Сьогодні небо радо голубіє,
Блискуче сонечко несе тепло.
День буде дуже гарний, є надія —
Теплом вже зранку всюди потягло.
І хоч роса холодна, та блискуча
Й під сонцем діамантом виграє.
Над річкою верба стоїть плакуча,
Скидає в воду листячко своє.
Воно пливе, мов човники, водою
Між блискітками-хвильками в ріці…
По березі неспішною ходою —
Прохожий з жовтим листячком в руці.
Каштани в відерце маля збирає,
Он з листячка дівча вінок плете.
В верхів’ях клена вітерець співає,
А все навколо жовте й золоте!
Осінній день! Така краса повсюди!
Тепло і ніжність радує серця.
Виходять з хати подивитись люди
На цю природу — справжнього творця.
Барвиста осінь, золота й пригожа.
В ній розмаїття кольорових гам.
Вона на дивну й мудру казку схожа,
Оновлює щодня пейзажі нам.
Відтінки у пейзажах тих тепленькі:
Червоні, жовті диво-кольори.
Ще й сонечко сміється золотеньке,
Оранжеве проміння шле згори.
В букет складаю листя з клена,
Від осені палкий привіт.
Довкола ще трава зелена
Й ромашки ніжний білий цвіт.
Вдень небо синявою сяє,
Роса як діамант горить…
Та скоро вечір наступає
І небо казкою зорить.
Стихає вітер, натомився,
Роботу мав — всіх веселить.
Росою вечір щедро вмився
І все поснуло, тихо спить.
В лісі осінь, так пахне грибами,
Жовте листя летить і летить.
Верби схилені над ставами,
У намисті калина стоїть.
Стало тихо, пташок немає,
Відлетіли у теплий край.
Тільки білка вгорі стрибає
І шепочеться листям гай.
А вітрець налетить, закружить
Жовте листя в танку смішнім.
У верхів’ї дуба затужить
Й ненадовго затихне в нім.
Яблука в осінньому садочку
Дощик миє кожен божий день.
Сад ще в квітах, наче у віночку,
Але дощ співа сумних пісень.
Вже достигли ягоди калини
І чекають, доки їх зірвуть.
Кетяги червоні горобини
Провели пташок в далеку путь
Й ждуть морозів і пташок здалека,
Що до них узимку прилетять.
Не повернуться тепло та спека,
Лише хмари часто капотять.
На деревах листя пожовтіло,
Зачудовано в красі стоїть.
Небо сумно якось посивіло,
Вітер в гіллі листям шурхотить.
Він зриває чарівні листочки
І у танці кружиться, летить...
Скоро вже заснуть усі садочки,
Щоб холодну зиму пережить.
Все холодніші вересневі ранки,
Густий туман над річкою пливе.
Трава блищить у срібному серпанку
І прагне до тепла усе живе.
Хоч вдень ще осінь нам тепло дарує,
Ще ваблять душу ніжні промінці.
Та ось водичка зранечку парує
І вже каштан холодний у руці…
Й роса така холодна, аж колюча,
І вітерець сердитий повіва.
То ж зміни у природі неминучі…
Вже не пружна — м’якесенька трава,
І листячко вже не таке зелене,
Частішають жовтаві кольори.
І сум осінній припада до мене,
І небо синьо дивиться згори…
Осінні ранки дивні і казкові,
А стільки в них безмежної краси…
І хоч холодні, але загадкові
І срібні від холодної роси…
Візьми скрипки та бандури,
Вітре мій, маестро,
І заграй в осіннім лісі,
Зазвучи оркестром!
Натягни осінні струни
Бабиного літа.
Щоб звучала в лісі пісня
Сонечком зігріта!
Щоб вона дзвеніла в соснах
І в опалім листі,
Щоб сміялась на калині
В червонім намисті.
А хто прийде в ліс в цю пору,
Щоб зачарувала,
Щоб запала в його душу
І не відпускала.
Щоб відкрила йому очі
На красу чарівну.
І навіки закохала
В золоту царівну!
Осінній ранок. Гарно. Насолода.
Я йду в ранковий кольоровий гай.
Чарівно ж як, та все минає… Шкода,
Байдужим серденько не залишай.
Захоплюйся красою лісу й поля,
Відтінками, що осінь принесла.
А в синім небі простір є і воля,
Без меж у світі радості й тепла
І квітів, і плодів ще так багато,
Але найбільше за усе — краси!
І кожен день осінній, наче свято,
А ввечері ще чути голоси
Веселих цвіркунів, що дзвінко
Щось на цимбалах грають у траві…
Та перегорне осінь цю сторінку,
Затихнуть звуки й кольори живі.
Але сьогодні ще краси доволі,
Наповни серце щастям від краси.
Пройди стежками поміж квіт у полі,
Відчуй на дотик крапельки роси…
І залиши в душі це щастя жити
І дивуватися чарівним кольорам,
І павутинці на вітру радіти.
Дарує осінь диво-щастя нам.
От і жовтень на порозі — зажовтів
Листячком на кленах золотавим.
Всюди квітами останніми зацвів…
То ж прийшов чарівним і яскравим.
І п’янким, насиченим таким,
Гарним, дивовижно кольоровим,
З листячком червоним, золотим,
Світлим, незбагненним і чудовим.
Жовтень росами ранковими блищить,
Шумовим оркестром нас вітає,
Часом в диво-казку заведе на мить,
То на срібних струнах нам заграє.
А у небі сонце, дивовижна синь,
Хочеться піднятися й летіти.
То ж здіймайся і у простір линь,
Треба з мріями у цьому світі жити.
Зарум’янила осінь калину,
У червоне намисто вдягла.
У погожу та сонячну днину
Павутинку струни натягла.
Щоб на ній грав вітрець колискову
І приносив мелодію в сни.
Щоб оспівував осінь чудову
І надію давав для весни.
Надвечір якось враз повеселіло —
Це виглянуло сонечко з-за хмар
І заіскрилось ніжно, засвітило,
Та нанесло по хмурості удар.
І засвітилось листячко вогнями,
Заголубіли ніжно небеса.
А осінь збагатилася казками,
Бо всюди радість, щастя і краса.
Чарівна осінь. В ній свої принади,
Вона то сум, то радість нам несе.
То в небі часом сірих хмар громади,
То засиніє радістю усе.
Така от осінь — дуже вередлива,
То сум, то радість в ній уже за мить.
Та все ж вона казкова і красива
У жовтім листі вітерцем шумить.
Квітує осінь гарна, ясночола,
Метелики і бджоли на квітках.
Така краса, така теплінь довкола
І медом груші пахнуть у садках.
Все достигає, соку добирає,
І яблука в саду палахкотять.
А в синім небі щиро сонце сяє,
І срібні павутинки скрізь летять.
Чарівна осінь коси розпустила,
А скрізь краса і тиша, благодать…
І в осені така нестримна сила,
Що у словах цього не передать.
Вона за ніч усе довкіл фарбує
І змінює, та дивним робить світ.
І кожну мить собою всіх дивує,
Яскраво догорає ніжний цвіт.
Ах осінь, осінь, золоті вітрила!
На фоні неба по землі пливеш.
В тобі усе: краса, і сум, і сила…
Чого ж ти нас до холодів несеш…
Ще кілька днів тому назад
Землі убранство чарувало.
Рясний і дивний листопад
Здійнявся. Листячко упало.
А вітер з листям танцював,
Кружляв, підносив, опускався...
Ялинки ними прикрашав
І знову в небо підіймався.
Рясний, казковий листопад...
Додолу листячко злітає.
А що лишилося, підряд
Вітрець із дерева знімає.
І знов підносить в небеса,
Прощальний танець з ним танцює.
Чарівна і сумна краса
Тривожить душу і чарує...
Джерело: https://cutt.ly/peRWBsM