День пам'яті жертв Голодомору
«Ні труни, ні хрестів і ні тризни!
Прямо в яму, на віки-віків!
Чорна сповідь моєї Вітчизни
І її затамований гнів»
Україна пам’ятає! Світ визнає!
Голод…
Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
ПРИЧИНА СМЕРТІ - УКРАЇНЕЦЬ. Голодомор 1932-33 років забрав життя більшої кількості українців,ніж Перша світова війна людей всіх національностей...
Понад мільйон загиблих - діти віком до 10 років.
Цю страшну трагедію принесли на нашу землю московські окупанти.
Як тоді вони вбивали нас Голодом - так сьогодні вбивають мінометами, ГРАДами і зенітними установками...
Наш священний обов'язок - пам'ять про невинно убієнних українців.
Мабуть, немає в Україні родини, яку не зачепила б ця трагедія.
В суботу, 25 листопада - поставте свічку...
Це найменше, що ми можемо зробити заради вічної пам'яті тих, кого забрав Голод...
Голодомор 1932-1933 років в Україні - не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття. Вона була і залишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу. Понад 7 мільйонів українців заморили штучним голодом для досягнення злочинної політичної мети - ослаблення та винищення волелюбного українського селянства - соціальної основи нації.
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Головне у діяльності бібліотек по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію. Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось!
Голодомор
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимили до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору.
-Греби, нічого людям не лишай!..
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!
Д. Білоус
Тематична підбірка літератури
