Лілія лісова
Опис
Стебло прямостояче, нерозгалужене, зелене або з червонуватими крапками, голе або опушене, 50—150 см заввишки. Листки цілокраї, еліптично-ланцетоподібні; верхні й нижні — чергові, середні — зібрані по 5—8 у кільце, більші за нижніх і верхніх. Цибулина яйцевоподібна, жовтаво-кремова, складається з багатьох м'ясистих лусок. Квітки правильні, двостатеві, великі (діаметром 3-4 см), ясно-пурпурові, з темно-фіолетовими плямами, зібрані у верхівкові рідкі китиці. Квітки мають довгі квітконіжки. Суцвіття китицеподібне із 9-15 квіток. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Надає перевагу півтіні, особливо жарким літом. Має декоративну білоквіткову форму альбум
Поширення
Лілія лісова — рідкісна рослина, поширена у помірній зоні майже по всій Європі, Сибіру, Центральній Азії.
Зростає і в лісах України — на Закарпатті, Буковині, Прикарпатті (зокрема, у Прут-Дністровського межиріччі та на Опіллі), на Тернопільщині (зокрема у національному природному парку "Кременецькі гори"[2]), на Поліссі і в Лісостепу. Місцями зростання лілій лісових є дубові, черешнево-дубові, грабові, букові, дубово-букові, буково-ялівцеві, ялинові ліси, поруби, узлісся, луки. Основними причинами зменшення популяцій лісової лілії є інтенсивне збирання рослин на букети, викопування цибулин тощо.
Вирощування та використання
Для збереження цієї рідкісної красуні, останніми роками лісову лілію почали вирощувати майже у всіх ботанічних садах України, в тому числі і у Київському. В дикому вигляді переважна більшість поки зустрічається у Карпатах. Лілія лісова відноситься до категорії рідкісних рослин, тому вона занесена до Червоної книги України. Зазвичай цю квітку вирощують в кімнатних умовах як декоративну рослину. Для лікування захворювань застосовуються всі частини рослини. Хімічний склад цієї трави не досліджений, до лікарських рослин вона відноситься неофіційно. В народній медицині лілію лісову застосовують для загоювання ран. зменшення болю, як ліки від водянки, а також у якості сечогінного засобу. Цибулини лілії лісової можна вживати в їжу печеними або сирими. Також при заготівлі цибулини трави можна висушувати. Потім з сушеної сировини отримують борошно, перемоловши її на млинку. Це борошно застосовується для приготування корисної та поживної каші.