У вересні 1881 року у звичайній селянській хаті в селі Баничі була відкрита трикласна (земська) школа.
До цього це питання кілька років вирішувалось в різних інстанціях. До наших днів збереглись документи , які свідчать про події , що передували відкриттю школи:
З рішення Земського зібрання Глухівського повіту від 07 жовтня 1880 року:
«Выслушав приговор общества с.Баничи, ходатайствующего об открытии в их селе училища. Из приговора видно, что дом для училища пожертвован умершей ним владелицей Коробчавской и что общество обязывается давать отопление, освещение и содержать сторожа, а также ремонтировать дом.
ПОСТАНОВЛЕНО:
разрешить управе распорядиться об открытии в селе Баничах училища второго разряда. Расход на жалование учителю -150 рублей и законоучителю -60 рублей в час внести в смету».(Свод постановлений Глуховского земства по народному образованию 1865-1895гг.)
Школа містилась в непристосованому приміщенні. Це була невелика сільська хата, яка по вікна ввійшла в землю.
У цій хаті була одна кімната з глиняною підлогою.Учитель у цій кімнаті працював одночасно з трьома класами. Першим учителем Баницької школи був Федір Микитович Понирко, який багато сил і енергії поклав у відкриття школи в нашому селі.
За свої кошти він купував підручники та посібники для школи. Це був чудовий учитель, ентузіаст своєї справи, який прагнув, щоб селянські діти навчалися грамоті.
Понирко Ф.М. вирішив побудувати нове приміщення для школи. Він писав і особисто їздив до Києва до поміщика-мільйонера Терещенка просити дозволу на виділення в урочищі «Рудовщина» ділянки лісу під заготівлю лісоматеріалів для будівництва приміщення школи.
З дозволу поміщика Терещенка в урочищі «Рудовщина» було відведено ділянку лісу для будівництва нової школи. Ліс коштував 300 крб (на старі гроші).
Силами жителів с.Баничі ліс був розроблений, привезений до місця будівництва.
Громадськість села на сходці домовилась своїми силами побудувати школу. Двері, вікна, підлогу зробив столяр Сміловський Петро Іванович. Керував будівництвом Понирко Федір Микитович і в 1902 році школа була побудована.
Приміщення складалось з чотирьох кімнат. При школі Понирко Ф.М., як перший директор створив токарну, слюсарну, ткацьку майстерню.
Столярній справі навчав дітей Сміловський П.І. Після закінчення учні набували спеціальності столяра, токаря по дереву.
Крім столярного ремесла учнів навчали також ткацтву.
На околиці села Баничі Понирко Ф.М. на трьох десятинах власної землі посадив тутові дерева, на яких розводив шовкопрядів. Кокони збирали учні, ці кокони Федір Микитович відправляв на шовкомотальну фабрику.
З фабрики присилали на школу готові лляні та бавовняні нитки, з яких учні ткали на ткацьких верстатах тканину, яка називалася «серпанком».
У токарній майстерні навчались тільки підлітки, які закінчили школу. У токарній і столярній майстерні навчались 15-20 хлопчиків віком від 14 до 16 років, а в ткацькій майстерні тільки 5 дівчаток, віком від 11 до 17 років.
Предметами виробів були : дверні рами, вікна, ковдри, рушники, половики. Школу закінчували одиниці. Так, у 1889 році у Баницькій школі навчалось 34 хлопчики і
1-2 дівчинки, а закінчили школу лише 2 хлопчики.
Кошти на розвиток народної освіти відпускались дуже мізерні – лише 34 копійки на рік.
Біля школи була ділянка землі розміром 0,60 га, на якій учні посадили сад .
Старожили села характеризують Понирка Ф.М., як здібну, талановиту людину. Він добре розумів музику, грав на фісгармонії, складав ноти, мав приємний голос і тонкий музичний слух. З його ініціативи в школі був організований хор, яким він і керував. Репетиції проводились у нього вдома.Помер Федір Микитович у 1916 році.
Після його смерті вчителем один рік працював Савощенко М.Т. А з 1916 року по 1921 школою керував Мантур Михайло Амосович. В перші роки радянської влади він провів велику роботу по залученню селянських дітей до школи, створив шкільну бібліотеку, яка у 1921 році налічувала 526 книг! Організував дитячу художню самодіяльність. В 1921 році в школі навчалось 66 учнів. Після смерті Михайла Амосовича , з 1918 по 1924рр.керівництво школою взяв на себе Білецький Дмитро Максимович, який працював учителем української мови.
У 1930-1934 рр. в Баничах існували класна школа та школа по ліквідації неписьменності, через яку пройшло багато дорослих, які з повагою згадують свою першу вчительку Гурську Г.У.
З 1930 року по1935 в Баничах була початкова школа, завідуючим якої був Сенченко Тимофій Васильович.
У 1935 році школа була реорганізована на семирічну, директором якої був Черняк І.С.
У 1938 році школа була реорганізована в середню.
В період Великої Вітчизняної війни вчителі і вихованці школи брали активну участь у запеклій боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками.
Наші учні такі як: Ващенко Олександр, Мурашко Микола, Биков Олександр ,Фесенко Федір Сидорович, Демченко Поліна, Сутулін Василь, Строган В.В., який загинув смертю хоробрих, Приходько Іван Васильович, Веремеєв Федір Дмитрович. Багато з учнів та вчителів школи були учасниками підпільної групи, яка згодом влилась у Шалигинський партизанський загін.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни в тяжких умовах було відновлено навчання у Баницькій школі.
Не вистачало підручників, не було паперу і чорнила.
Дуже важко було першому післявоєнному директору школи Буйковій Галині Федорівні.
У 1940 році зі школи вийшов перший випуск середньої школи. Було випущено 22 учні. Всього за час існування школа зробила 66 випусків!
У 1948 році директором Баницької школи став Литвиненко Іван Юхимович .
Іван Юхимович був одним із перших комсомольців у нашому селі. Перед Великою Вітчизняною війною працював учителем математики Баницької середньої школи. Пройшов дорогами війни від Сталінграда до Берліна. За відвагу і мужність нагороджений урядовими нагородами.
Іван Юхимович працював директором школи з 1947 по 1970 роки. За роки роботи в школі вніс значний вклад в її розвиток та зміцнення матеріальної бази і забезпечення навчально –виховного процесу. Під час його керування в школі добре була організована гурткова робота.
Працював хоровий гурток, був організований оркестр духових інструментів.
У 1952 році було збудоване нове приміщення по типу початкової школи. А в 1960 році школа змінила назву з середньої на середню загальноосвітню трудову політехнічну школу з виробничим навчанням. У зв’язку з цим було добудовано в 1963 році три класні кімнати і три кімнати в яких розмістились столярна, слюсарна майстерні і кабінет механізації сільського господарства.
Майстерні були обладнані всім необхідним згідно вимог програмного матеріалу. При школі працювала виробнича бригада на базі колгоспу ім. Кірова, яка обробляла земельну ділянку розміром в 13,5 га.
Учні вивчали системи тракторів, різні види сільськогосподарських машин, а у весняний і літній періоди працювали в полі. На полі учні вирощують зернові і технічні культури
Учні 5-8 класів включаються в трудову діяльність, не тільки працюючи в майстерні, а й виконуючи різні роботи на навчально-дослідницькій ділянці.
Площа навчально-дослідної ділянки складала 1,2га.
Будівельною бригадою учнів була побудована теплиця, де юннати вирощували розсаду овочів та квітів.
Для організації практичної роботи учнів було створено дві виробничі бригади: будівельників і рільників-механізаторів при колгоспі ім. Кірова.
Будівельна бригада багато вложила сил і уміння до добудови школи і по ремонту шкільного приміщення та шкільних меблів. Члени бригади рільників уже в
9 класі включалися у продуктивну працю на землі, яку виділив колгосп -13,5 га. На цій площі була запроваджена дев’ятипільна сівозміна (по типу колгоспу).
Багато праці вкладають учні виробничої бригади, щоб одержати високий урожай на закріпленій за ними землі.
На уроках рослинництва вони проводять аналіз посівного матеріалу і грунту. Бригади склали карту внесення добрив.
Щоб знання учнів були глибокі і міцні в школі були створені і обладнані всім необхідним фізичний, хімічний, біологічний та математичний кабінети.
З 1969 по 1993 роки школу очолив учитель фізики, заслужений учитель УРСР - Линник Іван Дмитрович.
У 1987 році Глухівський ПМК-7 на кошти колгоспу ім. Червоної Армії за участю шефських організацій , організацій всього району, учнів та батьків було споруджене нове триповерхове приміщення школи, яке мало сучасні 22 навчальні кабінети, спортивний та актовий зал, майстерню по обробці дерева та металу, бібліотеку, їдальню.
У 1989 році в школі навчалось 314 учнів, працювало 35 учителів. Серед педколективу – один заслужений учитель УРСР (директор школи Линник Іван Дмитрович, старший вчитель –Козел Антоніна Йосипівна, 2 відмінники народної освіти СРСР, 7 відмінників народної освіти УРСР).
У 1990 році зроблено 45 випусків учнів школи.
Школу закінчили станом на 1990 рік: з золотою меделлю-36 учнів, із срібною -16.
Баницьку середню школу у 1941 році закінчив український радянський письменник-О.О.Палажченко.
В нашій школі навчався Герой Радянського Союзу П.О.Матющенко, який народився в с.Баничі в1918 році.
На фронт Великої Вітчизняної війни потрапив 8 вересня 1941 року. Він хоробро бився з фашистами під Сталінградом, на Україні і в Польщі. Та найбільші випробування випали на долю Матюшенка на угорській землі під час штурму Будапешту. Гармата під його керівництвом знищила багато «Пантер», «Тигрів», бронетранспортерів та живої сили ворога. Але не дожив він до світлого Дня Перемоги, загинув 26 січня 1945 року в Будапешті смертю хоробрих. За мужність і відвагу старшому сержанту Петру Панасовичу Матюшенко посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У 1978 році закінчив школу воїн-інтернаціоналіст Антипенко Микола Іванович, який загинув смертю хоробрих,виконуючи свій інтернаціональний обов’язок.
У 1981 році закінчила Баницьку школу письменниця Сумщини Ніна Гавриленко.
З 1993 року по липень 2021року директором школи працював старший учитель, відмінник освіти України - Бисько Анатолій Михайлович.
З липня 2021 року на посаду директора Баницького навчально-виховного комплексу: дошкільного навчального закладу-загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Глухівської міської ради Сумської області призначено Волончук Наталію Миколаївну.
У школі на даний час (2021-2022 навчальний рік) навчається 175 учнів, працює 31 педагогічний працівник. Дев'ятеро учителів мають вищу категорію, 15 учителів мають І категорію, 2 вчителі -ІІ категорію і 7 мають категорію «спеціаліст».