От і настала рання осіння пора… Ходить Мишко лісом і кличе:

– Зозулько-о-о!.. – Послухав трохи і знов товстим голосом: – Зозулько-о-о!..

Давніш, було, й відгукнеться зозуленька: «Ку-ку». А тепер її не чути. Тільки старенький єнот хлюп-хлюп у воді: корінці на сніданок миє.

– Яка тобі зозуленька? – питається він Мишка. – Вона ще на тому тижні у вирій подалася.