ЯК  ВРЯТУВАТИ  ДИТИНУ ВІД  КОМП’ЮТЕРНОЇ  ЗАЛЕЖНОСТІ. 

1. Власний приклад

Виховуйте не тим, що говорите, а тим, як живете і що демонструєте! По можливості відкладайте свої ґаджети та згадуйте, що ще приносить вам задоволення. Чудово, якщо ваше захоплення, може бути розділене зі всією родиною! Корисно влаштовувати профілактичні вечори тиші та розмов, казок і сімейних історій. А якщо у вас ще є справжні захоплення, то сміливо залучайте своїх діток: спорт, йога, малювання, гончарство, подорожі, допомога іншим!.. Адже найкращі ліки від виникнення негараздів – це профілактика!

2. Турбуйтеся про рівень своєї психічної енергії

 У кожного з нас є так званий «контейнер психічної енергії». Хороші переживання і враження наповнюють контейнер, погані – спустошують. Виснажений дорослий – кінець всьому живому. І діткам часом нічого не залишається, як ховатись у віртуальних світах. Отже – ресурси! Ресурс  – це те, що саме цієї хвилини додасть вам сил і поповнить запаси вашої енергії. Є енергія – можу іти до своєї дитини, немає – шукайте сили чи спосіб її відновлення.

3. Створюйте теплий та безпечний простір

Вірте у дітей і у своє батьківство! Оберігайте, розвивайте таланти і підтримуйте індивідуальні інтереси ваших діток! Книги й статті  таких авторів вам у допомогу: С.Ройз, І. Млодік, Ю.Гіппенрейтер, Л.Петрановська, Ф.Дольто, В.Сатір та інші. Читайте і розвивайтесь самі.

Якщо ми знаємо, хто ми, живемо в режимі «тут і зараз» та обізнані про психологічні особливості діток на різних вікових етапах – можемо бути надійними опорами та захисниками наших діток, вчасно розпізнати «збій системи» та адекватно відреагувати в разі необхідності!

 4. Живіть та дійте з позиції довіри й поваги

Усі дітки мають право на повагу та щасливе дитинство. Отже, завдання дорослих бути такими дорослими, які можуть стати міцними контейнерами, «цілющим бульйоном», творчим середовищем, в якому хочеться рости й розвиватись. Страх, сором і провина як звичні важелі навчання та виховання мають бути трансформованими у довіру, любов і повагу! Тоді для того, щоб «відтягнути» від ґаджета, достатньо буде сказати: «А йдемо гуляти?» І наша «ґаджетова дитина» з легкістю скаже: «Так, пішли!!!». Тут допоможе живий дитячій інтерес до всього нового та цікавого. Звичайно, якщо вам не вдалося зупинити його в ранньому віці токсичними посланнями: «Не біжи, впадеш!», «Стій – забруднишся!», «Підеш туди – забере тьотя/дядя/цигани/міліціонер», «Та нащо тобі це треба», «Припини».
 

5. Створюйте сімейні правила й обов’язки

Створені разом ритуали, свята, правила й обов’язки можуть істотно полегшити сімейне життя та зробити його ще й класним. Так, наприклад, для створення «Правил нашої суперсімейки» кожен висловлює свої пропозиції щодо правил та обов’язків, потім з доброї волі кожен обирає те, що може виконувати. Далі все записується і «візується» підписами (наприклад: розфарбованими пальчиками рук). Правила можуть змінюватись і доповнюватись! Отже, чим більше ясності – тим менше шансів для напруги, «туману», конфліктів та пошуку «втечі».

  Як боротися із залежністю від гаджетів

Поради для батьків:

• створити дитині альтернативу – спорт, хобі, гуртки;

• розвивати таланти і здібності дитини;

• поцікавитися стосунками у школі та наявністю друзів, запрошувати цих друзів у гості, тобто заохочувати живе спілкування;

• поцікавитися у класного керівника та вчителів успішністю в навчанні, адже діти можуть приховувати «погані» оцінки;

• привчати дитину до суспільно корисної праці – допомоги по господарству, допомоги бабусям і дідусям, волонтерства, соціальних проектів для молоді;

• обмежувати час використання та доступ до комп’ютера, планшета;

• розвивати в дитини уяву і силу волі: складати разом історії та казки, обговорювати фільми, регулярно разом з дитиною займатися фізичними вправами, дбати про режим;

• спілкуватися з дитиною, проводити час усією сім’єю, щоб дитина не відчувала себе самотньою;

• влаштовуйте сімейні дні без гаджетів – коли всі члени сім’ї вимикають телефони і проводять час разом.
   

Поради для педагогів:

• цікавтеся життям своїх учнів, спілкуйтеся з ними, частіше запитуйте про їхню думку щодо тих чи інших явищ та подій;

• культивуйте в учнів інтерес до зовнішнього світу – світу природи, людських стосунків, соціальних подій;

• говоріть з учнями про емоції та людські проблеми (особливо з підлітками), тут у пригоді стане література, художні фільми, історії з життя, казки та легенди;

• надавайте учням інформацію про цікаві події для дітей і молоді, що відбуваються у вашій школі та в місті – доволі часто підлітки просто не знають, де себе подіти та чим зайняти вільний час;

• проводьте рольові, ділові та ситуаційні ігри на актуальні теми: «Життя людей у майбутньому», «Безпечний інтернет», «Сучасний світ очима класика», «Порадьте, як позбутися залежності». Досить часто підлітки просто не задумуються, до чого можуть призвести необдумані дії та необережність в інтернеті. Ніколи не підходьте до цієї проблеми однобоко – обговорюйте як позитивний, так і негативний бік кожного процесу;

• дбайте про згуртованість колективу, уникайте агресивної конкуренції між учнями, адже вона посилює емоційний дискомфорт;

• якщо ви помічаєте ознаки залежності у свого учня, обговоріть це з батьками, шкільним психологом, з самим учнем – спільними зусиллями знайдіть корінь проблеми.

Спеціалісти рекомендують батькам використовувати такі стратегії для профілактики розвитку комп’ютерної залежності:

1. Показувати особистий позитивний приклад. Важливо, щоб слова не розходилися з ділом. І якщо батько дозволяє синові грати за комп’ютером не більше години в день, то й сам він не повинен грати за три-чотири години.

2. Обмежити час роботи з комп’ютером, пояснивши, що комп’ютер — не право, а привілей, тому спілкування з ним підлягає контролю з боку батьків. Різко забороняти працювати на комп’ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп’ютерної залежності, він може проводити за комп’ютером дві години на будній день і три — у вихідний. Обов’язково з перервами.

3. Запропонувати інші можливості проведення часу. Можна скласти список справ, якими можна зайнятися у вільний час. Бажано, щоб в списку були спільні заняття (походи в кіно, на природу, ігра в шахи і т. д.).

4. Використовувати комп’ютер як елемент ефективного виховання, в якості заохочення (наприклад, за правильно і вчасно зроблене домашнє завдання, прибирання квартири і т. Д.).

5. Звертати увагу на ігри, в які грають діти, так як деякі з них можуть стати причиною безсоння, дратівливості, агресивності, специфічних страхів.

6. Обговорювати гри разом з дитиною. Віддавати перевагу розвиваючим іграм. Вкрай важливо навчити дитину критично ставитися до комп’ютерних ігор, показувати, що це дуже мала частина доступних розваг, що життя набагато різноманітніше, що гра не замінить спілкування.

7. У випадках, якщо батьки самостійно не можуть впоратися з проблемою, звертатися до психологів, в спеціалізовані центри.

Перші ознаки залежної поведінки від комп’ютера

1. Нав’язливе бажання діяльності за комп’ютером.

2. Постійне очікування наступної роботи за комп’ютером.

3. Скарги оточуючих те, що людина проводить занадто багато часу за комп’ютером.

4. Скарги оточуючих те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет, на роботу за комп’ютером.

ПОРАДИ  ПСИХОЛОГА

Домашнє насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Здійснення заходів із запобігання та протидії домашнього насильства в сім'ї, надання правової допомоги постраждалим мають законну підтримку на рівні держави. Так, 7 грудня 2017 року Верховна Рада ухвалила новий Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому із використанням європейських стандартів запропоновано новий підхід (порівняно із Законом України «Про попередження насильства в сім'ї») до подолання цього негативного явища. Закон набув чинності з 7 січня 2018 року та спрямований на підвищення рівня обізнаності щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, звичаї, традиції.

Пам'ятка для батьків

Шановні батьки! Пам’ятайте, що ваша сім´я – найперша і найважливіша ланка виховання, оскільки саме в ній закладається духовне ядро особистості, основи її моралі, народжуються і поглиблюються любов до батьків, сім'ї, роду, народу, до всього живого, повага до рідної мови, історії, культури. Взірцем гуманних якостей маєте бути насамперед ви самі, характер взаємин у вашій сім´ї.

• Шануйте одне одного, будьте чуйними, уникайте сварок і образ.

• Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім´ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам’ятайте: діти копіюють дії дорослих і насамперед батьків!

• Стежте, щоб ваші слова не розходилися з вашими справами. Дитина дуже спостережлива і допитлива, і навіть невеличка фальшива нотка у сімейному оркестрі може спровокувати недовіру вашої дитини. Батькові слід узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями її матері, матері – із діями батька. Пам’ятайте: «Якщо батько каже «так», а мати – «сяк» - росте дитина як будяк!»

• Будьте моральним зразком для своєї дитини. Тому «зростайте» разом із вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на вас. Пам’ятайте: успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дитини з вимогливістю до неї.

•Шануйте Дитину,її гідність почуття.Умійте поставити себе на її місце, цікавтеся її успіхами і невдачами. Пам’ятайте: тільки з повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.

• Вправляйтеся зі своїми дітьми в гуманних учинках. Організовуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли піклуватися про тих, хто цього потребує (молодший брат або сестра, старенькі бабуся або дідусь, хворі в сім´ї) і допомагати старшим (правильний розподіл домашніх обов’язків), щоб вони були готові допомогти своїм друзям, щоб завжди були чемними.

• Пам’ятайте, що, виховуючи дітей, ви виконуєте не тільки батьківський, а й громадський обов’язок.

Школа – ваш вірний союзник і помічник. Звертайтеся до педагогів, вони завжди відгукнуться на ваші прохання і допоможуть у вихованні дитини.

· На прикладах, взятих із життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов`язку перед суспільством і сім`єю.

· Відвідуйте збори і заняття для батьків.

· Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

· Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього необхідно відвідувати заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи.

· Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.

· Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

· Посприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

· Пам`ятайте, що тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель – ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним і підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте у розмові з ним. Не робіть у присутності дітей.

Психічне здоров`я

За визначенням ВООЗ, «психічне здоров’я – це стан благополуччя, який дозволяє людині реалізовувати свій потенціал, долати життєві труднощі і стреси, плідно працювати, брати участь у громадському житті. Психічне здоров’я – це певний резерв сил людини, завдяки якому вона може подолати стреси або утруднення, які виникають у виняткових обставинах».

Основну загрозу для психічного здоров’я становить стрес (або точніше тяжкий стрес – дистрес), що зумовлює неадекватну, патогенну поведінку. Події в політичному житті, негаразди на роботі, або ж її відсутність, матеріальні проблеми та й просто поїздка в громадському транспорті можуть призвести до стресових ситуацій.

Для попередження негативних наслідків впливу дистресових факторів на організм людини дієвими засобами профілактики порушень здоров’я є такі загально відомі гігієнічні поради щодо дотримання здорового способу життя, як:

1. Раціональне харчування.

Їжа впливає як на фізичне, так і на психічне здоров’я. Недаремно говорять: «Ти є тим, що їси».

Харчуватися здоровою і домашньою їжею, не переїдати. Особливо це актуально для дітей. У зв’язку зі швидким ростом і розвитком, інтенсивністю обмінних процесів, великою руховою активністю діти потребують більшої калорійності харчування, ніж дорослі. Раціон молодшого школяра має бути багатий вітамінами, мінеральними речовинами, в тому числі й мікроелементами (калій, натрій, кальцій, фосфор, залізо). Необхідно дотримуватися суворого режиму харчування, який може дещо видозмінюватися залежно від зміни, в якій навчається учень. Сніданок і обід мають бути найбільш калорійними, багаті білком, на вечерю – їжа переважно молочно-рослинна, каші.

2. Робота. Фізична активність. Відпочинок. Сон.

Дуже важливо для психічного здоров’я дотримувати режим дня. Вчасно вставати і лягати спати.

Фізичне здоров’я безпосередньо пов’язане з психічним. Фізичні вправи не лише загартовують організм, захищають судини, стимулюють серцеву діяльність, а й сприяють утворенню гормонів – ендорфінів, які поліпшують настрій, діють як натуральні природні енергетики. Досить важливо правильно поєднувати фізичне навантаження та відпочинок (сон має тривати не менше 8-10 годин). Лягати відпочивати треба вчасно, відповідно до режиму дня. Дітям бажано частіше перебувати на свіжому повітрі (3-4 години). Важливо, щоб прогулянка припадала на період з 13 до 15 години – час найбільшого спаду працездатності дитини. Зранку обов’язковою має бути зарядка, бо обмеження рухової активності учня може призвести до стану гіподинамії (зниження психомоторної діяльності), яка виникає за малорухливого способу життя.

Намагайтеся урізноманітнювати види діяльності як навчальної, так і ігрової, уникайте одноманітності, ретельно плануйте проведення дитиною вільного часу. Виконувати домашні завдання найдоцільніше з 15 до 16 години (для групи подовженого дня). Досить часто учні початкової школи бувають занадто перевантажені, що часто спричиняє перевтому (хронічний стан, який може призвести до захворювання), тому важливо регламентувати навчальне навантаження, що є суттєвим елементом охорони їхнього психічного здоров’я. Важливо дотримуватися також режиму дня, щоб гармонізувати навантаження та уникати перевтоми. Вчені довели: людина, яка виконує фізичні вправи, почувається щасливою.

3. Спілкування.

Знаходьте час і якомога частіше спілкуйтеся з не байдужою до Вас людиною. Особливо це важливо для дітей. У кожної дитини – свій характер, а в кожній родині – свої традиції спілкування. Батькам варто цікавитися успіхами і невдачами дитини, виявляти інтерес до світу її захоплень, уподобань, підвищувати їхню самооцінку. Важливою якістю вчителів і батьків є вміння не просто дивитися на дитину і прискіпливо наглядати за нею, а уважно і доброзичливо придивлятися до її поведінки, помічати зміни настрою, прагнути об’єктивно зрозуміти мотиви вчинків. Cпостережливість та уважність має велике значення для формування взаєморозуміння та взаємодовіри. Тактовність у стосунках з дітьми так само, як і в спілкуванні, передбачає почуття міри, підказує вироблення правильного підходу.

4. Необхідно керувати своїми емоціями.

Вміння керувати негативними емоціями – важливий чинник психічного здоров’я, показник емоційного інтелекту.

Для дітей молодшого шкільного віку притаманні агресія, запальність, вибуховість. Причинами агресії (як фізичної, так і вербальної) може бути страх, перенесена образа, душевна травма, порушення соціальних стосунків дитини й дорослих тощо. Що сильніша агресія – то сильніший страх криється за нею. Учні можуть через дрібниці влаштувати істерику, розплакатись, розізлитись. Педагогам, батькам варто спробувати стримати агресію дітей, висловити своє незадоволення подібною поведінкою.

Важливо навчати кожну дитину долати агресивність, підбирати оптимальний спосіб для вираження негативних емоцій (проговорювати ситуацію, яка виникає, намалювати її, поділитися своїми враженнями з іншими тощо). Наприклад, можна проговорити, висловлюючи своє почуття («Я почуваюся…, коли…»); натомість: «Ви мене обманюєте» краще вживати: «Я відчуваю, що мене обманюють» тощо. Дорослим необхідно розуміти, що запальність є швидше вираженням відчаю і безпорадності, ніж виявом характеру. Необхідно спробувати запобігти прояву пристрастей: відволікти дитину, залишити її на самоті, спонукати інших дітей висловити своє бачення ситуації, яка склалася. Пам’ятайте: мовлення вчителя, батьків має бути спокійним, урівноваженим і стриманим. Коли ситуація нормалізується, дитині необхідний спокій, переключення на інший, цікавий для неї, вид діяльності.

Доросла людина самостійно може застосовувати різні техніки контролю за своїми емоціями.

5. Навчіться усміхатися.

Необхідно пояснювати ще з молодшого віку про необхідність позитивно сприймати все, що їх оточує, відбувається в країні, школі, сім’ї, спілкуванні з однолітками, друзями, і менше уваги звертати на негативні прояви, складні ситуації, вияви агресії. Радити дітям частіше усміхатися людям, які їх оточують, бачити в них позитивні риси, якості, цінувати особистісні чесноти.

Життя без позитивних емоцій часто веде до стресів. Батькам бажано зустрічати дитину з усмішкою, теплим словом підвищувати їй настрій, переконувати, що вона для них є значимою й потрібною; схвалювати кожне її зусилля, вірити в її успіх, приймати невдачі. Вчителю варто починати навчальне заняття із хвилин спілкування (ранкової зустрічі), позитивно налаштовувати на співпрацю, застосовуючи «золоті правила спілкування», цінувати й поважати кожну особистість, розуміти, визнавати і приймати її як найвищу цінність.

6. Змінюйте негативне мислення на позитивне.

Серед усіх пізнавальних процесів, якими є форми відображення дитиною навколишнього світу, саме мислення є найвищим і найскладнішим явищем. Залежно від типу навчально-пізнавальної діяльності учня мислення виявляється по-різному, тому виокремлюємо наочно-дійове, наочно-образне та словесно-логічне мислення, яке часто набуває як позитивних, так і негативних ознак. Учителям і батькам радимо припинити щоденно подавати учням негативну інформацію, в присутності дітей перестати критикувати існуючий лад, аналізувати політичні події, які відбуваються в країні та за її межами тощо.

Телефони "гарячих ліній", куди можна звернутись за допомогою:

1578 – з питань протидії торгівлі людьми;

1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 116 123 (безкоштовно з мобільних телефонів) – з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації;

0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 527 (безкоштовно з мобільних телефонів) – з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів;

0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів) – Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді, де можна анонімно отримати підтримку в будь-яких складних ситуаціях;

7333 - лінія попередження самогубств (цілодобово);

0 800 210 160 - "Людина в біді" - анонімно, цілодобово, безкоштовно зі всіх операторів України.