1. Основним засобом орієнтування кажанів в просторі є ехолокація. Тварини випускають ультразвукові сигнали, які відбиваються від предметів і повертаються.
2. Полюють кажани також за допомогою ехолокації. Мишачий «ехолот» настільки точний, що фіксує предмети діаметром 0,1 мм. Крилаті ссавці чітко розрізняють всілякі об’єкти, наприклад, різні види дерев.
За відбитими ультразвуковими хвилями кажани в повній темряві не тільки знаходять жертву, але й визначають її розміри і швидкість.
До відкриття ультразвуку вважалося, що ці ссавці володіють екстрасенсорним сприйняттям.
Більшість видів кажанів утворюють звукові імпульси за допомогою гортані. Звуки, що зароджуються в горлі, кажан видає ротом або направляє їх в ніс, випромінюючи через ніздрі. У таких особин ніздрі оточені химерними виростами, які формують і фокусують звук. Крім того, кажан може пищати на вдиху, на видиху і навіть під час пережовування їжі. У момент випускання цих хвиль м'язи у вухах кажанів закривають вушні раковини для того, щоб запобігти пошкодженню слухового апарату.
Будова середнього вуха кажана:
1 - молоточок; 2 - коваделко; 3 - стремінце; 4 - барабанна перетинка
Частота звуків:
– під час пошуку здобичі сягає 10 коливань в секунду;
– безпосередньо перед атакою — 200-250 коливань за секунду.
Гучність сигналу в деяких рукокрилих на відстані 10см від тіла становить 130 децибелів, що є абсолютним рекордом серед тварин.
Точність ехолокатора. Ехолокатор кажана має бути дуже точним. Похибка лише в 1 мс може призвести до того, що кажан промахнеться аж на 17см. Деякі експерименти показують, що кажани можуть вимірювати час повернення звуку з точністю в 10 нс, тобто вони визначають відстань з похибкою лише в 1 мм або й менше.
Метелики мусять розвивати пристосування, щоб уникнути зустрічі з кажанами, які ними харчуються. Кожен вид метеликів виробив свій захист:
- розвинули чутливий до ультразвуку слух, щоб ховатися від хижаків;
- стали виробляти ультразвукові клацання, щоб спантеличити кажанів;
- набули в процесі еволюції акустичного камуфляжу, який маскує їх від виявлення сонаром кажана.
1) Стридуляція (стрекотіння) - це акт вироблення звуку шляхом стирання певних частин тіла.
Рис. Реконструкція частоти вібрації надкрил
2) Ударні «кастаньєти» - модифіковані генітальні структури (вчені назвали геніталії, що виробляють звук, кастаньєтами)
3) Тимбали - спеціальні кутикульні утворення на поверхні тіла з повітряною подушкою під низом.
Учені приділили увагу роду метеликів Yponomeuta, в якому більшість видів (а їх близько сотні) мають у своєму арсеналі незвичайне утворення — напівпрозору ділянку на крилах без лусочок між венами Cu1b та Cu2. Цікавим стало питання, чи ця ділянка виробляє звук, які її акустичні властивості (якщо виробляє) і як ці звуки застосовуються метеликом у його житті.
Мал. На зображенні зліва (А) білим обведена область напівпрозорого утворення, а на зображенні праворуч (В) РЕМ знімки цієї області.
Мал. Спектрограма ультразвукових клацань під час одного помаху крилами метелика.
Амплітуда відбитого звуку, яка варіюється в діапазоні -35 ... -43 дБ при частотах в діапазоні 20 ... 160 кГц.
Діаграма відстані, на якій кажани будуть чути клацання метеликів залежно від положення.
З досліджуваною напівпрозорою ділянкою не було помічено тертя інших ділянок тіла метелика у будь-якій з моментів помаху. Але клацання якось з'являються. І відбувається це за допомогою обертання заднього крила вздовж своєї осі від основи до кінчика під час верхньої та нижньої фаз помаху крилами. Під час супінації (обертальний рух кінцівкою) на початку помаху анальний та югальний відділи крила складаються вниз щодо його передньої частини вздовж клавальної борозни.
Цей процес протікає від вершини до основи крила, таким чином напівпрозора область також задіяна. Під час цього виникають ультразвукові клацання, які збивають з пантелику кажанів.
Для досліджень учені направляли звукові хвилі на крила нічних метеликів двох видів — китайського дубового шовкопряда (Antheraea pernyi) та нічного метелика із сімейства Брамеї (Dactyloceras lucina). Тоді вони з’ясували, що звук, який відбився від комах, був набагато тихішим, ніж спочатку.
Крила метеликів, які мають товщину вдесятеро меншу за міліметр, вкриті лусками, які розташовуються особливим повторюваним візерунком. Це допомагає їм поглинати звуки в широких межах коливань. Тому кажанам, які покладаються на ехолокацію при пошуку їжі, стає важче помітити здобич.
Порівнюючи нічних метеликів із денними, вчені з’ясували, що звукопоглинальне покриття мають лише молі.
Виконано: Гопцій Нікіта Олександрович. 10-Ал