1.    Класичне методологічне підґрунтя у навчанні дітей з особливими освітніми потребами в умовах дистанційного навчання

Підходи і методи навчання та корекційно-розвивальної роботи з учнями, які мають порушення слуху, ґрунтуються на класичних технологіях та методиках.

Безперечно, фундаментальною системою навчання учнів з ураженою слуховою функцією усного мовлення була і залишається тепер система Ф.Ф.Рау «Чистий усний метод». В основі даної системи покладено «глобальний підхід» («метод цілих слів» з широким залученням карток з надрукованими словами, реченнями, дактилемами). На основі глобального слухо-зорового сприймання цих слів з карток, з губ, з дактильних знаків діти з порушеннями слуху збагачують словник, навчаються читати і писати, оволодівають звуковимовою.

Слухомовленнєва діяльність здійснюється в рамках методологічної та комунікаційної системи (С. Зиков). Основний принцип  якої – корекційна спрямованість навчання, єдність освіти, словесного мовлення з практичною діяльністю. Особливий акцент відводиться роботі над розбірливістю мовлення (В. Бельтюков, Н. Слєзіна), навчанню вимові фонем (О. Леонгард) та розвитку залишкового слуху.

Домінуючою методологічною платформою в навчанні дітей з ураженою слуховою функцією є організація освітнього процесу, який ґрунтується на словесно-жестовому білінгвізмі (Л. Виготський, В. Засенко). Використання жестів при формуванні усного мовлення є доцільнішим з точки зору підтримки бажання учня виражати думки будь-яким способом з наступним формулюванням у словесній формі.  Дві мови (словесна і жестова) виступають як рівноправні засоби в освітньому процесі. Білінгвальне навчання свідчить про більш високий рівень знань, вмінь, навичок учнів та соціалізацію випускників (Г. Зайцева).

Отже, при рівності методологічних платформ, розумінні мети і завдань дистанційного навчання, визначається тенденція до взаємодії всіх педагогічних систем, які слугують фундаментом у навчанні дітей з порушеннями слухової функції. Належне планування, адаптація навчальних матеріалів та забезпечення доступності технологій є ключовими аспектами для успішного навчання цієї групи дітей на відстані. Класичні методи та прийоми навчання можуть бути використані для поліпшення дистанційного навчання дітей з порушеннями слуху шляхом забезпечення комунікації, доступності та візуалізації навчального матеріалу.

Проблема навчання та розвитку дітей з порушеннями інтелекту хвилює педагогів протягом тривалого часу. Вже у 60 – 70-ті роки минулого сторіччя І. Єременко спільно зі своїми учнями  Л. Вавіною, Г. Мерсіяновою  та В. Турчинською здійснили всебічний аналіз теоретичних засад диференційованого навчання учнів та розробили комплексну програму. Вагомим досягненням були наукові праці Л. Виготського про зону актуального і найближчого розвитку та провідної ролі навчання у розвитку людини. Нетрадиційні методики навчання читанню дітей з порушеннями інтелектуального розвитку запропонували відомі педагоги Микола Зайцев та Гленн Доман. До проблеми навчання читанню дітей із синдромом Дауна звернулися українські педагоги-практики А. Магутіна, Н. Ліщук, Н. Морозова, О. Папета та інші.

Існує низка рекомендованих класичних методик, які дають змогу ефективно навчати та розвивати дітей з обмеженнями психофізичного розвитку. У практиці роботи  з даною категорією учнів педагоги школи-інтернату використовують:

- методику поскладового читання Миколи Зайцева, або «кубики Зайцева»;

- методику глобального читання Глена Домана, суть якої полягає в тому, що за допомогою фотографічної особливості пам'яті  учень запам’ятовує слово цілком;

- елементи методики ТАН-Содерберг. Це  голландська методика для розвитку мови і мовлення та говоріння, адаптована для навчання дітей з інтелектуальними порушеннями;

- «Нумікон» – методику для формування математичних навичок у дітей з обмеженнями психофізичного розвитку, під час використання якої застосовується мультисенсорний підхід та спеціальні набори наочно-практичного матеріалу;

- засоби альтернативної та підтримуючої комунікації: піктограми, МАКАТОН, Льоб-система, система спілкування за допомогою обміну картками (PECS), технічні засоби комунікації, комунікативні планшети тощо;

- LEGO-технології;

- елементи методики Марії Монтессорі, яка сприяє розвитку сенсорного сприйняття у дітей.

Створені педагогами освітнього закладу презентації для візуальної підтримки дітей з інтелектуальними порушеннями, використання різноманітних онлайн-інструментів ґрунтуються на перелічених вище класичних методиках та технологіях, які сприяють ефективному засвоєнню навчального матеріалу в період дистанційного навчання під час турбулентних умов пандемії, воєнного стану тощо.

Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату базується на класичних педагогічних технологіях, методах і прийомах роботи (Ю. Бабанський). Але їх практичне втілення в навчальному процесі потребує сучасного підходу, модифікації та адаптації. Застосування цілком нових методів навчання і оновлених традиційних методологічних платформ, авторських методик в поєднанні з інтерактивними та комп’ютерними технологіями забезпечить ефективну навчальну та корекційно-реабілітаційну роботу з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату, що передбачає тривалу і послідовну допомогу в усуненні рухових, інтелектуальних, мовленнєвих, поведінкових, комунікаційних порушень.

Дитино-орієнтовані активні методи переважають у роботі з дітьми, що мають порушення опорно-рухового апарату.  Проблемно-орієнтоване, емпіричне та дослідницьке навчання передбачають активне, рефлексивне й комунікативне навчання, покликане дати практичні вміння, підтримувати мотивацію, бажання вчитися та формувати здатність до самооцінювання.

Методика роботи з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату в першу чергу базується на диференційованому навчанні (І.Г. Єременко). Інструменти навчання й оцінювання мають бути справедливими та гнучкими, а також залучати до навчання всіх без винятку учнів.  Основним принципом диференціації  є пристосування шаблонів навчання до потреб учнів, а не навпаки.

Урахування причин, ступеня та характеру порушень опорно-рухового апарату  учнів забезпечить реалізацію індивідуального підходу навчання. Слід максимально врахувати специфіку соматичного стану дитини, її індивідуальні особливості, схильності, інтереси, здібності.

Під час реалізації особистісно-орієнтованого підходу (Й. Песталоцці), освітяни школи-інтернату дотримувались основних принципів навчання: систематичність, послідовність, доступність. Підґрунтям освітнього процесу є гармонійний розвиток природних здібностей дитини та постійне його удосконалення.

Засоби здійснення навчально-корекційного впливу варіюються залежно від виявлених показників фізичного стану учня. Широкого застосування набули корекційні прийоми роботи з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату, які передбачають конкретні вказівки та рекомендації, щодо організації навчання (А. Колупаєва).

Комплексний підхід у застосуванні передових класичних освітніх методологічних платформ у поєднанні із новаторськими концепціями та сучасною комп’ютерною технікою дозволяють проводити дистанційне навчання якісно, реалізувати завдання з навчально-корекційної роботи з дітьми, які мають порушення  опорно-рухового апарату.