Практичне заняття.   Життя і традиції рицарів і селян.

Джерело - https://naurok.com.ua/praktichne-zanyattya-ricarski-tradici-zamok-feodala-zhittya-selyan-69044.html

Мета: сформувати в учнів уявлення про рицарські традиції в середньовічній Європі, створити умови для розуміння причин виникнення рицарства, охарактеризувати життя привілейованих верств населення, розвивати вміння порівнювати побут, житло, одяг сучасної та середньовічної людини та висловлювати власну думку щодо впливу рицарства на розвиток сус­пільства.

ПІСЛЯ УРОКУ УЧНІ ЗМОЖУТЬ:

- Застосовувати i пояснювати на прикладах поняття та терміни за темою

- Називати основні стани середньовічного суспільства,

- Описувати феодальний замок,

- Визначати характерні риси життя рицарів та селян

- Тлумачити основні поняття теми

- Висловлювати власну думку про вплив рицарства на розвиток суспільства.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: рицар, рицарський турнір, герб, девіз,натуральне господарство, община, трипілля

n 1. Рицарські традиції

n 2. Середньовічний замок

n 3. Життя селян

1. Рицарські традиції (Слайд 3)

1. Як жили рицарі.

В XI ст. усіх світських феодалів почали називати рицарями (з нім. - вершник). Це слово стало синонімом знатності й благородства. Рицарями не народжувалися, а ставали. Це нелегке заняття вимагало не лише фізичної сили та особистої хоробрості, а й тривалої військової підготовки. У 6-7 років хлопчиків зі знатних сімей віддавали служити пажами при дворах великих феодалів, де їх навчали володіти зброєю та їздити верхи. Вони засвоювали також правила вишуканої придворної поведінки, училися танцювати та співати. Значно менше уваги приділялося вмінню читати та писати. Панувала думка, що рицарю це не потрібно. Усі добре знали старе франкське прислів’я: «Хто, жодного разу не скочивши на коня, до І2 років запишається в школі, той не здатен ні до чого більш путнього, ніж стати священиком». Лише наприкінці Середньовіччя частина рицарів почала усвідомлювати важливу роль освіти. Закінчивши навчання, юнак ще декілька років служив зброєносцем у рицаря: усюди супроводжував його і допомагав у битвах. Тільки після цього, у 18-20 років, відбувалося урочисте посвячення в рицарі. До пояса майбутнього рицаря прив'язували меч. вдягали йому шпори й ударяли кулаком по потилиці. Щоб продемонструвати свою спритність, він стрибав на коня і з усього шалу вражав списом опудало. Іноді посвячення проходило на полі бою. Юнака вдаряли плазом меча і казали: «Будь рицарем!». Навіть король мусив пройти обряд посвячення в рицарі. У вільний від війни час улюбленою розвагою рицарів було полювання із соколом і військове змагання рицарів у силі та вправності - турніри. І порушення васалом своїх обов'язків, заплутаність відносин між сеньйорами та їхніми численними васалами, прагнення феодалів пограбувати слабшого сусіда-усе це призводило до безперервних війн. Церква намагалася обмежиш їхній розмах. З кінця Х ст. вона постійно закликала до «Божого миру». Упродовж нього, тобто з вечора середи до ранку понеділка, а також у великі свята воювати заборонялося. Пізніше накази про обмеження воєнних дій почати видавати королі. Згодом і феодали зрозуміли, що за будь - якої суперечки краще не знищувати церков, млинів і селянських посівів у володіннях один одного. Поступово складалися «правила війни», які стали частиною своєрідного «кодексу рицарської честі»

Справжній рицар мав бути також куртуазним, тобто вміти поводитися при дворі й віддано служити прекрасній дамі.Куртуазність (від франц.-двір) означала чемність, галантність, щедрість, уміння складати вірші.

Важливу роль у рицарській середньовічній сим­воліці відігравали герби, які з'явилися в XI —XII століттях. їх зображували на прапорі й щиті феода­ла. Під час турніру герб був потрібний для того, щоб розпізнавати його учасників.

У геральдиці — науці про герби — розрізняють їх кілька типів: англійський, німецький (фігурний), італійський (овальний), французький (чотирикут­ний з загостреним низом), португальський, польсь­кий.

Кольо­ри, які використовували на гербах, слугували символами певних чеснот.

У геральдиці використовували всього 5 кольорів та зо­лото й срібло:

червоний — «мужність»;

блакитний — «велич, краса, ясність»;

зелений — «свобода, надія»;

пурпурний — «влада»;

чорний — «смуток, сором'язливість, постійність»;

срібло — «чистота й сором'язливість, шляхетність»;

золото — «багатство, сила, вірність», «знатність».

Зображень на щитах було тим більше, що багатшим і знатнішим був його власник.

Символіка зображень на гербах:

лев — мужність, сила, гнів; вовк – злість, жадібність; журавель — обережність; ключі – відкритість;

гриф — безстрашність, лють; півень –войовничість.

Крім того, існувало безліч інших фігур та емблем, які давали змогу в символічній формі визначати різні якості людини.

Понизу щита з гербом розміщували девіз; він, як пра­вило, не мінявся з часом. Історія зберегла окремі девізи середньовічних феодалів:

«Йду своїм шляхом» (девіз графів Савойських);

«Іншим не стану» (девіз герцога Бургундського);

«Я не король і не князь, я — барон Кусі»;

«Королем бути не можу, герцогом — не бажаю, я — Роган».

ПУ: Що, на вашу думку, об’єднує ці девізи? – пишаюсь тим, що я – рицар

Вчитель. Проте не варто надто сильно ідеалізувати лицарів. Пограбування селян і купців, зухвалість по відношенню до інших, войовничість і неосвіченість, були так само притаманні лицарям як і рицарські чесноти. Правила честі діяли лише в стосунках між феодалами. Але й тут вони порушувались. У мирний період феодали часто вдавались до міжусобних війн. Церкві навіть знадобилося прийняти кілька постанов про Божий мир, які забороняли феодалам воювати під час релігійних свят та кілька днів на тиждень. У повсякденному житті, у сім’ї багато феодалів були брутальними, жорстокими й зарозумілими

З виникненням вогнепальної зброї рицарство як військова сила занепало.

2. Середньовічний замок (Слайд 4)

Отже, середньовічну людину спіткало багато небезпек, тому феодали будували укріплене житло — замок. Тут мешкав власник зi своїм оточенням. Замок постійно нагадував селянам про грізну силу феодала.

Замок для феодала був помешканням для життя і захистом від зовнішніх ворогів.

3 Життя селян. (Слайд 5)

Завдання

Метод «Чиста дошка» з елементами розважальної гри «Допоможи голодному селянину»

Учні опрацювують роздавальний матеріал і дають відповіді на запитання.

(Слайд 6-11)

V. Закріплення отриманих знань

Проходження електронних тестів

VІ. Підсумки уроку

- Вчитель. А зараз ми з вами проаналізуємо свою працю на уроці, послідовно відповідаючи на запитання: (слайд 12).

1. Що нового ви дізнались на уроці?

2. Що запам’яталось найбільше?

3. Що вам не вдалось зробити?

4. Що залишилось незрозумілим?

5. Про що ви хотіли б дізнатися більше?

- Оцінювання найактивніших учнів класу;

VІ. Домашнє завдання (слайд 13).