ШЛЮБНИЙ КОНТРАКТ

Відповідно до Сімейного кодексу України, особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.

 Шлюбний контракт між особами, які одружуються, укладається за їхнім бажанням до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації. За бажанням сторін шлюбний контракт може укладатись у присутності свідків. У шлюбному контракті передбачаються майнові права і обов'язки подружжя, зокрема, питання, пов'язані з правом власності на рухоме або нерухоме майно як придбане до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним з подружжя, а також питання, пов'язані з утриманням подружжя, та інші. У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. Можуть також передбачатися немайнові, моральні чи особисті зобов'язання. Умови шлюбного контракту щодо переходу права власності на нерухоме та інше майно, якщо законодавством передбачений спеціальний порядок набуття цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення.

 Шлюбний договір укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Сторонами шлюбного договору можуть бути: чоловік і дружина (подружжя); особи, які мають право на шлюб, та які подали заяву про реєстрацію шлюбу (наречені).

Так, сторони у шлюбному договорі можуть визначити майнові відносини між собою, в тому числі:  правовий режим майна (ст. 97 Сімейного кодексу України); порядок користування житлом (ст. 98 Сімейного кодексу України); право на утримання (ст. 99 Сімейного кодексу України).

 В шлюбному договорі може бути встановлений загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов’язків. Крім того, сторони можуть встановити чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Але так як шлюбний договір нерозривно пов’язаний із реєстрацією шлюбу, то умови шлюбного договору можуть, за домовленістю сторін, застосовуватись до відносин між ними, які виникли до укладення шлюбного договору, але не раніше ніж з моменту реєстрації шлюбу.

 При цьому сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами (обмеження встановлені ст. 3 Цивільного кодексу України).

 Сторони в договорі можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Встановлений подружжям порядок поділу може стосуватись як того майна, що є наявним на момент укладення шлюбного договору, так і того майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Крім того, шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Наприклад, вони можуть встановити порядок надання дитині утримання, форму такого утримання (грошова або натуральна), визначити питання, пов’язані з наданням коштів на навчання, чи на відпочинок і т.д. Умови шлюбного договору можуть бути змінені за спільною згодою подружжя. Договір про зміну шлюбного договору підлягає нотаріальному посвідченню. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути змінений за рішенням суду, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також інтереси непрацездатних повнолітніх дочки, сина, і якщо такі інтереси мають істотне значення. Подружжя, за спільною згодою, має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Розірвання договору здійснюється на підставі рішення суду при відсутності згоди сторін на припинення дії договору. Цим розірвання шлюбного договору відрізняється від випадку відмови від договору, яка здійснюється виключно за підставі згоди подружжя. Також, на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої порушені шлюбним договором, за рішенням суду такий договір може бути визнаний недійсним.