Психолонічна служба школи у складі соціального педагога і практичного психолога працює длязабезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров"я і соціального благополуччя усіх його учасників: учнів, педагогічних працівників та батьків.Для створення максимально сприятливих умов для розвитку особистості кожної дитини,її життєтворчих компетенцій у відповідності зі своїми природними здібностями та можливостями.
Завдання:
-збереження та зміцнення психічного та соціального здоров"я
-сприяння особистісному,інтелектуальному,фізичному і соціальному розвитку здобувачів освіти шляхом доповнення сучасних методів навчання та виховання ефективними психолого-педагогічними технологіями
-сприяння забезпеченню психологічної безпеки
-надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги всім учасникам освітнього процесу.
Головна мета : сприяння повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі
Створення максимально сприятливих умов для розвитку особистості кожної дитини,її життєтворчих компетенцій у відповідності зі своїми природними здібностями та можливостями.
НІ домашньому або гендерно зумовленому насильству!
На нашому сайті зібрані всі контакти, де надають психологічну, медичну, правову, консультаційну допомогу.
Не терпіть, не залишайтесь сам на сам зі своєю бідою!
Основні телефони, які варто знати:
Екстрений номер виклику поліції – 102
Національна «гаряча лінія» (безкоштовно, анонімно та конфіденційно): 116-123 (з мобільного) або 0-800-500-335 (зі стаціонарного), цілодобово.
Телефон психологічної підтримки для постраждалих від домашнього насильства Білоцерківського міського центру соціальних служб: 0-800-501-686, пн-чт - з 8.00 до 17.00, пт - з 8.00 до 15.45.
Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства, тел. +38 095 338-49-62, пн - сб - з 8.00 до 20.00.
Спеціалізована служба первинного соціально-психологічного консультування для осіб, постраждалих від домашнього насильства тел. 0-800-501-686, +38 068 546-24-25, пн-пт з 9.00 до 18.00.
Якщо Ви зіштовхнулися з насильством (фізичним, сексуальним, психологічним та економічним) – зверніться за допомогою! Розірви коло насильства!
Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації: 116-123, 0-800-500-335, цілодобово
Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді:116-11, пн – пт 9.00. – 21.00, сб, нд 10.00. – 18.00.
Психологічна підтримка для постраждалих від домашнього насильства міського центру соціальних служб, 0-800-501-686, пн-чт 8.00-17.00, пт 8.00-15.45.
Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, тел.+38 (095) 338-49-62, пн-сб 8.00-20.00.
Спеціалізована служба первинного соціально-психологічного консультування, тел. 0-800-501-686, +38(068) 546-24-25, пн-пт 9.00-18.00.
КУ БМР «Територіальний центр надання соціальних послуг ім. П.Новотні», тел. (0456) 30-72-84, пн-чт 8.00-17.00, пт 8.00-15.45.
Інші контакти, де можна отримати соціально-психологічну, медичну, правову допомогу на сайті БМР.
Турбота про ментальне здоров‘я дітей в умовах війни
Головні відчуття для дитини — це захищеність та безпека, навіть під час війни. Як створити умови, щоб дитина не втрачала відчуття безпеки.
Поради:
1. Подбайте про себе та свій емоційний стан (спокійні батьки = спокійна дитина)
2. Озвучуйте плани дій для збереження життя та здоров‘я в умовах війни. Наприклад, коли тривога, то ми йдемо у підвал, бо там безпечно і так далі. При цьому використовуйте слова безпека та безпечно, так у дитини в голові будуються нові асоціації з цими словами.
3. Говоріть з дитиною про її емоції та переживання. Дайте зрозуміти, що її емоції — це нормальна реакція на ці обставини. Наприклад, боятися — це нормально, страх — відповідає за наш інстинкт самозбереження і так далі
4. Зробіть з дитиною вправу на візуалізацію "Безпечне місце", інструкцію можна знайти в інтернеті. Можна намалювати безпечне місце, а потім уявити себе там.
5. Спостерігайте за дитиною та змінами в її емоційному стані, або поведінці. Особливо, якщо дитина стала свідком вибуху, або іншої травмуючої події. Якщо дитина змінилась, стала більш активною та неслухняною, або навпаки — незвично тихою, стала хвилюватися за здоров‘я своє або батьків, погано спить, бачить часті кошмари, відмовляється від їжі, або навпаки — переїдає, то в такій ситуації краще звернутися за допомогою до кваліфікованого психолога.
6. Пам‘ятайте, що у дитини повинно бути дитинство не зважаючи на війну, тож намагайтесь проводити час з позитивом. Ходіть у парки, гойдайтесь, шуткуйте та смійтеся разом, ходіть до кінотеатрів та долучайте дитину до веселих активностей.