06.05

Ідея поваги й любові до людини та сімейні цінності у творі "Буба: мертвий сезон"

Популярна польська письменниця Барбара Космовська зізнається, що пише для непростої аудиторії - підлітків. Із молоддю письменниця намагається бути максимально щирою, а тому не боїться на сторінках своїх книжок говорити про складні та болючі речі - розлучення батьків, смерть близької людини, анорексію, першу закоханість, проблеми з алкоголем, бідність тощо. Авторка впевнена, що розуміння світу підлітків, пам’‎ять про власну молодість та власні помилки - це той спільний «простір», що зближує письменника та юних читачів. Головне, впевнена Барбара Космовська, щоб у підлітковій літературі не було фальші та надмірного моралізаторства. «Пам’‎ятати про свого читача, незалежно від його віку, - це, на мою думку, є обов’‎язком автора і звичайною, якщо хочете, чемністю. Якщо ми починаємо діалог, то, звичайно, хочемо, щоб нас зрозуміли. Я завжди намагаюся про це пам’‎ятати, хоча це не завжди легко. Щоб зацікавити молоду людину світом, до якого я, з огляду на мій вік, давно не належу, треба докласти зусиль і ґрунтовно ознайомитися із цією «іншою планетою». Самого факту, що всі ми колись були молодими, не досить. Змінилася мова, система цінностей, підхід до багатьох речей. Але сама молодь не змінилася. Підлітки так само вразливі, як і раніше, і так само потребують чесності. Якщо про це пам’‎ятати, то значно легше написати роман, у якому не буде фальші. Ба більше, така книжка може стати чудовою нагодою, аби розпочати діалог. Вона може призвести до того, що стіну між поколіннями вдасться бодай у якихось місцях пробити, допоможе усвідомити, що перед багатьма справами ми, які стоїмо по різні боки цієї стіни, є однаково безпорадними».

Ідейно-тематичний аналіз твору

Тема: розповідь про шістнадцятирічну дівчину з сімейним прізвиськом Буба, її стосунки з родичами та друзями, перше кохання та підліткові тривоги. Також це книжка про сучасного підлітка в родині та вплив сім ’‎ї на формування підліткового світогляду.

Ідея: уславлення гармонії та ідилії стосунків батьків та дітей.

Зовні, здається, що родина Буби це взірцева сім ’‎я - успішні батьки, дівчинка навчається в престижному ліцеї, разом з ними проживає дідусь, старша донька заміжня, має маленького синочка й незабаром має стати матір’‎ю вдруге, в гості приїздить бабуся. Тобто все як має бути. Проте справжньою родиною їх назвати не можна. Ці люди живуть «поряд», але не «разом». Кожен з них занадто зайнятий собою, щоб помічати поряд близьку людину й дарувати їй любов і розуміння. Егоїзм, байдужість, кар’‎єризм заважають їм зблизитися. Ці люди не чують і не хочуть почути одне одного. Найбільше від цього страждає шістнадцятилітня Буба, самотня й неприкаяна, яку залишили сам на сам з її підлітковими проблемами

Задумавши створення книжок про Бубу, Барбара Космовська «...мала намір «зазирнути до польських шаф», де кожен із нас ховає власні проблеми, і трохи їх «провітрити».

Проблемна ситуація. З’‎ясуймо, які ж саме «кістяки» зберігаються у родинних та суспільних шафах романів «Буба» та «Буба: мертвий сезон» Барбари Космовської.

Складання таблиці «Проблематика романів «Буба» й «Буба: мертвий сезон» Б. Космовської»

Проблема

Її художнє втілення в творах про Бубу

Батьки й діти (розуміння - нерозуміння)

У кожній родині своє пекло: Буба та її батьки, мати й батько та дід Генрик, Агата та її батьки, Зузка та її мати, Мілош та його батьки

Дідусі й бабусі та онуки

Буба й дідусь Генрік, Буба й баба Рита

Взаємини чоловіка й дружини

Батьки Буби, Олька й Роберт, батьки Агати

Родина й суспільство

Кар’‎єризм Бубиних батьків

Чесність і шахрайство

Мамині видавці й продюсери (Протек), шахрай Ксавер, Сталін

Алкоголізм, наркоманія, азартні

Батько Агати, дід Генрик, Агата, подружжя Манчаків, пан Кпеменс,

Проблеми першого кохання

Буба й Адась, Буба й Мілош, Адась і Иолька, Мілош і Ребекка, Иолька й Ксавер

Проблеми підліткової дружби

Буба й Агата, Буба й Бтась, Буба й Адась та Мілош

Проблеми взаємин учнів-

Лідери й зневажені (Иолька, Адась, Бтась, Агата, Буба)

Взаємини учнів і вчителів

Учні ліцею (Буба, Адась, Мілош, Иолька, Зузка, Агата та інші) та вчителі (Редбулька, Пандемія, Шварценегер, Гібсон, Бокира та інші)

Взаємини дорослих: успішні й неуспішні люди

Успішні (батьки Буби, так їм здається), баба Рита, Манчаки (прагнуть виділитися, бути успішними в очах інших), батько Агати, пан Кпеменс («вони не нашого кола»)

Люди й тварини

Орнітологія й Мілош, Добавка й Буба та її рідні, котяча любов пані Коропової

«Повернення з ліцею перетворилося для Буби на найприємнішу частину навчального процесу. Вона навіть перестала вдавати, наче не помічає Мілоша, який зненацька виростав на її шляху. Навпаки. Дівчина шукала його поглядом відтоді, як застібала блискавку на куртці. Він ніколи її не підвів. Чекав завжди в тому самому місці, креслячи носаком черевика таємничі знаки на рештках брудного снігу. Потім приєднувався до Буби, і вони разом простували вулицею аж до її мікрорайону. З Мілошем було інакше, ніж із Адасем. Дівчина не відчувала збентеження, вигадуючи оповідки, яких ніколи не почує Адась, бо Бубі не хотілося, щоб про них дізналися всі. Зате Мілош не лише ставився зі зрозумінням до всього, що відбувалося на Звіринецькій, а й сам розповідав, що діється на Ружаній, а точніше - у порослій виноградом віллі, яка влітку ховалася в гущавині шипшини. Буба раділа, бо життя Бродзевичів нагадувало життя її власної родини, проте дівчину не полишало враження, що Мілошеві батьки приділяли йому більше уваги, з його думкою завжди рахувалися, тоді як з нею...»; «Кінець зими перетворився для Буби на початок весни. Віднедавна все, крім родинного життя, здавалося їй чудовим і надзвичайним. Прогулянки з Мілошем за місто з біноклями в зелених футлярах, спільне розв’‎язування математичних задач, піца, яку вони їли завжди за тим самим столиком, і навіть обіцянка шкільної дискотеки, куди збирався піти весь клас... Виглядало так, ніби зненацька всі потаємні мрії почали здійснюватися. Пані Коропова не могла надивуватися, що Буба так «подорослішала». Олька, завітавши якогось дня зі своїм верескливим Францішеком, глянула на сестру так, немовби збиралася запропонувати їй роль у фільмі «Щаслива ліцеїстка», у якому була сценографом»; кохання перетворило Бубу на красиву дівчину, вона нарешті почала інколи замінювати джинси й мартенси сукнею: «Коли Буба вийшла із примірочної, старий зробив висновок, що його онука нічим не відрізняється від усіх кралечок, яких він звик бачити по телевізору. Ну, може, тим, що жодна з них насправді не така красуня й не вміє так чудово грати в бридж, - подумав він, ніжно вдивляючись у щасливі Бубині очі, синіші, ніж її джинсова сукня»; «-Дурненька! Дурненька красуне, - швидко виправився Мілош. - Я чекав лише на тебе. І ти про це добре знаєш, правда? Але я тебе не впізнаю. Яй не сумнівався, що ти найвродпивіша на світі, але зараз волів би, щоб ти була звичайніша. Бо тоді...

- Бо тоді ти найвродливіша лише для мене, - прошепотів хлопець»; «З-над Мілошевого плеча Буба бачила небагато. Хіба що здивовану Йольку, яка пильно міряла поглядом скромні сантиметри Бубиної сукенки, немовби та могла відповісти на всі її запитання. Помітила й Адася, який, угледівши її, припинив жувати й здається, проковтнув жуйку. І музикантів, які підштовхували одне одного, побачивши Бубу. І ще кількох однокласниць, які недовірливо хитали головами. А потому не бачила більше нічого, бо її підхопила ніжна балада, у якій розповідалося про чиєсь щасливе кохання. Мілош теж мовчав. І лише коли стихла музика, прошепотів якісь чарівні слова, і Буба, зашарівшись, радісно глянула на нього.

- І завжди будеш моїм синім дроздом, -закінчив він, надягаючи Бубі на палець перстеника із блакитним камінцем. Бо з усіх птахів на світі Мілош найдужче любив синього співочого дрозда».

Та коли Мілош захопився яскравою Ребеккою, життя для Буби перетворилося на «мертвий сезон».)

- Яку роль у становленні Буби як особистості відіграла її дружба з Агатою, Стасем, паном Клеменсом? (Буба навчилася розуміти тих, кого вважають «з іншого кола», не таких, як усі, навчилася переживати чужий біль.

Агата: «Повір мені, - видушила вона гірко, - інколи мені хочеться, щоб мене не помічали. Я... я так часто молюся про це... Бачиш? Цей синець... - з куртки висунулася рука Агати з величезним крововиливом. - Або ось тут, на шиї... - вона розв’‎язала шарф і Буба із жахом помітила сліди чиїхось сильних пальців, - це доказ, що не завжди можна сховатися... Від власного батька, - закінчила Агата з ледь помітною іронією. І ця іронія була важча від найважчого каміння, яке Буба досі зустріла на своєму шляху»; «Мабуть, не знаєш, що в цій ситуації сказати, аби не виглядати по-дурному? - посміхнулася Агата й знайшла Бубину долоню, прикриваючи її власною, холодною рукою. - То не кажи нічого, бо навіщо? Ти класна, тільки життя зовсім не знаєш. Тобто, - докинула вона за хвилину, - тобі знайомий інший біль. Такий... людський. А мій - нелюдський, - закінчила вона, жбурляючи горобцям шматок черствої булки. - Ну, не рюмсай, - Агата відгорнула неслухняне волосся з Бубиного обличчя й погідно дивилася на неї. - Мій батько п’‎є, тому все цим і закінчується. Але інколи він буває тверезим, і тоді на світі немає кращого батька.

- А часто він буває тверезий? - у Бубиному питанні жевріла надія.

- На жаль, ні. Частіше він п’‎яний. Це хвороба, а він занадто слабкий, щоб лікуватися.

- Ти могла б прийти до мене, втекти... - Буба міцно схопила худі Агатині руки й благально вдивлялася в подругу.

- Від цього не втечеш. Ну, і в мене ще є брат. А хто його захистить, якщо я сховаюся в тебе?»; «-Мабуть, який-небудь є, - Агата глибоко замислилася й мовчала. Горобці вже помирилися й виїдали крихти, розсипані в грязюці, змішаній зі снігом. - Є якісь блакитні й оранжеві телефонні лінії, психологи, лікарі... Але є проклятий, дурний сором, який примушує тебе не ходити на фізкультуру, щоб ніхто не побачив твоїх синців, не носити коротких рукавів і викотів. І мовчати, бо коли скажеш забагато, про тебе говоритимуть «дочка алкоголіка». Неважливо, що ти відчуваєш. Завжди будеш гіршою. Неважливо, що ти читаєш. Навіть ті, хто в очі книжок не бачать, зате їхні тверезі батьки готують їм уранці сніданки, дивитимуться на тебе, як на патологію, покидька суспільства. А найгірше, що дочці алкоголіка завжди гірше, ніж йому самому! Я волію нікому про це не розповідати, - тихо зізналася Агата. - Тим більше, що батько... - вона замовкла.

- ...що твій батько? - Буба підхопила ці слова, як кволу рослинку.

- ...що він ще десять років тому був чудовим хірургом. А зараз, коли його позбавили ліцензії, а в мами кожні два роки новий коханець, він зовсім змінився. У нього налиті кров’‎ю очі, збільшена печінка, постійне похмілля й професія «алкоголік».

Після повернення Агати до ліцею: «Агато, тепер твоя черга, - змінила тему Редбулька, - ласкаво просимо додому, - усміхнулася класна. І Бубі здалося, що ця зовні суха й сувора жінка глибоко в душі приховує радість, знаючи, що її справжні почуття будуть виглядати дивно перед усім класом. Агата трохи помовчала. Нарешті наважилася».

Стась: «Зрештою, - думала вона, вивчаючи карту вугільних покладів, - це мій друг. І я гарно до нього ставлюся, бо Стась не пхає свого носа в чужі справи... Та чи маю я право влаштовувати йому допит? Ми не настільки добре знаємо одне одного...» (реакція Буби на відсутність Стася на уроках);

- Поміркуйте, у чому полягає сенс походу Буби і Стася зі свічками на цвинтар? («Друзі йшли мовчки, із приємним відчуттям, що на цвинтар їх провадить внутрішня потреба, а це зовсім інша справа, ніж відвідування могил рідних чи близьких»; Стась вмів тримати удар, не підлаштовувався під думку загалу; прийшовши до ліцею, він відразу став посміховиськом, але цим не переймався, згодом виявилося, що він - кращий учень ліцею і одночасно вже талановитий студент, успіхи в навчанні якого були відзначені поїздкою до Сполучених Штатів Америки. «Вона пишалася другом, та водночас сумувала, що втратить його». Буба була чи не єдиною, хто захотів дружити з Сиротою. І їхня дружба, як і дружба з Агатою, - це взірець міжособистісних стосунків підлітків.

Пан Клеменс: алкоголік, гравець і безхатько, пан Клеменс, хоча й був, за словами баби Рити, «не нашого кола», став чи не єдиною людиною під час «мертвого сезону», з ким Буба могла поговорити. «А поки мені цілком вистачає розмов з паном Клеменсом, і дайте йому святий спокій». Буба вирішила встановити справедливість і покарати підлого Сталіна, який так огидно обібрав пана Клеменса. Цим самим дівчина нажила собі неприємностей та врятувала Клеменса від остаточного падіння. І вдячності його не було меж - пряники, ялинка, згрібання снігу з батькової машини.)

- Чому повіреним у всіх справах Буби, в тому числі й сердечних, став дідусь Генрик? («Я знаю, - похитав головою пан Генрик. - Я ж бо, онучко, розумна людина, і завжди помічаю, що діється довкола мене, - закінчив він, посміхаючись, а в його очах видніла сімдесятип’‎ятилітня мудрість».)

- Доведіть, що гра в бридж для Буби стала не хворобливою манією, а порятунком від батьківської байдужості та засобом самоствердження. Яку роль у цьому відіграв дід? («Усі мої ідеї завжди мудрі. А крім того, - розсудливо закінчив дідусь, - ти їдеш туди по досвід, а не по лаври переможця!») Чому дід відправив Бубу на турнір до Сопота таємно? (« Він-бо знав, навіщо виїхала Буба, і був переконаний в одному: саме зараз вона розпочинає свою першу в житті серйозну гру. Старий так міцно стиснув кулаки, що склянка з мінералкою покотилася просто під ноги Маньчаковій»; «-Мені запропонували особистого тренера й заняття, - розповідала Буба, поїдаючи черговий сирок. - Я потраплю в лігу й у мене є шанс отримати міжнародну стипендію, уже не пригадую, яку саме. А взагалі, дідусю, уперше в житті хтось розмовляв зі мною особисто, а не через маму й тата, розумієш?

Дідусь розумів онуку дуже добре. Зрештою, він завжди її розумів і беріг як зіницю ока, бо знав, що рідко можна зустріти такі здібності, які Буба демонструвала, розв’‎язуючи бриджеві задачі. Колись сам розповідав їй, що коли вона народилася, він хотів подарувати їй колоду карт, і виявилося, що там було більше на одну чирвову кралю. Відтоді в нього не було сумнівів, що на бриджевому небосхилі з ’‎явилася нова зірка, яку рано чи пізно помітить увесь світ. Атож. Увесь світ! Бо дід завжди мав схильність до перебільшень.

- Ти моя чирвова краля, схожа на співочого дрозда, - захоплено прошепотів він і витягнув з папірця ланцюжок із блакитним камінчиком».) Як поставилися до Бубиного успіху оточуючі (Мілош, учителька математики на прізвисько Сокира, Адам, батьки Буби)? Чому батьки не відразу зрозуміли, що успіх якоїсь Агнешки - то здобуток їхньої доньки? Як Буба віддячила дідусеві за науку? (Купила йому телевізор, чим шокувала батьків. «Ну, що? - тріумфував дід. - А ви гадали, що Буба поцупила той телик з вітрини крамниці? А вона ж заробила дуже пристойні грошенята. Про перемогу я взагалі мовчу! І ти був правий, Павле, кажучи, що ці троянди не для мене. Бо вони, мої любі, від мене для Буби.

Бубині очі засяяли щастям. Як це приємно, коли батьки іноді пригадують собі, що про власну дитину знають геть усе. Ну, може, не зовсім. Це справді занадто. Майже все. Так воно буде найкраще».)

- Що стало причиною віддалення дідуся Генрика від Буби? Чому це сталося під час «мертвого сезону»? Поясніть сенс вислову «мертвий сезон»? Чому він винесений у назву другого роману про Бубу? («Мертвий сезон» - це абсолютна самотність Буби: батьки ще більше віддаляються від неї та одне від одного, Мілош зрадив їхнє кохання, невідомо де поділася Агата, дідусь і батько прикипіли до своїх комп’‎ютерів).

- Поміркуйте, чому письменниця весь час сипле на голову героїні купу випробувань і неприємностей? Невже вона не любить Бубу? (Навпаки, Барбара Космовська милується своєю головною героїнею й хоче показати не тільки силу духу дівчини-підлітка, а й те, що щастя людей залежить від них самих, що немає проблем, яких не можна було б подолати. Буба ж долає життєві проблеми з гідністю. Це робить її сильнішою Таким є складний шлях дорослішання.)

- А що сім’‎я є особисто для вас?

Створити асоціативний кущ «Цінності моєї родини».

Домашнє завдання

1. Напишіть твір-мініатюру «Мій друг Буба».