Мовленнєвий апарат людини
Звукоутворення
Звукоутворення (голосоутворення) – процес
утворення звука голосу. Голос починає звучати, коли струмінь стисненого повітря примушує вібрувати голосові зв’язки. Пропускаючи частину повітря, зв’язки знову змикаються в силу еластичності, потім цикл повторюється
Голосовий апарат
Голосовий апарат – ідеальний живий музичний інструмент, здатний створювати художні образи.
Він дуже складний у взаємозв’язку всіх органів, що приймають участь в процесі співу
До його складу входять: ротова і носова порожнини, глотка, гортань з голосовими складками, трахея, бронхи, легені, грудна клітка з дихальними м'язами та діафрагмою, м'язи черевної порожнини. У голосоутворенні бере участь і нервова система: відповідні нервові центри в головному мозку з рухливими і чутливими нервами, які об'єднують ці центри з усіма вокальними органами
Умовно голосовий апарат можна поділити на три основні частини:
– звукоутворюючу (гортань з голосовими зв'язками);
– резонуючу (грудні та головні резонатори);
– дихальний комплекс (дихальні м'язи грудної клітки, живота та діафрагми).
Орган, де відбувається звукоутворення, називається гортанню. Вона розташована по середній лінії шиї у передньому її відділі і має форму трубки, верхній отвір якої відкривається в порожнину глотки, а нижній продовжується в трахею.
Якщо дивитись на гортань зверху, то з двох боків симетрично є по два виступи слизової оболонки, які знаходяться один над другим. Між ними є невеликі заглибини – морганієві шлуночки.
Верхні виступи називається “несправжніми” голосовими складками, а нижчі – голосовими зв'язками.
Голосові зв'язки при вдиху утворюють зіль ницу трикутної форми, яка називається голосовою щілиною. При голосоутворенні голосові зв'язки змикаються, голосова щілина закривається
Артикуляційний апарат
Артикуляційний апарат – система органів, завдяки яким формуються звуки мови. До неї відносяться: голосові зв’язки, язик, губи, м’яке піднебіння, нижня щелепа (активні органи); зуби, тверде піднебіння, верхня щелепа (пасивні органи).
Рух нижньої щелепи під час співу повинен бути абсолютно вільний, еластичний.
Ступінь розкриття рота і нижньої щелепи неможливо визначити як постійну форму, бо вона нормується вокальними голосними та динамікою звука
Звʼязки
Зв'язки – це м'язові волокна, які розташовані паралельно внутрішньому краю зв'язки і в косому напрямку.
Завдяки такій будові голосова зв'язка може змінювати не тільки свою довжину і товщину, але й коливатися по частинах: всією шириною і довжиною, або частинами, що обумовлює багатство барв співочого голосу.
Як нерухомий резонатор, носова порожнина бере участь в утворенні носових звуків. При цьому піднебінна завіса опущена й вільно пропускає повітря в носову порожнину.
Якщо ж піднебінна завіса напіввідкрита, утворюється незначний носовий призвук. В українській мові носова порожнина є місцем артикуляції звуків [м], [н], [ні].
Одним із основних факторів голосоутворення, енергетичним джерелом голосу є дихання. До речі воно буває різним:
– верхньореберне (ключичне);
– діафрагмальне (брюшне);
– нижньореберно-діафрагмальне (костно-абдомінальне).
Детальніше розглянемо верхньореберне (ключичне)
Воно здійснюється верхньою частиною легенів майже без участі діафрагми та черевного преса. Воно коротке і має малий запас повітря. Відмінною ознакою цього типу є помітне легке підняття грудної клітки та плечей. У співі не застосовується, так як веде до напруження м’язів шиї.
От же, усі органи, які беруть участь у голосоутворенні, у сукупності утворюють так званий голосовий апарат
Виконано: Павленко Поліна Дмитрівна. 9-А