А все навколо жовте й золоте

Сьогодні небо радо голубіє,

Блискуче сонечко несе тепло.

День буде дуже гарний, є надія —

Теплом вже зранку всюди потягло.

І хоч роса холодна, та блискуча

Й під сонцем діамантом виграє.

Над річкою верба стоїть плакуча,

Скидає в воду листячко своє.

Воно пливе, мов човники, водою

Між блискітками-хвильками в ріці…

По березі неспішною ходою —

Прохожий з жовтим листячком в руці.

Каштани в відерце маля збирає,

Он з листячка дівча вінок плете.

В верхів’ях клена вітерець співає,

А все навколо жовте й золоте!

Осінній день! Така краса повсюди!

Тепло і ніжність радує серця.

Виходять з хати подивитись люди

На цю природу — справжнього творця.

Барвиста осінь

Барвиста осінь, золота й пригожа.

В ній розмаїття кольорових гам.

Вона на дивну й мудру казку схожа,

Оновлює щодня пейзажі нам.

Відтінки у пейзажах тих тепленькі:

Червоні, жовті диво-кольори.

Ще й сонечко сміється золотеньке,

Оранжеве проміння шле згори.

В букет складаю листя з клена

В букет складаю листя з клена,

Від осені палкий привіт.

Довкола ще трава зелена

Й ромашки ніжний білий цвіт.

Вдень небо синявою сяє,

Роса як діамант горить…

Та скоро вечір наступає

І небо казкою зорить.

Стихає вітер, натомився,

Роботу мав — всіх веселить.

Росою вечір щедро вмився

І все поснуло, тихо спить.

В лісі осінь

В лісі осінь, так пахне грибами,

Жовте листя летить і летить.

Верби схилені над ставами,

У намисті калина стоїть.

Стало тихо, пташок немає,

Відлетіли у теплий край.

Тільки білка вгорі стрибає

І шепочеться листям гай.

А вітрець налетить, закружить

Жовте листя в танку смішнім.

У верхів’ї дуба затужить

Й ненадовго затихне в нім.

В осінньому садочку

Яблука в осінньому садочку

Дощик миє кожен божий день.

Сад ще в квітах, наче у віночку,

Але дощ співа сумних пісень.

Вже достигли ягоди калини

І чекають, доки їх зірвуть.

Кетяги червоні горобини

Провели пташок в далеку путь

Й ждуть морозів і пташок здалека,

Що до них узимку прилетять.

Не повернуться тепло та спека,

Лише хмари часто капотять.

На деревах листя пожовтіло,

Зачудовано в красі стоїть.

Небо сумно якось посивіло,

Вітер в гіллі листям шурхотить.

Він зриває чарівні листочки

І у танці кружиться, летить...

Скоро вже заснуть усі садочки,

Щоб холодну зиму пережить.

Вересневі ранки

Все холодніші вересневі ранки,

Густий туман над річкою пливе.

Трава блищить у срібному серпанку

І прагне до тепла усе живе.

Хоч вдень ще осінь нам тепло дарує,

Ще ваблять душу ніжні промінці.

Та ось водичка зранечку парує

І вже каштан холодний у руці…

Й роса така холодна, аж колюча,

І вітерець сердитий повіва.

То ж зміни у природі неминучі…

Вже не пружна — м’якесенька трава,

І листячко вже не таке зелене,

Частішають жовтаві кольори.

І сум осінній припада до мене,

І небо синьо дивиться згори…

Осінні ранки дивні і казкові,

А стільки в них безмежної краси…

І хоч холодні, але загадкові

І срібні від холодної роси…

Вітер-маестро

Візьми скрипки та бандури,

Вітре мій, маестро,

І заграй в осіннім лісі,

Зазвучи оркестром!

Натягни осінні струни

Бабиного літа.

Щоб звучала в лісі пісня

Сонечком зігріта!

Щоб вона дзвеніла в соснах

І в опалім листі,

Щоб сміялась на калині

В червонім намисті.

А хто прийде в ліс в цю пору,

Щоб зачарувала,

Щоб запала в його душу

І не відпускала.

Щоб відкрила йому очі

На красу чарівну.

І навіки закохала

В золоту царівну!

Дарує осінь диво-щастя нам

Осінній ранок. Гарно. Насолода.

Я йду в ранковий кольоровий гай.

Чарівно ж як, та все минає… Шкода,

Байдужим серденько не залишай.

Захоплюйся красою лісу й поля,

Відтінками, що осінь принесла.

А в синім небі простір є і воля,

Без меж у світі радості й тепла

І квітів, і плодів ще так багато,

Але найбільше за усе — краси!

І кожен день осінній, наче свято,

А ввечері ще чути голоси

Веселих цвіркунів, що дзвінко

Щось на цимбалах грають у траві…

Та перегорне осінь цю сторінку,

Затихнуть звуки й кольори живі.

Але сьогодні ще краси доволі,

Наповни серце щастям від краси.

Пройди стежками поміж квіт у полі,

Відчуй на дотик крапельки роси…

І залиши в душі це щастя жити

І дивуватися чарівним кольорам,

І павутинці на вітру радіти.

Дарує осінь диво-щастя нам.

Жовтень

От і жовтень на порозі — зажовтів

Листячком на кленах золотавим.

Всюди квітами останніми зацвів…

То ж прийшов чарівним і яскравим.

І п’янким, насиченим таким,

Гарним, дивовижно кольоровим,

З листячком червоним, золотим,

Світлим, незбагненним і чудовим.

Жовтень росами ранковими блищить,

Шумовим оркестром нас вітає,

Часом в диво-казку заведе на мить,

То на срібних струнах нам заграє.

А у небі сонце, дивовижна синь,

Хочеться піднятися й летіти.

То ж здіймайся і у простір линь,

Треба з мріями у цьому світі жити.

Зарум’янила осінь калину

Зарум’янила осінь калину,

У червоне намисто вдягла.

У погожу та сонячну днину

Павутинку струни натягла.

Щоб на ній грав вітрець колискову

І приносив мелодію в сни.

Щоб оспівував осінь чудову

І надію давав для весни.

Казкова осінь

Надвечір якось враз повеселіло —

Це виглянуло сонечко з-за хмар

І заіскрилось ніжно, засвітило,

Та нанесло по хмурості удар.

І засвітилось листячко вогнями,

Заголубіли ніжно небеса.

А осінь збагатилася казками,

Бо всюди радість, щастя і краса.

Чарівна осінь. В ній свої принади,

Вона то сум, то радість нам несе.

То в небі часом сірих хмар громади,

То засиніє радістю усе.

Така от осінь — дуже вередлива,

То сум, то радість в ній уже за мить.

Та все ж вона казкова і красива

У жовтім листі вітерцем шумить.

Квітує осінь

Квітує осінь гарна, ясночола,

Метелики і бджоли на квітках.

Така краса, така теплінь довкола

І медом груші пахнуть у садках.

Все достигає, соку добирає,

І яблука в саду палахкотять.

А в синім небі щиро сонце сяє,

І срібні павутинки скрізь летять.

Чарівна осінь коси розпустила,

А скрізь краса і тиша, благодать…

І в осені така нестримна сила,

Що у словах цього не передать.

Вона за ніч усе довкіл фарбує

І змінює, та дивним робить світ.

І кожну мить собою всіх дивує,

Яскраво догорає ніжний цвіт.

Ах осінь, осінь, золоті вітрила!

На фоні неба по землі пливеш.

В тобі усе: краса, і сум, і сила…

Чого ж ти нас до холодів несеш…

Листопад

Ще кілька днів тому назад

Землі убранство чарувало.

Рясний і дивний листопад

Здійнявся. Листячко упало.

А вітер з листям танцював,

Кружляв, підносив, опускався...

Ялинки ними прикрашав

І знову в небо підіймався.

Рясний, казковий листопад...

Додолу листячко злітає.

А що лишилося, підряд

Вітрець із дерева знімає.

І знов підносить в небеса,

Прощальний танець з ним танцює.

Чарівна і сумна краса

Тривожить душу і чарує...

Джерело: https://cutt.ly/peRWBsM