ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ КЛАСУ – ЦЕ ВАЖЛИВО!!!

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ

 ПОЗИТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ

В УЧНІВСЬКИХ КОЛЕКТИВАХ

v Помічайте і хваліть позитивну поведінку та розмови між учнями.

v Вітайтеся зі школярами, називаючи їх на ім’я кожного разу, коли вони заходять до класу. Це дає їм знати, що ви помічаєте та дбаєте про них.

v Розмовляйте з кожним учнем віч-на-віч. Будуйте партнерські стосунки зі школярами, створюйте атмосферу довіри, цікавтеся їхнім життям.

v Відмовтеся від настанов: «талант – вроджена навичка», «математика краще дається хлопчикам», «лідерами народжуються», «дівчата краще вчаться» тощо.

v Пам’ятайте: схвалення діє сильніше, ніж осуд. Врахуйте, що схвалювання тих самих людей, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяє поганому ставленню до них усього класу.

v Критикуйте і повчайте наодинці. Говоріть конкретно про випадок поганої поведінки. До дитини ставтеся справедливо, поважаючи її гідність. Покажіть дитині, що ви вірите в неї.

v Комбінуйте учнівські робочі групи, щоб школярі періодично працювали з різними однокласниками.

v Організовуйте загальні колективних справи (колективні привітання з днем народження, вираження щирого співчуття від імені класу в дні сумних подій, хвороби, невдач.)

v Практикуйте дискусії в групах,  де учні вчаться виражати думки та відстоювати власну точку зору серед одноліток.

v Під час виховних годин обговорюйте важливі для дітей теми – це основа довірливих стосунків.

v Вчіться і вчіть ефективно вирішувати конфліктні ситуації. Не розширюйте зону конфлікту.

v Відмовтеся від дискримінаційної лексики та будь-яких проявів дискримінації за ознаками гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, стану здоров’я тощо.

v Не підвищуйте голос, аби привернути увагу та заспокоїти школярів, спробуйте спокійно вистукувати ритм на дерев’яній поверхні, використати інструменти із заспокійливим приємним звуком на кшталт тихого дзвоника, несподівану паузу тощо.

ПОШИРЕННЯ ІДЕЙ РІВНОСТІ Є НАЙДІЄВІШИМ ІНСТРУМЕНТОМ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ, ПРОФІЛАКТИКИ НАСИЛЛЯ ТА ДИТЯЧИХ МЕНТАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

ПІДЛІТКИ І НЕБЕЗПЕЧНІ СУБКУЛЬТУРИ

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

Це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної психологічної допомоги людям, які зазнали впливу значних стресорів.

Її надання не передбачає значної професійної  підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність.

ПРОТОКОЛ НАДАННЯ ППД В ГОСТРИХ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ (А. Гершанов)

1. Заспокоїтися самому. Працювати тільки в достатньо стабільному

емоційному стані.

2. Вкрай важливо не говорити про емоції.

3. Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Вспройде», «Життя налагодиться» тощо. Такого роду слова замість надії нададуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить івідчує, що ви її не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.

4. Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємодопомогу. Говорити в більш повільному темпі, ніж зазвичай (набагатоповільніше). Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світзруйнований, немає нічого стабільного. Необхідно бути реальними і дати

відчуття опори, впевненості та стабільності.

5. Говорити чіткими короткими фразами. Можна підвищити голос. Почати можна з фрази «Подивися на мене. Ти бачиш мене?». Людина досліджує ефект тунельного зору. Потрібно розширити цю тунельність.

6. Встановити контакт і дати перше відчуття того, що є ще щось, крім пережитого жаху. Спочатку варто представитись. Не говорити, що ви є психологом. Психолог, психіатр, психотерапевт – ці слова краще не озвучувати: людина може почати додатково хвилюватися, що з нею щось не так.

7. Запитайте ім’я людини: «Як вас звати?».

8. Далі запитайте «Куди Ви йшли?», «Що Ви робили?», «Що збиралися робити, коли … (завила сирена, почалися обстріли – назвіть ситуацію, про яку раніше вам розповідала людина)?». Гострий стрес може розірвати неперервність життя. Ці запитання з’єднають ситуації в одну ціль, повертають

відчуття неперервності життя.

9. Повторюйте за людиною відповідь чітко і ясно. Додайте, якщо знаєте ситуацію, без емоцій та подробиць. Ми озвучуємо порядок до того, як відбулася ситуація, потім саму ситуацію і те, що відбулося після.

10. Потрібно включити мислення, повернути відчуття контролю та особистої значущості. Цей етап потребує вашої творчості. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, міряти комусь тиск (якщо є можливість), подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання «Допоможіть, мені дуже потрібно дізнатися, які номера найближчих будинків – того і того, у мене поганий зір».

11. Нормалізація. Говоримо про реакції, які відчуває людина: «Перекажіть те, що Ви бачите та відчуваєте, наприклад: сльози, розгубленість, тривога, спустошення, заторможеність, агресія тощо» та пояснюємо, що це нормальні реакції на ненормальну ситуацію.

12. Шукаємо ресурси. Завершуємо розмову з людиною на пошуках власних внутрішніх ресурсів сили. Важливо, щоб людина згадала своїприклади, варіанти справлятися у стресовій ситуації. Будь-які можливості давати собі раду: комп’ютерні ігри, прогулянка з собакою, пробіжка, їжа – всі

варіанти, крім алкоголю та наркотиків, можливі. Не наше завдання зараз оцінювати способи справлятися зі стресом. Найкращий спосіб пережити шокові стресові ситуації – це відновлення контролю (за допомогою дій) і зв’язків з іншими людьми.

13. Ситуація, коли людина в ступорі. Якщо людина застигла та не реагує, застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна спробувати дати в руки щось контрастне (якщо поряд є швидка допомога, можна у них взяти лід і дати

в руки). Не потрібно бити по щоках.

*Методичні рекомендації Міністерство освіти і науки України для педагогічних працівників, практичних психологів, соціальних педагогів закладів освіти «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій».