Цей розділ мого сайту для тих, хто є незамінним у житті дитини та зробить усе, щоб вона була успішною та щасливою.
Поради батькам щодо якісного виконання
домашнього завдання
1. Створіть певні умови
Спочатку потрібно розібратися в тому, чому дитина не хоче сідати виконувати уроки. Почніть зі звичних питань. Можливо, голодна чи втомлена? Або має некомфортне робоче місце?Про зручність важливо подумати батькам: дитина може вважати найкращим для себе м’яке крісло і накладені іграшки на робочому стіолі, але викривлена осанка і розфокусована увага не дають їй вдало попрацювати .
2. Темперамент відіграє важливу роль!
О котрій годині потрібно виконувати домашнє завдання?? Одні батьки гадають: дитині треба відпочити після робочого дня. Інші: поїв — починай домашку, а гуляти й розважатися можна тоді, коли все виконано, бо дитина заграється і забуде про уроки . Помилка в тому, що батькі самі вирішують, коли дітям сідати за уроки. Насправді, у кожної дитини працьовитість у різний час відмінна .. «Жайворонку» за біологічним годинником підійде виконання домашнього завдання вранці, «сові» — пізно ввечері.
Темпераментдля дитини теж дуже важливий. Холерику після уроків слід піти погуляти , щоб він витратив зайву енергію. Флегматику бажано залишити більше часу на виконання уроків, щоб він міг займатися без поспіху, як зазвичай. Меланхоліки швидко втомлюються, часто стресують. Перед виконанням д з для них корисні улюблені справи справи, відпочинок і денний сон. Домашнє завдання варто розділити на невеличкі завдання. Також обов,язково потрібно робити перерву.
3. Ні! тому, що відволікає
Вимкніть телефон, комп’ютер. Батькам теж не варто голосно розмовляти по телефону поряд з дитиною. Працювати за комп,ютером слід батькам в окремій кімнаті, щоб ніщо не нагадувало дитині про ігри. Краще в цей час не виконувати спільних справ, які полюбляє дитина.
4. Не беріть на себе зайвого
Якщо з першими трьома пунктиками все в порядку... потрібно запитати себе : а з психологічної сторони все ок?. Не буде дитина плідно працювати, якщо тато чи мама знервовані чи роздратовані... І якщо у батьків робота забираєбагато сил та енергі, то ...краще рідше перевіряти уроки, але робити це в спокійному настрої.
Ще один "цікавий"факт: часом батьки настільки зацікавлені в тому, щоб домашнє завдання було зроблене швидше, що починають самі робити його за дитину. Що ж тоді відбувається.... мотивація у дитини знижується. Є помічники. вони допоможуть. Не можна брати на себе відповідальність за домашні завдання дитини, бо вона звикає, що завжди є той, хто за мене попрацює.Запам,ятайте, шановні батьки, що ви просто помічники, а результатнавчання залежить від учнівської та вчительської праці.Якщо у дитини є певні прогалини у навчанні, то потрібно звернутися за допомогою до репетитора. Також якщо дитина з певних причин не зрозуміла тему уроку, то потрібно звернутися за поясненням до вчителя.
5. Оберіть пріорітет
Буває й таке, що для деяких батьків домашнє завдання має бути виконано ідеально.Щодня. Скоріше всього, це дитячі психологічні проблеми батьків: власний страх перед вчителями, комплекс"у моєї дитини має бути краще, ніжту мене"...Але ж здоров,я дітей важливіше....Не може дитина бути однаково здібна до всіх предметів, тому варто розвивати сильні сторони дитини і підтримувати її у всіх починаннях! І тоді трапиться диво:дитина почне спокійно самостійно виконувати домашні завдання... При цьому боятися домашнього завдання син або донька перестане.
Дитина засмучена, боїться? Гадаю, варто поговорити з класним керівником та розібратися у чому суть проблеми(можливо, у класі насміхаються з дітей, які мають низьку успішність). Будь-яке зауваження щодо виконання будь-якого завдання робіть за правилом бутерброда: до і після критики говоріть про помічені плюси. Важко знайти? Заввжди у всьому можна знайти позитив.
Чи варто нагороджувати? Це вирішуєте ви. Краще, якщо нагородою буде не щось коштовне, а час, проведений з родиною.. Таку похвалу краще застосовувати не щодня, а після вдалого виконання найскладніших завдань чи на вихідних , як результат роботи за тиждень.
6.Обов.язково створіть дитині особистий простір
Чи комфортно було б вам працювати, якби поряд були перевіряючи і коментували б кожен вш крок? Відповідь однозначна: ні!
Порада: залиште дитину наодинці- тоді і результат буде кращий!
Поради батькам
Частенько можна почути від дітей:"Я не піду сьогодні до школи!"Скоріше за все , на те є певна причина. І дитина її вважає поважною. Що ж мало трапитися, щоб загалом слухняна й керована дитина відмовилася йт до школи?
Ігнорувати це пвідомлення не можна(у турботливих батьків , я гадаю, вже є кілька варіантів причин відмови йти до школи, чине так?)
Гарні батьки не повинні ігнорувати таких заяв. Та що робити, аби, з однієї сторони, не дати дитині маніпулювати вами, а з іншої — не образити її та не залишити без підтримки в складній ситуації?
Перше, що мають зробити батьки, — відкласти всі справи на потім. Потрібно змиритисяся з тим, що найближчі 10 хвилин ви присвятите не збиранням до школи, а розмові з дитиною. Потяг вас не чекає?! 10 хвилин зараз збережуть вам купу часу й нервових клітин згодом — дякуючи тому, що ви не допустили ускладнення ситуації.
Відмова йти до школи — це тривожна поведінка для школяра, який загалом позитивно ставиться до навчання й раніше не мав нічого проти відвідування школи. Перша порада: глибокий вдих-видих разів зо сім (це гарантова безпека, що ви не зірветеся на крик) — і промовте приблизно таке: «Зайчику, , ходити до школи — це точно така сама робота, як у тата й мами, розумієш?? Поясни, будь ласка, чому саме ти не хочеш йти сьогодні до школи? Мені потрібно зрозуміти тебе й допомогти!»
Бесідуючи з дитиною, ставте уточнюючі запитання, щоб докінця зрозуміти суть проблеми.Раптове виникнення «нелюбові» до школи може стати наслідком… будь-чого. Дитина не завжди може чітко розказати, чому не хоче йти на уроки.Тому. вам потрібно добирати такі питання задопомогою яких дитина вам відкриється.
Можливі причини відмови йти до школи:
дитина боїться контрольної;
нецікаво на уроках, бо все знає;
ображають однокласники;
хтось лякає у школі;
старші діти забирають гроші ;
виник конфлікт з учителем;
починається вірусне захворювання, болить голова чи живіт;
дитина посварилася із другом;
некомфорто ходити в шкільний туалет;
виникли неочікувані труднощі в навчанні, про які ви ще не знаєте, тощо.
Отож пильно спостерігайте за дитиною і пстійно допитуйтеся.
Якщо відповіді дитини не прояснили ситуацію , потрібно буде впродовж цього ж дня зателефонувати вчителю і поспілкуватися. Пазл обов’язково складеться — і ви будете знати, що робити далі!
«Хвороба» багатьох батьків — запитувати дитину, але слухати відповіді неуважно, тому що «ви зайняті чимось важливішим» й доводиться паралельно ще щось робити. Через це в дітей складається враження, що батьки просто не хочуть їх чути, і тоді діти втрачають бажання розповідати батькам прощось важливе.Якщо у вас і дійсно немає часу саме зараз слухати дитину, то обговоріть час і місце, де ви поспілкуєтеся.
Ще запам.ятайте: у дітей усі проблеми- важливі!!1 Для самої дитини кожна халепа — величезна, без перебільшення —це для них питання життя і смерті. Тому обов.язково знайдіть 10 хвилин, щоб поспілкуватися з дитиною! Послухайте, що вона готовий вам розповісти.
Впевненащо , у 97 % випадків дитина виговориться, зрозуміє з вашою допомогою, як розв’язатиту чи іншу проблему, і погодиться йти у школу!
Але..якщо це питання булінгу або фізичної небезпеки, — потрібно відкласти свої справи і звернутися до вчителя й адміністрації школи. Але це вже інша історія…
Якщо ви зрозуміли, що в дитини немає серйозних підстав (контрольна, конфлікт, хвороба тощо) пропускати школу... Якщо ваш зайчик завжди відвідував уроки з радістю й загалом вчиться добросовісно, а тут раптом захотів залишитися вдома, можливо, це звичайна перевтома!
Сучасний ритм життя не дозволяє спати досхочу ні дорослим, ні дітям. Також у кожної людини бувають дні, коли вона просто не спроможна працювати: зосереджуватися ,думати, запам’ятовувати нову інформацію, виконувати складні завдання... А що вже говорити про наших улюблених зайченят і кошенят…
Взагалі , не проблема, якщо єкому доглянути дитину вдома... Телефонуйте,пишіть учителю, що залишаєте дитину вдома, домовляєтеся, аби їй надіслали домашні завдання, — і нехай дитина відпочине ...
Введіть за правило, що таких додаткових вихідних має бути не більше трьох разів на рік, і ні в якому разі не тоді. коли важлива відповідална робота(діагностувальна. виступ тощо). Раптом дитина все ж таки буде випрошувати той вихідний, то нагадайте що попереду може бути ще гірший день...І краще саме тоді використати той бонус! Ось так, маючи можливіість вибору, діти частіше погоджуються йти на уроки, аніж використати свій вихідний.
Діти бувають ріні. Одні, як бджілки- працьовиті. Інші - трішки ліниві. Якщо ваша дитина трішечки схильна до лінощів (наприклад, ніколи не зробить сьогодні того, що можна відкласти на завтра), а важливої причини пропускати уроки немає — проявіть «сувору любов», поясніть, щови дуже-дуе любите дитину і хотіли б побути з тнею вдома але ж потрібно заробляти гроші для родини..
І її робота- навчання у школі..навіть, якщо дужедуже не хочеться!
Дитині важко знайти друзів?
Для багатьох дітей найбільшу частину часу займає навчання у школі. Самеу школі дитина може зустріти багато різних людей та знайти нових друзів. Однак, деякі діти можуть почуватися некомфортно у новому середовищі. Щоб допомогти дитині знайти друзів у школі, можна запропонувати їй відвідувати гуртки за вподобаннями, де вона зможе віднайти друзів, займатися тим, що їй подобається та розвивати нові навички. Адже для того, щоб знайти друзів, дитина зрозуміти, що їй подобається .
Також можна розповісти про заходи, які проходять у місті , наприклад концерти. Або запропонуйте зібратися разом на день народження дитини , відвідати парк атракціонів чи піти на екскурсію. Ще можна запросити однокласників на дитячу вечірку вдома, де вони зможуть грати в ігри та спілкуватися, поспівати в караоке.
У літніх таборах також є чимало можливостей для дитини знайти нових друзів. Тут вона проводитиме багато часу з іншими дітьми та матиме можливість побачити, що вони можуть мати багато спільного та цікавого. Ще, у таборі діти розташовані у групах зі своїми однолітками, що допомагає знайти спільну мову та створити дружні відносини. А це допомагає дитині стати самостійною.
Дитина повинна мати можливість бути самостійною та розвивати свої здібності. Дружба – це взаємодія між людьми, тому батьки повинні дати дитині можливість самостійно обирати своїх друзів і самостійно розв’язувати свої проблеми відносин з ними.В свою чергу батьки можуть порадити дитині, як розв’язувати конфлікти з друзями, але не повинні диктувати, як повинен вести себе її друг. Головне правило для батьків – це дати дитині можливість самостійно розв’язувати свої проблеми, розвиватися і навчатися на своїх помилках.
А саме навичкам :
спілкування з іншими людьми,
вміння слухати і вислуховувати інші думки та погляди,
емпатію та толерантність.
Важливо, щоб батьки пояснили дитині, які емоції можуть виникнути у людей в різних ситуаціях і як їх можна контролювати, навчили дитину розуміти власні емоції та висловлювати їх правильно.
Це можна робити за допомогою ігор, діалогів та інших активностей, які сприяють розвитку соціальної інтелігентності у дитини. Виховання цих навичок допоможе дитині легше спілкуватися з іншими та знайти нових друзів.
Вміння спілкування є важливим елементом успішної взаємодії з іншими людьми. Дитина повинна навчитися слухати інших, висловлювати свої думки і почуття, а також вміти розв’язувати конфлікти.
Дитина, яка має інтереси, вона може знайти спільну мову з однолітками, які мають такі ж інтереси. Наприклад, якщо ваша дитина захоплюється танцями, то рекомендується записати її в танцювальну студію. Це допоможе їй познайомитися з іншими дітьми, які також захоплюються хореографією.
Важливо навчити дитину бути відкритою та привітною, але також поважати свою індивідуальність. Не всі діти мають однакові інтереси, і це нормально. Дозволяючи дитині бути самою собою, ви створюєте можливість для неї знайти друзів, які цінують її за те, хто вона є.
Знаходження друзів – це важливий етап у житті дитини. Друзі допомагають дітям розвиватися, вчитися нового та отримувати підтримку у складних життєвих ситуаціях. Якщо ви допоможете своїй дитині знайти друзів, то це може мати довготривалий позитивний вплив на її життя. Запам’ятайте, що важливо навчити дитину бути відкритою та привітною, шукати спільні інтереси, та дозволяти їй бути самою собою.
Поради батькам першокласників НУШ
Підтримайте в дитині її прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в її шкільних справах і турботах, серйозне відношення до її перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрілася в школі. Поясніть їх необхідність.
Ваша дитина прийшла у школу, щоб вчитися. У школярика може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
Є певні труднощі, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. Щодня обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її шкільних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
Зі вступом до школи в житті вашої дитини з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого вчителя.
Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.
10 заповідей для батьків першокласника:
1. Починайте “забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: “який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”.
2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя відповідайте: “Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.
5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
9. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: “Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Читати, не можна заборонити
Чому читати важливо?
Аргументи різні.
Деякі не витримують критики, тому що застаріли – Книга як джерело інформації.
Інші мають більш привабливий вигляд – Книга як джерело задоволення.
Водночас для тих, хто вважає читання сумнівним задоволенням, є залізний, доведений наукою аргумент: активне, вдумливе читання розвиває мозок, оскільки дешифрує символи, якими і є слова, складені з умовних позначок – літер.
Усе це, звісно, прекрасно. І навіть працює, коли читання входить у звичку – як-от пробіжка, чищення зубів двічі на день і ранкова кава. Питання тільки в тому, як сформувати цю звичку, та ще й не в себе, а в загадкових представників покоління «Альфа», тобто дітей, народжених після 2010 року?
Учителі мають свої рекомендації. Водночас учням теж є що сказати. Пропонуємо читацьке багатоголосся на тему «Що мотивує дітей читати». Учительський голос у ньому – збірний, це загальні педагогічні спостереження про читання. Дитячі ж голоси – індивідуалізовані й подаються з мінімальним редагуванням.
Сила прикладу
Учительський голос: «Альфою та омегою формування читацької культури є приклад дорослого. Саме він може викликати справжній, жвавий інтерес до читання. Ідеться насамперед про батьків та учителів. Батьків, що справді читають, обговорюють книжки. Учителів, які на перерві діляться враженнями про прочитане, цитують доречні фрагменти; які сміливо можуть вийти за межі шкільної програми й запропонувати інші цікавинки».
Вероніка, 7-й клас: «Саме дорослі подають приклад дітям, тому, перш ніж заохочувати, дорослі самі мають любити читати. Діти самостійно захочуть підійти та спитати у тата чи мами про книжку. Тоді батькам лишиться гарно розповісти, але не перебільшувати».
Єва, 8-й клас: «Як на мене, батьки можуть заохотити дитину читати лише своїм прикладом. У мене не було іншого виходу. У моїй сім’ї всі постійно щось читають. І всім це в кайф».
Сашко, 8-й клас: «Я думаю, щоби мотивувати дітей до читання, дорослі мають читати разом із дітьми, а головне – обговорювати, дискутувати. Іноді, щоб почати читати, важливо мати підтримку друзів, учителя чи батьків. Мені нецікаво читати книжку самому, бо не можу її обговорити, поділитися емоціями. Коли ми збираємося в класі на обговорення твору – це по-справжньому круто. Скажу чесно, що читаю я не завжди і не до кінця. Однак, коли починається дискусія, мені стає шкода, що я не в темі. А ще я вважаю, що дорослі перед тим, як рекомендувати якусь книжку дітям, мають спершу прочитати її самі».
Ритуали й середовище
Учительський голос: «Ритуали стануть в нагоді допомогти. Наприклад, якийсь час протягом шкільного дня діти можуть почитати улюблену книжку. У молодших класах читати вголос може учитель. Круто запрошувати на подібні читання й батьків. Сімейні ритуали теж важливі. У такі миті має значення атмосфера, затишне місце, приглушене світло, запахи і смак: печиво, чай, какао.
Можна проводити спільні зустрічі з батьками. Коли діти вибирають текст для читання й обговорення, а потім зустрічаються з батьками для дискусії. Наступним етапом може бути читання й обговорення книжки, яку вибрали батьки (можливо, книга їхнього дитинства). Культура читання походить із середовища. Тут також важливий приклад друзів, поради однокласників. Школа може організувати читацький книгообмін, коли людина за результатом жеребкування дарує видання учневі чи колезі, а учні дарують учителям або одне одному».
Соня, 8-й клас: «Мені здається, що сучасні діти мало читають через брак часу. Усе, що потрібно зробити дорослим, – це організувати час і місце для затишного, атмосферного читання. Тут головне загорітися. І далі діти вже не потребують втручання дорослих».
Єся, 8-й клас: «Мені здається, що дорослі мають організовувати дітям походи до книгарень, де всі обирають собі книжки. Показати приклад спілкування з продавцями-консультантами. А потім можна зайти до кав’ярні. Такі цікавинки спонукають до читання. Через живий інтерес, а не примус».
Свободу читальникам!
Соня, 5-й клас: «Я вважаю, що єдиний спосіб мотивувати дітей читати – це не змушувати їх, а навпаки допомогти знайти реально цікаву книжку. Коли мені було вісім років, я ненавиділа читати. Як же я полюбила читати? Батьки перестали змушувати читати і повели в книгарню, дали мені вибір, яку книжку придбати. Я почала читати сама. Це реально спрацювало.
Я зробила для себе висновок: читатиму тільки добровільно і тільки цікаві книжки».
Женя, 8-й клас: «Я вважаю, що для дорослих мотивувати – це синонім до змушувати. А змушувати силоміць читати не можна. Чому? Бо таким чином бажання читати не підвищиться, а, навпаки, зменшиться. Більше того, дитина в такий спосіб зможе взагалі зненавидіти книжки. Тому я переконана, що все, що можуть зробити дорослі, – це створити необхідні умови, у яких дітям захочеться читати самим. Як це зробити? Дуже просто: підтримуйте свою дитину, розмовляйте з нею про книжки, діліться своїм читацьким досвідом. І найголовніше – залишайте за дитиною право вибору».
Ваня, 5-й клас: «Ніколи не варто змушувати дитину читати, а якщо вже так треба, то можна навести переконливі аргументи. Дитина завжди розуміє все простою мовою, і не треба застосовувати якихось психологічних маніпуляцій і технік».
Естетика у соцмережах і не тільки
Учительський голос: «Діти покоління "Зет" та "Альфа" – естети. Ось чому учителі можуть рекомендувати сучасно оформлені книжки, надто коли ідеться про класику. Зараз є нагода позиціонувати книжку як арт-об’єкт. Відгуки про прочитане так само можна оформлювати креативно, зокрема, у форматі естетичних читацьких щоденників. Можна апробувати блог або сторінку в соцмережі як форму читацького щоденника».
Маша, 8-й клас: «Щоб заохотити дитину читати, купіть їй читацький щоденник. Неодмінно стильний. Прикольний. Такий, що захочеться вести й продовжити. Класно, якщо таку ініціативу підхопить вчителька літератури та ще й буде виставляти за це додаткові бали. Звісно, це зовнішня мотивація. Проте шлях до внутрішньої мотивації лежить саме через зовнішню. І його потрібно пройти, оскільки мета прекрасна».
Степан, 5-й клас: «Якщо книжка цікава, я можу читати без подарунків та солодощів. Це мені як хобі».
Антонія, 5-й клас: «На мою думку, батьки можуть подарувати книжковий щоденник. Коли мама мені купила звичайний зошит, я з нього зробила читацький щоденник і почала багато читати».
Заохотити заборонивши, або дива реверсивної психології
Єгор, 5-й клас: «Я вважаю, що дорослі можуть мотивувати дітей так, аби він або вона отримували щось за це. Це найпростіший спосіб, але не єдиний.
Також можна використовувати реверсивну психологію. Таким чином у дитини з’явиться ціль довести вам, що ви можете прочитати певну книжку».
Учительський голос: «Учитель може "НЕ рекомендувати" окремий текст, аргументуючи тим, що учням буде заскладний для розуміння або "НАДТО дорослий"».
Дрібка радикальності
Кирил, 8-й клас: «Щоб діти читали, дорослим потрібно зробити лише одне – вимкнути інтернет! Саме так я зачитався детективами. Так, спершу, звісно, злився, проте згодом книжка перемогла».
Інші способи
Учительський голос: «Окрім згаданих, існує ще кілька помічних способів захопити дітей книжкою. Це і вільний доступ до шкільної бібліотеки, і походи до книгарні. І читацькі клуби, і запрошення письменників до школи, і челенджі: наприклад, якщо клас за 2 місяці прочитає 100 книжок у сумі, то він виграє день без навчання, або, скажімо, похід класом у кіно. При цьому важливо не забувати про індивідуальний підхід: комусь потрібна підтримка друзів, комусь – порада, з чого почати, комусь – порекомендувати електронну книжку, а комусь – дати спокій на певний час.
На уроках важливо звертати увагу на обмін враженнями, а не тільки на художні засоби та завдання за підручником. Від хрестоматій – відмовитися і читати твори тільки в повному обсязі. За можливістю зменшувати кількість текстів, зосереджуючись на якості. Можна залучати на уроки літератури учителів-предметників. Наприклад, просто подискутувати в колі про оповідання Айзека Азімова "Фах".
Словом, про читання у школі має промовляти і простір, і самі читачі. Що більше дитина бачить книжки в дії, то більша імовірність, що не захочеться відмовлятися від читання».
6 ознак того, що ви суперові батьки:
Ваше чадо демонструє різноманітні емоції перед вами
Дитина завжди приходить до вас, коли у неї непорозуміння чи проблема
Ваша реакція не критична і не навішує ярликів
Ви допомагаєте дитині розвивати її таланти та заохочуєте у всьому
Ви встановлюєте кордони у поведінці для блага ж дитини
Ви визнаєте та виправляєте свої помилки