Інформація для батьків

Безпека дитини в Інтернеті

5.1 videoplayback (1).mp4

Безпека дітей в Інтернеті – поради батькам:

1. Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якій Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.

2. Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.

3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.

4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!

5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер закладу освіти. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.

6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.

7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в освітньому закладі, Інтернет-клубі, у друзів.

8. Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.

9. Не пропустіть симптоми Інтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначається використання Інтернету на успішності дитини, її здоров’ї, стосунках із членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.

10. Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в дитини проявляються ознаки інтернет-залежності, зверніться до фахівців за консультацією. Маніакальне використання Інтернету може бути симптомом інших проблем, зокрема депресії, озлобленості, низької самооцінки.

11. Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам’ятайте, що для дитини ви є основним прикладом у житті.

12. Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте бажання дитини займатися іншими справами, особливо спортивними іграми.

13. Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в реальному житті. Якщо дитина сором’язлива, віддайте її на заняття з набуття навичок спілкування. Заохочуйте дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими дітьми.

14. Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті. Використовуйте програми, які здійснюють моніторинг та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби батьківського контролю.

15. Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що дитину цікавлять лише он-лайнові відеоігри, спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів» улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати її книжки з фентезі.

Посібник з безпечної роботи в онлайні для батьків

Від 2 до 4 років: Початок

На цій стадії онлайнова діяльність, скоріш за все, залучатиме батьків. Батьки можуть тримати дітей на колінах, переглядаючи сімейні фотографії, використовуючи Web-камеру для спілкування з родичами або відвідуючи дружні до дітей сайти, такі як «Знайка» та Baby Help.

Від 5 до 6 років: Як робити це самим

До того часу, коли діти досягають 5 років, вони вже, напевно, хочуть досліджувати Web самостійно. Важливо, щоб батьки проінструктували своїх дітей щодо безпечної роботи в Internet, коли діти самі почнуть використовувати його.

Від 7 до 8 років: Інтерес зростає

Одним із проявів звичайної поведінки дітей в цьому віці є бажання побачити, що вони можуть отримати. В онлайні це може включати відвідування сайтів або спілкування у чат-кімнатах, на які батьки їм не дали б дозволу. Звіти про онлайнову діяльність від MSN Premium (EN) або інших сервісів можуть бути дуже корисними на цій стадії. Діти не почуватимуться так, ніби у них за спиною стоять батьки, але ці звіти все ж таки покажуть, де вони були.

Від 9 до 12 років: Доки в онлайні

Діти, які знаходяться на порозі підліткового віку, хочуть знати все і вони чули, що є доступним у Web. Це нормально, що вони хочуть подивитися, що там є. Для таких тем, які батьки знаходять неприйнятними (наприклад, відверто сексуальні матеріали для дорослих або інструкції з виготовлення бомб) батьки можуть використовувати Батьківські контролі MSN (EN), щоб заблокувати небажану інформацію.

Від 13 до 17 років: Технічно досвідчений

Допомога підліткам у забезпеченні онлайнової безпеки є особливо складною, оскільки зазвичай вони знають більше, ніж їхні батьки, про програми Internet. Навіть з дітьми старшого віку важливо, щоб батьки відігравали активну роль у визначенні використання Internet своїми дітьми. Чітке виконання правил онлайнової безпеки, які прийнятні і для дітей, і для батьків, та частий перегляд звітів про онлайнову діяльність дітей є також надзвичайно важливим. Батьки повинні не забувати тримати захищеними свої власні паролі, щоб діти не могли нікуди увійти під батьківськими іменами

Як зупинити булінг

15.1 Як зупинити булінг_ поради для батьків.mp4

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у освітньому закладі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують в освітньому закладі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР. ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у гімназії, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

Ящо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншому освітньому закладі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

3.3 Домашнє насильство_ діти між двох вогнів.mp4

Насильство

3.4 Що таке домашнє насильство, або насильство в сім'ї_.mp4

Що таке домашнє насильство

3.5 Наслідки домашнього насильства _ Освітній проект ДІМ (НЕ)БЕЗПЕКИ.mp4

Наслідки насильства

Як правильно хвалити дітей

Мотивуйте на успішність!

Кожному приємно, коли його успіхи помічають. Усім нам радісно чути похвалу за гідні результати і особисту старанність. Але, виявляється, правильно хвалити не так просто.

У першу чергу схвалення має надихати на покращення особистих результатів, а не підсвідомо закладати потребу відповідати певним шаблонам. Окрім того, похвала має бути заслуженою, щирою та конструктивною. Тож як варто хвалити дитину, щоб не нашкодити і не переборщити?

Значення похвали для дитячої особистості

У шкільному віці самооцінка лише формується, тому діти та підлітки більш залежні від схвалення їхніх дій, ніж дорослі.

Формує здорову самооцінку. Дитина, яку постійно та аргументовано хвалять батьки, буде спокійно реагувати на конструктивну критику сторонніх людей. Вона знає, що практично ні в кого не виходить щось з першого разу, помилятися – це нормально. Головне – аналізувати свої помилки, бути послідовним та старанним на шляху до досягнення мети.
Мотивує. У всіх різні здібності і схильності, кожний навчається у своєму темпі та підкорює власні вершини. Хваліть дитину за найменші успіхи, якщо для досягнення цього результату дійсно були докладені зусилля. Навіть якщо успішність учня з певного предмета поки що не надто висока, намагайтеся відмічати найменші успіхи, це мотивує проявляти старанність та наполегливість на шляху до успіху. Адже якщо сварити дитину, що їй щось дається важче за інших, то в неї взагалі може зникнути будь-яке бажання вивчати певний предмет та сформується фіксоване мислення щодо власних здібностей.
Закладає довірчі взаємини. Отримуючи позитивний відгук та підбадьорювання від близьких та вчителів, дитина відчуває їхню турботу, підтримку та любов до себе. Це закладає фундамент для порозуміння та формування доброзичливих взаємин.

Як і за що саме варто хвалити дитину

Щира аргументована похвала – мистецтво, яке має опанувати кожен дорослий, адже вона має безліч форм та проявів.

Дякуйте! За увагу, допомогу, співчутливість, старанність та інше. Давайте фідбек діям дитини. Це не обов'язково виражати словами, все залежить від обставин. Інколи достатньо жесту, посмішки, підморгування чи інше. Але діти підсвідомо чекають зворотного зв'язку від дорослих на свої дії.
Хваліть по ділу! Інакше це безглуздо і може мати зворотній ефект. Наприклад, якщо дитину похвалили на кшталт «Молодець, ти все одно старався» у ситуації, де вона не докладала жодних зусиль для отримання бажаного результату, це змусить замислитись, а чи варто взагалі напружуватись, якщо врешті-решт реакція дорослих однакова.
Діліться почуттями, а не навішуйте «ярлики». Намагайтеся уникати фраз на кшталт «Ти найрозумніший»/«ти найкращий» та інше. Це сформує у дитини хибне уявлення про свої виняткові здібності та може викликати розчарування, коли вона опиниться у ситуації, коли хтось виявиться розумнішим чи кращим за неї. А таких ситуацій не оминути! Діліться своїми емоціями. Наприклад, «Я дуже рада, що ти сьогодні найшвидше впорався», «Дуже приємно, що ти стараєшся, в тебе виходить з кожним разом краще!» та інше.
Будьте щирими та уникайте формальностей. Намагайтеся не обмежуватись загальними фразами, конкретизуйте, що саме вас тішить у діях дитини чи підлітка. У випадку, якщо похвалити дійсно нема за що, не варто цього робити взагалі.
Розділяйте похвалу і критику. Обгрунтована виважена критика так само як і похвала – необхідний інструмент виховання. Однак не варто їх поєднувати на кшталт «Сьогодні ти підготував неймовірно цікаву доповідь, але чому погано написав контрольну?». Побудовані у такий спосіб фрази знецінюють похвалу. Вирішили похвалити? Висловіть критику наступного разу, не разом.
Хваліть за особисті здобутки, не порівнюючи з іншими. Діти обожнюють ігри і змагання, це мотивує на вдосконалення власних умінь та навичок. Однак усі школярі мають різні здібності, тому деякі з них не можуть конкурувати між собою. У цьому випадку поясніть, що це не страшно, кожен має свої «суперздібності». Головне навчитися конкурувати із самим собою – перемагаючи собою сьогоднішнім, у себе вчорашнього!

Як знайти баланс між критикою і похвалою

Для формування адекватної самооцінки у дитячому і підлітковому віці, необхідно як вчасно хвалити, так і аргументовано робити зауваження. У підлітковому віці діти більш болісно реагують на критику, тому важливо зуміти знайти баланс між ними.

Завжди аналізуйте факти. Пояснюйте, якими саме діями дитини спровоковані ваші емоції та ставлення до певної ситуації.
Ставте запитання. Ми, дорослі, більш досвідчені, та, як правило, на відміну дітей та підлітків, чітко усвідомлюємо межу між «добре» і «погано». Однак, щоб розмова не перетворилася для вашої дитини у нудну нотацію і ваша думка дійсно була почута, залучайте співрозмовника до діалога. Запитуйте, як він сам оцінює ситуацію, що склалася і відповідність своїх дій та поведінки. Скеровуйте діалог у потрібне русло, це прискорить порозуміння з підлітком.
Ставтеся до дитини із повагою. Намагайтеся будувати діалог у форматі «особистість – особистість», де ваша безперечна перевага – життєва мудрість, сформована на особистому досвіді. Критикуючи, намагайтеся не переходити на особистості, а виключно аналізувати факти. Для порозуміння обов'язково використовуйте техніку «сендвіча».

Читайте також:

Поради батькам 1 кл.docx

поради батькам 1.docx

Поради батькам 5 класів.docx