дуктами їхньої життєдіяльності.

Сапрофіти — організми (чис­ленні види бактерій, грибів, ок­ремі види водоростей, мохів, па­поротеподібних та квіткових рос­лин), які використовують для сво­го живлення органічні сполуки решток мертвих тіл інших організмів або продуктів їхньої життєдіяльності.

Селекція — 1) виведення нових і покращення існуючих сортів сільськогосподарських рослин та порід свійських тварин; 2) наука, що розробляє теорію та методи створення нових і вдосконалення існуючих форм рослин, тварин та мікроорганізмів.

Симбіоз — усі типи співісну­вання організмів різних видів. Симбіоз може грунтуватися на трофічних (організм хазяїна, за­лишки його їжі або продукти жит­тєдіяльності слугують для живлен­ня симбіонта) або на просторо­вих (оселення одного організму всередині, на поверхні іншого або спільне використання певних місць існування: нір, черепашок тощо) взаємозв'язках. Залежно від характеру взаємозв'язків між парт­нерами розрізняють такі типи сим­біозу: паразитизм, коменсалізм та мутуалізм. Симбіоз також буває облігатним (обов'язковим) та фа­культативним (необов'язковим).

Симетрія — закономірне пра­вильне розташування частин тіла відносно центра — радіальна си­метрія (деякі безхребетні тварини, осьові органи рослин, правильні квітки) або відносно прямої лінії (осі) чи площини — двобічна си­метрія (частина безхребетних і всі хребетні тварини; у рослин — лис­тки та неправильні квітки).

Синтез — одержання складних хімічних сполук з простіших або безпосередньо з хімічних еле­ментів.

Система — сукупність еле­ментів, які перебувають у тісних взаємних відносинах та зв'язках, становлячи певну цілісну єдність. Кожна система характеризується наявністю постійного обміну ре­човинами, енергією чи інформа­цією з навколишнім середови­щем, у взаємодії з яким вона ви­являє свою цілісність.

Система динамічна відкрита — система, змінення організації якої визначається не лише її ста­ном в даний момент, як у кла­сичній динамічній системі, а й попередніми її станами та впли­вами навколишнього середовища, що є випадковими, непередбачуваними. Відкриті динамічні сис­теми можуть бути фізичними, хімічними, біологічними, еколо­гічними, економічними, соціаль­ними і навіть інформаційними.

Систематика — наука про роз­поділ живих організмів за систематичними категоріями, якими є вид, рід, родина, ряд (у рослин — порядок), клас, тип (у рослин — відділ).

Смерть — припинення життє­діяльності організму, руйнування його як цілісної системи. У ссавців і людини розрізняють два етапи смерті: клінічну (кінцевий стан, який настає після припинення сер­цевої діяльності та дихання і продовжується до виникнення незворотних змін у вищих відділах центральної нервової системи) та біологічну смерть (незворотне припинення фізіологічних проце­сів у клітинах і тканинах).

Сорт — сукупність культурних рослин одного виду, яка штучно створена людиною і має певні спадкові особливості, спадково закріплену продуктивність, струк­турні (морфологічні) ознаки.

Спадковість — здатність організмів передавати наступно­му поколінню свої ознаки та якості, тобто відтворювати собі подібних.

Спадковість цитоплазматична — здатність певних структур цитоплазми зберігати та переда­вати нащадкам частину спадко­вої інформації батьків, що може здійснюватися двома шляхами: 1) успадкуванням ознак, які зумов­лені позаядерними генами, роз­ташованими в пластидах (стро­катість листків нічної красуні) або мітохондріях (наявність ди­хальних ферментів у дріжджів); 2) появою в нащадків ознак, зу­мовлених ядерними батьківськи­ми генами, на вияв яких впливає цитоплазма яйцеклітини (напря­мок спіралізації черепашки ставковика).

Сперматогенез — розвиток чо­ловічих статевих клітин — сперматозоонів (сперматозоїдів) у сім'яниках людини і тварин.

Сперматозоїд — зріла чоловіча статева клітина (гамета) людини, тварин та багатьох рослин. Має гаплоїдний набір хромосом. Інша назва — сперматозоон.

Сперматозоон — сперматозоїд, або спермій.

Спермій — чоловіча статева клітина (гамета) покритонасін­них та більшості голонасінних рослин. Має гаплоїдний набір хромосом. Інша назва — сперма­тозоон.

метофітом і має в кліти­нах диплоїдний набір хромосом.

Стать — сукупність генетич­них і морфофізіологічних особли­востей, що забезпечує статеве роз­множення організмів. Стать організму генетично визначається статевими хромосомами.

Стафілококи — бактерії роди­ни кокових (кулястої форми), що утворюють гроноподібні скупчен­ня. Здебільшого спричиняють нагноєння ран, фурункули, ангі­ни тощо.

Стрептококи — бактерії роди­ни кокових (кулястої форми), з'єднані між собою у вигляді лан­цюжка. Можуть спричиняти гній­ні запалення, ангіни тощо в лю­дини і тварин.

Структура — 1) будова; 2) об'єкт, якому властива ста­лість, стійкість до зовнішніх та внутрішніх змін (див. система).

Субстрат — поживне середови­ще і середовище закріплення для мікроорганізмів, грибів та рос­лин.

Схрещування аналізуюче — схрещування досліджуваного організму з іншим, який є рецесивною гомозиготою за да­ною ознакою, що дає змогу ви­значити генотип першого. Засто­совується в селекції рослин і тва­рин.

Схрещування дигібридне — схрещування форм, які вирізня­ються двома парами альтер­нативних ознак.

Схрещування моногібридне — схрещування форм, які вирізня­ються однією парою альтер­нативних ознак.

т

Таксиси — рухові реакції од­ноклітинних тварин, деяких клітин (гамети і спори з джгути­ками) та органел (лейкопласти, хлоропласти) на зовнішній под­разник. Щодо напряму руху відносно подразника бувають по­зитивними та негативними.

Таксони — класифікаційні оди­ниці в систематиці рослинних і тваринних організмів — вид, рід, родина тощо.

Теорія — система основних тверджень у певній галузі знань, яка узагальнює досвід і відобра­жає закономірності природи, сус­пільства та людського мислення.

Тропізми — спрямовані ростові рухи (вигини) органів рослин, які спричиняються однобічним впли­вом різних факторів середовища (світла, земного тяжіння, хі­мічних речовин).

У

Успадковування — передача батьківських ознак нащадкам. Зу­стрічається псевдоуспадковування, коли подібність між батька­ми та нащадками зумовлена лише зовнішніми факторами.

Успадковування проміжне — тил успадковування, коли гетерози­готна особина за фенотипом зай­має проміжне місце між відпові­дними фенотипами гомозиготних домінантних та рецесивних осо­бин. У цьому випадку жоден з алельних генів не домінує над іншим. Наприклад, гібриди пер­шого покоління після схрещуван­ня рослин нічної красуні з білим та червоним забарвленням віноч­ка мають рожеве забарвлення.

Ф

Фаги — віруси, що здатні роз­чиняти бактерії. Інша назва — бактеріофаги.

Фагоцитоз — активне захоплен­ня і поглинання живих клітин та неживих частинок одноклітин­ними організмами або особливи­ми клітинами — фагоцитами (вид лейкоцитів). В останньому випад­ку — одна із захисних реакцій організму.

Фактор — причина, рушійна сила певного процесу або одна з головних його умов.

Фактор обмежувальний — фак­тор середовища, що виходить за межі витривалості організму (за межі допустимого максимуму чи мінімуму): волога, світло, темпе­ратура, живлення тощо.

Фактор оптимальний — най­сприятливіша для організму інтенсивність екологічного фак­тора (світла, температури, по­вітря, вологості, ґрунту та ін.).

Фактори еволюційні — чинни­ки, що приводять до адаптивних (пристосувальних) змін орга­нізмів, популяцій та видів.

Фактори екологічні — окремі елементи середовища, що взаємо­діють з організмом.

Фактори кліматичні — абіо­тичні фактори середовища, що об'єднують надходження соняч­ної енергії, напрям та силу вітру, співвідношення вологості й тем­ператури.

Фауна — сукупність видів тварин, що живуть на певній території.

Фенотип — сукупність ознак і якостей організму, які виявля­ються внаслідок взаємодії геноти­пу та середовища існування.

Ферменти — специфічні білкові речовини, які зумовлю­ють біохімічні перетворення в організмі в процесі обміну речо­вин. Інша назва — ензими.

Філогенез — процес історично­го розвитку органічного світу,

його систематичних груп — типів, класів, рядів, родин, родів та видів.   »

Фітогормони — фізіологічно активні речовини, які утворю­ються в рослинах і необхідні в надзвичайно малих кількостях для їх нормальної життєдіяльності. Найбільш вивченими є ауксини, каротиноїди (жовті, оранжеві та червоні пігменти), вітаміни гру­пи В, вітаміни С, К, Е.

Фітонциди — біологічно ак­тивні речовини, які утворюються рослинами та припиняють або пригнічують ріст і розвиток інших організмів.

Фітоценоз — рослинне угрупо­вання, яке склалося історично на однорідній ділянці території внас­лідок поєднання взаємодіючих факторів. Характеризується пев­ним видовим складом, життєвими формами, ярусністю (надземною та підземною), ряснотою (часто­тою наявності видів), роз­ташуванням, зовнішнім вигля­дом, життєвістю, сезонною мінливістю, розвитком (зміною угруповань).

Флора — сукупність видів рос­лин на певній території, яка скла­лася історично.

Фотоперіодизм — потреба організмів у періодичній зміні певної тривалості дня та ночі.

Фотосинтез — процес утворен­ня зеленими рослинами органіч­них речовин з вуглекислого газу та води за допомогою світлової енергії, що поглинається хлоро­філом.

X

Хвилі життя — коливання чи­сельності особин популяції, які можуть залежати від циклу розвит­ку організмів виду або бути зумов­лені генетично (сезонні коливан­ня чисельності однорічних рос­лин, комах тощо), а також зміна­ми інтенсивності екологічних факторів (умови зимівлі, тиск хи­жаків, паразитів, наявність їжі тощо). Хвилі життя є одним з еле­ментарних факторів еволюції.

Хемосинтез — процес утворен­ня органічних речовин живими істотами з вуглекислого газу та інших неорганічних речовин без участі світла. Властивий певним видам бактерій.

Хлоропласти — пластиди в рос­линних клітинах, у яких містить­ся хлорофіл, що дає зелений колір рослині та здійснює фото­синтез.

Хроматин — речовина (нуклеопротеїд) клітинного ядра, що становить основу хромосоми. У процесі клітинного поділу кон­денсується й утворює компактні структури, видимі під мікроско­пом (хромосоми).

Хроматофори — 1) у рослин — забарвлені включення в клітинах водоростей; 2) у тварин і людини — клітини в шкірних покривах, що містять зернисті пігменти.

Хромопласти — пластиди в рос­линних клітинах, які містять жовті, оранжеві, червоні пігмен­ти. Властиві переважно дозрілим плодам.

Хромосоми — структурні еле­менти ядра еукаріотичної кліти­ни, що складаються з білків і ДНК, яка містить спадкову інфор­мацію організму. У хромосомах у лінійному порядку розміщені гени. Мають специфічну форму та розміри. Під час клітинного по­ділу здатні до самоподвоєння, унаслідок чого забезпечується пе­редача спадкових якостей на­ступному поколінню. Клітини прокаріотів мають окрему моле­кулу ДНК, яка часто називається хромосомою.

Хромосоми статеві — хромосо­ми, що визначають стать у різно­статевих організмів. У хро­мосомному наборі клітин ссавців і людини особини жіночої статі мають дві однакові статеві хро­мосоми (XX), а чоловічої — дві неоднакові (XY).

Ц

Царство (у біології) — вища таксономічна категорія в системі організмів. Сучасна біологія роз­різняє також таксони ще вищого порядку — імперії: Доклітинні організми та Клітинні організми. Доклітинні організми представ­лені лише одним царством — Віруси. Імперія Клітинні організ­ми поділяється на два надцарства: Доядерні (Прокаріоти) та Ядерні (Еукаріоти). Доядерні містять тільки одне царство Дроб'янки, а Ядерні — три царства: Гриби, Рос­лини, Тварини.

Циклічність — повторення пев­них періодів життя. Розрізняють сезонну, добову, життєву (період від народження до смерті) циклічність, а також циклічність у чергуванні ядерних фаз — диплоїдної та гаплоїдної.

Циста — тимчасова форма існування численних одноклітин­них організмів, яка має щільну захисну оболонку. Деякі най­простіші можуть існувати за не­сприятливих умов у вигляді цисти кілька років.

Цитоплазматична спадковість — позаядерна спадковість, яка здійснюється за допомогою моле­кул ДНК, розташованих у плас­тидах і мітохондріях.

Ч

Червова книга — перелік назв рідкісних і таких, яким загрожує зникнення, видів рослин і тварин. Містить короткі дані про їх біоло­гію, розповсюдження, причини скорочення чисельності та зник­нення окремих видів.

Чиста лінія — сукупність гено­типно однорідних нащадків у самозапильних рослин або самозаплідних тварин, коли майже всі гени перебувають у гомозиготно­му стані.

«Чорний список» — міжнарод­ний список вимерлих видів тварин і рослин, від яких залишилися лише опудала, кістяки, тушки, малюнки, гербарії, що зберігають­ся в музеях. За 400 останніх років на Землі зникли близько 70 видів ссавців, близько 70 видів птахів, тільки у Європі — понад 3 тис. видів рослин. Екземпляри числен­них зниклих видів рослин зберег­лися в ботанічних садах.

Щ

Щеплення — пересаджування стеблового живця або бруньки однієї рослини (прищепи) на стебло іншої рослини (підщепи) з наступним їх ростом (яблуня, груша тощо).

Я

Ярусність — розчленованість рослинного угруповання на горизонти, шари, покриви та інші структурні й функціональні товщі.

Найпотаємніше на Землі,

поки що унікальне у Всесвіті

та найважче для розуміння..., - це ЖИТТЯ.

З довідника біології

СЬОГОДНІ МИ ЗАВЕРШУЄМО ВИВЧЕННЯ  КУРСУ  БІОЛОГІЇ, ТОЖ ДАВАЙТЕ УЗАГАЛЬНИМО ВСІ ОЗНАКИ ЖИВИХ ОРГАНІЗМІВ

Ознаки життя

  Питання щодо появи й суті життя здавна хвилювали світову наукову спільноту та широкі верстви населення. Це цілком зрозуміло, адже ми й самі - живі істоти. Незважаючи на бурхливий розвиток біологічних наук, застосування методів генної та клітинної інженерії, електронної мікроскопії та складної обчислювальної техніки, сутність життя досі залишається загадковою.

  Відрізнити живий організм від неживого об'єкта, на перший погляд, ніби й не складно. Але в певних випадках живі істоти можуть зовні нагадувати неживі предмети, наприклад, перебуваючи у стані спокою, коли прояви життєдіяльності стають непомітними (як­от, насіння чи пилок рослин). З другого боку, якщо кришталики кухонної солі перенести в насичений розчин цієї речовини, вони починають рости, що нагадує ріст живих істот.

  Біологія досліджує різні прояви життя протягом багатьох століть, але й на сучасному етапі її розвитку важко дати чітке та стисле визначення цього поняття.

  Життя - це особлива форма існування матерії, що відрізняється від неживої природи особливостями структури та процесів. У біології існують різні формулювання, в яких життя визначається субстратом (субстратний підхід) або розглядається як сукупність специфічних процесів (функціональний підхід).

  Проблема пізнання суті життя є найголовнішою проблемою не лише біології. Науковці наводять різні тлумачення поняття «життя» й виокремлюють різні особливості феномену життя.

«Життя - це спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін речовин з навколишньою природою» (Ф. Енгельс).

«Живі тіла, які існують на Землі, являють собою відкриті, саморегулювальні та самовідтворювальні системи, що побудовані з біополімерів - білків і нуклеїнових кислот» (М. В. Волькенштейн).

«Життя - це глобальна планетарна самовпорядкована, енергетично та інформаційно відкрита система, що являє собою велике розмаїття форм єдиної у фізико-хімічному відношенні живої речовини» (В. І. Вернадський).

«Життя є формою існування біополімерних тіл (систем), здатних до самореплікації в умовах постійного обміну речовинами й енергією з навколишнім середовищем» (В. І. Гольданський).

«Життя - це активна властивість живої матерії, що відбувається із витратами енергії на підтримання й відтворення специфічної структури» (Б. М. Медніков).

  Сучасна наука не здатна штучно створити повноцінний навіть найпростіший живий організм, точно невідомо, як життя з'явилося на нашій планеті. Тому перелічимо основні властивості, притаманні живій матерії, зауваживши при цьому, що функціонування біологічних систем ґрунтується на тих самих фізичних законах, які притаманні й неживій природі.

Фундаментальні властивості живого

  Усім живим істотам властивий обмін речовин - сукупність керованих хімічних реакцій, унаслідок яких організм одержує та перерозподіляє енергію, синтезує необхідні для життєдіяльності речовини. Надалі речовини, утворені організмом, рано чи пізно підлягають розщепленню, а це зумовлює необхідність постійного самооновлення. В основі самооновлення лежать реакції синтезу, тобто утворення нових молекул і структур на основі спадкової інформації, збереження та реалізація якої забезпечується функціонуванням нуклеїнових кислот.

  Самооновлення - властивість біологічних систем утворювати нові складові частини замість старих на основі спадкової інформації, збереження та реалізація якої забезпечується функціонуванням нуклеїнових кислот.

   Біологічна система (клітина, організм, популяція, екосистема тощо) складається з відособлених або обмежених у просторі складових (органел, органів, особин, видів), які взаємодіють між собою. Але така взаємодія можлива лише за стану рівноваги внутрішнього середовища. Тому необхідною умовою стабільного розвитку та функціонування біологічних систем є підтримка гомеостазу - відносної сталості складу та властивостей внутрішнього середовища, у якому відбуваються біологічні процеси.

  Складові біологічної системи взаємодіють не ізольовано від навколишнього середовища, тому сталість внутрішнього середовища безперервно порушується. Але й так само безперервно відновлюється завдяки здатності біологічних систем підтримувати гомеостаз - саморегуляції.

  Саморегуляція - властивість біологічних систем підтримувати та відновлювати відносну сталість свого складу й перебігу функціональних процесів після їхньої зміни.

 Сигналами для корекції стану організму можуть бути відхилення від оптимальних значень важливих параметрів - концентрації різноманітних речовин, температури та інших показників життєдіяльності. Саморегуляція біологічних системах завжди ґрунтується на принципі зворотного зв'язку, коли результат певного процесу впливає на його перебіг. На кожному рівні організації є свої особливості саморегуляції.

  На молекулярному рівні прикладом можуть слугувати ферментативні реакції, у яких кінцевий продукт негативно впливає на активність ферменту - у такій біохімічній системі автоматично підтримується певна концентрація продукту реакції. Для клітини важливо збереження певного значення концентрації різних речовин. Прикладом саморегуляції є підтримка певної концентрації йонів у клітині внаслідок функціонування плазматичної мембрани.

  Вивчення еволюції тваринного і рослинного світу дає зрозуміти, як ускладнення будови тіл супроводжувалося вдосконаленням механізмів саморегуляції на організмовому рівні. Підтримка гомеостазу на цьому рівні забезпечується координацією діяльності систем органів, які підтримують гомеостаз: травлення, дихання, виділення, кровообігу тощо. Така координація забезпечується нервовими, гуморальними та імунними механізмами.

  Саморегуляція на рівні екосистеми полягає в підтримці сталості видового складу та чисельності організмів. Найзгубніше впливають на надорганізмові біологічні системи фактори, інтенсивність дії яких змінюється неперіодично або виходить за межі витривалості. Зазвичай це стосується антропогенних факторів. Нераціональна діяльність людини може порушувати баланс природних процесів, спричинюючи незворотні зміни в екосистемах.

У процесі існування живі системи не тільки підтримуються та оновлюються, а й відтворюють себе, даючи початок іншим живим системам. Відтак життя можна уявити як безперервний процес виникнення з одних життєвих форм інших. У цьому процесі, адаптуючись до змін умов існування, життєві форми можуть набувати змін, що ми називаємо еволюцією.

  Самовідтворення - здатність біологічних систем до відтворення собі подібних, в основі якої лежить передавання між поколіннями генетичної інформації.

  Спадкова інформація закодована послідовністю нуклеотидів молекули ДНК. Утворення копій цієї молекули (реплікація) є основою передавання спадкової інформації нащадкам. Реплікація відбувається на молекулярному рівні організації живого і забезпечує самовідтворення на всіх інших. Унаслідок подвоєння ДНК дочірні клітини під час поділу отримують гени від материнської клітини.

Соматичні та статеві клітини забезпечують нестатеве та статеве розмноження, тобто самовідтворення на організмовому рівні. Розмноження є необхідною умовою існування будь-якого біологічного виду, забезпечуючи підтримку або збільшення його чисельності. Відтворення організмів різних видів уможливлює існування екосистемного та біосферного рівнів організації.

 Самооновлення, саморегуляція та самовідтворення є фундаментальними властивостями, завдяки яким життя існує тривалий час. Проте негативний вплив діяльності людини на організми та середовище їх існування здатен порушувати існування життя на всіх рівнях його організації. Через це нам треба усвідомлювати власну відповідальність за майбутнє нашої планети.

  Варто зазначити, що лише одна чи кілька ознак живого не є достатніми для віднесення об'єкта до живої чи неживої природи. Так, наприклад, вода з льодовиків «живить» гірські озера й, випаровуючись, «виділяється» з них, кристали солі «ростуть» при випарюванні розчину. Щороку, еволюціонуючи, з'являються нові моделі смартфонів, більш адаптовані до нових вимог. Лише наявність сукупності ознак живого може слугувати достовірним критерієм віднесення певного об'єкта до живої природи .

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

Для зміцнення ваших знань сьогодні проводимо повторення матеріалу з розділу "ХІМІЧНИЙ СКЛАД КЛІТИНИ"

други1 УРОК ТИЖНЯ 

Для зміцнення ваших знань сьогодні проводимо повторення матеріалу з розділу "СТРУКТУРА КЛІТИНИ"

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

Тема уроку: "Біосфера як цілісна система. Захист і збереження біосфери. " 

Для виконання завдання прочитайте параграфи 55- 56 та перегляньте запропоноване відео 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

Тема уроку: "Біотичні, абіотичні та антропічні фактори. " 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

РОЗПОЧИНАЄМО ВИВЧЕННЯ НОВОГО РОЗДІЛУ 

"НАДОРГАНІЗМОВІ БІОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ"

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

Давайте розглянемо дві форми життя. 

Перша - НЕКЛІТИННА ФОРМА ЖИТТЯ

Так, саме так, сьогодні вивчаємо ВІРУСИ.

• На допомогу - відео: зліва - базове, зправа - розвиваюче. Обирайте на власний розсуд.

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

Ми завершуємо вивчення розділу "ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ"

Тема: "СВІТОГЛЯДНІ ТА НАУКОВІ ПОГЛЯДИ НА ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ЖИТТЯ."

Для якісної підготовки, перегляньте одне із запропонованих відео. Якщо виникли питання, зверніться до матеріалів підручника чи записів у робочому зошиті.

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

Тема уроку: "Спадкові захворювання людини. Генетичне консультування.  " 

Сучасна генетика знаходиться у розквіті своїх наукових можливостей.

Ознайомтесь із текстом 39 параграфа.

Виконайте на окремому аркуші представлені нижче завдання

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

Ви пам'ятаєте, що наука генетика вивчає закономірності спадковості та мінливості організмів.

Базові знання щодо спадковості ви вже знаєте. Починаємо занурення в океан правил мінливості. Вдалого плавання.

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

Тема уроку:"Закони Менделя. Взаємодія генів"

ПЛАН РОБОТИ:

1) Доповніть свої знання інформацією із параграфів 33-34.

2) Уважно ознайомтесь із навчальними відео.

3) Доповніть словник генетичних термінів. 

Домашнє завдання: знати параграфи 33-34, відповісти на питання після параграфа усно.

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

Узагальнення розділу.

Повторіть базові терміни розділу: вони у підручнику виділені шрифтом.

Опрацюйте ментальну карту.

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

Тема уроку: "Генетичний код"

Уважно ознайомтесь із представленою нижче інформацією та прочитайте параграф 24. Сформуйте базовий конспект у робочому зошиті (переписувати таблицю генетичного коду не потрібно).

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

Ми розпочинаємо вивчення захоплюючого розділу:  ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СПАДКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

Тема цього уроку: "ФОТОСИНТЕЗ"

Перегляньте одне із запропонованих відео, для зміцнення знань ознайомтесь із параграфом 18.

Зафіксуйте інформацію у робочому зошиті.

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

Ми з вами вже добре вивчили - яку структуру мають клітини живих організмів.

Пропоную перейти до вивчення процесів функціонування клітин.

Тема уроку: "Обмін речовин та енергії. "

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

другий УРОК ТИЖНЯ 

ПЕРШИЙ УРОК ТИЖНЯ 

Тема уроку: "Структура еукаріотичної клітини: клітинна мембрана, цитоплазма та основні клітинні органели."

Повторіть параграф 9 та прочитайте параграф 10.

Перегляньте навчальні відео для кращого розуміння теми.

Рекомендую, сформувати власний конспект у робочому зошиті. Це дозволить упорядкувати велику кількість нової інформації.